Якщо при зіткненні джерел підвищеної небезпеки заподіяно шкоду їх володільцям, кожен з останніх відповідає перед іншим за правилами ст. 440 ЦК. За наявності вини в цьому обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного

    СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
 
 від 17.01.1996
 
     Якщо при зіткненні джерел підвищеної небезпеки заподіяно
     шкоду їх володільцям, кожен  з останніх відповідає перед
     іншим за правилами ст. 440 ЦК. За наявності вини в цьому
        обох володільців розмір відшкодування визначається
                відповідно до ступеня вини кожного
 
                             (Витяг)
 
     У жовтні   1994   р.   І.  звернувся  до  Ч.  з  позовом  про
відшкодування  шкоди,  заподіяної  внаслідок дорожньо-транспортної
події,  у розмірі 16202773 крб.  При цьому позивач зазначив, що 13
серпня 1994 р.  близько 19 години,  коли він рухався  на  власному
автомобілі ВАЗ-2107 вулицею міста,  з іншої вулиці всупереч вимозі
знака 2.1 "Дати дорогу" виїхав  на  власному  автомобілі  ВАЗ-2106
відповідач  і  допустив зіткнення автомобілів,  чим заподіяв йому,
позивачеві,  шкоду в розмірі 16202773 крб.  внаслідок  пошкодження
автомобіля. Враховуючи викладене, позивач просив задовольнити його
вимоги і стягнути на його користь зазначену суму, а також понесені
ним судові витрати і витрати по оплаті допомоги адвоката.
     Рішенням Чернівецького обласного суду від 4  грудня  1995  р.
позов  задоволено  частково.  З  Ч.  стягнуто  на  користь  І.  на
відшкодування майнової  шкоди  77307000  крб.,  судові  витрати  в
розмірі 559400 крб.  та витрати по оплаті допомоги адвоката в сумі
3865000 крб.
     У касаційній  скарзі  Ч.  просив  змінити це рішення,  а саме
зменшити суму відшкодування до 30 %, посилаючись на те, що суд при
визначенні ступеня його вини не врахував фактичних обставин справи
і не дав належної оцінки зібраним доказам.
     Судова колегія  в  цивільних  справах Верховного Суду України
визнала,  що касаційна скарга  задоволенню  не  підлягає  з  таких
підстав.
     Відповідно до  роз'яснень,  даних  Пленумом  Верховного  Суду
України    в п.  3   постанови     від    27 березня 1992 р.   N 6
( v0006700-92 ) "Про практику розгляду судами цивільних  справ  за
позовами   про   відшкодування   шкоди"   (зі  змінами,  внесеними
постановами Пленуму від 8 липня 1994 р. N 7 ( v0007700-94 ) та від
30 вересня 1994 р.  N 11 ( v0011700-94 ),  у разі зіткнення джерел
підвищеної небезпеки питання про  відповідальність  кожного  з  їх
володільців   за   шкоду,  заподіяну  цим  джерелам,  перед  іншим
вирішуїться за правилами ст.  440 ЦК ( 1540-06  ).  При  цьому  за
наявності  вини обох володільців розмір відшкодування визначається
відповідно до ступеня вини кожного з них.
     Судом встановлено ступінь вини обох володільців  транспортних
засобів з урахуванням характеру їх дій (80 % і 20 %) і залежно від
нього стягнуто заподіяну шкоду.
     Визначаючи вину Ч. в розмірі 80 %, суд обгрунтовано виходив з
того,  що він навмисно вчинив декілька порушень правил  дорожнього
руху.  Ці обставини підтверджуються перевіреними судом поясненнями
сторін,  довідкою  інспектора  ДАІ   та   підписаною   Ч.   схемою
дорожньо-транспортної події. Суд повно з'ясував обставини справи й
дав належну оцінку зібраним доказам.
     Оскільки рішення  обласного суду відповідає вимогам закону та
матеріалам справи,  судова колегія в цивільних справах  Верховного
Суду  України  залишила  його без зміни,  а касаційну скаргу - без
задоволення.
 
 Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 2, 1997 р.