Про інформацію Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження щодо збереження і використання колекції народного художника Української РСР, скульптора І.М. Гончара
По состоянию на 27 марта 2007 года
- На главную страницу -
П О С Т А Н О В А
ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про інформацію Комісії Верховної Ради
Української РСР з питань культури та духовного
відродження щодо збереження і використання колекції
народного художника Української РСР,
скульптора І.М. Гончара
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 17, ст. 209 )
Президія Верховної Ради Української РСР
п о с т а н о в л я є:
1. З висновками і пропозиціями Комісії Верховної Ради
Української РСР з питань культури та духовного відродження,
викладеними в записці "Про збереження і використання колекції
народного художника Української РСР, скульптора І.М. Гончара" в
основному погодитися (додається).
2. Раді Міністрів Української РСР розглянути питання:
про створення на основі колекції І.М. Гончара постійно діючої
музейної експозиції та будівництво у Києві спеціального музейного
приміщення;
про наукове опрацювання та видання авторського альбому
колекціонера "України і українці".
Про результати розгляду інформувати Президію Верховної Ради
Української РСР в квітні цього року.
Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК
м. Київ, 18 березня 1991 року
N 859-XII
Додаток
ПРЕЗИДІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про збереження і використання колекції народного
художника УРСР, скульптора І.М. Гончара
За дорученням Голови Верховної Ради Української РСР
Л.М. Кравчука Комісія з питань культури та духовного відродження
вивчила стан збереження і використання унікальної колекції
авторських робіт, творів народного мистецтва та етнографічних
пам'яток, зібраної народним художником Української РСР,
скульптором І.М. Гончаром.
Серед робіт І.М. Гончара, що дістали визнання, - пам'ятники
Максиму Горькому в Ялті, Тарасові Шевченку в Яготині, Степанові
Руданському та Миколі Трублаїні на Вінничині, твори - "Молодий
Шевченко", "Тарас - водоноша", які зберігаються у Третяковській
галереї та Державному музеї Т.Г. Шевченка. Надзвичайно цікавою є
серія погрудних портретів народних героїв - Максима Кривоноса,
Івана Гонти, Устима Кармелюка, Івана Сірка, Максима Залізняка,
Северина Наливайка, а також українських письменників -
І. Котляревського, М. Драгоманова, Лесі Українки, О. Гончара,
А. Малишка та багатьох інших відомих постатей в історії України.
Неабияку художню і наукову цінність становить живописна
серія, створена митцем і умовно названа "Типи українців у
народному одязі різних місцевостей та їхні звичаї". Картини цієї
серії з надзвичайною документальністю і деталізацією відтворюють
зразки народного одягу, вишивки і ткацтва, народні звичаї і обряди
всіх історико-етнографічних регіонів України.
Основу колекції становлять тисячі експонатів старовинного
народного живопису та іконопису, одягу різних регіонів, художньої
кераміки, музичних інструментів, зброї, різноманітних предметів
домашнього вжитку, виробів з металу, дерева, гутного скла,
зібраних у процесі довголітніх досліджень колекціонером історії
розвитку національного мистецтва.
Окрім цього І.М. Гончаром підготовлено унікальний за
документальністю і обсягом матеріалів авторський 16-томний альбом
"Україна та українці", який в історичному та етнографічному
аспектах становить надзвичайну наукову цінність і не має аналогів
у вітчизняній історіографії.
Творчість і подвижницьке життя І.М. Гончара належним чином
поціноване на державному рівні. Минулого року йому присуджено
Державну премію ім. Т.Г. Шевченка, а цього року присвоєно звання
"Народний художник Української РСР".
Проте доступ до унікальної колекції І.М. Гончара обмежений,
належних умов для її пропаганди не створено, оскільки зберігається
вона у приватному будинку її власника, що фактично став домашнім
музеєм.
Питання про створення на основі колекції художника музейної
експозиції, де було б забезпечено її належне зберігання і
використання, порушується упродовж багатьох років, але і нині
практично не вирішене.
У 1989 році Український фонд культури виявив ініціативу і
оголосив збір коштів на будівництво музейного приміщення для
художньо-історичного зібрання І.М. Гончара. За дорученням Ради
Міністрів УРСР виконком Київської Ради народних депутатів ухвалив
рішення про проведення проектно-розвідувальних робіт на земельній
ділянці, розташованій неподалік садиби скульптора по
вул. Січневого повстання у м. Києві. Завершити будівництво
планувалось у 1992 році.
Однак до цього часу запропонований проект не пройшов навіть
експертизи, робочі креслення не виконано, не визначено підрядника
і джерел фінансування будівництва. Фондом культури для цієї мети
зібрано лише 80 тис. крб., в той час як за оцінками фахівців
вартість будівництва обраховується в кілька сотень тисяч. Все це
свідчить про те, що спорудження музею може бути відкладено на
невизначений час.
Опікуючись долею колекції, розглянувши численні листи
громадськості з приводу її збереження і використання, надіслані
Верховній Раді Української РСР, Комісія вважає, що нині вкрай
необхідно на державному рівні вжити невідкладних заходів до
реалізації зазначених проблем.
На наш погляд, вирішувати це складне питання варто було б у
два етапи. Спочатку створити музейну експозицію в окремому і
придатному для цієї мети приміщенні (можливо у пам'ятці
архітектури XIX сторіччя, яка зараз знаходиться на балансі музею
Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років і використовується
малоефективно), а згодом розпочати будівництво нової музейної
споруди.
Водночас необхідно було б доручити:
Академії наук УРСР і Держкомпреси УРСР здійснити наукове
опрацювання та видання авторського альбому І.М. Гончара "Україна і
українці";
виконкому Київської міської Ради народних депутатів в
установленому порядку розглянути питання про спорудження за
проектом І.М. Гончара у м. Києві пам'ятника історичному діячеві
України, гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному.
Вважаємо за доцільне доручити Раді Міністрів УРСР розглянути
порушені питання і прийняти відповідне рішення. Проект постанови
Президії Верховної Ради Української РСР з зазначеного питання
додається.
Просимо розглянути.
Голова Комісії
Верховної Ради Української РСР з питань
культури та духовного відродження Л.С.ТАНЮК
|
