Конвенція про допомогу по безробіттю у випадку втрати або аварії корабля N 8

                            Конвенція
           про допомогу по безробіттю у випадку втрати
                        або аварії корабля
                          N 8 (укр/рос)
 
     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
     що скликана  у Генуї Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 15 червня 1920 року,
     ухваливши прийняти  ряд  пропозицій щодо контролю за статтями
трудового  договору,   забезпечення   спрощення   працевлаштування
моряків; застосування   до   моряків   Конвенції  (  993_143  )  і
Рекомендації ( 993_319  ),  прийнятих  у  Вашингтоні  в  листопаді
минулого року,  щодо безробіття і страхування від безробіття, що є
другим пунктом порядку денного Генуезького засідання  Конференції,
і
     вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
     ухвалює цю   Конвенцію,  яка  називатиметься  Конвенцією  про
допомогу по безробіттю (аварія корабля), 1920 року, і яка підлягає
ратифікації   членами   Міжнародної  організації  праці  згідно  з
положеннями Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ):
                             Стаття 1
     1. Відповідно  до  мети цієї Конвенції термін "моряк" охоплює
осіб,  що працюють на  будь-якому  судні,  зайнятому  в  морському
судноплавстві.
     2. Відповідно до мети цієї Конвенції термін  "судно"  охоплює
всі   кораблі  та  судна  будь-якого  роду,  зайняті  в  морському
судноплавстві,  що є державною чи приватною власністю, за винятком
військових кораблів.
                             Стаття 2
     1. У  кожному  випадку  втрати  або  аварії  будь-якого судна
судновласник або особа,  з якою моряк уклав контракт про службу на
борту  судна,  виплачуватиме  кожному  морякові,  який працював на
ньому,  допомогу по безробіттю,  що є наслідком такої  втрати  або
аварії.
     2. Ця допомога виплачується за всі дні,  протягом яких  моряк
залишається  фактично  безробітним,  у  тому самому розмірі,  що й
заробітна плата, обумовлена контрактом, але загальна сума допомоги
згідно  з цією Конвенцією для будь-якого моряка може бути обмежена
двомісячною заробітною платою.
                             Стаття 3
     Моряки матимуть у своєму розпорядженні такі самі  засоби  для
витребування  такої  допомоги,  які  вони  мають  для витребування
заробітної плати, недоплаченої їм під час служби.
                             Стаття 4
     1. Кожний член Міжнародної організації праці,  який ратифікує
цю  Конвенцію,  зобов'язується застосовувати її положення до своїх
колоній,  протекторатів і володінь,  які  не  мають  повною  мірою
самоврядування:
     a) крім  тих,   де   через   місцеві   умови   її   положення
незастосовні; або
     b) з  такими  змінами,   які   можуть   бути   потрібні   для
пристосування її положень до місцевих умов.
     2. Кожний  член  Організації  повідомлятиме  Міжнародне  бюро
праці  про заходи,  вжиті щодо кожної зі своїх колоній,  кожного з
протекторатів   і   володінь,   які   не   мають   повною    мірою
самоврядування.
                             Стаття 5
     Офіційні документи  про  ратифікацію  цієї Конвенції згідно з
положеннями Статуту  Міжнародної  організації  праці  (  993_154 )
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці  для
реєстрації.
                             Стаття 6
     Як тільки   документи   про   ратифікацію   від  двох  членів
Міжнародної організації  праці  будуть  зареєстровані  Міжнародним
бюро праці,  Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає
про це всіх членів Міжнародної організації праці.
                             Стаття 7
     Ця Конвенція набуває  чинності  від  дати,  коли  Генеральний
директор  Міжнародного  бюро  праці розсилає таке повідомлення,  і
зв'язуватиме тільки тих  членів  Організації,  чиї  документи  про
ратифікацію  зареєстровані  в  Міжнародному бюро праці.  Надалі ця
Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації від дати
реєстрації  його  документа  про  ратифікацію  в Міжнародному бюро
праці.
                             Стаття 8
     З урахуванням положень статті 7 кожний член Організації, який
ратифікує цю Конвенцію, погоджується надати чинності її положенням
не пізніше 1 липня 1922 року,  і вжити таких заходів,  які  будуть
потрібні для того, щоб зробити їх ефективними.
                             Стаття 9
     Член Організації,  який ратифікував цю Конвенцію,  може після
закінчення  десятирічного  періоду  від  дати,  з  якої  Конвенція
початково  набула  чинності,  денонсувати  її,  надіславши акт про
денонсацію Генеральному директорові Міжнародного  бюро  праці  для
реєстрації.  Така  денонсація  не  може набути чинності раніше ніж
через 1 рік після дати її реєстрації у Міжнародному бюро праці.
                            Стаття 10
     Щонайменше 1   раз   на   10   років   Адміністративна   рада
Міжнародного   бюро   праці   подаватиме  Генеральній  конференції
доповідь  про   застосування   цієї   Конвенції   і   вирішуватиме
доцільність внесення до порядку денного Конференції питання про її
перегляд або зміну.
                            Стаття 11
     Французький і  англійський  тексти   цієї   Конвенції   мають
однакову силу.
 
 Дата набуття чинності: 16 березня 1923 року.
 
 Конвенції та рекомендації, ухвалені
 Міжнародною організацією праці
 1919-1964, Том I
 Міжнародне бюро праці, Женева
                            Конвенция
        о пособиях по безработице в случае кораблекрушения
                               N 8
               (Генуя, 15 июня - 10 июля 1920 года)
 
     Генеральная конференция Международной организации труда,
     созванная в  Генуе  Административным  советом  Международного
бюро труда и собравшаяся 15 июня 1920 года,
     постановив принять ряд предложений по вопросу о  контроле  за
трудовыми  договорами  моряков,  о  предоставлении им возможностей
трудоустройства и об условиях применения к морякам Конвенции
( 993_143 ) и Рекомендации ( 993_319 ),  принятых в  Вашингтоне  в
ноябре  прошлого  года  в  отношении  безработицы и страхования по
безработице,  что является вторым пунктом повестки дня  Генуэзской
сессии Конференции,
     решив придать   этим   предложениям    форму    международной
конвенции,
     принимает нижеследующую Конвенцию,  которая будет именоваться
Конвенцией   1920   года   о  пособиях  по  безработице  в  случае
кораблекрушения   и   которая   подлежит    ратификации    членами
Международной  организации  труда  в  соответствии  с  положениями
Устава Международной организации труда ( 993_154 ):
                             Статья 1
     1. В целях настоящей Конвенции термин "моряки" включает  всех
лиц, работающих на любом судне, занятом в морском судоходстве.
     2. В целях настоящей Конвенции термин  "судно"  включает  все
корабли  и  суда  любого  рода,  занятые  в  морском  судоходстве,
являющиеся  государственной   или   частной   собственностью,   за
исключением военных кораблей.
                             Статья 2
     1. Во   всех   случаях   утраты   или   гибели  любого  судна
судовладелец или лицо, с которым моряки заключили договор о службе
на  данном  судне,  выплачивает  каждому работавшему на нем моряку
пособие по безработице,  явившейся результатом  такой  утраты  или
гибели.
     2. Это пособие выплачивается за все дни,  в  течение  которых
моряк остается действительно безработным,  в том же размере, как и
заработная плата,  причитавшаяся ему в  силу  договора,  но  общая
сумма пособия,  выплачиваемого согласно настоящей Конвенции любому
моряку, может быть ограничена двухмесячной заработной платой.
                             Статья 3
     Для истребования таких  пособий  моряки  пользуются  теми  же
средствами,  какими  они  пользуются  для  истребования заработной
платы, недоплаченной им во время службы.
                             Статья 4
     1. Каждый    член    Международной     организации     труда,
ратифицировавший  настоящую  Конвенцию,  обязуется  применять ее к
своим колониям,  протекторатам  и  владениям,  не  пользующимся  в
полной мере самоуправлением:
     a) за исключением тех случаев,  когда в силу местных  условий
положения настоящей Конвенции неприменимы;
     b) с такими изменениями,  которые могут быть  необходимы  для
приспособления этих положений к местным условиям.
     2. Каждый  член  Организации  уведомляет  Международное  бюро
труда  о  мерах,  принятых  в  отношении  каждой  из  его колоний,
протекторатов  и  владений,  не   пользующихся   в   полной   мере
самоуправлением.
                             Статья 5
     Официальные документы   о   ратификации  настоящей  Конвенции
направляются Генеральному директору Международного бюро труда  для
регистрации  в  соответствии  с  положениями  Устава Международной
организации труда ( 993_154 ).
                             Статья 6
     Как только  зарегистрированы  документы  о  ратификации  двух
членов   Международной  организации  труда,  Генеральный  директор
Международного  бюро  труда   извещает   об   этом   всех   членов
Международной организации труда.
                             Статья 7
     Настоящая Конвенция   вступает  в  силу  в  тот  день,  когда
вышеуказанное   извещение   рассылается   Генеральным   директором
Международного   бюро  труда;  она  связывает  только  тех  членов
Организации,  чьи  документы  о  ратификации  зарегистрированы   в
Международном   бюро   труда.   Впоследствии  настоящая  Конвенция
вступает в силу в  отношении  каждого  члена  Организации  в  день
регистрации  его  документа  о  ратификации  в  Международном бюро
труда.
                             Статья 8
     С учетом  положений  статьи  7   каждый   член   Организации,
ратифицировавший   настоящую   Конвенцию,   соглашается  ввести  в
действие ее положения не позднее 1 июля 1922 года и принять  меры,
необходимые для их эффективного осуществления.
                             Статья 9
     Любой член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию,
может   по   истечении   пятилетнего   периода   с   момента    ее
первоначального  вступления  в  силу  денонсировать ее посредством
акта   о   денонсации,   направленного   Генеральному    директору
Международного  бюро  труда  и зарегистрированного им.  Денонсация
вступает в силу через год после регистрации акта  о  денонсации  в
Международном бюро труда.
                            Статья 10
     Каждый раз,  когда Административный совет Международного бюро
труда  считает  это  необходимым,  он   представляет   Генеральной
конференции  доклад  о  применении  настоящей  Конвенции и решает,
следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее  полном
или частичном пересмотре.
                            Статья 11
     Французский и  английский  тексты  настоящей  Конвенции имеют
одинаковую силу.
     Конвенция вступила в силу 16.03.23.
     Россия не ратифицировала Конвенцию.
 
 Конвенции и рекомендации,
 принятые Международной конференцией
 труда. 1919 - 1956. Т. I.- Женева:
 Международное бюро труда, 1996. С. 45 - 47.