ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
19.10.2001 N 7549/5/17-0316-106
Про надання роз'яснення щодо порядку обчислення
та справляння державного мита
Державна податкова адміністрація України розглянула вашого
листа від 25 вересня 2001 року N 35-12/1172 щодо порядку
обчислення та справляння державного мита і повідомляє.
Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом
Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 ( 7-93 )
"Про державне мито" з відповідними змінами і доповненнями (далі -
Декрет). Порядок його обчислення та сплати - Інструкцією про
порядок обчислення та сплати державного мита, яка затверджена
наказом Головної державної податкової інспекції України
Міністерства фінансів України від 22 квітня 1993 року N 15
( z0050-93 ) і зареєстрована в Міністерстві юстиції України
19 травня 1993 року за N 50.
Статтею 1 зазначеного Декрету ( 7-93 ) встановлено, що
платниками державного мита на території України є фізичні та
юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу
документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те
органами.
Перелік найменувань документів і дій, за які сплачується
державне мито, наведено у статті 2, а розмір ставок державного
мита - у статті 3 Декрету ( 7-93 ).
Слід зазначити, що 7 вересня 2001 року набув чинності Закон
України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну
діяльність в Україні" ( 2658-14 ).
Статтею 6 зазначеного Закону ( 2658-14 ) встановлено, що
оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без
громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали
кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього
Закону.
Так, в статті 7 згаданого Закону ( 2658-14 ) передбачено, що
проведення оцінки майна в порядку, визначеному Законом, є
обов'язковим, зокрема, у випадку оподаткування майна та визначення
розміру державного мита згідно з законом.
Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в
матеріальній формі, у тому числі земельні ділянки, будівлі та
споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання,
транспортні засоби, паї, цінні папери; нематеріальні активи, в
тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні
майнові комплекси всіх форм власності.
Майновими правами, які можуть оцінюватися, визначаються
будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності,
у тому числі права, які є складовими частинами права власності
(права володіння, розпорядження, користування), а також інші
специфічні права (права на провадження діяльності, використання
природних ресурсів) та права вимоги.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що
проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом
господарювання.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими
актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки
майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного
проведення оцінки майна органом державної влади або органом
місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Відповідно до пункту 3 Розділу VII цього Закону ( 2658-14 )
Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України
доручено забезпечити прийняття нормативно-правових актів,
передбачених цим Законом.
Оскільки на сьогоднішній день ні законодавчі, ні
нормативно-правові акти не приведені у відповідність з зазначеним
Законом, то до приведення їх у відповідність порядок обчислення та
справляння державного мита здійснюється з дотриманням вимог
Декрету ( 7-93 ) та Інструкції про державне мито ( z0050-93 ) (з
відповідними змінами та доповненнями).
"Довідник нотаріуса",
N 4, 2002 р.
| 
