Про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

               ПРЕЗИДІЯ ЧЕРКАСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
 
 від 24.11.94
 
 vd941124
 
 
 
                             (Витяг)
     Розглядаючи позови  про  поновлення на роботі осіб,  трудовий
договір з якими розірвано за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю
України ( 322-08 ), суд зобов'язаний перевірити, з якими змінами в
організації виробництва і праці пов'язане звільнення,  зокрема те,
ліквідація чи реорганізація  підприємства,  установи,  організації
мала місце.
     У разі реорганізації підприємства,  установи, організації (їх
злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) звільнення за
п. 1  ст.  40  цього  Кодексу ( 322-08 ) може мати місце,  якщо це
супроводжується скороченням  чисельності  або  штату  працівників,
змінами   у   складі   працівників   за  посадами,  спеціальністю,
кваліфікацією, професіями
     У вересні  1992  р.  К.  пред'явив   позов   до   виробничого
об'єднання  "Лісбудкомплекс"  про поновлення на роботі і стягнення
заробітної плати за час вимушеного прогулу.
     Позивач зазначав,  що  він  працював  у  відповідача  старшим
механіком і наказом від 26 серпня 1992 р.  був звільнений за п.  1
ст. 40 КЗпП ( 322-08 ).
     Посилаючись на те, що його звільнення з роботи було проведено
незаконно, К. просив задовольнити його позов.
     Справа розглядалася неодноразово.
     Рішенням Придніпровського  міжрайонного  суду  від 22 вересня
1993 р.  позов задоволено частково.  Визнано незаконним наказ  від
26  серпня  1992  р.  і постановлено вважати К. звільненим за п. 1
ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) в зв'язку з реорганізацією підприємства.  З
відповідача  на користь позивача стягнуто також заробітну плату за
час вимушеного прогулу і понесені ним  витрати  по  оплаті  послуг
адвоката.
     Ухвалою судової   колегії   Черкаського  обласного  суду  від
3 листопада 1993 р. рішення суду залишено без зміни.
     У протесті   заступника   Голови   Верховного   Суду  України
ставиться питання про скасування рішень у справі і передачу справи
на новий судовий розгляд.
     Президія обласного   суду   вважає,   що   протест   підлягає
задоволенню з таких підстав.
     Постановляючи рішення,  суд  виходив  з того,  що позивач був
звільнений незаконно і його слід визнати звільненим з роботи за п.
1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) у зв'язку з реорганізацією підприємства.
     Залишаючи рішення без зміни,  судова колегія  обласного  суду
зазначила  в  ухвалі,  що  фактично  у  відповідача  мала місце не
реорганізація,  а ліквідація підприємства,  і тому рішення суду  є
правильним.
     Проте з таким висновком погодитись не можна.
     Пленум Верховного   Суду  України  в  п.  19  постанови  N  9
( v0009700-92 ) від 6 листопада 1992  р.  "Про  практику  розгляду
судами  трудових  спорів"  роз'яснив,  що у випадках реорганізації
підприємства, установи, організації (злиття з іншим підприємством,
приєднання  одного  підприємства  до іншого,  поділу підприємства,
виділення з підприємства одного або кількох нових підприємств  або
перетворення  державного  підприємства  в  орендне,  орендного  чи
іншого   підприємства   в   господарське   товариство   або   його
перепрофілювання) звільнення за п.  1 ст.  40 КЗпП ( 322-08 ) може
мати місце,  якщо це супроводжується скороченням  чисельності  або
штату  працівників,  змінами  в  складі  працівників  за посадами,
спеціальністю,  кваліфікацією,  професіями.  Працівник,  який  був
незаконно  звільнений до реорганізації,  поновлюється на роботі на
тому підприємстві, де залишилась його попередня робота.
     Вирішуючи спір, суд цих роз'яснень не врахував і не перевірив
належним чином питання про те,  реорганізовано чи ліквідовано було
підприємство,   де  працював  позивач,  і  чи  правильно  він  був
звільнений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ).
     Залишивши ж рішення суду без зміни,  судова колегія обласного
суду на порушення вимог ч.  2 ст.  319 ЦПК України ( 1503-06  )  в
ухвалі зазначила, що фактично у відповідача була не реорганізація,
а ліквідація підприємства.
     Керуючись статтями   337,  338  ЦПК  (  1503-06  ),  президія
обласного суду скасувала постановлені рішення,  а справу надіслала
на новий розгляд.
 
  Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики
               України", N 3, 1995 р.