Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про організацію дерматовенерологічної допомоги населенню України

Страница 3



результат,  то встановлюється діагноз  первинного  серопозитивного
сифілісу.
     Остаточний діагноз первинного серонегативного  сифілісу  може
бути встановлений тільки після закінчення лікування.
     При різкопозитивних   результатах    дослідження    комплексу
серологічних  реакцій  проводиться  обов'язкове  визначення  титру
реагенів.
     Для початку   лікування   необхідно   з'ясувати  питання  про
перенесення  препаратів  пеніциліну  в   минулому.   Якщо   хворий
отримував  раніше  пеніцилін з приводу якого-небудь захворювання і
переносив його добре,  в історії хвороби робиться запис: "вказівок
на  підвищену  чутливість  до  пеніциліну в анамнезі немає".  Крім
цього, за 30 хвилин до першої ін'єкції пеніциліну,  а також  перед
кожною    ін'єкцією   дюрантних   препаратів   (новокаїнова   сіль
бензилпеніциліну, біциліни-1,3,5)  необхідно   призначати   по   1
таблетці одного з антигістамінних препаратів (димедрол,  діазолін,
супрастин, пипольфен, фенкарол).
     Особи, які  отримують  лікування в умовах стаціонару,  можуть
бути  виписані  тільки  після  регресу  сифілідів   і   завершення
передбаченої для стаціонару терапії.
                    II. Превентивне лікування
     Превентивне лікування  проводиться особам,  які мали статевий
або тісний побутовий контакт з хворими ранніми стадіями  сифілісу,
якщо  з  моменту  контакту пройшло не більше 3 місяців.  Лікування
проводиться одною із таких методик.
     Методика 1. Вживається водорозчинний пеніцилін по 400000 ОД 8
раз на добу на протязі 14 днів, на курс - 44800000 ОД. Методика
     2. Лікування  проводять  дюрантними препаратами пеніциліну за
одним із таких варіантів:
     Чотири ін'єкції біциліну-1 або біциліну-5 по 1500000 ОД 1 раз
в 4 дні, на курс - 6000000 ОД.
     П'ять ін'єкцій  біциліну-3  по  1500000 ОД 1 раз в 3 дні,  на
курс - 7500000 ОД.  Методика 1 рекомендована  для  використання  в
стаціонарі,  методика  2 в амбулаторних умовах.  Особам,  у яких з
моменту контакту з хворими на сифіліс пройшло від 3 до 6  місяців,
проводиться    дворазово    клініко-серологічне    обстеження   (з
дослідженням КСР,  РІТ, ГІФ) з інтервалом 2 місяці. Якщо з моменту
контакту  пройшло  більше  ніж  6 місяців,  проводиться одноразово
клініко-серологічне дослідження.
     Превентивне лікування реципієнта, якому перелита кров хворого
на сифіліс,  проводять за  одною  з  методик,  рекомендованих  для
первинного  серопозитивного (вторинного свіжого) сифілісу,  якщо з
моменту пройшло не більше,  ніж  5  місяців.  Після  цього  строку
лікування     не     проводиться,     але    реципієнт    підлягає
клініко-серологічному контролю (з постановкою КСР, РІТ, РІФ) 1 раз
з 2 місяці на протязі 6 місяців. Якщо після вливання крові пройшло
більше  1  року,  то  проводиться  одноразове  клініко-серологічне
дослідження.
    III. Лікування хворих первинним серонегативним, первинним
           серопозитивним та вторинним свіжим сифілісом
     Метод 1.  Лікування проводять водорозчинним пеніциліном, який
вводять внутрім'язово по 400000 ОД через кожні 3 години на протязі
14 днів.  Сумарна доза антибіотика  -  44800000  ОД.  У  хворих  з
великими виразковими множинними шанкрами, з пустульозною висипкою,
лікування в тих же дозах пропонується проводити  за  модифікованою
16-денною  методикою.  На 16-й день лікування через 3 години після
закінчення пеніцилінотерапії одноразово вводять біцилін-1  в  дозі
4800000  ОД (по 2400000) внутрім'язово двомоментно в кожну сідницю
з   призначенням   за   30   хвилин   до   ін'єкції   1   таблетки
протигістамінного  препарату.  При  відсутності біциліну-1 вводять
біцилін-3 або біцилін-5 в тій же дозі.
     Метод 2.    Для    лікування   застосовується   водорозчинний
пеніцилін,  який вводять внутрім'язово по 100000 ОД з інтервалом 8
години,  до досягнення 1/3 сумарної дози антибіотика,  після  чого
лікування продовжують одним із дюрантних препаратів  пеніциліну  -
біциліном-1,3,5 до    досягнення   сумарної   дози   антибіотиків.
Біцилін-3 вводять по 1800000 ОД 2 рази в тиждень,  біцилін-1 або 5
по 1800000 ОД 1 раз в 5 днів.
     Сумарна доза    препаратів    пеніциліну    при    первинному
серонегативному  сифілісі  становить  2100000  ОД,  при первинному
серопозитивному та вторинному свіжому сифілісі - 36000000 ОД.
           IV. Лікування хворих на вторинний рецидивний
                    Прихований ранній сифіліс
     Метод 1.  Лікування проводять  водорозчинним  пеніциліном  по
400000 ОД   8  разів  на  добу  протягом  28  днів.  Сумарна  доза
антибіотиків - 83600000 ОД.
     Метод 2.  Лікування  починають  з  водорозчинного пеніциліну,
який вводиться по 100000 ОД кожні  3  години,  до  досягнення  1/3
курсової  дози  антибіотика,  після  чого  переходять  на введення
біциліну-З по 1800000 ОД 2 рази у тиждень або біцилін-1  або  5  в
тій же  дозі  1  раз у 5 днів.  Курсова доза препаратів пеніциліну
становить 60000000 ОД.
     Паралельно, починаючи    з    другого    або   третього   дня
пеніцилінотерапії,  призначають ін'єкції бійохінолу по 2 мл  через
день    до    курсової   дози   40-50   мл.   Потім,   продовжуючи
пеніцилінотерапію,  роблять  перерву   в   лікуванні   вісмутовими
препаратами протягом 1 місяця,  після чого проводять курс ін'єкції
бісмоверола по 1,5 мл 2 рази на тиждень до сумарної дози 16-20 мл.
При  протипоказаннях  до  препаратів  вісмуту специфічне лікування
проводять лише препаратами пеніциліну.
     Метод 3.   Лікування   проводять   водорозчинним  пеніциліном
(натрієвою сіллю) внутрім'язово в разових дозах 1000000 ОД 6 разів
на  добу  протягом  28  діб (на курс - 168000000 ОД).  Разову дозу
пеніциліну  розчиняють  в  2   мл   фізіологічного   розчину   або
дистильованої води.
     Метод 4.  Водорозчинний пеніцилін (натрієву сіль) призначають
У  разовій  дозі  1000000  ОД  (розчинюючи  в  2 мл фізіологічного
розчину або дистильованої води) 4 рази на  добу  протягом  28  діб
(курсова  доза  112000000  ОД)  у  поєднанні  з  етамідом.  Етамід
призначають у разовій дозі 1,05 (3 таблетки по 0,35) за 30  хвилин
до кожної  ін'єкції  пеніциліну  (добова доза етаміду-4,2),  двома
10-добовими Циклами з 7-8-добовою перервою.
     При наявності   у   хворих   вторинним  рецидивним  сифілісом
гіпертрофічних сифілідів,  лейкодерми та алопеції, уражень органів
зору та    слуху,    проявів    раннього    нейросифілісу    краще
використовувати  методи  2,  3,  4  у  комплексі  з  неспецифічною
терапією.  Хворим прихованим раннім сифілісом також рекомендується
використовувати методи 2, 3, 4.
     Метод 4  забезпечує  проникнення  пеніциліну  у спинномозкову
рідину,  тому  йому  віддають  перевагу  при  патологічних  змінах
ліквору. Особам,   яким  етамід  протипоказаний  (при  вагітності,
нирковій патології,  в дитячому  віці),  рекомендується  метод  3.
обидва ці  методи  забезпечують  високу  концентрацію пеніциліну в
тканинах та рідинах організму.
     В тих  випадках,  коли  у  хворих прихованим раннім сифілісом
шляхом  конфронтації,  вивчення  анамнезу   та   за   результатами
лабораторних досліджень  вірогідно визначений термін захворювання,
відповідний первинному  серопозитивному  або  вторинному   свіжому
сифілісу, лікування цих хворих можливо проводити за методами,  які
рекомендовані цією  інструкцією  для  терапії   означених   стадій
сифілісу.
     Специфічне лікування хворих вторинним  рецидивним  та  раннім
прихованим  сифілісом  рекомендується  поєднувати  з неспецифічною
терапією (дивись відповідний розділ інструкції).
                  V. Місцеве лікування сифілідів
     При наявності у хворих великих виразкових, множинних шанкрів,
широких  кондилом,  пустульозно-виразкових  або  інших сифілідів з
чималим  інфільтратом  в  основі,  необхідно  призначати   місцеву
терапію:   теплі   ванночки,  примочки  з  розчином  пеніциліну  у
димексиді, аплікації   мазей   -   "Ацемін",    жовтої    ртутної,
гепаринової.
     Для місцевого лікування використовується 50-процентний розчин
димексиду на фізіологічному розчині з вмістом 100000 ОД пеніциліну
з 1 мл рідини;  примочки роблять по  2  години  в  день,  змінюючи
серветки при підсиханні.
     Мазь "Ацемін" наносять тоненьким шаром  і  обережно  втирають
скляною  лопаткою  у  поверхню  сифілідів  1  раз  на день.  Після
епітелізації або рубцювання сифілідів на інфільтрати у  їх  основі
наносять  тонким шаром гепаринову мазь і обережно втирають в шкіру
2-3 рази на добу.
       VI. Принципи лікування хворих сифілісом з супутніми
                інфекціями урогенітального тракту.
     При виявленні   у  хворого  змішаної  інфекції  (сифілісу  та
гонореї) лікування повинно проводитись у разових  дозах  не  менше
400000 ОД пеніциліну протягом терміну, передбаченого для лікування
відповідної стадії  сифілісу,  що  уніфіковано  з  інструкцією  по
лікуванню гонореї.
     При виявленні у хворого трихомоніазу лікування його проводять
одночасно з протисифілітичною терапією.
     При можливості   хворим   сифілісом    повинно    проводитись
долідження   на   інші   інфекції   урогенітального   тракту,  які
передаються статевим шляхом (хламідіоз,  уреаплазмоз  та  ін.),  з
подальшим  лікуванням  відповідно  до  діагнозу  після  закінчення
терапії сифілісу.
        VII. Лікування хворих прихованим пізнім сифілісом
                      (набутим та вродженим)
     Лікування починають   з  бійохінолу  по  2,0  через  день  до
досягнення 12,0-14,0 препарату.  Після цього  ін'єкції  бійохінолу
переривають і починають пеніцилінотерапію по 200000 ОД через кожні
З години до курсової дози  40000000  ОД,  після  чого  відновлюють
ін'єкції  бійохінолу  до  загальної  дози  40-50  мл  (зараховуючи
бійохінол, одержаний до пеніциліну).
     Після 1,5-2  місячної  перерви  призначають  аналогічний курс
пеніцилінотерапії з послідовним введенням бісмоверолу (по 1,5 мл 2
рази на  тиждень,  на  курс  -  18-20 мл).  Потім з 1,5-2 місячним
інтервалом проводять ще 2 курси лікування препаратами вісмуту.
     Поряд з  бійохінолом  та  бісмоверолом  можна використовувати
пентабісмол в тих же курсових та разових дозах,  що  й  бійохінол.
Якщо  є  протипоказання  до призначення вісмутових препаратів,  то
лікування проводять трьома курсами пеніциліну по 200000 ОД через 8
години в курсовій дозі 40000000 ОД.
     Перед початком  першого  курсу  протягом  10  днів  проводять
підготовку  еритроміцином  або тетрацикліном по 0,5 чотири рази на
день (на останньому курсі можливе використання біцилінів).
     Специфічне лікування   хворих   пізнім  прихованим  сифілісом
належить поєднувати з широким використанням неспецифічних засобів.
Лікування    хворих    прихованим   не   підтвердженим   сифілісом
рекомендується проводити  індивідуалізовано  (аналогічно  пізньому
або ранньому прихованому сифілісу).
              VIII. Лікування хворих вісцеральним і
                       третинним сифілісом
     Лікування хворих вісцеральним сифілісом  повинно  включати  у
себе,   крім  специфічних,  також  неспецифічні  та  симптоматичні
препарати і проводитись під наглядом терапевта.
     Специфічне лікування    хворих   вісцеральним   і   третинним
сифілісом проводиться за  схемою  лікування  пізнього  прихованого
сифілісу  з  більш подовженою підготовкою бійохінолом до загальної
дози препарату 20,0.
     При лікуванні   пізніх   сифілітичних   гепатитів,   а  також
специфічних уражень нирок і сечовидільних шляхів препарати вісмуту
призначають. В  інших  випадках  питання  про використання вісмуту
вирішують індивідуально.
     При сифілітичному аортиті,  ускладненому аневризмою аорти або
недостатністю аортальних клапанів,  підготовка бійохінолом повинна
починатись з   разової   дози   1,0   (3  ін'єкції),  з  подальшим
підвищенням до 1,5 (3 ін'єкції) і потім до  2,0  через  день.  При
одержанні  25,0-40,0  препарату  переходять  до пеніцилінотерапії.
Останню  починають  з  разової  дози  50000  ОД  через  3  години.
Підвищення  разової  дози  проводиться через день за такою схемою:
50000-75000-100000-150000-200000 ОД. Курсова доза складає 40000000
ОД.
     При протипоказаннях  до   використання   вісмуту   підготовка
проводиться  еритроміцином  або  олететрином по 0,5 чотири рази на
день протягом 3 тижнів.
     Загальна кількість    курсів    при    комбінованій   терапії
препаратами пеніциліну   і   вісмуту    -    4    (перші    2    -
пеніцилін-вісмутові,  останні 2 - вісмутові).  При протипоказаннях
до  введення  препаратів   вісмуту   загальна   кількість   курсів
пеніциліну  -  3.  Специфічне  лікування  на  цьому закінчують.  В
подальшому проводиться  симптоматична  терапія  в  залежності  від
виявленої вісцеральної патології.
     Специфічне лікування вісцерального сифілісу  проводиться  під
суворим  контролем функціонального стану ураженого органу (аналізи
крові, сечі, біохімічні, ЕКГ і т. п.).
     Вибір методу  лікування  при  гумозному ураженні залежить від
локалізації  гуми  і  загального  стану  хворого.  При  третинному
сифілісі  з  локалізуванням  гуми  на  шкірі лікування проводиться
аналогічно пізньому прихованому сифілісу.
               IX. Лікування хворих нейросифілісом.
     При виявленні ранніх форм нейросифілісу лікування проводиться
за  методом  3  або  4 для вторинного рецидивного сифілісу.  Хворі
пізнім нейросифілісом,  за  винятком  хворих  з  атрофією  зорових
нервів,   підлягають  лікуванню  за  схемою  пізнього  прихованого
сифілісу - чотирма курсами комбінованої терапії або трьома курсами
пеніциліну  з  врахуванням  протипоказань  до  прийому  препаратів
вісмуту.  Кожен курс  специфічної  терапії  необхідно  доповнювати
вітамінами, загальнопідсилюючими та стимулюючими засобами.
     Лікування необхідно проводити під  наглядом  невропатолога  і
офтальмолога:  перші два курси в стаціонарі (а при атрофії зорових
нервів - всі 3 курси в стаціонарі).
     При первинній  атрофії  зорових  нервів перший курс лікування
починають з вітамінного насищення. Прийом внутрішньо вітаміну А по
33000  МЕ  2 рази на день у зазначених формах:  драже або таблетки
ретинолу  ацетату;  олійний  розчин  ретинолу  пальмітату;  прийом
комплексу вітамінів у вигляді порошку:  кислоти аскорбінової 0,15,
кислоти нікотінової 0,05 г,  рибофлавіну (вітаміну  В2)  0,025  г,
кальцію пангамату 0,1 г (по 2 т. 3 рази на день).
     Внутрім'язово призначають ін'єкції вітамінів В1 (5%  -  2  мл
щоденно  N  30),  В6 (5% - 1 мл через день N 15) і В12 (по 200 мкг
щоденно N 30),  натрієвої солі аденозинтрифосфорної кислоти  (АТФ)
по 1-2  мл  в  комбінації  з  естрактом алое (1 мл) або скловидним
тілом   (2   мл)   N   30,   щоденно.    Паралельно    призначають
пеніцилінотерапію з   малих   доз   (30000   ОД)  з  подальшим  їх
підвищенням на 10000 ОД  через  день  (30-40-50-60-70-80-90-100000
ОД).
     Пеніцилін у разовій дозі 100000 ОД вживають  протягом  тижня,
після  чого разову дозу підвищують до 200000 ОД.  На курс 40000000
ОД.  Інтервали між курсами - 1 місяць.  Паралельно зі  специфічною
терапією  у кожному курсі слід проводити неспецифічну,  стимулюючу
терапію і вітамінотерапію,  необхідне  систематичне  спостереження
окуліста.
    X. Лікування хворих при несприйманні препаратів пеніциліну
     Для лікування   хворих   на   сифіліс,   профілактичного   та
превентивного  лікування  при  несприйманні   лікарських   засобів
пеніцилінової  групи  можна  вживати  антибіотики широкого спектру
дії: еритроміцин, тетрациклін, олететрин або доксициклін.
     Для превентивного    лікування    еритроміцин,   тетрациклін,
олететрин вживають по 0,5 г чотири рази на добу.
     При свіжих  формах  сифілісу  ці  антибіотики  в тих же дозах
вживають протягом 20 днів при первинному серонегативному,  25 днів
при первинному  серопозитивному  і  30 днів при вторинному свіжому
сифілісі.
     При вторинному рецидивному, ранньому скритому і пізніх формах
сифілісу цими антибіотиками проводять в тих же  дозах  добових,  5
курсами по 20 днів кожний курс, з двотижневим інтервалом між ними.
При поєднанні цих препаратів з препаратами  вісмуту  число  курсів
вменшується до трьох.
     Слід пам'ятати про те,  що еритроміцин  руйнується  шлунковим
соком, тому його необхідно вживати за півгодини до або через 1-1,5
години  після  вживання  їжі.  Препарати  тетрациклінової   групи,
особливо доксициклін рекомендують вживати під час їжі або після.
     При лікуванні    доксицикліном    влітку    слід     уникати,
опромінювання сонячним промінням,  запобігаючи фотодерматозам.  Не
слід призначати тетрациклін дітям до 8 років.
     Особам, які   не   переносять   антибіотики,  слід  проводити
індивідуальне лікування.
            XI. Неспецифічна терапія хворих на сифіліс
     Необхідність призначення неспецифічної  терапії  виникає  при
прихованих,   пізніх  формах  захворювання,  нейровісцеросифілісі,
вродженому сифілісі, при супутній патології, включаючи алкоголізм,
при   ознаках   злоякісного  перебігу  хвороби,  при  уповільненні
негативації    серологічних    реакцій.    Доцільне    призначення
неспецифічної   терапії  при  вторинному  рецидивному  і  ранньому
прихованому сифілісі, а при наявності показань - і при свіжих його
формах,
     До методів  неспецифічної  терапії   належать:   піротерапія,
вітамінотерапія,  ін'єкції  біогенних стимуляторів (екстракт алое,
плаценти, скловидне  тіло,  спленін   та   ін.),   імуномодулятори
(декаріс,  метилурацил,  нуклеїнат  натрію,  піроксан,  реїнфузії,
УФ-опроміненої аутокрові).
     Неспецифічну терапію призначають після ретельного дослідження
хворого з врахуванням показань і протипоказань  до  тих  чи  інших
препаратів.
     З методів   неспецифічної   терапії   широке   розповсюдження
отримала піротерапія бактеріальними пірогенами.  Вона приводить до
посилення  процесів  теплопродукції, поліпшення  умов   крово-   і
лімфообігу    в    уражених    органах   і   тканинах,   активації
ретикуло-гістіоцитарної     системи,     посиленню     фагоцитозу,
ферментативної і секреторної діяльності шлунка і слинних залоз. Із
засобів піротерапії найчастіше вживаються пірогенал і продигіозан,
яри пізніх формах нейросифілісу - також сульфозин.
     Пірогенал - складний полісахаридний комплекс -  призначається
у  вигляді  внутрім'язових  ін'єкцій  у  верхньо-зовнішній квадрат
сідниці,  в початковій дозі 5-10 мкг з поступовим  підвищенням  до
20-30 мкг  і  більше  на  ін'єкцію,  доводячи  до  120-150  мкг  в
належності від реакції організму.
     Препарат вводиться 1 раз в 2-3 дні,  всього на курс лікування
10-15 ін'єкцій.  Продигіозан - ліпополісахарид, близький по дії на
організм до пірогеналу,  вводиться внутрім'язово 2 рази на тиждень
в дозах від 25  до  100  МКГ,  всього  на  курс  -  4-6  ін'єкцій.
Сульфозин -  1-2 %  розчин очищеної сірки в персиковій олії.
     Його вводять двомоментно у верхньо-зовнішній квадрат сідниці,
починаючи  з  0,5- 2 мл,  додаючи по 2 мл до максимальної дози 7-8
мл.  Ампулу перед  ін'єкцією  потрібно  нагріти  і  струшувати  до
повного розчинення сірки.
     Показання: пірогенна   терапія   призначається    хворим    з
серорезистентністю,   з  вторинним  рецидивним,  раннім  і  пізнім
прихованим сифілісом,  особливо при виявленні патології в лікворі,
хворим  з уповільненою негативацією серологічних реакцій,  а також
хворим з пізніми формами нейросифілісу.
     Імунокоригуючу терапію  звичайно  призначають  при вторинному
рецидивному,  ранньому  прихованому  і  пізніх  формах   сифілісу,
особливо  у  тих  випадках,  коли  є  прояви  злоякісного перебігу
хвороби,  при наявності супутніх захворювань,  які розвиваються на
фоні імунодепресії  (шкірно-слизовий кандидоз,  хронічна піодермія
та ін.),  а також хворим з хронічним алкоголізмом.  Імунокоригуючу
терапію   рекомендують   проводити  по  можливості  під  контролем
імунограми.
     Декарис, змінюючи     вміст     циклічних    нуклеотидів    в
імунокомпетентних  клітинах,  підвищує  функціональну   активність
фагоцитів і Т-лімфоцитів. Препарат призначається циклами по 150 мг
щоденно протягом 3 днів з тижневою  перервою,  всього  2-3  цикли.
Препарат  можна призначати в дозі 150 мг 1 раз на тиждень протягом
3-5  тижнів.  Застосовують  його  з  обережністю   під   контролем
кількості формених елементів крові. Відомі побічні явища у вигляді
кропив'янки,  нудоти,  блювання,  токсичної дії  на  еритроцити  і
лейкоцити.
     Метилурацил прискорює процес клітинної регенерації,  стимулює
клітинні  і  гуморальні  фактори резистентності.  Його призначають
циклами по 0,5 чотири рази на день,  протягом 10-14  днів,  з  5-7
денними  перервами,  всього  2-3 цикли.  Нуклеїнат натрію стимулює
синтез  нуклеїнових  кислот,  в  тому  числі  в  імунокомпетентних
клітинах, підвищуючи   тим   самим  їх  функціональну  активність,
стимулює фактори неспецифічної резистентності організму.  Препарат
призначають  двотижневими  циклами  по  0,1  три  рази  на  день з
тижневою перервою.
     Застосування піроксану   показане   особам,   які  страждають
хронічним алкоголізмом.  Препарат діє детоксично,  зменшує  прояви
алкогольної   абстиненції,  покращує  засвоєння  кисню  тканинами.
Призначається  в  таблетках  по  0,015  3  рази  в   день,   двома
десятиденними циклами з перервою в 7-10 днів.
     Біогенні стимулятори  (екстракт  алое  рідкий  для  ін'єкцій,
спленін,  скловидне  тіло)  діють стимулююче і прискорюють процеси
регенерації.  Призначаються у вигляді  підшкірних  (спленін  можна
зводити  і  внутрім'язово)  ін'єкцій по 1,0 щоденно протягом 15-20
ДНІВ.
     Вітаміни С,   групи   В  та  інші  одночасно  зі  специфічним
лікуванням  застосовують  протягом  місяця.  Аскорбінову   кислоту
призначають   0,1-0,2   г  три  рази  на  день:  ін'єкції  розчину
тіміна-броміду 3-6 (вітамін В1) по  1  мл  проводять  щоденно  або
через  день,  до  20-25 ін'єкцій.  Розчин піридоксину гідрохлориду
(вітамін В6) - 5%  по 1 мл призначають внутрім'язово.  На  курс  -
20-25   ін'єкцій  щоденно.  Вітамін  В12  (ціанокобаламін  вводять
внутрім'язово) через день в  дозах  100-200  мкг,  на  курс  -  20
ін'єкцій,  після  двотижневої  перерви  курс ін'єкцій вітамінів за
необхідністю можна повторити.
     Калію оратат  - стимулятор обмінних процесів - призначають по
0,5 три рази на день протягом  3-4  тижнів.  В  разі  необхідності
хворим  на  сифіліс призначають адаптогенні препарати - пантокрин,
екстракт  елеутерокока,   левзеї,   родіоли   рожевої,   настоянку
лимонника.
          XII. Специфічне, профілактичне та превентивне
                        лікування вагітних
     При виявленні у вагітних первинного  або  вторинного  свіжого
сифілісу специфічне лікування проводиться пеніциліном по 400000 ОД
через  3  години  протягом  14  днів.  При  виявленні   вторинного
рецидивного або  раннього прихованого сифілісу в тих же разових та
Добових  дозах  протягом  28  днів.  При   встановленні   пізнього
прихованого   сифілісу   проводиться   лікування   трьома  курсами
пеніциліну по 40000000 ОД на курс,  в разових дозах по  200000  ОД
через 3 години, з інтервалом між курсами 7-10 днів.
     Для профілактики вродженого сифілісу рекомендується дворазове
серологічне дослідження вагітних в першій половині вагітності (при
візиті  до  акушера-гінеколога  для   постановки   на   облік   по
вагітності)  та в другій її половині (6-7 місяців,  але не пізніше
оформлення  декретної  відпустки).   При  отриманні   у   вагітної
позитивних   результатів   КСР   необхідно   провести  дослідження
сироватки крові на РІТ та  РІФ.  При  позитивних  результатах  цих
тестів  вагітна  підлягає стаціонарному дослідженню та лікуванню у
відповідності з встановленим діагнозом. При негативних результатах
ГІФ  та  РІТ  вагітна повинна знаходитись на клініко-серологічному
контролі з щомісячним дослідженням КСР, РІТ, РІФ до родів, а також
протягом 3   місяців   після   них.  У  виняткових  випадках,  при
відсутності можливості дослідження РІФ,  РІТ,  у вагітної з  різко
позитивною КСР повторюють дослідження КСР та при різко позитивному
їх результаті ставлять діагноз прихованого сифілісу. При повторних
слабо позитивних      КСР      вагітна     підлягяє     ретельному
клініко-серологічному спостереженню в динаміці  для  диференціації
біологічно    псевдопозитивних    результатів   КСР,   обумовлених
вагітністю.
     Вагітні, які   хворіли   сифілісом   в  минулому,  підлягають
проведенню профілактичного лікуванню під час кожної вагітності  до
зняття  з  обліку.  Якщо всі серологічні реакції (КСР,  РІФ,  РІТ)
негативувались до настання вагітності,  то профілактичне лікування
не  проводиться.  Після  зняття  з  обліку профілактичне лікування
проводять при першій вагітності жінок з серорезистентністю.
     Жінки, які  отримали  превентивне протисифілітичне лікування,
профілактичному лікуванню в період вагітності не підлягають.
     Профілактичне лікування  вагітних  проводиться  за  одною  із
таких методик.
     Методика 1.  Водорозчинний пеніцилін вводиться по 400000 ОД 8
разів на добу протягом 14 днів. Курсова доза - 44800000 ОД.
     Методика 2.   Лікування   проводиться   одним   з   дюрантних
препаратів пеніциліну біциліном-1,3,5 в курсовій дозі 27000000  ОД
(15 ін'єкцій по 1800000 ОД 1 раз в 3-4 дні для біциліну-3,  і один
раз в 5 днів для біциліну-1,5).
     Перевага повинна  надаватись  лікуванню  за методикою 1,  яка
проводиться в умовах стаціонару.  Розчинний  пеніцилін  забезпечує
більш  високу  концентрацію  антибіотика  в  організмі  матері  та
тканинах плоду.
     При неможливості  госпіталізації  вагітної  слід  використати
методику 2,  тривалішою за часом. Якщо специфічне лікування почато
в пізні строки вагітності,  то профілактичне лікування проводять з
інтервалом не більше 2 тижнів  після  основного.  Якщо  специфічне
лікування  проведено  в ранні строки вагітності,  то профілактичне
лікування повинно бути почато не пізніше  6-7  місяця  вагітності.
     Превентивне лікування вагітних,  котрі знаходились в контакті
з  хворими  заразними  формами  та  раннім  прихованим  сифілісом,
проводиться  у відповідності з наведеною інструкцією (див.  розділ
"Превентивне лікування").
     При лікуванні    хворих,   які   не   переносять   препаратів
пеніцилінового ряду,  недоцільно призначати еритроміцин, оскільки,
досягаючи  хорошого  клінічного  ефекту у матері,  він недостатньо
проникає через плаценту  і  не  попереджує  виникнення  вродженого
сифілісу  у  дитини.  Препарати тетрациклінового ряду попереджують







Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка