ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
12.02.2002 Справа N 2/541
Вищий господарський суд України розглянув касаційну скаргу
ДП... на рішення господарського суду м. Києва у справі N 2/541 за
позовом ТОВ "Д..." (м. Київ) до Державного підприємства ... про
стягнення 25160874,53 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.10.2001 позов
задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь
позивача 24717881,14 грн. основного боргу, 3 відсотки річних у
розмірі 105804,12 грн. та суму неодержаного доходу в розмірі
276589,27 грн., а також 1700 грн. держмита, з мотиву того, що
вимоги позивача є обгрунтованими, оскільки ЗАТ "М..." виконало
свої зобов'язання за Додатком N 7Г до Контракту N 45.
ДП... з рішенням господарського суду м. Києва не згодне та
просить його скасувати, а у позові відмовити, посилаючись на те,
що ЗАТ "М..." не виконало свої зобов'язання за розрахунками згідно
із зазначеною угодою, а тому у позивача немає підстав вимагати
спірну суму з відповідача.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також
заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Державне підприємство ... та Федеральне державне унітарне
підприємство "Гірничо-хімічний комбінат" (Російська Федерація)
уклали Контракт N 45 від 30.01.98 та Додаток N 7 від 18.11.99,
відповідно до яких перший передав другому для технологічного
витримання та переробки відпрацьоване ядерне паливо свого
відокремленого підрозділу - ВП "З...", що підтверджується актом
N 00-09 від 19.01.2001, відтиски штемпеля на якому свідчать про
те, що спеціальний потяг з відпрацьованим ядерним паливом перетнув
кордон України з Російською Федерацією 13.01.2001.
Відповідно до п. 2.1 Додатка N 7 до Контракту N 45 вартість
послуг за попереднє технологічне витримання та переробку
відпрацьованого ядерного палива становить 370 доларів США за 1 кг
загальної кількості важкого металу (вихідна маса ізотопів урану,
яка міститься в оболонках завантажених у реактор збірок, що
виділяють тепло). Тобто вартість наданих послуг складає 14639508,8
доларів США, оскільки загальна кількість переданого важкого металу
становить 39566,24 кг.
Згідно з Додатком N 7Г до Контракту N 45, укладеним між
ДП..., Федеральним державним унітарним підприємством
"Гірничо-хімічний комбінат" та ЗАТ "М...", м. Москва, перший
доручив останньому провести розрахунки з другим по Контракту N 45
та Додатку N 7 до нього у вищезазначеній сумі.
Як видно з матеріалів справи, ЗАТ "М..." перерахувало
незначні суми в російських рублях на адресу Гірничо-хімічного
комбінату в рахунок погашення заборгованості за Додатком N 7Г від
21.06.2000 до Контракту N 45 від 30.01.98, що підтверджується
листом комбінату за N 01-21-15/562 від 02.10.2001.
ЗАТ "М..." також передало комбінату прості векселі, які, на
його погляд, є свідченням погашення заборгованості за спірним
Контрактом.
Дійсно, Додаток N 7Г до Контракту N 45 від 30.01.98
передбачає можливість для ЗАТ "М..." передати прості векселі
Гірничо-хімічному комбінату. Але відповідно до п. 3.5 згаданого
Додатка оплата послуг комбінату зараховується лише після погашення
вексел в ЗАТ "М...".
З наведеного випливає, що зобов'язання перед комбінатом
вважаються виконаними лише після підтвердження погашення переданих
векселів.
На момент подачі позовної заяви ТОВ "Д..." (м. Київ) та
винесення рішення господарським судом м. Києва будь-яких свідчень
про те, що спірні векселі погашено, надано не було, з чого можна
дійти висновку стосовно неналежного виконання своїх зобов'язань з
боку ЗАТ "М..." перед відповідачем.
Посилаючись у своєму рішенні на договір поруки N 03/2001-ДП
від 25.05.2001 як підставу для стягнення з відповідача
заборгованості по виконаних за нього зобов'язань згідно з
Контрактом N 45 та додатків до нього, господарському суду м. Києва
слід було керуватися ст. 191 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ), згідно з якою порука може забезпечувати лише дійсну
вимогу.
Наявні у матеріалах справи документи не свідчать про належне
виконання своїх зобов'язань ЗАТ "М...", що в свою чергу не дає
підстав для висування вимог до відповідача.
Крім того, як видно з наданих матеріалів, ЗАТ "М..." листом
N 95А від 19.02.2001 вимагало від ДП... провести оплату на його
користь у термін до 01.05.2001.
Договір поруки N 03/2001-ДП від 25.05.2001 між ЗАТ "М..." та
ТОВ "Д..." було укладено лише 25.05.2001, тобто після того, як
слід вважати, були порушені права та інтереси ЗАТ "М...", у
зв'язку з чим та відповідно до ст. 58 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) сторони дійсно мали на увазі не договір поруки, а
уступку вимоги, за недійсність якої первісний кредитор (ЗАТ
"М...") відповідає перед новим кредитором (ТОВ "Д...") згідно зі
ст. 198 Цивільного кодексу України.
Під час розгляду справи господарському суду м. Києва не було
надано будь-яких доказів належного виконання ЗАТ "М..."
зобов'язання по розрахунках з комбінатом, у зв'язку з чим у суду
не було підстав стягувати з відповідача суми заборгованості за
зобов'язаннями, що не були виконані.
Відповідно до ст. 216 ЦК України ( 1540-06 ) зобов'язання
припиняється виконанням, проведеним належним чином, чого не було
зроблено ЗАТ "М...". З цього можна дійти висновку, що відповідно
до ст. 151 ЦК України у відповідача не виникали зобов'язання щодо
ЗАТ "М.. ", який, в свою чергу, не повинен був передавати позивачу
права вимагати виконання зобов'язання, що були порушені ним самим,
згідно з Додатком N 7Г від 21.06.2000 до Контракту N 45 від
30.01.98.
До того ж згідно зі ст. 323 ЦК РФ при солідарному обов'язку
боржників кредитор має право вимагати виконання як від всіх
боржників спільно, так і від будь-якого з них окремо, при тому як
повністю, так і частково. Кредитор, який не отримав повного
задоволення від одного із солідарних боржників, має право вимагати
недоотримане від інших солідарних боржників. При цьому згідно з
ч. 3 ст. 323 ЦК РФ солідарні боржники залишаються зобов'язаними до
тих пір, поки зобов'язання не виконано повністю. Як свідчать
зібрані господарським судом докази, згідно з Додатком N 7Г до
Контракту N 45 відповідач та ЗАТ "М..." є солідарними боржниками,
а згідно з п. 3.5 цього Додатка зобов'язання солідарних боржників
вважаються такими, що виконані повністю лише після погашення
векселів.
Таким чином, на момент укладення договору поруки ЗАТ "М..."
не мало права регресної вимоги до відповідача, оскільки
зобов'язання не було виконано повністю.
Додатково надані позивачем у судовому засіданні письмові
докази та усні пояснення, які стосуються розрахункових відносин
між ЗАТ "М..." та комбінатом, відповідно до ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не
можуть бути предметом дослідження у касаційній інстанції.
Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду м. Києва
не відповідає фактичним обставинам справи та протирічить чинному
законодавству, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-9, 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДП ... задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2001 у
справі N 2/541 скасувати.
3. У позові відмовити.
"Вісник господарського судочинства", N 3, 2002 р.
| 
