Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про організацію дерматовенерологічної допомоги населенню України

Страница 1




              МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
                            Н А К А З
 
 N 207 від 30.12.92
 
          Про організацію дерматовенерологічної допомоги
                        населенню України
 
     В Україні  склалась  тенденція до зростання захворюваності на
венеричні хвороби та захворювання, що передаються статевим шляхом.
Особливе   занепокоєння   викликає   те,  що  цими  захворюваннями
вражається переважно населення фертильного віку і в подальшому  це
негативно  впливає на репродуктивну функцію.  Останнім часом серед
хворих виявляється значна кількість неповнолітніх.
     Напружена екологічна     ситуація     спричиняє     зростання
захворюваності дерматозами,  погіршує перебіг цих захворювань,  що
призводить    до    збільшення    термінів    тимчасової    втрати
працездатності, зростання показників інвалідності.
     З метою  створення галузевих нормативів з питань дерматології
та венерології  в  Україні,  покращання  діагностики  і  лікування
шкірних і венеричних хвороб: З А Т В Е Р Д Ж У Ю:
     1. Інструкцію по діагностиці і лікуванню гонореї, додаток 1.
     2. Інструкцію по лікуванню і профілактиці  сифілісу,  додаток
2.
     3. Положення про  обласний  шкірно-венерологічний  диспансер,
додаток З.
     4. Положення  про  міський  шкірно-венерологічний  диспансер,
додаток 4.
     5. Положення про районний (міжрайонний) шкірно-венерологічний
диспансер, додаток 5.
     6.   Положення   про   головного   спеціаліста   області   по
дерматовенерології, додаток 6.
     7. Положення про кабінет анонімного  обстеження  і  лікування
хворих на шкірні та венеричні хвороби, додаток 7.
     8. Перелік обов'язкового обладнання  у  шкірно-венерологічних
закладах, додаток  8.
     9. Обсяг амбулаторної і лікувальної допомоги хворим на шкірні
та венеричні хвороби, додаток 9.
     10. Обсяг   лікувально-діагностичної   допомоги   хворим   на
дерматози та   захворювання,  що  передаються  статевим  шляхом  в
дерматовенерологічних стаціонарах, додаток 10.
     11. Перелік шкірних і венеричних захворювань,  лікування яких
дозволяється проводити  в  умовах  денного  перебування  хворих  в
дерматовенерологічних відділеннях  і денних стаціонарах поліклінік
міських шкірно-венерологічних диспансерів, додаток 11.
     12. Інструкцію   про   порядок   діагностики   та  реєстрації
професійних захворювань шкіри, додаток 12.
     Н А К А З У Ю:
     1. Начальникам   головних   управлінь   організації  медичної
допомоги і медичного страхування А.П.Картишу, організації медичної
допомоги   дітям   і  матерям  Н.Г.Гойді  з  залученням  провідних
клініцистів та організаторів охорони здоров'я  розробити  протягом
1993   року  програму  боротьби  з  венеричними  захворюваннями  в
Україні,  погодити  її   з   заінтересованими   міністерствами   і
відомствами для подачі на розгляд Уряду.
     2. Директору   Українського   науково-дослідного    інституту
дерматології і венерології І.І.Маврову:
     2.1. Посилити      методичне      керівництво      діяльністю
дерматовенерологічних закладів       України       в       частині
своєчасності, якості,  обсягу діагностики і  лікування  хворих  на
венеричні та   шкірні   захворювання,   проведення  профілактичних
заходів, достовірності обліку і статистичних звітів;
     2.2. Провести   до   01.06.1993   року   поглиблений   аналіз
захворюваності на венеричні і заразні шкірні  хвороби,  професійні
ураження шкіри в Україні та підготувати пропозиції щодо поліпшення
роботи,  спрямованої на профілактику цих захворювань для  внесення
їх в програму відповідно до п.1 цього наказу.
     3. Начальнику  Центру  медичної  статистики  при  МОЗ України
А.Н.Міщенку забезпечити щоквартальний аналіз оперативної звітності
про стан захворюваності на венеричні хвороби в Україні.
     За висновками аналізу  практикувати  перевірку  достовірності
статистичної інформації щодо хворих на сифіліс та гонорею.
     РЕКОМЕНДУВАТИ начальникам    управлінь    охорони    здоров'я
обласних, Севастопольської   міської   державних    адміністрацій,
завідуючому відділом  охорони  здоров'я  Ради Міністрів Республіки
Крим,  генеральному директору  департаменту  охорони  здоров'я  та
соціального захисту Київської міської державної адміністрації:
     1. Зареєструвати  в  штатних  розписах  дерматовенерологічних
кабінетів  і диспансерів з 1993 року лікарські посади з розрахунку
0,6 посади лікаря-дерматовенеролога на 10 тис.  населення з умовою
навантаження на  одну  посаду  до  6  тисяч відвідувань на рік.  В
штатному розписі обласних, Київського і Севастопольського міських,
Кримського республіканського   шкірно-венерологічних   диспансерів
зареєструвати лікарські  посади  з  розрахунку  0,3  на  100  тис.
населення при навантаженні на одну посаду - 3 тис.  відвідувань на
рік.
     2. Зважаючи  на  тенденцію  до  росту  венеричних захворювань
передбачити розширення мережі дерматовенерологічних стаціонарів  з
урахуванням  не  обхідності госпіталізації хворих для лікування та
ізоляції джерел  розповсюдження  заразних  шкірних  та  венеричних
хвороб з розрахунку 3,0 ліжка на 10 тис.  населення.  Навантаження
на одну посаду лікаря-дерматовенеролога в стаціонарі  визначити  з
розрахунку 25 ліжок.
     3. Забезпечити дерматовенерологічні  заклади  обладнанням  та
апаратурою згідно з додатком 8.
     4. Втілити в 1993-1994 рр.  в дерматовенерологічних  закладах
обсяг медичної допомоги згідно з додатком 9, 10, 11.
     5. Організувати  роботу  обласного,   міських   та   районних
дерматовенерологічних диспансерів відповідно до положення про них,
додатки 3, 4, 5.
     6. Організувати  в  1993-1995  роках  в  обласних  і  міських
диспансерах патронажні центри, в штатний розпис яких ввести посади
лікаря-дерматовенеролога  та  2-х  медичних сестер з розрахунку на
500    тис.    населення.    Патронажну    роботу    в    районних
дерматовенерологічних  диспансерах покласти на кабінети по прийому
хворих на венеричні  захворювання,  ввівши  в  їх  штатний  розпис
додаткові посади медичних сестер.
     7. Зобов'язати   головних    лікарів   обласних, міських    і
центральних районних  лікарень  проводити  обов'язкове  обстеження
хворих  в  терапевтичних  і  неврологічних  відділеннях  з   метою
виявлення прихованих,  нервових,  вісцеральних та пізніх вроджених
форм сифілісу та їх профілактики.
     8. Зобов'язати  головних акушерів-гінекологів органів охорони
здоров'я, головних лікарів пологових будинків:
     8.1. Посилити  роботу  по  виявленню  і  лікуванню  хронічної
гонореї,  трихомоніазу  і  хламідіозу  у  жінок,  котрі   хворіють
хронічними запальними процесами сечостатевих органів.
     Оцінюючи роботу акушерів-гінекологів  керуватись  контрольним
показником: не  менше 30 відсотків з числа хворих на гонорею жінок
повинні  бути  виявлені  акушерами-гінекологами.  Серед  хронічних
запальних  процесів  жіночих статевих органів не менше 6 відсотків
становить хронічна гонорея.
     8.2. Здійснювати  суцільне  серологічне обстеження на сифіліс
вагітних жінок в першій та в другій половині вагітності;
     9. Зобов'язати  головних  спеціалістів  області  по урології,
завідуючих урологічними відділеннями (кабінетами) посилити  роботу
по   виявленню   та  лікуванню  хворих  на  гонорею,  трихомоніаз,
хламідіоз,  уреаплазмоз.  Взяти до уваги,  що не менше 3 відсотків
хронічної     гонореї     у     чоловіків    повинно    виявлятись
лікарями-урологами.
     10. Заслуховувати   питання   про   стан   захворюваності  на
венеричні  та  заразні  шкірні  хвороби  на   засіданнях   Колегії
управління охорони здоров'я не менш ніж один раз на рік, залучаючи
до розробки заходів по профілактиці розповсюдження цих захворювань
управління внутрішніх справ, освіти, громадські організації.
     11. Головним лікарям дерматовенерологічних диспансерів:
     11.1. Організувати  анонімне  обстеження та лікування хворих,
забезпечивши роботу кабінетів анонімного  обстеження  і  лікування
згідно з додатком 7;
     11.2. Вирішити      питання      про      організацію       в
дерматовенерологічних закладах аптечних кіосків;
     11.3. Організувати протягом 1993 року мікологічні кабінети  в
обласних   і   міських  диспансерах,  забезпечити  їх  відповідним
обладнанням для проведення культуральної діагностики  і  лікування
дерматомікозів;
     11.4. Організувати в першому півріччі 1993 року в обласних та
міських диспансерах   прийом   та   облік  хворих  з  професійними
ураженнями     шкіри,     визначити      лікаря-дерматовенеролога,
відповідального   за   їх  лікування,  організацію  профілактичних
заходів (разом   з   головним   профпатологом   області,   міста).
Н А К А З У Ю:
     Вважати такими, що втратили чинність:
     На території України накази МОЗ СРСР
     - від   19.11.1971   р.  N  835  "Про  посилення  боротьби  з
розповсюдженням вензахворювань".
     - від  12.07.1985  р.  N  936  "Про  уніфікацію  лабораторних
методів дослідження в діагностиці гонореї і трихомоніазу".
     - від  04.12.1966 р.  N 1570 "Про покращання виявлення хворих
на  гонорею   і   трихомоніаз   в   акушерських,   гінекологічних,
урологічних кабінетах".
     - від 12.04.1974 р.  N 320 ДСК "Про  заходи  щодо  подальшого
поліпшення боротьби з розповсюдженням венеричних захворювань";
     - від 27.08.1981 р.  N 895-ДСК "Про посилення  профілактичних
противенеричних заходів";
     - від  22.06.1983  р  .  N 750 "Про надання медичної допомоги
хворим глибокими мікозами";
     - від    05.09.1984    р.    N    1030    "Пре    організацію
лікувально-профілактичних   заходів  по  боротьбі  з  герпетичними
захворюваннями";
     Накази МОЗ УРСР:
     - від 18.06.1965 р.  N 320 "Про стан та заходи по  поліпшенню
дерматовенерологічної допомоги в УРСР";
     - від 09.10.1965 р.  N 467 "Про стан та заходи по  поліпшенню
дерматовенерологічної допомоги в УРСР";
     - від 02.02.1972 р.  N 57 "Про додаткові заходи по  посиленню
боротьби з венеричними захворюваннями";
     - від 16.11.1981  р.  N  637  "Про  посилення  профілактичних
противенеричних заходів".
     Контроль за виконанням цього наказу  покласти  на  заступника
міністра В.І.Мальцева.
 
 Міністр                                     Ю.П.Спіженко
                                             Додаток 1
                                             до наказу МОЗ України
                                             від 30.12.92 N 207
                            Інструкція
                по діагностиці і лікуванню гонореї
                       Класифікація гонореї
     Відрізняють (розрізняють) дві форми гонореї:
     1. Свіжу (з тривалістю захворювання до  2  місяців),  яка,  в
свою чергу, поділяється на:
     а) гостру; б) підгостру; в) торпідну.
     2. Хронічну  гонорею  (з  тривалістю захворювання більш ніж 2
місяці).
     Крім встановлення    етіологічного    діагнозу    обов'язково
встановлюється топічний діагноз з позначенням гостроти запалення.
     На кожного  хворого на гонорею (вперше чи вдруге захворілого)
лікар,  який встановив діагноз,  обов'язково  заповнює  спеціальне
повідомлення (ф.  N 089/у),  в якому відмічається тільки дві форми
гонореї:  гостра (з тривалістю до 2 місяців незалежно від гостроти
її перебігу) і хронічна (з тривалістю більше 2 місяців).
     Повідомлення  заповнюють  лише  на  тих  хворих,  у  яких при
лабораторному дослідженні виявлено гонококи.
               Загальні принципи лікування гонореї
     Свіжа неускладнена  гонорея  у  жінок  і  чоловіків лікується
амбулаторно.   Госпіталізація    здійснюється    за    соціальними
показаннями.  Свіжа  (гостра  і  підгостра) неускладнена гонорея у
чоловіків і гонорея нижнього відділу статевої системи у  жінок  та
дітей лікується антибіотиками, в основному, пеніцилінового ряду.
     У випадку успішного лікування  через  7-10  днів  після  його
закінчення приступають до встановлення вилікування.
     Якщо через 10-12 днів після закінчення  антибіотикотерапії  в
разі  відсутності  гонококів  в  аналізі після провокації запальні
явища зберігаються,  слід  вважати  їх  післягонорейними  і  таких
хворих   слід   додатково   обстежити  і  лікувати  відповідно  до
встановленого етіологічного і топічного діагнозу.
     Якщо лікування  гонореї  проведено  невдало,  внаслідок  чого
виник  рецидив  захворювання,  слід  призначити  лікування   іншим
антибіотиком (тетрацикліни, макроліди, аміноглікозиди та ін.).
     Якщо рецидив тече  в'яло,  антибіотикотерапію  слід  починати
лише після проведення імунотерапії та місцевого лікування.
     Лікування хворих  з  рецидивом  гонореї  бажано  проводити  в
стаціонарних умовах.
     Ускладнену і висхідну гонорею лікують в умовах стаціонару.  В
гострій  стадії слід  починати лікування бензилпеніциліном на фоні
аутогемотерапії.  Місцеве   лікування   слід   розпочинати   після
закінчення курсу лікування антибіотиками.
     Хронічні і торпідні форми гонореї слід  лікувати  комплексно,
переважно  - в стаціонарі. При лікуванні таких хворих в стаціонарі
спочатку  проводять  імунотерапію і місцеве лікування, після цього
лікують  їх  антибіотиками.  В  амбулаторних  умовах  таким хворим
призначають  антибіотики  одночасно з імунотерапією, потім, в разі
потреби, призначають місцеве лікування.
         Загальна характеристика та методика застосування
                    протигонорейних препаратів
                           Антибіотики
     Для попередження  алергічних  реакцій  рекомендовано за 20-30
хв.  до введення антибіотика призначити  антигістамінні  препарати
(димедрол, діазолін та ін. по 1 табл.)
            Препарати пеніцилінового ряду є основними
               антибіотиками для лікування гонореї
     1. Бензилпеніцилін.
     Для лікування чоловіків з  гострим  і  підгострим  гонорейним
уретритом і жінок з гострою і підгострою гонореєю нижнього відділу
сечостатевої системи рекомендована доза бензилпеніциліну  5-6  млн
ОД.
     При свіжих торпідних випадках неускладненої гонореї,  гострих
ускладненнях  гонореї,  висхідній,  хронічній гонореї курсова доза
бензилпеніциліну повинна становити 10 млн ОД і більше в залежності
від тяжкості хвороби.
     Перша ін'єкція - 600 тис.  ОД,  потім по 400  тис.  ОД  через
кожні три години цілодобово.
     Курсові дози для лікування дітей такі ж,  як і для  дорослих.
Разову  дозу 50-200 тис.  ОД (в залежності від віку) вводять через
кожні 4 години.
     2. Біцилін-1, біцилін-3, біцилін-5.
     Для лікування чоловіків з гострим і підгострим  гонорейним  -
уретритом і жінок з гострою і підгострою гонореєю нижнього відділу
сечостатевої системи рекомендовано вводити 5 ін'єкцій по 1,2  млн.
ОД  з  інтервалом в 24 години (6 млн ОД на курс).  Хворим з іншими
формами гонореї призначають 10 ін'єкцій з інтервалом в  24  години
(12 млн ОД).
     Хворі гострою гонореєю (без певного місця проживання,  роботи
і  т.  і.) з невідомим джерелом зараження підлягають превентивному
протисифілітичному лікуванню в умовах стаціонару.
     Хворі  гонореєю  з  невідомим  джерелом  зараження, які мають
постійне     місце     проживання     та     роботи,    підлягають
клініко-серологічному   контролю   протягом   6  місяців  з  метою
виключення захворювання сифілісом.
     3. Ампіцилін, оксацилін і ампіокс.
     Призначають чоловікам  з  гострим  і  підгострим   гонорейним
уретритом   і   жінкам   з   гострою   гонореєю  нижнього  відділу
сечостатевої системи в курсовій дозі 6,0-9,0 (по 0,5 через кожні 4
години  цілодобово).  Хворим  іншими  формами гонореї курсова доза
збільшується до 12,0 і більше.
     Дітям до  12  років  ампіокс призначають в дозі 0,1 г на 1 кг
ваги тіла,  старші 12 років діти  отримують,  препарат  у  тих  же
дозах, що і дорослі.
     Якщо ампіокс призначають внутрім'язово, добова доза препарату
становить для дітей до 1 року - 0,1-0,2 г на 1 кг ваги тіла, від 7
до 14 років - 0,05 г на 1 кг ваги тіла,  дорослим - 2,0 г за добу.
Добову  дозу вводити за 3-4 рази з інтервалом 6-8 годин на протязі
3 діб при гострій неускладненій гонореї і на протязі 5-6  діб  при
інших формах гонореї.
                           Левоміцетин
     Чоловікам з  гострим  і  підгострим  гонорейним  уретритом  і
жінкам з гострою гонореєю нижнього  відділу  сечостатевої  системи
левоміцетин призначають за 30 хв.  до їжі по 0,5 г 6 разів на день
з нічною перервою в 7-8 годин,  курс лікування - 6-9 г.  При інших
формах гонореї курсова доза становить 12,0 і більше.
     Дітям левоміцетин призначають по 0,2-0,25 г 4 рази на день.
     Курсова доза становить 6,0 г.
                Антибіотики тетрациклінового ряду.
     1. Тетрациклін.
     Чоловікам з гострим і підгострим уретритом і жінкам з гострою
гонореєю   нижнього   відділу   сечостатевої  системи  призначають
тетрациклін  в  дозі  0,3  г  5  разів  на день, 4,5-6,0 г на курс
лікування.  Хворим  іншими  формами  гонореї  призначають  9,0 г і
більше на курс лікування.
     2. Метациклін (рондоміцин).
     Призначають чоловікам з  гострим  і  підгострим  уретритом  і
жінкам  з  гострою  гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи
після їжі у дозі 0,6 г одноразово, а потім по 0,3 г кожні 8 годин.
На  курс  лікування  -  4,2  г.  При  інших формах гонореї на курс
лікування призначають 7,8 г.
     3. Доксициклін (вібраміцин),
     Призначають хворим  неускладненими  гострими  і   підгострими
формами гонореї по 0,1 г кожні 12 годин (перший прийом 0,2 г),  на
курс лікування - 1,0 г. При інших формах гонореї на курс лікування
призначають 2,0 г.
                      Антибіотики макроліди
     1. Еритроміцин.
     Призначають чоловікам з  гострим  і  підгострим  уретритом  і
жінкам з гострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи по
400 тис.  ОД 6 разів на добу,  9,0-10,0 млн ОД на курс  лікування.
При інших формах гонореї на курс лікування призначають 18 мл. ОД і
більше.
     2. Олететрин.
     Призначають чоловікам з  гострим  і  підгострим  уретритом  і
жінкам  з  гострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи,
курсова доза - 5,0 млн ОД,  при інших формах гонореї -  10,0  млн.
ОД.  Перший день 500 тис.  ОД, потім 250 тис. ОД 4 рази, в останні
дні - 250 тис. ОД 5 разів.
     3. Ерициклін.
     Призначають чоловікам  з  гострим  та  підгострим  гонорейним
уретритом   і   жінкам   з   гострою   гонореєю  нижнього  відділу
сечостатевої системи по 0,25 г 5 разів на день після їжі, 5,0 г на
курс лікування. При інших формах гонореї призначають 10 г на курс.
                   Антибіотики аміноглікозиди.
     Канаміцин призначають   чоловікам  з  гострим  та  підгострим
уретритом і   жінкам   з   гострою   гонореєю   нижнього   відділу
сечостатевої 1 системи по 0,5 млн ОД кожні 12 годин внутрім'язово,
всього - 3,0 млн ОД на курс лікування.  При інших формах гонореї -
6,0 млн ОД на курс лікування.
                           Рифампіцин.
     Рифампіцин (бенеміцин)   призначають   хворим   з  гострою  і
підгострою неускладненою гонореєю по 0,3 г кожні 8 годин за 30 хв.
до їжі, 3,6 г на курс лікування. При інших формах гонореї - 7,2 на
курс лікування.
                          Цефалоспорини.
     Цефалексин призначають по 0,5 г 4 рази на день.  Курсова доза
при  гострій  неускладненій  гонореї  становить  6,0 г,  при інших
формах гонореї - 12,0 г.
            Сульфаніламідні препарати подовженої дії.
     1. Сульфамонометоксин і сульфадиметоксин.
     Призначають при  несприйманні  антибіотиків і після невдалого
лікування пеніциліном.  Перші 2 доби призначають по 1,5 г 3  рази,
потім  по  1,0  г  3  рази  на  добу.  Курсова  доза при гострій і
підгострій неускладненій  гонореї  становить  15,0  г,  при  інших
формах - 18,0 г.
     2. Бісептол-"480".
     Призначають по  4  таблетки  кожні  6  годин.  При гострій та
підгострій неускладненій гонореї на курс лікування - 16  таблеток,
при інших формах - 20 таблеток.
               Комплексне застосування антибіотиків
     Комплексне лікування  кількома  антибіотиками  призначають  у
разі важкого перебігу ускладненої  і  висхідної  гонореї,  гонореї
прямої  кишки,  при  змішаній  інфекції.  Курсові  дози і методика
застосування така, як і при окремих їх призначеннях.
                           Імунотерапія
     Імунотерапія   є   допоміжним  методом  лікування  гонорейних
захворювань   і   вживається  з  іншими  видами  терапії  з  метою
підвищення реактивності організму в боротьбі з інфекцією.
                     Специфічна імунотерапія
     Вакцинотерапія. Застосування  гонококової  вакцини   показане
хворим після невдалої антибіотикотерапії,  при рецидивах,  перебіг
яких в'ялий, при свіжих торпідних і хронічних формах захворювання,
чоловікам з ускладненою  і  жінкам  з  висхідною  гонореєю  (після
стихання гострих запальних явищ).
     В   амбулаторних  умовах  вакцинотерапія  у  хворих  гонореєю
призначається  одночасно  з  антибіотиками,  в  умовах  стаціонару
антибіотики  призначаються  під  час  або  в кінці вакцинотерапії.
Вакцину    вводять    внутрім'язово   в   сідничну   ділянку   або
внутрішкірно.  Реакція  на  введення  гоновакцини  буває загальною
(головний    біль,   загальна   слабість,   погане   самопочуття),
температурною,  вогнищевою  (сильні  виділення,  біль  в  уражених
органах, зміна сечі) і місцевою (біль в ділянці ін'єкцій).
     При ускладненні  гонореї  вакцинотерапію  треба  призначати з
200-250 млн мікробних тіл.  При ускладненнях,  які супроводжуються
високою   температурою,  порушенням  загального  стану  організму,
різким болем в ураженому органі, необхідно утриматись від вживання
вакцини.
     При  торпідній  і  хронічній  формах  гонореї  початкові дози
гоновакцини - 300-400 млн мікробних тіл.
     Ін'єкції гоновакцини  роблять  з  проміжками  в   2   дні   в
залежності від реакції, а дозу збільшують кожен раз на 150-300 млн
мікробних тіл. Максимальна разова доза не повинна перебільшувати 2
млрд мікробних тіл, а кількість ін'єкцій - 6-8.
     У жінок з  торпідною  і  хронічною  формами  гонореї  можливе
вживання   локальної  вакцинотерапії  в  підслизову  шийки  матки,
уретри.  В цих випадках вакцинотерапію починають з малих доз:  від
50 млн  мікробних  тіл,  поступово збільшуючи до 150-200 млн.  Цей
метод   вакцинації   може  супроводжуватись  сильною  загальною  і
температурною  реакцією,  яка  настає  через  20-30  хвилин  після
введення  вакцини.  Локально  вакцинацію  слід  вживати  тільки  в
умовах  стаціонару  і  суворо  враховувати  протипоказання  до неї
(вагітність, місячні, гострий запальний процес).
     У дітей  початкова  доза  гоновакцини не повинна перевищувати
50-100 млн мікробних тіл.  Вища одноразова доза 500 млн  мікробних
тіл. Дітям до 3-х років вакцинотерапія не проводиться.
     Протипоказання: активний      туберкульоз,       захворювання
серцево-судинної системи, гіпертонічна хвороба, тяжкі захворювання
нирок  і   печінки,   виснаження,   виражена   анемія,   алергічні
захворювання, місячні.
                 Неспецифічна стимулююча терапія
     Пірогенал вживається   у   хворих  із  свіжими  торпідними  і
хронічними   формами   гонореї   та    негонорейними    запальними
захворюваннями нижнього відділу сечостатевих органів, а також  при
ускладнених (простатит,  епідидиміт,  аднексит,  періаднексит   та
ін.).
     Протипоказання: гострі лихоманочні захворювання,  вагітність,
гіпертонічна хвороба,  активний туберкульоз,  місячні.  Хворим  на
цукровий  діабет  і  особам старше 60 років препарат призначають з
обережністю,  починаючи з зменшених доз і збільшуючи їх  тільки  в
залежності від реакції.
     Препарат призначають  з  10-20  МКГ  у  жінок і з 20-30 МКГ у
чоловіків у вигляді внутрим'язових ін'єкцій,  які повторюють через
2  дні.  Доза  пірогеналу  при наступних ін'єкціях збільшується на
10-20 МКГ (в залежності від реакції).  Максимальна разова доза  не
повинна  перевищувати  100 МКГ.  Курс лікування складається з 8-12
ін'єкцій.  Слід досягти підвищення температури тіла в межах одного
градуса.  При надзвичайно високому підвищенні температури, різкому
ознобі,  головному болі,  болі в попереку і внизу живота, блюванні
(ці  явища  продовжуються звичайно на протязі 6-8 годин і зникають
без лікування),  рекомендується не  знижувати  дозу  препарату,  а
збільшувати  інтервали  між  ін'єкціями на 1-2 дні або повторювати
останню дозу.
     Вживається також  пірогенал  одночасно  з  гоновакциною.  При
цьому початкова доза пірогеналу 20-30 МКГ, гоновакцини 200-300 млн
мікробних  тіл.  Потім  разові дози пірогеналу збільшують на 10-20
МКГ,  гоновакцини  на  150-300 млн мікробних тіл. Максимальна доза
пірогеналу  100  МКГ,  гоновакцини  1,2 млрд мікробних тіл. Обидва
препарати вводять в одному шприці.
     Продигіозан -    неспецифічний    імуностимулятор    збільшує







Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка