СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
У Х В А Л А
18.02.1965
(Витяг)
Р. пред'явив позов до Сумського автобусного парку і К. про
відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом.
Позивач зазначав, що 17 червня 1960 р. він їхав у автобусі,
належному Сумському автобусному парку. Водій автобуса, намагаючись
відвернути наїзд на мотоколяску, якою керував відповідач К., різко
загальмував. Від поштовху він впав і одержав травму, внаслідок
чого частково втратив працездатність. Вважаючи винним у заподіянні
шкоди Сумський автобусний парк, позивач просив стягнути з
останнього шкоду у вигляді втраченого заробітку.
Рішенням Сумського обласного суду від 6 січня 1965 р.
постановлено стягнути збитки на користь Р. з Сумського автобусного
парку та з К.
При вирішенні справи обласний суд не врахував, що відповідно
до ст. 450 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) відповідальність за
шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, завжди несуть
організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною
небезпекою для оточення. У даній справі таким джерелом підвищеної
небезпеки є Сумський автобусний парк, тому лише він повинен нести
відповідальність по відшкодуванню шкоди позивачеві.
Автобусний парк міг бути звільнений від цього обов'язку, якби
довів, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу
потерпілого, чого у даній справі не встановлено. Обласний же суд
невірно притягнув співвідповідачем К.
На підставі наведеного, керуючись статтями 310 і 331 ЦПК
( 1503-06 ), судова колегія Верховного Суду в позові Р. до К.
відмовила та стягнула збитки на користь Р. з Сумського автобусного
парку.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.
| 
