Якщо при розгляді справи, порушеної у передбаченому гл. 31-А ЦПК України порядку, суд встановить наявність спору про право, який розглядається у порядку позовного провадження, він відповідно до ч. 7 ст. 248-6 зазначеного Кодексу залишає скаргу без ро...

              ПРЕЗИДІЯ ЗАКАРПАТСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
 
 від 17.07.98
 
 
 
                             (Витяг)
 
     У серпні  1997  р.  В.І.  звернулася  до  суду  із  заявою на
неправомірні дії голови Тересвянської селищної ради М., начальника
представництва Фонду державного майна України в Тячівському районі
Б.О.  й директора Тячівського  районного  державного  підприємства
технічної інвентаризації В.В.  Заявниця зазначала,  що на підставі
рішення виконавчого комітету Тересвянської селищної  ради  від  21
грудня  1992  р.  N 54,  яке 16 лютого 1993 р.  було затверджено в
Тячівській районній державній  адміністрації  та  зареєстровано  в
Хустському  МБТІ,  її  матері  Б.Г.  належав  на  праві  приватної
власності  жилий  будинок  у   с.   Тересва   Тячівського   району
Закарпатської області.   12  серпня  1993  р.  мати  померла.  При
оформленні спадщини В.І.  стало відомо,  що 20 листопада  1996  р.
представником  Фонду державного майна України в Тячівському районі
на підставі розпорядження голови Тересвянської селищної ради  було
видано  свідоцтво  про  право власності на цей будинок на ім'я С.,
яке зареєстровано в МБТІ  5  грудня  1996  р.  за  N  1141.  В.І.,
посилаючись  на  те,  що  передачею  у  власність С.  належного їй
будинку порушено її право власності,  просила на підставі положень
ст. 248-1  ЦПК  (  1502-06  )  задовольнити  її заяву та скасувати
незаконні рішення про приватизацію С. спірного будинку.
     Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від
3 листопада 1997 р.  заяву було задоволено,  дозвіл  Тересвянської
селищної  ради  від 30 серпня 1996 р.  на приватизацію С.  будинку
визнано недійсним,  свідоцтво від 20 листопада 1996 р.  N 1397 про
право  власності  на  цей  будинок на ім'я С.  скасовано і визнано
недійсною реєстрацію будинку в МБТІ.
     У касаційному порядку справа не розглядалась.
     Заступник Голови Верховного Суду України порушив  у  протесті
питання про скасування зазначеного рішення і направлення справи на
новий розгляд.  Президія  Закарпатського  обласного  суду  протест
задовольнила з таких підстав.
     Розглядаючи заяву В.І.,  суд керувався правилами гл. 31-А ЦПК
( 1502-06 ),  зокрема ст.  248-6 цього Кодексу. До участі у справі
як зацікавлену особу було залучено С.  Остання фактично оспорювала
право власності В.І.  на будинок, оскільки вважала, що він повинен
належати  їй.  Отже,  в  даному  випадку  виник  спір  про  право,
підвідомчий судам.
     Згідно з ч.  7 ст. 248-6 ЦПК ( 1502-06 ) суд, встановивши при
розгляді  скарги  наявність спору про право,  який розглядається у
порядку позовного  провадження,  залишає  скаргу  без  розгляду  і
роз'яснює  заявнику  його  право  пред'явити  позов  на  загальних
підставах. Судом ці вимоги закону не було взято до уваги.
     Крім того,  суд вважав, що В.І. є власником спірного будинку,
тому  Тересвянська  селищна  рада та Фонд державного майна не мали
права передавати його шляхом  приватизації  С.  Проте  він  дійшов
таких   висновків  без  ретельної  перевірки  обставин  справи  та
належної оцінки зібраних доказів,  чим порушив вимоги  статей  15,
30, 62 ЦПК ( 1501-06 ).
     Так, із протоколу виконавчого комітету Тересвянської селищної
ради  від  21  грудня  1992  р.  N 13 і акта від 10 лютого 1993 р.
вбачається,  що спірний будинок було передано з  балансу  місцевої
ради у власність Б.Г.  на підставі її проживання в ньому на правах
наймача.  При цьому виконавчий комітет керувався  Інструкцією  про
порядок  реєстрації  будинків  та  домоволодінь у містах і селищах
міського типу   Української   РСР   (   n0001303-66  ),  яка  була
затверджена заступником Міністра комунального господарства УРСР 31
січня  1966  р.  Проте  ця  Інструкція  такого  механізму передачі
державного майна у власність громадян України не передбачала. У її
п.  7  зазначено,  що  реєстрація будинків провадиться на підставі
документів,  які встановлюють право власності  (правовстановлюючих
документів).  Наявність  документів,  які  підтверджували  б право
власності Б.Г. на спірний будинок, судом не перевірялася.
     На підставі   статей  335,  337  ЦПК  (  1503-06  )  президія
Закарпатського обласного суду рішення Тячівського  районного  суду
скасувала  і  направила  справу  до того ж суду на новий розгляд в
іншому складі.
 
 "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.