Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про затвердження Концепції розвитку економічної освіти

Архів документів. Текст правового акту станом на 27 березня 2007 року

           КОЛЕГІЯ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
 
                          Р І Ш Е Н Н Я
 
                       04.12.2003  N 12/7-4
 
 
               Про затвердження Концепції розвитку
                        економічної освіти
 
 
     Заслухавши та    обговоривши    проект   Концепції   розвитку
економічної освіти, колегія У Х В А Л Ю Є:
 
     1. Прийняти в цілому проект  Концепції  розвитку  економічної
освіти.  Опублікувати  Концепцію  в загальнодержавному друкованому
засобі масової інформації  для  обговорення  її  в  широких  колах
науковців, науково-педагогічних           працівників           та
економістів-практиків різних галузей економіки.
 
     2. Департаменту  вищої  освіти   (Болюбаш   Я.Я.)   врахувати
висловлені пропозиції та зауваження і до 26 січня 2004 року внести
Концепцію розвитку  економічної  освіти  на  затвердження  наказом
Міністерства освіти і науки.
 
     3. Контроль   за   виконанням  рішення  колегії  покласти  на
заступника міністра Степка М.Ф.
 
 Голова колегії міністр                                В.Г.Кремень
 
 
                            КОНЦЕПЦІЯ
              РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
 
 
             1. Економічна освіта на сучасному етапі
 
     Економічна освіта  на  сучасному   етапі   розвитку   України
визначається  завданнями  переходу  до  демократичної  і  правової
держави, ринкової економіки, необхідності наближення й до світових
тенденцій  економічного  і  суспільного розвитку.  Розвиток освіти
відбувається в контексті загального процесу  трансформації  різних
сторін суспільного життя,  у тісному взаємозв'язку з перебудовою в
інших сферах,  одночасно виступаючи для них джерелом  забезпечення
необхідним кадровим ресурсом.
     Концепція розвитку економічної освіти є методологічною  базою
освітянської  діяльності  в  умовах формування суспільства знань і
соціально орієнтованої економіки  та  визначає  шляхи  розв'язання
нагальних  проблем  у  сфері економічної освіти через розуміння її
мети, завдань, змісту і технологій.
     Головними компонентами  економічної  освіти  є  її  зміст   і
організаційно-освітні  технології  забезпечення.  Вони  мають свої
особливості    у    різних    складових    економічної     освіти:
загальноекономічній та професійно-економічній.
     Загальноекономічна освіта           охоплює          комплекс
соціально-економічних знань,  умінь  і  навичок  для  забезпечення
розвитку  економічної  культури  і  свідомості  як  особи,  так  і
суспільства загалом.
     Особливості змісту        професійно-економічної       освіти
обумовлюються вимогами до її  кінцевого  результату  -  формування
гармонійної,   різнобічно   розвиненої   особистості,   для   якої
професійні  знання,  уміння,  навички  і  їх  постійне   оновлення
становлять основу самореалізації в економічній сфері суспільства.
     Головною парадигмою економічної освіти є розуміння  того,  що
розвиток  економічної  сфери  суспільства значною мірою зумовлений
характером  життєдіяльності  людини,  її  світоглядом,   соціально
відповідальною    поведінкою.   Професійна   підготовка   сучасних
економістів передбачає розуміння ними  закономірностей  формування
та  розвитку відтворювальних процесів на макро- та мікрорівнях,  у
взаємозв'язку  з  розвитком  політичних,   культурних   та   інших
суспільних процесів.
     Економічна освіта  охоплює  чотири   блоки   дисциплін,   які
формують  сучасний  світогляд  і  зумовлюють  потребу в постійному
оновленні    соціально-економічних    знань,    умінь,    навичок:
загальноосвітній,  фундаментальний,  інноваційно-практичний і блок
дисциплін спеціальної підготовки. Дисципліни, що входять в названі
блоки,    забезпечують    комплексне    багатоаспектне    вивчення
закономірностей економічної сфери суспільства.
     Формування економічних  знань  реалізується  через  поєднання
пізнавальних,  теоретичних  і  практичних  компонентів   навчання.
Причому   пізнавальні   компоненти  створюють  не  тільки  систему
фінансових,  технологічних,  технічних,  економічних  і   правових
знань,  а  й  визначають  внутрішню  культуру молоді,  формують її
готовність  до   свідомої   гармонізації   стосунків   "Людина   -
суспільство  -  природа  - економіка".  До теоретичних компонентів
навчання належить світогляд і вміння творчо мислити, які створюють
підґрунтя економічно доцільних і водночас соціально відповідальних
рішень, дослідницьких навичок; практичних умінь.
     Практичні компоненти  економічно  освіченої людини становлять
мотивацію  та  вміння  постійно   підвищувати   компетентність   і
практично   використовувати   нові  знання  для  вдосконалення  та
розвитку      технічного,       технологічного,       фінансового,
соціально-економічного,    правового    та   іншого   забезпечення
організаційно-економічних  і  управлінських  процесів;   розвивати
особистісний  і  колективний  потенціал  економічної діяльності на
засадах соціального партнерства і соціальної відповідальності.
 
     1.1. Стан   економічної  освіти  та  об'єктивна  необхідність
розробки концепції
     Стан сучасної   економічної   освіти  в  Україні  зумовлений:
необхідністю  переходу  до  нових  засад  формування  та  розвитку
економічних   знань,   які   базуються  на  історико-культурних  і
духовно-моральних традиціях українського  народу,  орієнтовані  на
поглиблений  аналіз  економічних процесів,  що сприяють формуванню
основ  соціально  орієнтованої  економіки;  формуванням   сучасних
економічних   поглядів   у  майбутніх  економістів,  що  сприятиме
розвитку  гуманізації   та   соціалізації   суспільних   процесів,
національній самоідентифікації, спрямуванню економічної діяльності
на  підвищення  рівня  життя  і  добробуту  українського   народу;
інтеграцією процесів навчання і виховання як складових освіти,  що
створюють  духовно-моральні  засади   для   формування   сучасного
світогляду фахівців економічного спрямування.
     Актуальність розроблення   концепції   розвитку   економічної
освіти в Україні зумовлена:  глобалізацією міжнародних економічних
та фінансових зв'язків,  формуванням інформаційного суспільства, в
якому   знання   і  соціальна  відповідальність  стають  головними
чинниками життєдіяльності людини як творчого працівника, споживача
і   члена   суспільства;  необхідністю  пріоритетного  розвитку  у
суспільстві  і  державі  гуманістичних,   соціально   орієнтованих
загальнолюдських   моральних   норм   і   цінностей;   виробленням
прогнозних знань для своєчасного прийняття і реалізації  соціально
відповідальних рішень,  що сприяють розвитку як особистості, так і
суспільства  загалом;  потребами  самої   економічної   освіти   у
визначенні  нових принципів і механізмів побудови системи освіти в
Україні,  шляхів  практичної  переорієнтації  на  них  економічної
освіти,   у   вивченні,  творчому  осмисленні  новітніх  тенденцій
світового розвитку  освіти,  обґрунтованого  поєднання  зарубіжних
технологій   із   досягненнями   національної  освіти  в  процесах
інтеграції у європейський та світовий освітянський простір.
 
     1.2. Місія, мета та ціннісні орієнтири економічної освіти
     Концепція розвитку економічної освіти визначає місію, кінцеву
мету,  завдання і заходи її досягнення з урахуванням принципів  та
відповідних положень.
     Місія економічної   освіти   -   розвиток   і    використання
економічних  знань для формування творчої особистості,  підвищення
якості  життя  українського  народу   і   прогресивного   розвитку
суспільства.
     Метою розвитку  системи  економічної  освіти   є   інтенсивне
накопичення   соціально-економічних   знань   і   оптимізація   їх
використання як головного потенційно необмеженого ресурсу розвитку
українського суспільства і його соціально орієнтованої економіки.
     Ціннісні орієнтири  економічної  освіти:  розвиток   творчого
потенціалу особистості та її соціалізація; виховання самостійності
наукового   економічного   мислення,    формування    економічного
світогляду,  впевненості  у власних силах;  розвиток здібностей до
самореалізації, самоосвіти, саморозвитку особистості.
 
     1.3. Принципи економічної освіти
     Розвиток економічної   освіти   ґрунтується   на   принципах,
визначених  Законами  України "Про вищу освіту" ( 2984-14 ),  "Про
освіту" ( 1060-12 ), а саме:
     - Суспільна корисність економічних знань.
     - Соціальна справедливість,  толерантність, суспільна злагода
і партнерство всіх учасників економічної освітньої діяльності.
     - Гуманізм,  демократичність,   відкритість   і   доступність
економічної освіти.
     - Соціальна обґрунтованість економічного  мислення  в  кожній
сфері професійної діяльності.
     - Поєднання  фундаментальності  та  фаховості   різноманітних
освітніх   програм,   заснованих  на  індивідуалізації  підготовки
економічних кадрів відповідно до попиту на ринку праці.
     - Безперервність   економічної   освіти,  її  системність  та
систематичність.
     - Інноваційність змісту економічної освіти.
     - Відповідність  якості  освітніх  послуг   потребам   особи,
соціальних і професійних груп країни та іноземних громадян.
     - Адаптація   світового   досвіду   та   збереження    кращих
вітчизняних   освітянських   традицій,   розширення   міжнародного
співробітництва.
     - Державна підтримка підготовки фахівців.
     - Інтеграція економічної освіти і наукових досліджень.
 
     1.4. Завдання економічної освіти
     Завданнями економічної   освіти   є:   створення   умов   для
самореалізації  особи  як  економічно активного члена суспільства,
здатного  свідомо  долучатися  до   економічного   життя   країни;
задоволення  потреб  суспільства і держави у фахівцях економічного
профілю,   здатних   практично   реалізувати   стратегію   сталого
економічного,   соціального  і  духовного  розвитку  України,  для
забезпечення високого рівня життя народу; забезпечення мобільності
студентів та викладачів;  виховання у майбутніх фахівців цілісного
соціально-економічного  світосприйняття  і   сучасного   наукового
світогляду,  формування  свідомості  членів  суспільства на основі
системного економічного мислення,  що створює для  них  можливості
опановувати  знання,  вміння  та  навички  економічної діяльності;
нарощування  потенціалу   професорсько-викладацького   складу   та
підвищення його соціального статусу;  розвиток економічної науки у
ВНЗ як основи забезпечення постійного оновлення змісту, підвищення
якості  навчання  в  освітніх  установах  різних  форм  власності;
вдосконалення управління  і  організаційно-економічного  механізму
функціонування навчальних закладів освіти;  інтеграція вітчизняної
вищої  професійної  економічної  освіти  у  європейський  освітній
простір;  упровадження європейської системи заліку знань, розвиток
критеріїв і методології  оцінки  якості  викладання;  забезпечення
приєднання до   Болонського  процесу,  у  тому  числі  за  рахунок
узгодження змісту навчання,  розвитку  співробітництва  навчальних
закладів,   схем   мобільності,   інтеграції   програм   навчання,
технологій тренінгу і  наукових  досліджень;  розроблення  системи
зіставлення    кваліфікації   вітчизняних   фахівців   відповідних
освітньо-кваліфікаційних   рівнів   та    кваліфікації    фахівців
європейських   країн;   залучення   роботодавців   до  соціального
партнерства  в  організації  професійної  економічної  освіти  для
задоволення  потреб  ринку  праці;  створення умов для соціального
партнерства учасників навчального  процесу;  відповідність  якості
вітчизняної  економічної  освіти вимогам міжнародного ринку праці;
забезпечення   безперервності   економічної   освіти   на   основі
інтеграційних   процесів   як   у   системі   "Освіта  -  наука  -
виробництво",   так   і   в    системі    зв'язків    міжнародного
співробітництва.
 
     1.5. Безперервність економічної освіти
     Підґрунтям безперервної  економічної  освіти  є  економіка як
наука,  що  віддзеркалює   закономірності   складної   економічної
системи.  При  цьому  знання  організаційно-економічних відносин і
відповідних галузей допоможуть  створювати  матеріальні  блага,  а
знання  соціально-економічних  відносин  і  загальної  економічної
теорії дадуть змогу  так  організувати  процеси  відтворення  всіх
ресурсів, щоб неухильно підвищувати суспільний добробут.
     На кожному етапі безперервної економічної освіти  для  кожної
людини  зміст  і  форма освітнього процесу повинні віддзеркалювати
задоволення потреб особистості відповідно до особливостей етапу та
професії.  З цієї точки зору усіх,  хто навчається, можна поділити
на дві групи:  фахівців,  для яких економіка є основним  предметом
діяльності (професійні економісти і підприємці,  менеджери та інші
управлінські кадри)  й  індивіди,  для  яких  економічна  наука  є
засобом  усвідомлення їх економічного становища на виробництві і в
суспільстві,  удосконалення умов їх життя, підвищення добробуту та
всебічного розвитку особистості.  Для  кожної  з  цих  груп  зміст
економічної освіти має бути різним.
     Початкові економічні знання засвоюються  в  дошкільному  віці
через  емоційно-естетичне сприйняття основ домашнього господарства
та  розвиток  навичок   дбайливого   ставлення   до   матеріальних
цінностей,  природних  багатств,  сприйняття  реальних економічних
явищ, усвідомлення життєво необхідних потреб, а також ознайомлення
з  елементарними  відомостями  про економічні стосунки людей.  Цей
процес  відбувається  під  час  активної  діяльності,  коли   діти
оволодівають  умінням  бережливого  ставлення до предметів,  що їх
оточують, і створення умов для їх нормального використання.
     Загальна середня освіта дає  змогу  школярам  здобути  базові
економічні    знання,    оволодіти   елементами   економіки,   щоб
використовувати їх для вирішення  життєвих  ситуацій.  Знання  про
взаємозв'язки   між  компонентами  економічних  знань  і  людською
діяльністю      потрібні      для       сприйняття       цілісного
економічно-предметно-просторового  середовища,  яке  їх оточує і є
основою здорового способу життя.
     Зміст шкільної    економічної    освіти   структурується   за
блочно-модульним принципом навчання і сприяє розвитку  економічної
культури та формуванню економічного мислення.
     Економічні знання мають віддзеркалювати нові економічні явища
й  поняття,  формувати  вміння  і  навички  економічного аналізу і
розрахунків, розвивати творчі здібності учнів.  Шкільна економічна
освіта є базою для її подальшого розвитку і поглиблення.
     Економічна освіта педагогічних вищих навчальних закладів,  де
готують майбутніх учителів,  повинна мати високий загальний рівень
економічної культури і економічних знань,  щоб формувати  в  учнів
наукове  економічне  мислення,  яке  виявляє  об'єктивну  істину -
відображає економіку всебічно,  цілісно,  з урахуванням соціальних
орієнтирів,  на  противагу  егоїстичній  ринковій психології,  яку
помилково сприймають як економічне мислення.
     Професійна економічна   освіта   студентів  вищих  навчальних
закладів I-II  рівнів   акредитації   спрямована   на   опанування
спеціальними  фаховими  знаннями  про економічні закономірності та
отримання  практичних  умінь  і  навичок  для  застосування  їх  у
майбутній трудовій діяльності.  Вона реалізується через формування
загальних уявлень про економіку,  її елементи і перетворюючу  роль
виробничої  діяльності,  набуття  професійних знань щодо наслідків
економічної діяльності.
     Економічна освіта у вищих навчальних закладах  III-IV  рівнів
акредитації   має   за  мету  підготовку  фахівців-економістів  із
сучасним   світоглядом,   професійними   знаннями    інноваційного
характеру,  вміннями  їх  практичного використання при розв'язанні
соціально-економічних проблем на базі постійної самоосвіти.
     Бакалавр -      має      ґрунтовну     соціально-гуманітарну,
природничо-наукову, загальноекономічну та професійну підготовку, а
також  спеціальні  вміння  і  навички,  достатні  для самостійного
виконання переважно стереотипних,  частково діагностичних завдань,
виконання   економічних  розрахунків,  підготовки  та  опрацювання
інформації, на підставі якої приймаються управлінські рішення.
     Спеціаліст - має цілісні знання про функціонування і розвиток
соціально-економічної  системи,  її  рівнів,  прогнозування змін і
оцінку  соціальних  наслідків  економічних  трансформацій,  уміння
самостійно  аналізувати  і моделювати типові економічні ситуації в
мікро- і макропредметно-просторовому середовищі з  орієнтацією  на
керування   останніми,  якісно  виконувати  комплексні  економічні
експертизи, приймати практичні поточні рішення.
     Магістр -   має   розвинутий  апарат  наукового  дослідження,
науково-педагогічні вміння та цілісні знання про функціонування  і
розвиток соціально-економічної системи,  її рівнів,  прогнозування
змін і  оцінку  соціальних  наслідків  економічних  трансформацій,
уміння  самостійно  аналізувати  і  моделювати  типові  економічні
ситуації  в  мікро-  і  макропредметно-просторовому  середовищі  з
орієнтацією  на керування останніми,  якісно виконувати комплексні
економічні експертизи, приймати практичні поточні рішення.
     Система безперервної економічної освіти охоплює післядипломну
економічну освіту,  метою  якої  є  підвищення  рівня  економічних
знань,  ознайомлення  з  новітніми  досягненнями  економіки у всіх
сферах людської діяльності.  Базовий зміст  післядипломної  освіти
полягає    у   формуванні   сучасного   уявлення   про   економіку
предметно-просторового  середовища,  його  склад,  функціонування,
стан   та   перспективи   розвитку;  розумінні  понять  і  законів
економіки,    відомостей    про   основні   перспективні   напрями
економічних   досліджень  і  господарських  трансформацій;  знанні
правових аспектів економічної діяльності.
     Основним засобом   реалізації   змісту  освіти  є  педагогіка
співпраці  і   соціального   партнерства,   яка   відбувається   в
освітянському   процесі  через  безпосередній  контакт  того,  хто
навчається,  з тим,  хто навчає.  Соціалізація особистості не може
повноцінно відбуватися  без  спілкування  з викладачем,  що було б
рівноцінним відриву навчання від  виховання.  Всі  інші  засоби  є
похідними і допоміжними.
 
        2. Основні заходи щодо розвитку економічної освіти
 
     Заходи спрямовані  на реалізацію завдань розвитку економічної
освіти та розроблені на основі принципів і завдань концепції.
 
     2.1. Ступенева підготовка фахівців економічного спрямування
     Ступенева система  підготовки фахівців закладає підвалини для
організації  якісної   економічної   освіти,   її   інтеграції   в
міжнародний освітній простір.
     Ступенева підготовка   фахівців   економічного    спрямування
передбачає    такі    освітньо-кваліфікаційні    рівні:   молодший
спеціаліст,  з термінами підготовки:  два роки  на  основі  повної
загальної середньої освіти; три роки на основі загальної середньої
базової  освіти;  бакалавр  з  терміном  підготовки  чотири  роки;
спеціаліст, магістр (один рік на базі освіти бакалавра).
 
     2.2. Оптимізація структури спеціальностей та спеціалізацій
     Оптимізація структури спеціальностей та  спеціалізацій  вищої
економічної  освіти  здійснюється  згідно  з  тенденціями розвитку
економічної освіти та  практики  з  урахуванням  вимог  ступеневої
підготовки фахівців.
     Необхідно: інтегрувати в групи близькі за  змістом  освіти  і
характером   майбутньої   роботи   спеціальності   з   урахуванням
ступеневості освіти; розробити перелік економічних спеціальностей,
максимально   наближений   до  переліку  наукових  спеціальностей;
розвивати спеціалізації як засіб реагування  на  вимоги  практики,
віддзеркалення     регіональної     специфіки     та    реалізації
науково-педагогічного потенціалу вищих навчальних закладів.
 
     2.3. Оптимізація мережі вищих навчальних закладів
     Існуюча мережа вищих навчальних закладів та факультетів,  які
здійснюють підготовку економістів,  складалася протягом 90-х років
під   впливом   ринкової  кон'юнктури,  коли  для  багатьох  вищих
навчальних закладів  неекономічного  профілю  це  стало  одним  із
засобів виживання.
     Це призвело,  з одного боку,  до надлишку економістів окремих
спеціальностей  і  складності їх працевлаштування,  з другого,  як
результат  масового  "виробництва"  економістів  -   до   дефіциту
кваліфікованих   кадрів,   здатних  розв'язувати  складні  сучасні
проблеми на високому професійному рівні.
     Все це вимагає оптимізації мережі вищих  навчальних  закладів
усіх  форм  власності  і рівнів акредитації,  що ведуть підготовку
фахівців з економічних спеціальностей за такими напрямами.
     Оптимізація мережі  вищих  навчальних  закладів відповідно до
потреб  суспільства,   що   здійснюють   підготовку   фахівців   з
економічних  спеціальностей,  має здійснюватися шляхом:  посилення
вимог під час ліцензування й акредитації вищих навчальних закладів
усіх  форм  власності щодо забезпеченості їх науково-педагогічними
працівниками,  відповідності  державним   стандартам   організації
навчального   процесу,   навчально-методичного  та  інформаційного
забезпечення; раціоналізації   розміщення    різних    економічних
спеціальностей у вищих навчальних закладах регіонів для ліквідації
дублювання їх  підготовки  шляхом  концентрації  держзамовлення  з
конкретних спеціальностей; організації системи моніторингу, попиту
на фахівців економічного профілю та  його  аналізу  з  точки  зору
обсягу та якості;  оптимізації кількості економічних факультетів у
державних вищих навчальних закладах неекономічного профілю  шляхом
їх  переорієнтації  і спеціалізації за профілем вищого навчального
закладу (інженерно-економічні,  економіка  відповідної  галузі  та
ін.);  оптимізації мережі навчальних закладів різних рівнів шляхом
створення на базі вищих навчальних закладів IV  рівня  акредитації
економічного    профілю    навчальних   комплексів,   координуючих
підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації економістів;
зосередження     підготовки     фахівців    з    теоретичних    та
економіко-математичних   спеціальностей,   а   також    викладачів
економічних дисциплін для вищих навчальних закладів у класичних та
економічних університетах.
 
     2.4. Удосконалення управління вищою економічною освітою
     Управління розвитком економічної освіти має  удосконалюватися
за  рахунок:  удосконалення  системи  управління  моніторингом  та
контролем якості економічної освіти через  налагодження  взаємодії
між відповідними державними, громадсько-державними та громадськими
органами;  організації  експериментів  та   проведення   пошукової
інноваційної  освітньої  діяльності  в  провідних вищих навчальних
закладах України;  участі вищих навчальних  закладів  у  галузевих
програмах розвитку національної економіки;  розроблення методики і
системи  показників  для  оцінки   діяльності   вищих   навчальних
закладів,  здійснення  моніторингу  їх  діяльності та забезпечення
об'єктивної  оцінки  суспільства;  гарантування   відкритості   та
публічності   діяльності  вищих  навчальних  закладів  і  широкого
інформування громадськості про їх основні результати; забезпечення
державними  органами  управління  освітою  контролю  за діяльністю
територіально відокремлених підрозділів вищих навчальних  закладів
усіх  форм  власності;  вдосконалення  державного та регіонального
замовлення на підготовку фахівців.
 
     2.5. Посилення     економічної    підготовки    фахівців    у
неекономічних вищих навчальних закладах
     Для забезпечення   умов   оволодіння  сучасними  економічними
знаннями для студентів  неекономічних  вищих  навчальних  закладів
потрібно:   переглянути   перелік   дисциплін  загальноекономічної
підготовки  за  відповідними  освітньо-кваліфікаційними   рівнями;
вжити  заходів  щодо поліпшення навчально-методичного забезпечення
та підвищення кваліфікації викладачів економічних дисциплін.
 
     2.6. Удосконалення економічної освіти в школі
     Для вдосконалення  економічної  освіти  в  школі   необхідно:
сприяти  тому,  щоб  економічна  освіта  допомагала  учням  набути
досвіду самостійного прийняття  рішень  в  економічних  ситуаціях,
формувати   навички   застосування   економічних  знань,  розуміти
сутність економічних подій і явищ;  вважати  недоцільним  вивчення
спеціальних економічних дисциплін у загальноосвітній школі.
 
     2.7. Удосконалення стандартів вищої економічної освіти
     Досвід упровадження  стандартів  вищої   економічної   освіти
показує,  що  вони  не  повною  мірою  відповідають  інституційним
особливостям  розвитку  ринку  України  та  динаміці  розвитку  її
економіки,   що   ускладнює  інтеграцію  в  європейський  освітній
простір.
     Навчальні плани    підготовки    економістів    перевантажені
навчальними дисциплінами,  які  недостатньо  пов'язані  з  логікою
підготовки    фахівця    за    змістом    освітньо-кваліфікаційних
характеристик.
     За своїм  змістом  чинні  стандарти  вищої економічної освіти
треба вважати стандартами першого покоління з подальшою  розробкою
стандартів другого, третього і наступних поколінь, у яких знайдуть
відображення сучасні та  майбутні  тенденції  розвитку  освіти,  а
саме:   її   диверсифікація,   випереджуваність,   безперервність,
інтенсифікація освітніх процесів та їх інформатизація.
     Розвиток стандартів     економічної     освіти    передбачає:
модернізацію   галузевих   стандартів    вищої    освіти    різних
освітньо-кваліфікаційних рівнів; запровадження в навчальний процес
форм і  методів,  що  забезпечують  посилену  орієнтацію  його  на
практичну   або   наукову   підготовку   студентів   залежно   від
освітнього-кваліфікаційного рівня.
 
     2.8. Науково-методичне забезпечення навчального процесу
     Розвиток науково-методичного  забезпечення економічної освіти
має сприяти  підвищенню  якості  самостійної  роботи  студента  із
засвоєння знань,  умінь і навичок, що надають конкретні дисципліни
освітньо-професійних   програм    підготовки    фахівців    різних
освітньо-кваліфікаційних рівнів.
     Для цього необхідно:  створити інформаційний банк  даних,  що
містить основні документи, які регламентують навчальну, наукову та
методичну   роботу;   сформувати   комплекс   навчально-методичних
матеріалів (НММ) для викладання гуманітарних, природничо-наукових,
загальноекономічних   та   професійних   дисциплін;   відпрацювати
механізм   контролю   за   якістю   освіти;  вдосконалити  систему
перепідготовки  викладачів  економічних  дисциплін  у  всіх  вищих
навчальних   закладах;   упровадити   активні  методики  навчання,
системність їх застосування;  розробити сучасні методики навчання,
адекватні   характеру  економічної  освіти;  вдосконалити  систему
конкурсного відбору базових  підручників  та  навчально-методичних
посібників з економічних дисциплін.
 
     2.9. Удосконалення   якості   навчального   процесу    шляхом
упровадження сучасних методик навчання
     Одним із  ключових  напрямів  розвитку  економічної  освіти є
підвищення якості навчання через упровадження в навчальний  процес
новітніх    освітніх    технологій    та   розвиток   педагогічної
майстерності.
     Для цього  передбачається:  впровадити  в  процес  підготовки
економістів такі активні методи навчання, як ділові, рольові ігри,
семінари-дискусії,    колоквіуми,   ситуаційні   вправи   (кейси);
розробити і впровадити сучасні дистанційні технології навчання  із
застосуванням комп'ютерних мереж для всіх форм навчання;  створити
систему узагальнення та поширення  досвіду  використання  сучасних
методик  навчання;  сприяти  інформатизації навчального процесу та
розвитку дистанційних технологій навчання.
 
     2.10. Упровадження   кредитно-модульної  системи  організації
навчального процесу
     Упровадження Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої
системи (ЄКТАС) передбачає:  зміну структури навчальних планів  та
програм  підготовки  фахівців згідно з вимогами ЄКТАС;  підготовку
нормативних документів що впорядковують мобільність  студентів  та
викладачів у навчальному процесі.
 
     2.11. Система   діагностики   знань   студентів   та  способи
підвищення її об'єктивності
     Для досягнення   суспільного   визнання   вищих    навчальних
закладів,  довіри  і  стійкого  попиту  на оцінювання знань ввести
систему діагностики,  яка передбачає:  розробку систем завдань для
поточного оцінювання знань з дисциплін економічних спеціальностей;
введення методики складання іспитів з комплексними екзаменаційними
білетами;  створення єдиної системи завдань та методики проведення
державних     кваліфікаційних     випробувань      для      різних
освітньо-кваліфікаційних  рівнів;  органічне  поєднання поточного,
підсумкового контролю знань,  використання різних,  у  тому  числі
письмової,   форм  проведення  іспитів;  організацію  національних
конкурсів якості знань.
 
     2.12. Впровадження    результатів   наукових   досліджень   у
навчальний процес
     Для впровадження  наукових  досліджень  у  навчальний  процес
потрібно  забезпечити:  орієнтацію  економічної  науки  у  ВНЗ  на
розвиток   відповідних   економічних   спеціальностей;   залучення
науковців   Національної   академії   наук    України,    Академії
педагогічних   наук   України,  Академії  медичних  наук  України,
Української академії аграрних наук, Академії правових наук України
до   педагогічної   діяльності   у   вищих   навчальних  закладах;
відродження  практико-орієнтованих  наукових   шкіл   і   побудову
принципово   нових  моделей  прикладних  досліджень,  що  сприяють
розвитку економічної освіти;  цільове  фінансування  перспективних
прикладних досліджень і соціально-освітніх проектів; удосконалення
традиційних і пошук сучасних форм у змісті та методиках  навчання;
подальше  вдосконалення  номенклатури наукових спеціальностей,  що
відображали  б  сучасний  стан  і  тенденції  світового   розвитку
економічної науки; забезпечити інтеграцію академічної і вузівської
науки,  створення  організаційних  форм   спільної   наукової   та
науково-педагогічної діяльності; забезпечити вдосконалення системи
підготовки та атестації науково-педагогічних кадрів.
 
     2.13. Поглиблення  зв'язків   між   економічною   освітою   і
практикою
     Висока якість  підготовки  сучасного  фахівця  забезпечується
поєднанням фундаментальних  та  спеціальних  знань  із  практичною
підготовкою.  Для  наповнення  цих  процесів сучасними підходами і
змістом треба:  вжити заходів на державному рівні  щодо  створення
підприємствами  та  організаціями різних форм власності необхідних
умов для проходження практики  студентами;  розробити  нові  форми
практичної  підготовки через створення навчально-тренінгових фірм,
бізнес-інкубаторів,   індивідуальні   завдання,   що    розвивають
практичні   вміння  та  навички  студентів;  розширити  можливості
набуття науково-педагогічними працівниками практичного  досвіду  з
допомогою   стажування   на   діючих   підприємствах;   спрямувати
співробітництво між викладацьким складом вищих навчальних закладів
і  фахівцями-практиками  в  напрямі взаємоконсультування,  підбору
навчального  матеріалу   для   створення   кейсів;   залучати   до
навчального   процесу   провідних   фахівців  діючих  підприємств,
організацій та установ;  організувати моніторинг  ринку  праці  та
ефективну    систему    сприяння    працевлаштуванню   випускників
економічних закладів освіти та факультетів.
 
     2.14. Підвищення    конкурентоспроможності   випускників   та
розвиток системи їх працевлаштування
     Для розв'язання   цієї   проблеми   необхідно:  розробити  та
впровадити  у  вищих  навчальних  закладах   якісно   нові   форми
працевлаштування  випускників:  підготовку  до  входження на ринок
праці,  ярмарки вакансій, формування та про місця працевлаштування
та   картотеки  претендентів  тощо;  розробити  програму  заходів,
спрямованих на інтеграцію інтересів роботодавців, вищих навчальних
закладів  і  випускників  цих  закладів з питань працевлаштування;
створити  на  базі  наявних  державних,  приватних  і  громадських
організацій систему консультування, інформаційного й освітянського
сприяння працевлаштуванню; використовувати досвід зарубіжних вищих
навчальних  закладів  для  підвищення рівня конкурентоспроможності
вітчизняних випускників.
 
     2.15. Розвиток видавничої справи
     Для розвитку  видавничої  справи   передбачити:   розроблення
нормативних  документів,  що  відкривають  шлях  для  створення  й
успішної діяльності університетських видавництв;  систему заходів,
що стимулюють організаційно, морально та матеріально підготовку та
систематичне  оновлення  навчально-методичних  видань;  підготовку
пропозицій  щодо  контролю за цінами на навчальну літературу та її
здешевлення;  вдосконалити систему одержання  грифів  Міністерства
освіти  і  науки  України  на  базі  незалежного  рецензування для
забезпечення  високого  наукового  і  навчально-методичного  рівня
підручників та навчальних посібників.
 
     2.16. Удосконалення роботи науково-методичних комісій
     Для вдосконалення    роботи    науково-методичних     комісій
необхідно:  вжити  заходів  щодо  обміну  досвідом та впровадження
передових форм і методів навчання на регіональному  та  державному
рівнях;  розробити  систему  постійного оновлення та вдосконалення
науково-методичного  забезпечення  навчально-виховного  процесу  у
вищих навчальних закладах України; розробити систему формування та
ротації складу комісій.
 
     2.17. Підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів
     Для вдосконалення     системи     підготовки    наукових    і
науково-педагогічних кадрів необхідно:  розробити цілісну  систему
пошуку та відбору талановитої молоді для вступу до аспірантури,  у
підґрунті якої - впровадження наскрізної дослідної  тематики:  від
написання курсових робіт, конкурсних наукових праць - до дипломних
робіт та дисертаційних досліджень; організувати систему стажування
в  наукових  центрах  України  та за кордоном;  створити молодіжні
наукові центри при вищих навчальних  закладах;  розробити  систему
підтримки  та  заохочення  талановитої  молоді до наукової роботи;
створити   механізм   прогнозування   потреб   вищої   освіти    в
науково-викладацьких кадрах економічного профілю; створити систему
більш сприятливих матеріальних та творчих умов  для  підготовки  і
закріплення  у  вищих  навчальних  закладах  докторів і кандидатів
наук;  удосконалити процедуру  конкурсного  відбору  на  заміщення
вакантних   посад  науково-педагогічних  працівників  і  керівного
складу вищих навчальних закладів та  технології  їх  атестації  за
підсумками   роботи;   реорганізувати   систему  перепідготовки  і
підвищення  кваліфікації   педагогічних   і   науково-педагогічних
працівників   з   орієнтацією   на  інноваційні  зміни  в  системі
економічної освіти,   використання   сучасних   інформаційних    і
комунікаційних засобів.
 
     2.18. Фінансово-економічний  механізм  функціонування   вищих
навчальних закладів
     Для формування   і   вдосконалення   економічного   механізму
функціонування   вищих  навчальних  закладів  необхідно:  створити
систему багатоканального фінансування вищої освіти та  сприятливих
умов  щодо  самостійного  пошуку  й  залучення  вищими навчальними
закладами додаткових коштів; розробити нормативно-правову базу для
забезпечення  економічної  незалежності  вищих навчальних закладів
III-IV  рівнів  акредитації;   розробити   нормативні   акти,   що
відкривають    можливості    вищим    навчальним    закладам   для
співзасновництва і співучасті в створенні і спільному фінансуванні
з  різними  організаціями  (в  тому  числі  і  зарубіжними)  нових
навчальних закладів; впровадити нормативне фінансування державного
стандарту  економічної  освіти,  підготовки  фахівців  відповідних
освітньо-кваліфікаційних рівнів,  що  здійснюється  за  державними
замовленнями.
 
     2.19. Інтеграція вищої економічної освіти у світовий освітній
простір
     Для інтеграції у  світовий  освітній  простір  та  приєднання
України   до  Болонського  процесу  необхідно:  істотно  підвищити
ефективність і якість  міжнародної  діяльності  українських  вищих
навчальних закладів,  розширити експорт освітніх послуг,  уведення
спільних  освітніх  програм;  впровадити  заходи  щодо   взаємного
визнання  і  встановлення  еквівалентності  документів  про вищу і
післядипломну професійну  освіту,  про  вчені  звання  України  та
іноземних  держав;  створити  систему  взаємодії  національних  та
міжнародних освітніх асоціацій,  організацій з питань впровадження
єдиних  підходів  до  змісту,  тривалості,  структури  і критеріїв
якості освіти;  вжити заходів щодо адаптації  навчального  процесу
відповідно  до норм міжнародної практики,  а саме:  внести зміни у
співвідношення часу аудиторних і  самостійних  занять  на  користь
останніх;   узгодити   методи  контролю  якості  знань,  підвищити
інтенсивність  вивчення  окремих  дисциплін,  концентрованого   їх
вивчення в обсязі не менш як чотири години на тиждень; забезпечити
студентам  можливість  обирати  викладача;  створити   умови   для
освоєння  викладачами  і студентами міжнародних джерел інформації,
надходження  іноземних  підручників  і  журналів   до   бібліотек;
організувати  переклад і адаптацію визнаних у світі наукових праць
та навчальних матеріалів зарубіжних вчених.






>





Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Реклама
Реклама



Наша кнопка