Законы Украины

Новости Партнеров
 

Відповідно до ст. 299 КПК України суд вправі не досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються

           КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            18.12.2003
 
 
           Відповідно до ст. 299 КПК України суд вправі
      не досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин
                 справи, які ніким не оспорюються
 
 
                             (Витяг)
 
     Вироком Київського  районного суду м.  Донецька від 20 травня
2002 р. О. засуджено за ч. 3 ст. 307 КК ( 2341-14 ) на вісім років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
 
     Судова колегія   у  кримінальних  справах  Апеляційного  суду
Донецької області ухвалою від 3 вересня 2002 р. залишила вирок без
зміни.
 
     Згідно з  вироком  суду  О.  визнано  винною в тому,  що вона
8 жовтня 2001 р. з метою збуту придбала у не встановленої органами
слідства  особи  дві  сумки з речовиною світло-коричневого кольору
рослинного походження.
 
     9 жовтня 2001 р.  О. із зазначеним багажем виїхала потягом із
м.  Стрия Львівської області до м.  Ясинуватої  Донецької області.
Наступного дня у цьому ж потязі її затримали працівники міліції  і
вилучили в неї 10 поліетиленових пакетів з названою речовиною.
 
     Суд першої інстанції кваліфікував дії О.  за ч.  3 ст. 307 КК
( 2341-14 ) як незаконне придбання,  зберігання  і  перевезення  з
метою  збуту  наркотичних  засобів,  психотропних  речовин  або їх
аналогів в особливо великих розмірах.
 
     У касаційній  скарзі  засуджена  О.  послалася   на   істотні
порушення    вимог    кримінально-процесуального    законодавства,
однобічність і неповноту досудового   й  судового  слідства.  Вона
зазначила, що перевозила сумки на прохання іншої особи, не знаючи,
що в них.  Засуджена просила судові рішення щодо неї скасувати,  а
справу за відсутністю в її діях складу злочину закрити.
 
     Перевіривши матеріали  справи  та  доводи  касаційної скарги,
колегія суддів Судової палати у  кримінальних  справах  Верховного
Суду  України  визнала  рішення  судових  інстанцій  незаконними і
скасувала з таких підстав.
 
     З матеріалів справи  вбачається,  що  суд  першої  інстанції,
кваліфікувавши   дії  О.  як  незаконне  придбання,  зберігання  і
перевезення  з  метою  збуту  наркотичних  засобів,   психотропних
речовин  або  їх  аналогів  в особливо великих розмірах,  усупереч
вимогам ч.  1 ст.  334 КПК ( 1003-05 ) не зазначив у  вироку,  яку
саме  речовину  та  в  якій  кількості вона придбала,  зберігала й
перевозила.
 
     Як видно  з  вироку,  висновки  про  доведеність  вини  О.  у
вчиненні злочину суд зробив на підставі показань самої  підсудної.
При  цьому  він  зазначив,  що  О.  свою  вину  визнала повністю і
підтвердила факт придбання з метою збуту наркотичних засобів,  які
за винагороду мала відвезти до м. Ясинуватої і передати невідомому
чоловікові, а  тому  докази  відповідно  до  ч.  3  ст.  299   КПК
( 1003-05 ) у судовому засіданні не досліджувалися.
 
     Проте висновок   суду   про   визнання   О.   своєї  вини  не
узгоджується  з  протоколом  судового   засідання,   де   наведено
показання підсудної лише про те, що вона на прохання невідомого їй
чоловіка за винагороду у 150-200 грн.  перевозила вилучену в неї у
потязі  речовину.  При  цьому  вона  заявляла,  що  не знала,  яку
речовину перевозила і в якій кількості.
 
     За таких обставин згідно зі ст.  299 КПК ( 1003-05 ) суд  був
вправі не досліджувати лише докази,  які стосувалися тих фактичних
обставин справи,  що ніким не  оспорювалися,  і  зобов'язаний  був
дослідити докази,  якими органи досудового слідства обгрунтовували
свої висновки про те,  що О. усвідомлювала, яку саме речовину та в
якій  кількості  вона придбала,  зберігала й перевозила,  і що при
цьому підсудна мала на меті збут наркотичних  засобів.  Проте  суд
цього  не  зробив  і  доводів  О.  про відсутність у неї умислу на
придбання,  зберігання й  перевезення  з  метою  збуту  зазначених
засобів не спростував.
 
     Таким чином,  суд  першої  інстанції  істотно  порушив вимоги
кримінально-процесуального закону,  внаслідок чого  його  вирок  є
незаконним і необгрунтованим.
 
     Апеляційний суд,  встановивши  під  час  розгляду  справи  за
апеляцією засудженої,  що суд першої інстанції порушив вимоги  ст.
299 КПК ( 1003-05 ),  повинен був відповідно до ст.  374 КПК вирок
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.  Натомість
апеляційний  суд  у  своїй  ухвалі  навів  доводи на  спростування
твердження  О.  про  відсутність  у  неї  умислу   на   придбання,
зберігання і перевезення з метою збуту наркотичних засобів,  давши
аналіз  тим  доказам,  які  не  досліджувалися  ні  судом   першої
інстанції, ні ним самим.
 
     За таких   обставин   колегія   суддів   Судової   палати   у
кримінальних справах Верховного Суду України судові  рішення  щодо
О.  скасувала  і направила справу на новий судовий розгляд до суду
першої інстанції.
 
 "Вісник Верховного Суду України",
 N 2 (42), 2004 р.









Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка