Щодо накладання арешту на майно
По состоянию на 27 марта 2007 года
- На главную страницу -
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
16.09.2002 Справа N 3/509
Щодо накладання арешту на майно
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.10.2001 р. у
справі N 3/509 скаргу ВАТ до відділу державної виконавчої служби
Залізничного районного управління юстиції м. Києва про визнання
дій ВДВС Залізничного РУЮ у м. Києві неправомірними було частково
задоволено.
Акціонерний комерційний банк "Київ" (стягувач), не
погодившись з прийнятою ухвалою, звернувся з апеляційною скаргою
та просить її скасувати, оскільки вважає, що її винесено з
порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи,
колегія встановила таке:
25.06.2001 р. ВДВС Залізничного РУЮ у м. Києві було винесено
постанову про накладання арешту на всі автомобілі, які належать
ВАТ.
З матеріалів справи випливає, що арешт було накладено на
сідельні тягачі, напівпричепи, 2 автомобілі "Мерседес-Бенц".
Представником ВАТ у судовому засіданні було надано договір
лізингу N LN 980055, укладений між ВАТ (лізингоотримувач) та
компанією S.C. (лізингодавець) від 13.03.98 р. Відповідно до
положень договору, компанія S.C. надає в користування ВАТ сідельні
напівпричепи SPR 24/L-13/62 N 100 терміном на 20 квартальних
періодів, кількістю 96 шт.
Додатково до вищезазначених документів у судовому засіданні
було надано претензію компанії S.C., якою останній просив
повернути 52 сідельних напівпричепи, що належать компанії на праві
власності та які були надані у користування на підставі
лізингового договору N LN 980055 від 13.03.98 р.
Відповідно до претензії компанії S.C., компанія вимагає від
ВАТ повернути сідельні напівпричепи SPR 24/L-13/62 N 100.
Наявність вищезазначених сідельних напівпричепів у лізингу
підтверджується й офіційною довідкою начальника ВДВС Залізничного
райуправління юстиції у м. Києві від 20.06.2001 р., відповідно до
якої вищезазначені сідельні напівпричепи не перебувають у
власності ВАТ та підлягають поверненню лізингодавцю.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.12.97 р. "Про
лізинг" ( 723/97-вр ), лізинг є підприємницькою діяльністю, яка
полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на
визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю
лізингодавця за умови сплати лізингоодержувачем періодичних
лізингових платежів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вищезазначені
сідельні напівпричепи не належать компанії ВАТ, а були отримані у
лізинг від компанії S.C. Отже, на них не може накладатися арешт як
на майно, яке належить ВАТ.
Матеріали справи містять лізинговий договір від 19.06.95 р.
між компанією ДААК (нині - ВАТ) та компанією "С.-С.К. АБ",
відповідно до положень якого компанія "С.-С.К. АБ" (лізингодавець)
надала в користування компанії ДААК (лізингоодержувач) сідельні
тягачі Scania кількістю 50 одиниць.
Представник ВАТ у судовому засіданні надав претензію компанії
"С.-С.К. АБ" від 02.10.2001 р., якою компанія "С.-С.К. АБ" вимагає
повернути сідельні тягачі Scania кількістю 30 шт.
Наявність вищезазначених сідельних тягачів у лізингу
підтверджується й офіційною довідкою начальника ВДВС Залізничного
райуправління юстиції у м. Києві від 20.06.2001 р., відповідно до
якої вищезазначені сідельні тягачі у власності ВАТ не перебувають
та підлягають поверненню лізингодавцю.
За таких обставин на підставі ст. 1 Закону України "Про
лізинг" ( 723/97-вр ) суд дійшов висновку, що вищезазначені
сідельні тягачі не є власністю компанії ВАТ. Отже, на них не може
накладатися арешт як на майно, що належить ВАТ на праві власності.
Матеріали справи містять угоду про лізинг N AFIVUKR від
18.12.2000 р., відповідно до якої компанія А.І.Інк.
(лізингодавець) надала в лізинг ВАТ автомобілі EuroTech
MP440E42T/P кількістю 20 штук.
Представник ВАТ у судовому засіданні надав претензію компанії
А.І.Інк. від 25.09.2001 р., в якій компанія А.І.Інк. просить
повернути автомобілі марки "Iveco EuroTech MP440E42T/P" кількістю
20 штук.
Наявність вищезазначених автомобілів у лізингу
підтверджується й офіційною довідкою начальника ВДВС Залізничного
райуправління юстиції у м. Києві від 20.06.2001 р., відповідно до
якої вищезазначені автомобілі підлягають поверненню лізингодавцю.
За таких обставин на підставі ст. 1 Закону України "Про
лізинг" ( 723/97-вр ) суд дійшов висновку, що вищезазначені
сідельні тягачі не є власністю компанії ВАТ, а були отримані у
лізинг від компанії А.І.Інк. Отже, на них не може накладатися
арешт як на майно, що належить ВАТ.
Відповідно до п. 6.2 Інструкції про проведення виконавчих
дій, затвердженої наказом Мін'юсту України від 15.12.99 р. N 74/5
( z0865-99 ), "у разі відсутності у боржника - юридичної особи
коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення
звертається на інше майно, що належить боржникові - юридичній
особі на праві власності, або майно державної форми власності,
закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або
обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично
використовує це майно".
Отже, для звернення стягнення на майно боржника та подальшого
накладання арешту, майно повинно належати боржникові ВАТ на праві
власності.
Отже, виходячи з вищезазначеного та зважаючи на те, що
вищезгадане майно не належить ВАТ на праві власності, а було
отримано у лізинг від компанії S.C., А.І.Інк. та С., колегія
дійшла висновку визнати недійсною постанову про накладання арешту
на майно ВАТ у частині всього вищепереліченого майна.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія доходить висновку,
що ухвала господарського суду м. Києва від 23.10.2001 р. у справі
N 3/509 відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а
отже, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 101, 103, 105 ГПК України ( 1798-12 ),
колегія П О С Т А Н О В И Л А:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку (АКБ)
"Київ" на ухвалу господарського суду м. Києва від 23.10.2001 р. у
справі N 3/509 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 23.10.2001 р. у
справі N 3/509 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.
"Галицькі контракти - Документи для роботи",
N 5, 3 лютого 2003 р.
|
