Регламент Ради про застосування схем соціального забезпечення щодо осіб, що працюють за наймом, та їхніх сімей під час пересування в межах Співтовариства N 1408/71 (ЄЕС)
По состоянию на 27 марта 2007 года
- На главную страницу -
Страница 1
Регламент Ради
про застосування схем соціального забезпечення
щодо осіб, що працюють за наймом, та їхніх сімей
під час пересування в межах Співтовариства
N 1408/71 (ЄЕС)
від 14 червня 1971 року
РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,
беручи до уваги Договір про утворення Європейського
Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, статті 2, 7 та
51 Договору;
беручи до уваги пропозиції Комісії, складені після
консультацій з Адміністративною комісією із соціального
забезпечення для працівників-мігрантів;
беручи до уваги висновки Європейського Парламенту;
беручи до уваги висновки Економічного і Соціального Комітету;
враховуючи, що необхідність загального перегляду Регламенту
Ради N 3 (4) про соціальне забезпечення для працівників-мігрантів
стає дедалі очевиднішою як у світлі практичного досвіду його
імплементації з 1959 року, так і в результаті змін, внесених до
національного законодавства;
враховуючи, що існуючі положення для координації можуть
цілком розроблятися, покращуватися та до деякої міри спрощуватися
одночасно, беручи до уваги значні відмінності, що існують між
національними законодавствами із соціального забезпечення;
враховуючи, що прийнятно у цей час звести разом у єдиний
законодавчий документ всі основні положення для імплементації
статті 51 Договору ( 994_017 ) на користь працівників, у тому
числі транскордонних, сезонних та моряків;
враховуючи, що значні відмінності, які існують між
національними законодавствами щодо осіб, стосовно яких
застосовуються, дозволяють краще встановити принцип, що Регламент
застосовується щодо всіх громадян держав-членів, застрахованих
відповідно до схем соціального забезпечення для осіб, що працюють
за наймом;
враховуючи, що положення для координації національних
законодавств із соціального забезпечення підпадають під дію
концепції свободи пересування працівників, які є громадянами
держав-членів, та повинні з цією метою сприяти покращанню
стандарту життєвого рівня та умов праці, забезпечуючи в межах
Співтовариства, по-перше, рівне ставлення до всіх громадян
держав-членів відповідно до різних національних законодавств та,
по-друге, допомогу з соціального забезпечення для працівників та
осіб, що утримуються, незважаючи на місце роботи або постійного
проживання;
враховуючи, що слід досягнути цих цілей, зокрема шляхом
об'єднання всіх періодів, що враховуються відповідно до різних
національних законодавств, з метою набуття та збереження права на
отримання допомоги та з метою обчислення суми допомоги, а також
шляхом надання допомоги різним категоріям осіб, охоплених цим
Регламентом, незважаючи на місце постійного проживання в межах
Співтовариства;
враховуючи, що положення для координації, прийняті з метою
імплементації статті 51 Договору ( 994_017 ), повинні гарантувати
працівникам, які пересуваються в межах Співтовариства, їхні набуті
права та переваги, не спричиняючи несправедливого дублювання
різних видів допомоги;
враховуючи, що з цією метою особи, які мають право на
отримання допомоги по інвалідності, пенсії за віком, допомоги
(пенсії) у разі смерті, повинні бути в змозі користуватися всіма
видами допомоги, які отримували в різних державах-членах;
враховуючи, однак, що для того, щоб уникнути несправедливого
дублювання різних видів допомоги, що може виникнути, зокрема, в
результаті дублювання періодів страхування та інших періодів, що
розглядаються як такі, необхідно обмежити допомогу до найбільшої
суми, яка б була належною для працівника з однієї з цих держав,
якщо він мав увесь свій робочий стаж в цій державі;
враховуючи, що для забезпечення мобільності трудових ресурсів
відповідно до поліпшених умов необхідно відтепер забезпечити більш
тісну координацію між схемами страхування на випадок безробіття та
схемами допомоги по безробіттю всіх держав-членів; враховуючи, що
це є особливо придатним для того, щоб полегшити пошуки роботи в
різних державах-членах, надати безробітному працівнику на
обмежений період допомогу по безробіттю, передбачену
законодавством держави-члена, дії якого він востаннє підлягав;
враховуючи, що здається бажаним відповідно до Регламенту N 3
покращити систему, що регулює допомогу сім'ям у випадках
розлучених сімей, стосовно як категорій осіб, яким буде надано
право на отримання такої допомоги, так і механізму її надання;
враховуючи, що, беручи до уваги проблеми, пов'язані з
безробіттям, доцільно поширити право на отримання допомоги сім'ям
на членів сімей безробітних працівників, які постійно проживають у
державі-члені іншій, ніж та, що несе відповідальність за виплату
допомоги по безробіттю;
враховуючи, крім того, що поточні обмеження щодо надання
допомоги сім'ям повинні бути скасовані, а також враховуючи, що з
метою забезпечення виплати допомоги на утримання членів розлучених
сімей, які проживають окремо, така допомога спрямована значною
мірою на заохочення збільшення населення, було б доцільніше
викласти правила, спільні для всіх держав-членів, та продовжувати
докладати зусиль з цією метою; але незважаючи на значні
розбіжності в національних законодавствах, слід прийняти рішення з
метою врахування цієї ситуації: виплата допомоги сім'ям країни
зайнятості стосовно п'яти країн, а також виплата допомоги сім'ям
країни постійного проживання членів сім'ї, де країною зайнятості є
Франція;
враховуючи, що за аналогією з рішеннями, що містяться в
Регламенті Ради (ЄЕС) 1612/68 [5] від 15 жовтня 1968 року щодо
свободи пересування працівників у межах Співтовариства, бажано
зібрати разом представників працівників та роботодавців у
Консультативному комітеті для розгляду проблем, що пов'язані з
Адміністративною комісією;
враховуючи, що чинний Регламент може замінити заходи,
передбачені в статті 69 (4) Договору про утворення Європейського
об'єднання вугілля і сталі ( 994_026 ),
ПРИЙНЯЛА ТАКУ ДИРЕКТИВУ:
РОЗДІЛ I. Загальні положення
Стаття 1. Визначення
З метою цього Регламенту:
(a) термін "працівник" означає:
(i) підлягаючи обмеженням, викладеним у Додатку V,
будь-яку особу, яка застрахована в обов'язковому порядку чи на
необов'язковій безперервній основі залежно від тих чи інших
обставин, охоплених галузями соціального забезпечення для осіб, що
працюють за наймом;
(ii) будь-яку особу, яка застрахована в обов'язковому
порядку залежно від тих чи інших обставин, охоплених галузями
соціального забезпечення, що належать до цього Регламенту,
відповідно до схеми соціального забезпечення для всіх резидентів
або всіх трудящих, якщо така особа:
- може бути визначена як особа, що працює за наймом, на
підставі способу, яким регулюється або фінансується така схема;
- за відсутності такого критерію застрахована за інших
обставин, вказаних у Додатку V, за схемою для осіб, що працюють за
наймом, або в обов'язковому порядку чи на необов'язковій
безперервній основі;
(iii) будь-яку особу, яка добровільно застрахована,
залежно від тих чи інших обставин, охоплених галузями, що належать
до цього Регламенту, відповідно до схеми соціального забезпечення
держави-члена для осіб, що працюють за наймом, або для всіх
резидентів чи для певних категорій резидентів, якщо такі особи
попередньо застраховані в обов'язковому порядку за тих самих
обставин відповідно до схеми для осіб, що працюють за наймом, тієї
самої держави-члена;
(b) термін "транскордонний працівник" означає будь-якого
працівника, що працює за наймом на території держави-члена та
постійно проживає на території іншої держави-члена, до якої він,
як правило, повертається кожного дня або принаймні раз на тиждень;
однак транскордонний працівник, якого направило будь-куди на
територію тієї самої чи іншої держави-члена підприємство, на якому
він звичайно працює, та який не в змозі через таке направлення
повертатися кожного дня або принаймні раз на тиждень до місця, де
постійно проживає, зберігає статус транскордонного працівника на
строк, що не перевищує чотири місяці;
(c) термін "сезонний працівник" означає працівника, який
виїжджає на територію держави-члена іншої, ніж та, де він виконує
роботу сезонного характеру для підприємства або роботодавця такої
держави на строк, що не може ні в якому разі перевищувати вісім
місяців, та який залишається на території вищезгаданої держави на
час його роботи; робота сезонного характеру означає роботу, яка
будучи залежною від послідовності пір року, автоматично
повторюється кожного року;
(d) термін "біженець" має значення, встановлене в статті 1
Конвенції про статус біженців, підписаної у Женеві 28 липня 1951
року ( 995_011 );
(e) термін "особа без громадянства" має значення, встановлене
в статті 1 Конвенції про статус осіб без громадянства, підписаної
у Нью-Йорку 28 вересня 1954 року ( 995_232 );
(f) термін "член сім'ї" означає будь-яку особу, визначену або
визнану такою або визначену як член родини (домочадець)
законодавством, відповідно до якого надається допомога, або у
випадках, зазначених у статті 22 (1) (a), законодавством
держави-члена, на території якої така особа постійно проживає;
проте, коли вищезгадане законодавство вважає членом сім'ї або
членом родини (домочадцем) лише особу, яка проживає під одним
дахом з працівником, вважається, що цю умову задоволено, якщо дана
особа переважно утримується цим працівником;
(g) термін "спадкоємець" означає будь-яку особу, визначену
або визнану такою або визначену законодавством, що гарантує
допомогу; однак, якщо вищезгадане законодавство вважає спадкоємцем
тільки особу, яка проживала під одним дахом із померлим
працівником, вважається, що таку умову задоволено, якщо дана особа
переважно утримувалася цим померлим працівником;
(h) термін "постійне проживання" означає місце постійного
проживання;
(i) термін "тимчасове проживання" означає місце тимчасового
проживання;
(j) термін "законодавство" означає всі закони, постанови та
інші положення, а також всі нинішні та майбутні заходи
імплементації кожної держави-члена стосовно галузей та схем
соціального забезпечення, охоплених статтею 4 (1) та (2);
Цей термін виключає положення існуючих або майбутніх угод у
сфері промисловості незалежно від того, були вони предметом
рішення органів влади чи ні, забезпечуючи їх в обов'язковому
порядку або поширюючи їх сферу. Однак, якщо такі угоди в сфері
промисловості слугують для виконання вимоги щодо страхування
відповідно до законів або постанов, зазначених у попередньому
підпункті, це обмеження може в будь-який час бути скасоване за
заявою відповідної держави-члена, зазначаючи такі схеми, щодо яких
застосовується цей Регламент. Стосовно такої заяви робиться
повідомлення, яке публікується згідно з положеннями статті 96.
Положення попереднього підпункту не звільняються від застосування
цим Регламентом схем, щодо яких застосовувався Регламент N 3;
(k) термін "договір із соціального забезпечення" означає
будь-який двосторонній чи багатосторонній документ, який виключно
зобов'язує або зобов'язуватиме дві або більше держав-членів, а
також будь-який багатосторонній документ, який зобов'язує або
зобов'язуватиме принаймні дві держави-члени та одну або більше
інших держав, у сфері соціального забезпечення стосовно всіх або
частини сфер та схем, викладених у статті 4 (1) та (2), а також
будь-яких угод, укладених згідно з вищезгаданими документами;
(l) термін "компетентний орган" означає стосовно кожної
держави-члена Міністра, міністрів або інший відповідний орган,
відповідальний за схеми соціального забезпечення на всій або
будь-якій частині території даної держави;
(m) термін "Адміністративна комісія" означає комісію,
зазначену в статті 80;
(n) термін "установа" означає стосовно кожної держави-члена
організацію або орган, відповідальний за застосування всього або
частини законодавства;
(о) термін "компетентна установа" означає:
(i) установу, в якій застраховано відповідну особу на
момент подання заяви на отримання допомоги; або
(ii) установу, яка надає або може надати право
відповідній особі на отримання допомоги, якщо вона або член чи
члени її сім'ї постійно проживали на території держави-члена, де
розташована така установа; або
(iii) установу, призначену компетентним органом
відповідної держави-члена; або
(iv) у випадку схеми щодо відповідальності роботодавця
стосовно допомоги, зазначеної в статті 4 (1), або роботодавця чи
його залученого страхувальника, або в разі його відсутності орган
чи організацію, призначену компетентним органом відповідної
держави-члена;
(p) терміни "установа місця постійного проживання" та
"установа місця тимчасового проживання" означають відповідним
чином установу, уповноважену виплачувати допомогу за місцем
постійного проживання відповідної особи, та установу, уповноважену
виплачувати допомогу за місцем тимчасового проживання відповідної
особи згідно із законодавством, яке така установа застосовує, або
якщо такої установи не існує, установу, призначену компетентним
органом відповідної держави-члена;
(q) термін "відповідна держава" означає державу-члена, на
території якої розташовано компетентну установу;
(r) термін "періоди страхування" означає періоди внесків чи
періоди зайнятості, які визначено або визнано періодами
страхування законодавством, за яким вони були завершені чи
вважалися завершеними, а також всі періоди, які вважаються згідно
з цим законодавством еквівалентними періодам страхування;
(s) термін "періоди зайнятості" означають періоди, визначені
або визнані такими законодавством, за яким вони були завершені, а
також будь-які інші періоди, які вважаються за цим законодавством
еквівалентними періодам зайнятості;
(t) терміни "допомога" та "пенсія" означають усі види
допомоги або пенсії, включаючи всі їх компоненти, що надаються з
державних фондів, та всі суми перерахунків і додаткових
відрахувань, які охоплюються положеннями розділу III, а також
одноразові суми допомоги, що сплачуються замість пенсії, і
будь-які виплати, здійснені шляхом компенсації внесків;
(u) (i) термін "допомога на сім'ю" означає допомогу, що
надається в натуральній або грошовій формі з метою компенсації
витрат на підтримку сім'ї за законодавством, передбаченим у статті
4 (1) (h), крім спеціальної допомоги на народження дитини, що
зазначена у Додатку I,
(ii) термін "допомога багатодітним сім'ям" означає
періодичну грошову допомогу, яка надається лише відповідно до
кількості та за доцільності віку членів сім'ї;
(v) термін "допомога у разі смерті" означає будь-яку
одноразову грошову допомогу в разі смерті іншу, ніж грошова
одноразова допомога, зазначена в підпункті (t) цієї статті.
Стаття 2. Особи, на яких поширюється цей Регламент
1. Цей Регламент застосовується щодо працівників, які
підлягають чи підлягали дії законодавства однієї чи більше
держав-членів та які є громадянами однієї з держав-членів або
особами без громадянства чи біженцями в межах території однієї з
держав-членів, а також щодо членів їхніх сімей та їхніх
спадкоємців.
2. Крім того, цей Регламент застосовується щодо спадкоємців
працівників, які підлягали дії законодавства однієї чи більше
держав-членів, незалежно від національності таких працівників,
якщо їхні спадкоємці є громадянами однієї з держав-членів або
особами без громадянства, чи біженцями, що постійно проживають у
межах території однієї з держав-членів.
3. Цей Регламент застосовується щодо державних службовців та
осіб, які згідно із законодавством, що застосовується, вважаються
такими, якщо вони підлягають чи підлягали дії законодавства
держави-члена, яка застосовує цей Регламент.
Стаття 3. Рівне ставлення
1. Охоплені спеціальними положеннями цього Регламенту особи,
що постійно проживають на території однієї з держав-членів, щодо
яких застосовується цей Регламент, підлягають таким самим
зобов'язанням та користуються такими самими пільгами за
законодавством будь-якої держави-члена як і громадяни, такої
держави.
2. Положення пункту 1 застосовуються щодо права обирати
членів органів соціального забезпечення або брати участь в їхньому
призначенні, але не впливають на законодавчі положення будь-якої
держави-члена стосовно права на обрання чи методів призначення.
3. За винятком того, що передбачено в Додатку II, договори з
соціального забезпечення, що залишаються чинними відповідно до
статті 7 (2) (c), та договори, укладені відповідно до статті 8
(1), застосовуються щодо всіх осіб, щодо яких застосовується цей
Регламент.
Стаття 4. Питання, які регулюються цим Регламентом
1. Цей Регламент застосовується щодо всього законодавства
стосовно таких сфер соціального забезпечення:
(a) допомога у зв'язку з хворобою та материнством;
(b) допомога по інвалідності, включаючи ту, що призначена для
підтримання або поліпшення працездатності;
(c) пенсія за віком;
(d) допомога у разі втрати годувальника;
(e) допомога у разі виробничих травм та професійних
захворювань;
(f) допомога у разі смерті;
(g) допомога по безробіттю;
(h) допомога на сім'ю.
2. Цей Регламент застосовується щодо всіх загальних схем
соціального забезпечення та спеціальних схем, що фінансуються за
рахунок внесків або без них, включаючи схеми обов'язків
роботодавця чи власника судна щодо допомоги, зазначеної в пункті
1.
3. Проте положення розділу III цього Регламенту не впливають
на законодавчі положення будь-якої держави стосовно обов'язків
власника судна.
4. Цей Регламент не застосовується щодо схем соціальної або
медичної допомоги, щодо схем допомоги жертвам війни чи її
наслідків або до спеціальних схем для державних службовців чи
осіб, які до них прирівнюються.
Стаття 5. Декларації держав-членів
щодо сфери застосування цього Регламенту
Держави-члени вказують у деклараціях, про які
повідомлятиметься та які публікуються згідно із статтею 96,
законодавство та схеми, зазначені в статті 4 (1) та (2),
мінімальну допомогу, зазначену в статті 50, та допомогу, зазначену
в статтях 77 і 78.
Стаття 6. Договори з соціального забезпечення,
замінені цим Регламентом
Відповідно до положень статей 7, 8 та 46 (4) цей Регламент
заміняє щодо осіб та питань, стосовно яких застосовується,
положення про будь-які договори з соціального забезпечення, які
зобов'язують:
(a) тільки двох чи більше держав-членів; або
(b) принаймні двох держав-членів та одну чи більше інших
держав, якщо вирішення відповідних випадків не залучає жодну
установу однієї з останніх держав.
Стаття 7. Міжнародні положення,
на які не впливає цей Регламент
1. Цей Регламент не впливає на зобов'язання, що виходять з:
(a) будь-якого договору, прийнятого Міжнародною конференцією
праці, який після ратифікації однією чи більше державами-членами
набрав чинності;
(b) європейських тимчасових угод про соціальне забезпечення
від 11 грудня 1953 року, укладених між державами - членами Ради
Європи.
2. Незважаючи на положення статті 6, продовжує
застосовуватись таке:
(a) Угода від 27 липня 1950 року щодо соціального
забезпечення рейнських човнярів, переглянута 13 лютого 1961 року;
(b) Європейська конвенція від 9 липня 1956 року про соціальне
забезпечення працівників, які займаються міжнародним перевезенням;
(c) договори із соціального забезпечення, перелічені в
Додатку II.
Стаття 8. Укладання договорів між державами-членами
1. Дві чи більше держав-членів можуть у разі необхідності
укласти одна з одною договори, що базуються на принципах та дусі
цього Регламенту.
2. Кожна держава-член згідно з положеннями пункту 1 статті 96
повідомляє про будь-який договір, який вона укладає з іншою
державою-членом відповідно до пункту 1.
Стаття 9. Допуск до добровільного чи
необов'язкового безперервного страхування
1. Законодавчі положення будь-якої держави-члена, яка
здійснює допуск до добровільного чи необов'язкового безперервного
страхування, зумовленого постійним місцем проживання на території
такої держави, не застосовуються щодо працівників, щодо яких
застосовується цей Регламент та які постійно проживають на
території іншої держави-члена за умови, що колись на їхній минулій
роботі вони підлягали дії законодавства першої держави.
2. Якщо відповідно до законодавства держави-члена допуск до
добровільного чи необов'язкового безперервного страхування
зумовлюється завершенням періодів страхування, будь-які такі
періоди, закінчені за законодавством іншої держави-члена,
враховуються до необхідної міри, начебто вони були завершені за
законодавством першої держави.
Стаття 10. Відмова від положень щодо постійного проживання -
вплив необов'язкового безперервного страхування
на відшкодування внесків
1. Якщо інше не визначено в цьому Регламенті, ані допомога по
інвалідності, ані пенсія за віком або допомога в разі втрати
годувальника, ані допомога у зв'язку з виробничими травмами та
професійними захворюваннями, ані допомога в разі смерті, що
вимагається відповідно до законодавства однієї чи більше
держав-членів, не підлягають зменшенню, зміні, зупиненню,
вилученню або позбавленню на підставі того, що одержувач постійно
проживає на території держави-члена іншої, ніж та, де розташована
установа, відповідальна за здійснення виплати.
Попередній підпункт також застосовується щодо одноразової
допомоги, що надається у випадках другого шлюбу вдови/вдівця,
який(а) мав право на отримання пенсії в разі втрати годувальника.
2. Якщо за законодавством держави-члена відшкодування внесків
обумовлюється припиненням поширення на відповідну особу
обов'язкового страхування, така умова не вважається виконаною,
доки ця особа підлягає обов'язковому страхуванню як працівник
відповідно до законодавства іншої держави-члена.
Стаття 11. Перерахунок пенсій (допомоги)
Правила перерахунку, передбачені законодавством
держави-члена, застосовуються щодо пенсій (допомоги) на підставі
положень цього Регламенту відповідно до цього законодавства.
Стаття 12. Запобігання частковому дублюванню допомоги
1. Цей Регламент не може ані надавати, ані зберігати право на
отримання декількох видів допомоги одного виду для одного і того ж
періоду обов'язкового страхування. Однак це положення не
застосовується щодо допомоги (пенсії) по інвалідності, за віком, у
разі смерті, професійних захворювань, що надаються установами двох
чи більше держав-членів згідно із статтями 41, 43 (2) і (3), 46,
50 або 60 (1) (b).
2. Законодавчі положення держави-члена щодо зменшення,
зупинення або позбавлення допомоги, якщо існує дублювання з іншою
допомогою соціального забезпечення або іншими надходженнями,
можуть застосовуватись, навіть якщо було набуто право на таку
допомогу за законодавством іншої держави-члена або такий прибуток
отриманий на території іншої держави-члена. Однак ці положення не
застосовуються, якщо відповідна особа отримує пенсію (допомогу)
одного виду по інвалідності, за віком, допомогу в разі смерті,
професійних захворювань, що надаються установами двох чи більше
держав-членів згідно із статтями 46, 50, 51 або 60 (1) (b).
3. Законодавчі положення держави-члена щодо зменшення,
зупинення або позбавлення допомоги у випадку особи, яка отримала
допомогу (пенсію) по інвалідності або дострокову пенсію за віком,
займаючись професійною чи комерційною діяльністю, можуть
застосовуватись щодо такої особи, навіть якщо вона займається
своєю діяльністю на території іншої держави-члена.
4. Пенсія по інвалідності, що виплачується за законодавством
Нідерландів, зменшується у випадку, якщо установа Нідерландів
зобов'язана також відповідно до статті 57 (3) (c) або 60 (2) (a)
робити внески на виплату допомоги в разі професійних захворювань,
наданої за законодавством іншої держави-члена, до суми, що
сплачується установі іншої держави-члена, яка несе
відповідальність за надання допомоги в разі професійних
захворювань.
РОЗДІЛ II - Визначення законодавства, що застосовується
Стаття 13. Загальні правила
1. Працівник, щодо якого застосовується цей Регламент,
підлягає дії законодавства лише однієї держави-члена. Таке
законодавство визначається згідно з положеннями цього розділу.
2. Підлягаючи дії положень статей 14 - 17:
(a) працівник, який працює за наймом на території
держави-члена, підлягає дії законодавства цієї держави, навіть
якщо постійно проживає на території іншої держави-члена або якщо
його юридична адреса чи місце підприємницької діяльності, або
особа, яка наймає його, має місце постійного проживання на
території іншої держави-члена;
(b) працівник, який працює за наймом на борту судна, що
плаває під прапором держави-члена, підлягає дії законодавства цієї
держави;
(c) державні службовці та особи, які до них прирівнюються,
підлягають дії законодавства держави-члена, в адміністрації якої
працюють;
(d) працівник, призваний на військову службу до Збройних Сил
держави-члена чи такий, що повернувся зі служби, зберігає статус
працівника та підлягає дії законодавства цієї держави; якщо
надання права за цим законодавством залежить від завершення
періоду страхування до призову або звільнення від такої служби,
періоди страхування, завершені за законодавством будь-якої іншої
держави-члена, враховуються в міру необхідності, начебто вони були
періодами страхування, завершеними за законодавством першої
держави.
Стаття 14. Спеціальні правила
1. Стаття 13 (2) (a) застосовується за таких винятків та
обставин:
(a) (i) Працівник, прийнятий на роботу на території
держави-члена підприємством, в якому він звичайно працює, і
направлений таким підприємством виконувати роботу на території
іншої держави-члена для цього підприємства, залишається під дією
законодавства першої держави-члена за умови, що очікувана
тривалість роботи не перевищуватиме дванадцять місяців і його
направили не для заміни іншого працівника, який закінчив свій
період роботи;
(ii) якщо тривалість роботи, що виконуватиметься,
перевищує первинно очікувану через непередбачувані обставини та
перевищує дванадцять місяців, законодавство першої держави
застосовується, доки роботу не буде виконано, за умови, що
компетентний орган держави, на територію якої направлено
працівника, або організація, призначена таким органом надали свою
згоду; така згода має вимагатися до закінчення первинного
дванадцятимісячного періоду. Проте така згода не може надаватися
на період, що перевищує дванадцять місяців;
(b) працюючий за наймом працівник, який працює на міжнародних
перевезеннях на території двох чи більше держав-членів в якості
рухомого чи льотного персоналу у справах підприємства, яке за
наймом чи грошову винагороду або за власний рахунок перевозить
пасажирів або товари залізницею, автомобільним шляхом, повітряним
транспортом чи внутрішніми водними шляхами, та яке має основне
місце своєї підприємницької діяльності на території держави-члена,
підлягає дії законодавства останньої держави за таких обмежень:
(i) якщо вищезгадане підприємство має філію або постійне
представництво, які це підприємство має на території держави-члена
іншої, ніж та, на території якої підприємство має основне місце
підприємницької діяльності, найманий працівник, який працює в
такій філії або установі, підлягає дії законодавства
держави-члена, на території якої розташовані такі філія або
постійне представництво;
(ii) якщо працівник найнятий на роботу в основному на
території держави-члена, де постійно проживає, він підлягає дії
законодавства такої держави, навіть якщо підприємство, яке
прийняло його на роботу, не має ані основного місця
підприємницької діяльності, ані філії або постійного
представництва на цій території;
(c) працівник, який звичайно здійснює свою професійну
діяльність на території однієї чи більше держав-членів, інший, ніж
той, що здійснює міжнародні перевезення, підлягає:
(i) дії законодавства держави-члена, на території якої
постійно проживає, якщо його професійна діяльність здійснюється
частково на цій території або якщо він найнятий на роботу кількома
підприємствами чи кількома роботодавцями, які мають основне місце
підприємницької діяльності або місце проживання на території інших
держав-членів;
(ii) дії законодавства держави-члена, на території якої
розташована юридична адреса або основне місце підприємницької
діяльності підприємства чи особи, яка його найняла, якщо він
постійно не проживає на території будь-якої держави-члена, де
здійснює свою діяльність;
(d) працюючий за наймом працівник, найнятий на роботу на
території держави-члена підприємством, що має юридичну адресу або
основне місце підприємницької діяльності на території іншої
держави-члена і розташоване з обох боків спільного кордону
відповідних держав, підлягає дії законодавства держави-члена, на
території якої підприємство має юридичну адресу або основне місце
підприємницької діяльності.
2. Стаття 13 (2) (b) застосовується за таких винятків та
обставин:
(a) працюючий за наймом працівник, найнятий на роботу або на
території держави-члена, або на борту судна, що плаває під
прапором держави-члена, а також якого було направлено
підприємством виконувати роботу на борту судна, що плаває під
прапором іншої держави-члена, підлягаючи умовам, передбаченим у
пункті 1 (a), залишається під дією законодавства першої
держави-члена;
(b) працівник, який звичайно не здійснює свою професійну
діяльність на морі, виконуючи її у територіальних водах чи порту
держави-члена на борту судна, що плаває під прапором іншої
держави-члена, але який не є членом команди судна, підлягає дії
законодавства першої держави-члена;
(c) працівник за наймом, який працює на борту судна, що
плаває під прапором держави-члена та отримує за цю роботу платню
від підприємства або особи, юридична адреса чи основне місце
підприємницької діяльності якої знаходиться на території іншої
держави-члена, підлягає дії законодавства останньої держави, якщо
постійно проживає на її території; підприємство або особа, яка
виплачує винагороду, вважається роботодавцем з метою застосування
вказаного законодавства.
3. Законодавчі положення держави-члена, за якими пенсіонер,
який здійснює професійну або торговельну діяльність, не підлягає
обов'язковому страхуванню щодо такої діяльності, також
застосовуються щодо пенсіонера, пенсія якого вимагалася за
законодавством іншої держави-члена.
Стаття 15. Правила стосовно добровільного страхування
або необов'язкового безперервного страхування
1. Положення статей 13 і 14 не застосовуються щодо
добровільного страхування або необов'язкового безперервного
страхування.
2. Якщо застосування законодавств двох чи більше
держав-членів призведе до дублювання страхування:
- за схемою обов'язкового страхування та однією чи більше
схемами добровільного або необов'язкового безперервного
страхування, відповідна особа підлягає застосуванню тільки схемі
обов'язкового страхування;
- за однією чи більше схемами добровільного або
необов'язкового безперервного страхування, відповідна особа може
обрати лише схему добровільного чи необов'язкового безперервного
страхування, яку побажає.
3. Однак щодо пенсій (допомоги) по інвалідності, за віком та
у разі смерті відповідна особа може обрати схему добровільного або
необов'язкового безперервного страхування держави-члена, навіть
якщо вона обов'язково підлягає дії законодавства іншої
держави-члена, за умови, що таке дублювання недвозначно чи неявно
визнане в першій державі-члені.
Відповідна особа, яка обирає схему добровільного або
необов'язкового безперервного страхування в державі-члені,
законодавство якої передбачає, крім такого страхування, додаткове
необов'язкове страхування, може приєднатися лише до останнього.
Стаття 16. Спеціальні правила стосовно осіб,
найнятих на службу дипломатичними місіями та
консульськими представництвами, а також
стосовно допоміжного штату Європейських Співтовариств
1. Стаття 13 (2) (a) застосовується щодо осіб, найнятих на
службу дипломатичними місіями та консульськими представництвами, а
також щодо приватного внутрішнього штату співробітників таких
місій чи консульств.
2. Однак працівники, яких стосується пункт 1, які є
громадянами держави-члена, яка їх направила, або державою
акредитації, можуть виявити бажання підлягати дії законодавства
такої держави. Таке право вибору може бути відновлене наприкінці
кожного календарного року та не має зворотної сили.
3. Допоміжний персонал Європейських Співтовариств може надати
перевагу дії законодавства держави-члена, на території якої він
працює, над законодавством держави-члена, дії якого він підлягав
востаннє або над законодавством держави-члена, громадянами якої
він є стосовно положень інших, ніж ті, що стосуються допомоги
багатодітним сім'ям, надання якої регулюється умовами
працевлаштування, що застосовуються до такого персоналу. Таке
право вибору, що може бути використано лише одноразово, набирає
чинності з моменту початку діяльності цього допоміжного персоналу.
Стаття 17. Винятки щодо положень статей 13 - 16
Дві чи більше держав-членів або компетентні органи цих держав
можуть за спільною згодою зробити винятки щодо положень статей 13
- 16 в інтересах певних працівників чи категорій працівників.
РОЗДІЛ III. Спеціальні положення, що регулюють
різні види допомоги
ГЛАВА 1. Захворювання та материнство
ЧАСТИНА 1. Загальні положення
Стаття 18. Об'єднання страхових періодів
1. Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
надає, зберігає або поновлює право на допомогу, що зумовлюється
завершенням періодів страхування, враховує, за доцільності,
періоди страхування, завершені за законодавством будь-якої іншої
держави-члена, начебто вони були періодами, завершеними за
законодавством їх країни.
2. Положення пункту 1 застосовуються стосовно сезонних
працівників, навіть щодо періодів, які передують будь-якій перерві
в страхуванні, що перевищує період, дозволений законодавством
компетентної держави, за умови, однак, що відповідний працівник не
припиняє страхування на період, який перевищує чотири місяці.
ЧАСТИНА 2. Працівники та члени їхніх сімей
Стаття 19. Постійне проживання в державі-члені, іншій,
ніж відповідна держава - Загальні правила
1. Працівник, що проживає на території держави-члена, іншої,
ніж відповідна держава, який задовольняє умовам законодавства
відповідної держави щодо набуття права на допомогу, враховуючи за
доцільності положення статті 18, одержує на території
держави-члена, де проживає:
(a) допомогу в натуральній формі, що надається за рахунок
компетентної установи установою за місцем його постійного
проживання відповідно до положень законодавства, що застосовується
останньою установою, начебто він перебував під її юрисдикцією;
(b) грошову допомогу, що сплачується компетентною установою
відповідно до законодавства, що нею застосовується. Однак за
угодою між компетентною установою й установою місця постійного
проживання грошова допомога також може виплачуватись останньою
установою від імені компетентної установи згідно із законодавством
відповідної держави.
2. Положення пункту 1 (a) застосовуються за аналогією до
членів сім'ї, які постійно проживають на території держави-члена,
іншої, ніж відповідна держава, якщо вони не мають права на
отримання такої допомоги відповідно до законодавства держави, на
території якої постійно проживають.
Стаття 20. Транскордонні працівники та члени їхніх сімей -
Спеціальні правила
Транскордонний працівник також може отримувати допомогу на
території відповідної держави. Ця допомога надається компетентною
|
