Законы Украины

Новости Партнеров
 

Повідомлення Національного банку України у зв'язку з численними зверненнями банків щодо роз'яснення Національним банком окремих норм законодавства з питань запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

                    НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
     Управління методологічного та нормативно-організаційного
               забезпечення фінансового моніторингу
 
                             Л И С Т
 
                  19.11.2003  N 48-012/584-8492
 
                                      Банки України та їх філії
 
 
             Повідомлення Національного банку України
            у зв'язку з численними зверненнями банків
               щодо роз'яснення Національним банком
               окремих норм законодавства з питань
           запобігання та протидії легалізації доходів,
                    одержаних злочинним шляхом
 
 
     У зв'язку  з  численними  зверненнями банків щодо роз'яснення
Національним  банком   окремих   норм   законодавства   з   питань
запобігання  та протидії легалізації доходів,  одержаних злочинним
шляхом, Національний банк України повідомляє наступне.
 
     Відповідно до  пункту  2  статті  150   Конституції   України
( 254к/96-ВР )   та   пункту  4  статті  13  Закону  України  "Про
Конституційний Суд України"  ( 422/96-ВР )   офіційне   тлумачення
законів  України  належить  до  повноважень  Конституційного  Суду
України.
 
     Водночас, використовуючи закріплене  у  пункті  1  статті  66
Закону України  "Про  банки  і  банківську діяльність" ( 2121-14 )
право  адміністративного   регулювання   вважаємо   за   необхідне
висловити  наступні  рекомендації  щодо  застосування окремих норм
законодавства,  яке  регулює  відносини  у  сфері  запобігання  та
протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
 
           Щодо операцій, які підлягають обов'язковому
                     фінансовому моніторингу.
 
     Відповідно до абзацу першого статті 11  Закону  України  "Про
запобігання   та   протидію   легалізації   (відмиванню)  доходів,
одержаних злочинним шляхом" ( 249-15 ) (далі  -  Закон)  фінансова
операція  підлягає  обов'язковому  фінансовому  моніторингу,  якщо
сума, на   яку   вона   проводиться,   дорівнює    чи    перевищує
80 000  гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті,
еквівалентну 80 000  гривень,   та  має  одну  або  більше  ознак,
визначених цією статтею.
 
     Виходячи з цього, слід мати на увазі, що:
 
     1. Операція  з  зарахування  на  рахунок  коштів у готівковій
формі  з  їх  подальшим  переказом  того  самого  або   наступного
операційного дня  іншій  особі  (абзац  шостий  статті  11  Закону
( 249-15 ):
     а) підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу,  якщо сума
подальшого  переказу  коштів  з  рахунку   клієнта   іншій   особі
(невизначене  коло  осіб)  дорівнює  чи  перевищує суму попередньо
зарахованих готівкових коштів.  При  цьому,  переказ  грошей  того
самого   або   наступного   операційного  дня  може  здійснюватись
неодноразово меншими сумами,  однак загальна сума списання з цього
рахунку  на  користь  іншої  особи  (осіб)  повинна дорівнювати чи
перевищувати суму зарахованих готівкових коштів;
     б) підлягає  обов'язковому  фінансовому  моніторингу,  навіть
якщо клієнт  банку  -  організація,  основною  діяльністю  якої  є
торгівля  чи  надання  послуг  населенню,  і  такий клієнт щоденно
великими сумами зараховує  на  свій  рахунок  кошти  у  готівковій
формі, які в подальшому перераховуються контрагентам;
     в) не підлягає обов'язковому  фінансовому  моніторингу,  якщо
сума зарахованих на рахунок клієнта за однією операцією готівкових
коштів менша 80 000 гривень чи еквівалента цієї суми  в  іноземній
валюті;
     г) не підлягає обов'язковому  фінансовому  моніторингу,  якщо
зарахування   коштів   на  рахунок  клієнта  здійснювалось  шляхом
інкасування виручки.
 
     Водночас, вважаємо за необхідне звернути увагу на те,  що при
виявленні   операцій   клієнтів,   які   підлягають  обов'язковому
фінансовому моніторингу за цією ознакою, необхідно пересвідчитися,
що  операції  по  списанню з його рахунку коштів проводилися після
зарахування на цей рахунок  коштів  у  готівковій  формі  на  суму
80 000 грн.  і більше або її еквівалента у іноземній валюті шляхом
проведення однієї операції.
 
     2. Абзацом сьомим статті 11 Закону  ( 249-15 )   (зарахування
грошових  коштів  на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку
юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців
з дня її реєстрації, або зарахування грошових коштів на рахунок чи
списання грошових коштів з рахунку юридичної особи у випадку, якщо
операції  на  зазначеному  рахунку  не  проводилися з моменту його
відкриття) не визначено, щодо яких рахунків клієнтів стосується ця
ознака.
     Таким чином,  за  вищевказаною  ознакою  фінансова   операція
підлягає  обов'язковому  фінансовому  моніторингу,  незалежно  від
того,  по  якому  рахунку  клієнта  вона  проводилась:  поточному,
депозитному,  в  банківських  металах  тощо.  При  цьому,  в цілях
виконання вимог законодавства з  питань  запобігання  та  протидії
легалізації   доходів,   одержаних   злочинним  шляхом,  рахунками
клієнта,  на наш погляд,  є особові рахунки фізичних та  юридичних
осіб, відкриті на підставі заяви або депозитного договору.
     Водночас, кредитні  рахунки  не   належать   до   клієнтських
рахунків,  оскільки за ними обліковуються кошти банку по операціях
за  розрахунками  з  клієнтами.  Однак,   використання   кредитних
операцій є типовою схемою легалізації доходів, одержаних злочинним
шляхом.  Тому,  звертаємо увагу банків на необхідність  приділення
більшої  уваги  до  проведення  таких  операцій з клієнтами (окрім
банків).  Особливу увагу необхідно звертати на  випадки  погашення
клієнтами  виданих  кредитів  шляхом  внесення протягом незначного
періоду часу значних сум коштів у готівковій формі.
     Крім того,  високий  ризик  використання  з метою легалізації
доходів,  одержаних  злочинним  шляхом,  становлять  операції   із
залучення   банками   коштів   на   підставі  договорів  довірчого
управління.  У зв'язку з  цим,  рекомендуємо  приділяти  підвищену
увагу до таких операцій.
     Згідно пункту  1.5.  Інструкції  про  порядок  відкриття   та
використання   рахунків   у   національній  та  іноземній  валюті,
затвердженої постановою Правління Національного банку України  від
18  грудня  1998  року  N  527 ( z0819-98 ) (далі - Інструкція про
порядок відкриття та використання рахунків,  клієнти банку  можуть
відкривати  лише  один  рахунок  для  формування  статутного фонду
господарського  товариства  (в   іноземній   та/або   національній
валюті).  Кошти на цей рахунок вносяться засновниками,  учасниками
для формування статутного  фонду  господарського  товариства.  Цей
рахунок  починає  функціонувати як поточний тільки після одержання
банком документів  щодо  реєстрації  господарського  товариства  в
установленому порядку.
     Враховуючи, що підприємство (товариство) вважається створеним
і  набуває  прав  юридичної  особи з дня його державної реєстрації
(стаття 6 Закону України "Про підприємства в Україні"  ( 887-12 ),
стаття 6 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ),
фінансові операції  із  зарахування  коштів  на  цей  рахунок  для
формування   статутного   фонду   господарського   товариства   не
підлягають обов'язковому  фінансовому  моніторингу  за  критерієм,
передбаченим абзацом сьомим статті 11 Закону ( 249-15 ),  оскільки
на момент формування статутного фонду новостворюване товариство ще
не має статусу юридичної особи.
 
     3. Обов'язковому   фінансового   моніторингу,  відповідно  до
абзацу п'ятого статті 11  Закону  ( 249-15 )   підлягає   будь-яка
операція  клієнта  (фізичної  чи  юридичної  особи,  резидента  чи
нерезидента) з переказу коштів за межі України, яка не пов'язана з
виконанням    зовнішньоекономічного   контракту,   незалежно   від
наявності  індивідуальної  ліцензії  (переказ  коштів  для  оплати
лікування,  навчання,  поповнення  власного  рахунку,  у зв'язку з
поверненням  інвестиції,  виїздом  на  постійне  місце  проживання
тощо).
 
     4. Згідно  з  абзацом одинадцятим статті 11 Закону ( 249-15 )
обов'язковому фінансовому моніторингу підлягає операція з  цінними
паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитаріях.
     Отже, за цією ознакою обов'язковому  фінансовому  моніторингу
підлягають   усі   фінансові   операції   з  цінними  паперами  на
пред'явника,  які не розміщені,  або не можуть  бути  розміщені  у
депозитарії.
     При цьому слід зазначити,  що фінансова операція,  відповідно
до статті  1 цього Закону ( 249-15 ),  передбачає надання послуг з
випуску,  купівлі  або  продажу  цінних  паперів  та  інших  видів
фінансових  активів;  довірче управління портфелем цінних паперів;
надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків,
векселів тощо.
     Згідно з  абзацом  38  пункту  1.2  Положення   про   порядок
здійснення  банками  операцій з векселями в національній валюті на
території    України,    затвердженого    постановою     Правління
Національного банку   України  від  16  грудня  2002  року  N  508
( z0174-03 ),  вексель,  переданий за бланковим індосаментом, стає
цінним папером на пред'явника.  Разом з тим,  відповідно до пункту
2.8 Положення про депозитарну діяльність,  затвердженого Державною
комісією  з  цінних  паперів та фондового ринку від 26 травня 1998
року N 61 ( vr061312-98 ),  векселі не обслуговуються Національною
депозитарною системою.
     Враховуючи вищевикладене,  операції з векселями,  виданими на
пред'явника,  або  які містять бланковий індосамент,  на суму,  що
дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму
в   іноземній   валюті,  еквівалентну  80000  гривень,  підлягають
обов'язковому фінансовому моніторингу.
 
     5. Відповідно  до  абзацу  тринадцятого  статті   11   Закону
( 249-15 ),  фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому
моніторингу  за  ознакою  "виплата   фізичній   особі   страхового
відшкодування або отримання страхової премії".
     Необхідно зазначити,  що  статтею  10  Закону  України   "Про
страхування" ( 85/96-ВР )   визначено  страховий платіж (страховий
внесок,  страхова   премія)   як   плату   за   страхування,   яку
страхувальник  зобов'язаний  внести  страховику згідно з договором
страхування.
     При цьому,  страховиками  визнаються фінансові установи,  які
створені у формі акціонерних,  повних,  командитних товариств  або
товариств  з  додатковою  відповідальністю,  а  також  одержали  у
встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової  діяльності
(стаття 2 вказаного Закону ( 85/96-ВР ).
     Тому, на  нашу  думку,  немає  значення  ким  -  фізичною  чи
юридичною особою - була внесена плата за страхування.  Одержувачем
її у будь-якому випадку буде лише юридична особа (страховик).
     Слід врахувати   також,  що  інформацію  про  дану  фінансову
операцію Уповноваженому органу  повинен  надати  банк,  яким  було
здійснено  виплату  фізичній  особі  страхового  відшкодування або
зараховано  на  рахунок  страховика   (перестраховика)   страховий
платіж.
     Крім того,  згідно абзацу першого статті 11 Закону, фінансова
операція  не підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу,  якщо
вона проведена на суму:
     - що дорівнює або перевищує 80000 гривень або еквівалент цієї
суми в іноземній валюті,  але не має жодної з перерахованих у  цій
статті ознак;
     - менше 80000 гривень або еквівалента цієї суми  в  іноземній
валюті  при  наявності  однієї  чи більше ознак,  зазначених у цій
статті.
 
                  Щодо операцій, які підлягають
              внутрішньому фінансовому моніторингу.
 
     1. Щодо  визначення  кількісних  показників,  передбачених  в
ознаках   фінансових   операцій,   що   підлягають    внутрішньому
фінансовому моніторинг наведених у статті 12 Закону ( 249-15 ).
     В практиці,  що склалася,  банки на власний розсуд визначають
деякі  кількісні  показники,  що  стосуються здійснення фінансових
операцій (наприклад,  "істотне  збільшення  залишку  на  рахунку",
"істотне   збільшення   частки   готівки",  "регулярне  здійснення
зарахування  на  рахунок  особи",  "згодом",   "значна   кількість
платежів від   фізичних  осіб",  "великий  пакет  цінних  паперів"
та ін.).
 
     2. Перелік операцій,  що підлягають внутрішньому  фінансовому
моніторингу,  не є вичерпним.  Відповідно до частини другої статті
12 Закону  ( 249-15 )   внутрішній   фінансовий  моніторинг   може
здійснюватися   щодо   інших   фінансових   операцій   (тобто   не
передбачених  цією   статтею),   коли   у   суб'єкта   фінансового
моніторингу  виникають  підстави  вважати,  що  фінансова операція
проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів.
     Водночас, слід  зазначити,  що  відповідно  до абзацу другого
пункту  2.3   Положення   про   здійснення   банками   фінансового
моніторингу,   затвердженого  постановою  Правління  Національного
банку України N 189  ( z0381-03 )   від   14.05.2003  р.  (далі  -
Положення),  програми  здійснення  фінансового  моніторингу банків
мають містити визначені законодавством України  ознаки  фінансових
операцій,  які  підлягають  фінансовому  моніторингу,  інші ознаки
таких операцій, які відповідно до специфіки та напрямів діяльності
самостійно   визначаються  та  поновлюються  банком  на  постійній
основі,  а  також  з  урахуванням   відповідного   довідника,   що
формується,  ведеться та доводиться до відома банків Уповноваженим
органом.
     У зв'язку  з  цим,  звертаємо  увагу  банків  на необхідність
встановлення додаткових ознак операцій,  окрім  ознак,  визначених
Законом ( 249-15 ).
 
               Щодо порядку ідентифікації клієнтів.
 
     1. Частиною першою статті 6 Закону ( 249-15 ) передбачено, що
суб'єкт первинного фінансового  моніторингу  на  підставі  наданих
оригіналів   або   належним   чином   завірених  копій  документів
ідентифікує осіб,  які здійснюють фінансові операції,  що згідно з
цим Законом підлягають фінансовому моніторингу.
     При цьому,  згідно  з  частиною  четвертою  цієї   ж   статті
ідентифікація особи не є обов'язковою у разі здійснення фінансової
операції особами, що раніше були ідентифіковані.
     Таким чином,  статтею  6  Закону  ( 249-15 )   встановлюються
загальні вимоги щодо ідентифікації осіб,  які здійснюють фінансові
операції,   що   згідно   з  цим  Законом  підлягають  фінансовому
моніторингу.
     Крім того,  відповідно  до  частини  третьої статті 64 Закону
України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ),  на банки
покладено  обов'язок  ідентифікувати  відповідно  до законодавства
клієнтів, які:
     відкривають рахунки в банку;
     здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;
     здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму,
що перевищує еквівалент 50000 гривень;
     а також   осіб,  уповноважених  діяти  від  імені  зазначених
клієнтів.
     Водночас, якщо  клієнт  банку  є юридичною особою,  то згідно
частини шостої статті 64 Закону України "Про  банки  і  банківську
діяльність" ( 2121-14 ) банк має ідентифікувати фізичних осіб, які
володіють істотною участю у цій юридичній особі,  мають прямий або
опосередкований  вплив  на  неї  та  отримують  значну матеріальну
вигоду від її діяльності.
     З метою  ідентифікації  клієнта  -  юридичної особи та вжиття
заходів,  достатніх,  на  думку  банку,  для  підтвердження  особи
клієнта,  банк  має  право  витребувати передбачену законодавством
інформацію,  яка  стосується  ідентифікації  цієї  особи   та   її
керівників,  у  органів  державної  влади,  які  здійснюють нагляд
та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи,  банків, інших
юридичних  осіб,  а  також  здійснювати передбачені законодавством
заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.  Вказані органи
державної влади,  банки,  інші юридичні особи зобов'язані протягом
десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку
таку інформацію (частина шоста статті 64 Закону України "Про банки
і банківську діяльність" ( 2121-14 ).
     Для виконання   зазначеної  норми  банк  може  витребувати  у
клієнта  необхідну  інформацію   (відомості).   При   цьому,   для
підтвердження  отримання цієї інформації безпосередньо від клієнта
рекомендуємо вимагати у клієнтів її подання в  письмовому  вигляді
(заповнення   відповідного  опитувальника,  анкети  чи  надсилання
листом).  У разі відмови клієнта надати необхідну інформацію, банк
зобов'язаний  відмовити  клієнту  у обслуговуванні (у тому числі і
відкритті рахунку).
     У разі   небажання   клієнта,   який  обслуговується,  надати
необхідну інформацію на усний запит працівника банку, рекомендуємо
надсилати клієнту лист з вимогою надання відповідної інформації та
попередженням,  що у разі ненадання ним запитуваної інформації  до
визначеного банком терміну,  йому буде відмовлено в обслуговуванні
у  порядку,  передбаченому  законодавством.  При  цьому,   подання
клієнтом   оригіналів   чи  копій  документів,  які  підтверджують
інформацію, надану ним банку, письмово не вимагається (за винятком
випадків, якщо у банку є сумнів щодо її достовірності).
     Крім того,  звертаємо увагу, що у разі відмови клієнта надати
інформацію   (документи,   відомості),  надання  яких  передбачено
законодавством та відповідними внутрішніми документами банку, його
операція (операції), згідно підпункту "д" пункту першого частини 1
статті 12 Закону ( 249-15 ),  підлягають внутрішньому  фінансовому
моніторингу.
     Разом з тим,  банк може звернутися для  отримання  необхідної
інформації  до  відповідних державних органів:  органи МВС - місце
проживання особи;  органи ДПА - дані Державного  реєстру  фізичних
осіб-платників  податків  та  інших  обов'язкових  платежів,  дані
Реєстру суб'єктів підприємницької  діяльності;  органи  Державного
комітету  статистики - дані Єдиного державного реєстру підприємств
та організацій України  ( 118-96-п ),   тощо.   Зазначені  органи,
зобов'язані  протягом  десяти  робочих днів з дня отримання запиту
безоплатно надати банку інформацію,  яка стосується  ідентифікації
юридичної особи та її керівників.
 
     2. Порядок ідентифікації клієнтів,  які здійснюють операції з
готівкою на суму, що перевищує 50 000 гривень, або еквівалент цієї
суми у  іноземній  валюті визначено пунктом 7.1 Глави I Інструкції
N 1 З  організації  емісійно-касової  роботи  в  установах  банків
України,  затвердженої  постановою  Правління  Національного банку
України від 07.07.1994 N 129 ( v0001500-94 )  (далі  -  Інструкція
N 1.
 
     3. Змінами   до   Інструкції   про   порядок   відкриття   та
використання рахунків,  яка визначає процедуру відкриття  рахунків
та  пакет  документів,  на підставі яких відкривається рахунок і з
яких формується справа з юридичного оформлення рахунку,  внесеними
постановою Правління  Національного  банку  України від 04.06.2003
N 224 ( z0472-03 ),  приведений у відповідність до законів України
з   питань   запобігання   використанню  легалізації  (відмивання)
доходів,  одержаних злочинним шляхом,  порядок ідентифікації осіб,
які звертаються до банку з метою відкриття рахунку.
     Так, пунктом 1.11 даної  Інструкції   ( z0472-03 )  визначено
інформацію, яку з'ясовує уповноважений працівник банку, здійснюючи
ідентифікацію фізичної особи, що відкриває рахунок у банку.
     Зокрема, відповідно до цього пункту уповноваженому працівнику
банку необхідно на підставі наданих оригіналів або належним  чином
завірених   копій   документів   з'ясувати  інформацію  про  місце
проживання фізичної особи - резидента, що відкриває рахунок. Тому,
у  разі  відсутності  в  останнього  документального підтвердження
цього факту банк не може здійснити ідентифікацію клієнта в частині
з'ясування його місця проживання.  У зв'язку з цим, рахунок такому
клієнту не відкривається (частина 4 статті 64 Закону України  "Про
банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ).
     Не є  обов'язковим  відповідно  до   вищезазначеного   пункту
отримання  інформації  про місце роботи та посаду клієнта.  Однак,
зважаючи на  те,  що  ця  інформація  стосується  суті  діяльності
клієнта,  на підставі абзацу першого пункту 14 вказаної Інструкції
( z0472-03 ) банк має право витребувати від  клієнта  інші,  окрім
передбачених у   пунктах   1.11,   1.12  Інструкції,  документи  і
відомості,  потрібні для з'ясування його особи,  суті  діяльності,
фінансового стану, а клієнт зобов'язаний їх надати.
     Згідно з пунктом 1.15 даної  Інструкції   ( z0472-03 )   банк
відкриває    поточний    рахунок   клієнту,   який   є   суб'єктом
підприємницької діяльності, протягом десяти календарних днів після
отримання  повного  пакета  документів  для  відкриття  рахунку та
здійснення ідентифікації цього клієнта.
     Слід також зазначити, що у разі ненадання клієнтом документів
або  відомостей,  які  витребує  банк  з  метою  виконання   вимог
законодавства,   яке   регулює   відносини   у  сфері  запобігання
легалізації (відмиванню) доходів,  одержаних злочинним шляхом, або
умисного  надання клієнтом неправдивих відомостей про себе рахунок
не відкривається (пункт 1.14 Інструкції ( z0472-03 )  про  порядок
відкриття та використання рахунків).
     Необхідно звернути увагу на те, що згідно частини 9 статті 64
Закону  України  "Про  банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ),
банк  закриває  рахунок  особи,   щодо   якої   прийнято   рішення
уповноваженого державного органу про:
     - скасування  державної  реєстрації   юридичної   особи   або
державної   реєстрації   суб'єкта   підприємницької  діяльності  -
фізичної особи;
     - визнання в установленому порядку юридичної особи фіктивною;
     - оголошення фізичної особи  померлою  чи  визнання  безвісно
відсутньою.
     Підставою для закриття такого рахунку може бути лише  рішення
уповноваженого   державного   органу,   оформлене  належним  чином
(оригінал  або  копія).  Повідомлення  державних   органів   такою
підставою не являється.
     При цьому,  згідно абзацу третього пункту 5.2.  Положення про
здійснення   банками   фінансового    моніторингу    ( z0381-03 ),
інформація щодо такого рахунку надається до Уповноваженого  органу
протягом трьох робочих днів з дня закриття рахунку.
     Залишки коштів за такими рахунками перераховуються на  окремі
аналітичні  рахунки,  відкриті за балансовим рахунком,  визначеним
Національним   банком    України    для    обліку    кредиторської
заборгованості   за   операціями   з   клієнтами   банку.  У  разі
ненадходження  протягом  семи  робочих   днів   розпоряджень   від
спеціально   уповноваженого   органу  виконавчої  влади  з  питань
фінансового  моніторингу  або  рішення  суду  стосовно  вжиття  чи
невжиття  заходів  щодо  цих  коштів  банк  зараховує  ці кошти на
балансовий рахунок,  визначений Національним  банком  України  для
обліку коштів за недіючими рахунками клієнтів (пункт 8.3 розділу 8
Інструкції про  порядок   відкриття   та   використання   рахунків
( z0472-03 ).
 
     4. У   разі   відмови  клієнта  у  наданні  на  вимогу  банку
інформації  (документи,  відомості)   щодо   операції,   яка   ним
проводиться,   така  операція  підлягає  внутрішньому  фінансовому
моніторингу, відповідно  до  підпункту  "д"  пункту  1  частини  1
статті 12  Закону  ( 249-15 ).   У  зв'язку з цим,  відповідальним
працівником банку (філії) може бути прийнято наступні рішення:
     про проведення  цієї  операції та надання інформації щодо неї
Уповноваженому органу;
     про відмову   у   проведенні  цієї  операції  з  обов'язковим
повідомленням Уповноваженого органу про особу,  що її здійснює, та
характер цієї операції.
 
                     Щодо заповнення анкети.
 
     1. Згідно  з  пунктом  3.1  Положення  ( z0381-03 )  анкета є
внутрішнім документом банку, формується за результатами здійснення
початкової  ідентифікації клієнта на етапі встановлення відносин з
ним. Анкета має містити інформацію,  передбачену статтею 6  Закону
( 249-15 ),   статтею  64  Закону  України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ),    інформацію    щодо   мети   і   причин
встановлення  клієнтом  відносин  з банком,  операцій,  які клієнт
планує проводити за  допомогою  банку,  оцінку  розміру  і  джерел
наявних і очікуваних надходжень, опис джерел походження і способів
переказу (внесення) грошей,  використаних для  відкриття  рахунку,
інші відомості про клієнта (на розсуд банку).
     Положенням ( z0381-03 )  затверджено   форми  анкет  клієнтів
(додатки 1-3 до нього).  Відповідно до пункту 3.1 Положення, форми
анкет  є  рекомендованими,  тому  можуть  коригуватись  на  розсуд
банком.
     Разом з тим,  з метою отримання необхідної для  ідентифікації
клієнта  інформації  і  занесення її до анкети клієнта,  банк може
розробити опитувальник (анкету),  який  (яка)  буде  заповнюватись
клієнтом.
     Оскільки анкета клієнта є внутрішнім документом банку, клієнт
не  має  права  заповнювати  її  самостійно,  навіть у присутності
банківського працівника.
 
     2. Відповідно  до  пункту  6  частини  2  "Анкети  клієнта  -
юридичної  особи"  (додаток 1 до Положення ( z0381-03 ),  у анкеті
рекомендується зазначати перелік  постійних  контрагентів.  Проте,
враховуючи, що форми анкет є рекомендованими, банк може вносити до
переліку й інших контрагентів.
     Якщо після  відкриття  клієнту  рахунку  операції  за  ним не
проводилися,   у   пункті   "Характеристика    операції    (оцінка
співвідношення   операцій   з   діяльністю  клієнта,  реальних  та
заявлених оборотів за рахунком)" пропонуємо зазначати, що операції
за рахунком не здійснювалися.
     Зазначений пункт заповнюється банком  з  урахуванням  наданої
інформації,   інформації   про   операції,   які  останній  планує
проводити,  та результатів аналізу операцій,  здійснених  клієнтом
протягом  кварталу  (частини  3,  4  рекомендованої  форми "Анкети
клієнта - юридичної  особи").  У  подальшому  аналіз  операцій  за
рахунком  клієнта  здійснюється  щоквартально.  Результати  такого
аналізу порівнюються  з  результатами,  отриманими  за  попередній
період.
 
     3. Щодо  клієнта,  який  здійснює разову фінансову операцію з
готівкою без відкриття рахунку,  незалежно від суми її проведення,
анкета не заводиться.
     При цьому,  з метою ідентифікації особи абзацом 23 пункту 7.1
глави  I  Інструкції N 1 ( v0001500-94 ) визначено реквізити,  які
мають зазначатися у касових документах у разі здійснення  операцій
з  готівкою  без  відкриття  рахунку  на суму,  що перевищує 50000
гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті.
 
     4. Під  терміном  "куратор  рахунку"  (абзац  третій  частини
першої  додатків  1-3  до  Положення ( z0381-03 ) мається на увазі
працівник банку,  що безпосередньо здійснює контроль за виконанням
працівниками   банку   операцій  клієнта  (кредитних,  депозитних,
операцій з готівкою, цінними паперами тощо).
 
           Щодо порядку реєстрації фінансових операцій,
             які підлягають фінансовому моніторингу.
 
     Відповідно до  частини  першої  статті  5  Закону ( 249-15 ),
суб'єкт первинного  фінансового  моніторингу  на  підставі  та  на
виконання  цього  Закону  зобов'язаний  забезпечувати  виявлення і
реєстрацію фінансових операцій,  що  відповідно  до  цього  Закону
підлягають  фінансовому  моніторингу  (тобто  і  обов'язковому,  і
внутрішньому).
 
     Порядок реєстрації банком фінансової  операції,  що  підлягає
фінансовому моніторингу,    визначено    розділом    4   Положення
( z0381-03 ).
 
     Відповідно до пункту 4.2 Положення (  z0381-03  )  реєстрація
фінансових   операцій,   що  підлягають  фінансовому  моніторингу,
здійснюється у відповідному реєстрі,  який формується та  ведеться
банком (філією) і є електронним документом визначеної структури.
 
     При цьому,  звертаємо  увагу  на  те,  що  операція  підлягає
реєстрації  у  відповідному  реєстрі  за  місцем  її   проведення.
Водночас,  банк  може  прийняти  рішення  про  ведення "зведеного"
реєстру.  У цьому випадку банк  зобов'язаний  вжити  заходів  щодо
забезпечення   захисту   інформації,  що  передається  філіями  до
головного офісу банку.
 
     Потрібно зазначити,  що відповідно до  пункту  4.7  Положення
( z0381-03 ), наприкінці робочого дня частина реєстру, яка містить
інформацію про операції, зареєстровані протягом цього дня, а також
зміни,  що  внесені  цього  самого  дня  до реєстру за операціями,
зареєстрованими раніше,  роздруковується та  посвідчується  (кожна
сторінка) підписом відповідального працівника банку (філії).
 
     У зв'язку  з  цим  реєстр  не роздруковується,  якщо протягом
робочого дня до нього не  було  внесено  нової  інформації  або  ж
внесено  інформацію,  яка  не  передбачає  анулювання  запису  про
фінансову   операцію   (наприклад,   інформація   про    прийняття
відповідальним  працівником  рішення щодо проведення або відмови в
проведенні  цієї  фінансової   операції,   про   інформування   чи
недоцільність  інформування  Уповноваженого  органу  про фінансову
інформацію,  яка підлягає  внутрішньому  фінансовому  моніторингу;
назва файлу-квитанції, тощо).
 
     У разі  отримання  банком  файла-квитанції від Уповноваженого
органу з  нульовими  кодами  помилок  протягом  наступного  (-них)
робочого  (-чих)  дня  (-ів),  дані  про  цю  операцію  в  реєстрі
доповнюються  назвою  файла  та   номером   інформаційного   рядка
файла-повідомлення,  у якому  інформація про цю фінансову операцію
була  надіслана  Уповноваженому  органу.  Водночас,   роздрукована
частина   реєстру   (де  міститься  інформація  про  цю  операцію)
доповнюється відповідною інформацією  від  руки  та  посвідчується
підписом відповідального працівника.
 
             Щодо запобігання розголошенню інформації
                з питань фінансового моніторингу.
 
     Відповідно до статті 5 Закону ( 249-15 )  суб'єкт  первинного
фінансового  моніторингу  на підставі та на виконання цього Закону
зобов'язаний, зокрема:
     - вживати заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі
особам,  стосовно фінансових операцій яких проводиться  перевірка)
інформації,   яка   надається   Уповноваженому  органу,  та  іншої
інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт
подання такої інформації).
 
     Крім того,  частиною  четвертою  статті  8  Закону ( 249-15 )
передбачено,  що  працівникам  суб'єктів  первинного   фінансового
моніторингу   забороняється   повідомляти   осіб,  які  здійснюють
фінансову операцію,  що підлягає згідно з цим Законом  фінансовому
моніторингу,  та  будь  яких  третіх  осіб  про  факт повідомлення
Уповноваженому органу про дану фінансову операцію.
 
     Зазначаємо, що  обсяг   інформації   з   питань   фінансового
моніторингу,   яка   надається  Уповноваженому  органу,  визначено
розділом 5 Положення ( z0381-03 ).
 
     У зв'язку з  цим  банк  не  порушує  норми  статті  5  Закону
( 249-15 )   щодо  запобігання  розголошенню  інформації  з питань
фінансового моніторингу,  використовуючи  надане  частиною  другою
статті  7  Закону  право  щодо відмови від забезпечення здійснення
фінансової операції у разі встановлення,  що ця фінансова операція
містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому
моніторингу,  оскільки не ставить до відома клієнта  про  передачу
інформації щодо цієї операції до Уповноваженого органу.
 
          Щодо надання інформації Уповноваженому органу.
 
     1. Відповідно  до пункту 5.1 Положення ( z0381-03 ),  надання
філіями банків інформації  з  питань  фінансового  моніторингу  до
Уповноваженого  органу може здійснюватися як безпосередньо,  так і
через банк - юридичну особу.
     Виходячи з цього, у разі прийняття банком рішення про надання
філіями банків інформації до Уповноваженого органу  через  банк  -
юридичну   особу,  повідомлення  про  фінансову  операцію  повинно
формуватися   філією,   де   безпосередньо   була   виявлена    та
зареєстрована  ця  операція  (у  порядку,  визначеному пунктом 5.3
Положення ( z0381-03 ),  і надаватися до банку -  юридичної  особи
для   передачі   до   Уповноваженого   органу.   При  цьому,  банк
зобов'язаний забезпечити конфіденційність цієї інформації.
 
     2. Нормативними документами Національного  банку  України  та
Державного  департаменту  фінансового моніторингу встановлено,  що
обмін інформацією  банків  і  Уповноваженого  органу  здійснюється
винятково   електронною   поштою  Національного  банку  України  з
використанням  засобів  захисту  інформації  Національного   банку
України.
     Так, відповідно   до   абзацу   4   пункту   5.2    Положення
( z0381-03 ),   надання   банком  (філією)  Уповноваженому  органу
інформації   про   фінансові   операції   здійснюється   у   формі
файлів-повідомлень. При   цьому,   згідно  пункту  1.6  Положення,
файл-повідомлення - електронний  документ,  що  формується  банком
(філією),  надсилається на адресу Уповноваженого органу та містить
дані про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу
або іншу інформацію,  надіслання якої вимагається законами України
з питань  запобігання  легалізації  доходів,  одержаних  злочинним
шляхом. Водночас,   згідно   пункту   5.5  Положення,  сформований
системою   автоматизації   банку   файл-повідомлення    шифрується
програмними   засобами,  вбудованими  в  АРМ-НБУ,  та  передається
засобами електронної пошти Національного банку України  на  адресу
Уповноваженого органу.
     Крім того,  згідно пункту 4  наказу  Державного  департаменту
фінансового моніторингу  N 48 ( z0394-03 ) від 13.05.2003 р.  "Про
затвердження деяких форм обліку та подання інформації,  пов'язаної
із  здійсненням  фінансового  моніторингу,  та  Інструкції щодо їх
заповнення",  банкам дозволяється надання до Уповноваженого органу
інформації  про  фінансові  операції,  що  підлягають  фінансовому
моніторингу або можуть бути пов'язані з  фінансуванням  тероризму,
лише у формі файлів-повідомлень.
     Водночас, у разі отримання від Уповноваженого  органу  запиту
про  надання  додаткової інформації щодо фінансової операції,  яка
підлягає фінансовому моніторингу,  у вигляді копій документів, які
стосуються цієї операції,  рекомендуємо надсилати електронні копії
цих документів на адресу Уповноваженого органу у файлі-додатку  із
зазначенням  його  назви  у  файлі-відповіді  (назва файла-додатку
формується у порядку,  передбаченому главою 3 Складу реквізитів та
структури    файлів    інформаційного    обміну   між   спеціально
уповноваженим  органом  виконавчої  влади  з  питань   фінансового
моніторингу   та   банками   (філіями),  затвердженого  постановою
Правління Національного банку України  від  04.06.2003  р.  N  233
( z0457-03 ).
 
                   Щодо кадрового забезпечення
                  внутрішньобанківської системи
          запобігання легалізації (відмиванню) доходів,
                   одержаних злочинним шляхом.
 
     На виконання  вимог   Закону   ( 249-15 )     та    Положення
( z0381-03 )    банк    повинен   призначити   працівника   банку,
відповідального за здійснення фінансового моніторингу.
 
     Частина третя  статті  5  Закону  ( 249-15 )   визначає,   що
відповідальний  працівник  має  бути незалежним у своїй діяльності
(тобто  діяльності  щодо  здійснення  фінансового  моніторингу)  і
підзвітний   тільки   керівнику  суб'єкта  первинного  фінансового
моніторингу.
 
     1. Листом від 18.06.2003  N 48-011/174-4302   ( v4302500-03 )
Національний  банк України довів до відома банків і територіальних
управлінь   Національного   банку,   що    можливість    суміщення
відповідальним  працівником банку (тобто особою,  яка перебуває на
посаді відповідального працівника) своїх обов'язків  з  виконанням
інших  функцій,  не пов'язаних з запобіганням легалізації доходів,
одержаних злочинним шляхом,  узгоджується  з  Національним  банком
України  (територіальним  управлінням Національного банку України)
при погодженні його кандидатури.  При цьому, банк повинен довести,
що  суміщення  цих посад не буде суперечити нормам частини третьої
статті 5 Закону ( 249-15 ) та розділу 6 Положення ( z0381-03 ).
 
     2. Відповідно до вимог розділу  6   Положення   ( z0381-03 ),
кандидатура  відповідального  працівника  банку (філії) або особи,
яка  виконуватиме  обов'язки  відповідального  працівника   філії,
погоджується    з   Національним   банком   України   (відповідним
територіальним управлінням НБУ).
     На час  тимчасової  відсутності  вказаних  осіб,  внутрішніми
документами банку  має  бути  визначено  працівників,  які  будуть
виконувати  їх  обов'язки.  Зазначені  особи,  виконуючи обов'язки
відповідальних працівників,  при прийнятті усіх рішень  діють  від
власного   імені.   Погодження   кандидатур  таких  працівників  з
Національним   банком    України    (відповідним    територіальним
управлінням НБУ) не вимагається.
 
     3. Відповідно до пункту 6.4.  Положення ( z0381-03 ), рішення
про звільнення відповідального працівника з посади погоджується  з
Національним банком України.
     Дане положення не застосовується у разі звільнення  з  посади
відповідального  працівника  за власним бажанням.  В цьому випадку
застосовуються норми законодавства про працю  (стаття  38  Кодексу
законів про працю України ( 322-08 ).
 
     4. Відповідно   до   пункту   6.10   Положення   ( z0381-03 )
відповідальний працівник банку не  рідше  одного  разу  на  місяць
подає  керівнику  банку  письмовий  звіт про результати реалізації
Правил внутрішнього фінансового моніторингу та програм  здійснення
фінансового    моніторингу.    Дана    вимога    стосується   лише
відповідального працівника банку.
     Водночас, оскільки     Правила    внутрішнього    фінансового
моніторингу,  програми здійснення фінансового моніторингу та  інші
документи  з  питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним  шляхом,  затверджуються  органами  управління
банку  в  порядку,  визначеному  установчими  документами банку за
поданням відповідального  працівника,  ними  може  бути  визначено
обов'язок    подання    відповідного    звіту    керівнику   філії
відповідальним працівником філії.
     Звертаємо увагу  на  те,  що  Національний  банк не має права
здійснювати офіційне тлумачення законів України.  У зв'язку з  цим
роз'яснення  Національним банком положень законів України з питань
запобігання  та   протидії   легалізації   (відмиванню)   доходів,
одержаних злочинним шляхом, носить консультативний характер.
 
 Заступник Голови                                       О.В.Шлапак









Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка