Спір між юридичними особами, що грунтується на вчиненій нотаріальній дії, розглядається не судом загальної юрисдикції у порядку окремого провадження за скаргами на нотаріальні дії, а в позовному провадженні арбітражним судом

    СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
 
 від 23.09.98
 
 
 
                             (Витяг)
 
     У серпні   1998   р.   Волинське  регіональне  управління  КБ
"Приватбанк" звернулося в суд із позовом до ТОВ "Славія  ЛТД",  АТ
"Волиньголовпостач",  Волинського  обласного  управління  юстиції,
Луцької районної державної нотаріальної  контори,  управління  ДАІ
УМВС України у Волинській області про визнання недійсними договору
застави, укладеного між ТОВ "Славія ЛТД" і АТ "Волиньголовпостач",
зареєстрованого  і  нотаріально  посвідченого  2  жовтня  1996  р.
Луцькою  районною  державною  нотаріальною   конторою,   а   також
вчиненого  останньою 9 грудня 1996 р.  виконавчого напису N 1-2760
та   стягнення   з   відповідачів   солідарно   заподіяних   банку
матеріальних збитків у сумі 32 тис. 128 грн.
     Ухвалою судді  Волинського  обласного суду від 25 серпня 1998
р.  у прийнятті позовної заяви було відмовлено на підставі п. 1 ч.
2 ст. 136 ЦПК ( 1502-06 ).
     У касаційній  скарзі  позивач  порушив питання про скасування
цієї ухвали як такої,  що не  відповідає  вимогам  закону.  Судова
колегія  в  цивільних  справах  Верховного  Суду України скаргу не
задовольнила з таких підстав.
     Відмовляючи в  прийнятті заяви,  суд першої інстанції виходив
із того, що позов пред'явлено юридичною особою до юридичних осіб і
відповідно до статей 24, 285 ЦПК ( 1501-06, 1502-06 ) та ст. 1 АПК
( 1798-12 ) даний спір  підвідомчий  арбітражному  суду,  оскільки
спір  про  право,  що  грунтується  на  вчиненій нотаріальній дії,
розглядається судом у порядку позовного провадження,  а виконавчий
напис був вчинений за зобов'язаннями між юридичними особами. Такий
висновок суду є обгрунтованим.
     Як вбачається  з  матеріалів справи,  позивачем ставиться під
сумнів  та  оспорюється  насамперед  дійсність  договору  застави,
укладеного  між  юридичними  особами  -  ТОВ  "Славія  ЛТД"  і  АТ
"Волиньголовпостач",  зареєстрованого й нотаріально посвідченого 2
жовтня 1996 р. Луцькою районною державною нотаріальною конторою.
     Згідно з п.  6 ст.  254 ЦПК ( 1502-06 ) справа про оскарження
нотаріальних  дій  підлягає  розгляду судом загальної юрисдикції в
порядку окремого провадження,  а наявний спір про  цивільне  право
між  юридичними особами - арбітражним судом.  У даному випадку суд
повинен був керуватися ч.  3 ст.  255 ЦПК,  оскільки це дві окремі
позовні вимоги.
     За таких обставин суд  першої  інстанції  дійшов  правильного
висновку, що позовна заява Волинського регіонального управління КБ
"Приватбанк" відповідно до змісту п. 1 ч. 2 ст. 136 ЦПК ( 1502-06)
судовому розгляду не підлягає.
 
 Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.