Конвенція про визначення мінімального віку для допуску дітей на роботу в морі N 7

 
                            Конвенція
           про визначення мінімального віку для допуску
                      дітей на роботу в морі
                               N 7
 
     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
     що  скликана в Генуї Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці і зібралася 15 червня 1920 року,
     постановивши   ухвалити   ряд  пропозицій  щодо  питання  про
застосування  до  моряків  Конвенції,  ухваленої  у  Вашингтоні  в
листопаді  минулого  року,  яка забороняє використання праці дітей
молодших  чотирнадцяти  років, що є третім пунктом порядку денного
Генуезької сесії Конференції,
     вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,
     ухвалює нижченаведену    конвенцію,   яка   може   називатися
Конвенцією 1920 року про мінімальний вік для роботи в морі  і  яка
підлягає   ратифікації   членами   Міжнародної  організації  праці
відповідно   до   положень   Статуту Міжнародної організації праці
( 993_154 ):
                             Стаття 1
     В  цілях  цієї Конвенції вираз "судно" охоплює всі кораблі чи
судна  будь-якого  типу, державні чи приватні, зайняті у морському
судноплавстві, за винятком військових кораблів.
                             Стаття 2
     Діти  молодші чотирнадцяти років не допускаються до роботи на
борту  суден,  крім  суден,  на  яких  зайняті тільки члени однієї
сім'ї.
                             Стаття 3
     Положення   статті  2  не  застосовуються  щодо  роботи,  яку
виконують  діти  на  учбових або тренувальних суднах, за умови, що
така  робота  затверджена  органом  влади  і відбувається під його
наглядом.
                             Стаття 4
     З  тим,  щоб  забезпечити  виконання положень цієї Конвенції,
кожен   капітан  зобов'язаний  вести  список  усіх  осіб  молодших
шістнадцяти років, які працюють на його судні, або список цих осіб
у судновій ролі зі зазначенням дати їх народження.
                             Стаття 5
     1. Кожний   член   Міжнародної   організації   праці,    який
ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується застосовувати її до своїх
колоній, протекторатів і володінь, що не користуються повною мірою
самоуправлінням:
     a) за  винятком  випадків,  коли  через  місцеві   умови   її
положення незастосовні;
     b) з такими змінами,  які можуть  виявитися  необхідними  для
пристосування її положень до місцевих умов.
     2. Кожний член Організації  сповіщає  Міжнародне  бюро  праці
щодо   заходів,   прийнятих  відносно  кожної  зі  своїх  колоній,
протекторатів  і  володінь,  які  не  користуються  повною   мірою
самоуправлінням.
                             Стаття 6
     Офіційні    документи    про   ратифікацію   цієї   Конвенції
надсилаються  Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації  відповідно до положень Статуту Міжнародної організації
праці.
                             Стаття 7
     Щойно  в  Міжнародному бюро праці зареєстровані документи про
ратифікацію двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний
директор  Міжнародного  бюро  праці  сповіщає  про  це всіх членів
Міжнародної організації праці.
                             Стаття 8
     Ця Конвенція набуває чинності на той день, коли вищезазначене
сповіщення  розсилається  Генеральним директором Міжнародного бюро
праці; вона зв'язує лише тих членів Організації, чиї документи про
ратифікацію  зареєстровані  в  Міжнародному  бюро праці. Згодом ця
Конвенція  набуває чинності щодо кожного члена Організації на день
реєстрації  його  документа  про  ратифікацію  в Міжнародному бюро
праці.
                             Стаття 9
     З урахуванням положень статті 8 кожний член Організації, який
ратифікував цю Конвенцію, погоджується запровадити її положення не
пізніше  1  липня 1922 року і вживати всіх заходів, необхідних для
їхнього ефективного здійснення.
                            Стаття 10
     Будь-який  член  Організації,  який ратифікував цю Конвенцію,
може  по закінченні десятирічного періоду з моменту її початкового
набуття  чинності  денонсувати її актом про денонсацію, надісланим
Генеральному  директорові Міжнародного бюро праці і зареєстрованим
ним.  Денонсація  набуває чинності через рік після реєстрації акта
про денонсацію в Міжнародному бюро праці.
                            Стаття 11
     Кожного  разу,  коли  Адміністративна  рада Міжнародного бюро
праці  вважає  це  за потрібне, вона надає Генеральній конференції
доповідь  про  застосування  цієї  Конвенції  і  вирішує,  чи слід
вносити  до  порядку  денного Конференції питання про її повний чи
частковий перегляд.
                            Стаття 12
     Французький   та  англійський  тексти  цієї  Конвенції  мають
однакову силу.
     Дата підписання: 15.06.20 р.
     Дата набуття чинності: 27.09.21 р.
     Конвенція   переглядалася    в    1936 році  Конвенцією  N 58
( 993_133 ).
 
 "Міжнародне законодавство про охорону праці",
 Конвенції та рекомендації МОП, Київ, 1997.