Законы Украины

Новости Партнеров
 

Конвенція про найм та працевлаштування моряків N 179


                            Конвенція
               про найм та працевлаштування моряків
                         N 179 (укр/рос)
 
      ( Рекомендацію до Конвенції додатково див. в документі
      ( 993_289 ) від 22.10.1996 )
 
     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
     що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці  та зібралася 8 жовтня 1996 року на свою вісімдесят четверту
сесію,
     беручи до  уваги  положення  Конвенції  1926 року про трудові
договори моряків ( 993_193 ), Конвенції 1948 про свободу асоціації
і захист права на організацію ( 993_125 ), Конвенції ( 993_224 ) і
Рекомендації  1948   року   про   організацію   служби  зайнятості
( 993_225  ),  Конвенції  1949  року  про  право на організацію та
ведення колективних переговорів (  993_004  ),  Рекомендації  1958
року щодо найму моряків на іноземні судна, Конвенції 1958 року про
дискримінацію в галузі праці та занять ( 993_161  ),  Рекомендації
1970 року  щодо  зайнятості  моряків (технічні зміни) ( 993_256 ),
Конвенції  1973  року  про мінімальний вік ( 993_054 ),  Конвенції
( 993_053 ) і Рекомендації 1976 року про безперервність зайнятості
моряків ( 993_267 ),  Конвенції 1976 року про мінімальні  норми  в
торговельному флоті   (   993_052   ),  Конвенції  1987  року  про
репатріацію моряків (переглянута) ( 993_300 ), Конвенції 1996 року
про інспекцію праці моряків ( 993_047 ),
     нагадуючи факт  набуття  чинності  16  листопада  1994   року
Конвенцією  1982  року  Організації  Об'єднаних Націй  про морське
право ( 995_057 ),
     ухваливши прийняти  ряд  пропозицій  щодо перегляду Конвенції
1920 року про працевлаштування моряків ( 993_316 ),  що  є  третім
пунктом порядку денного сесії;
     вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
     ухвалює цього  двадцять  другого  дня  жовтня  місяця  тисяча
дев'ятсот дев'яносто шостого  року  нижченаведену  Конвенцію,  яка
може  називатися  Конвенцією 1996 року про найм і працевлаштування
моряків:
                             Стаття 1
     1. В цілях цієї Конвенції:
     a) термін  "компетентний орган" означає міністра,  призначену
посадову особу,  урядове відомство або інший орган влади, який має
право  видавати  нормативні  акти,  накази та інші інструкції,  що
мають силу закону щодо найму та працевлаштування моряків;
     b) термін  "служба найму і працевлаштування" означає будь-яку
особу,  компанію,  установу,  агентство  або  іншу  організацію  в
державному чи приватному секторі, яка займається наймом моряків за
дорученням   роботодавців   або   працевлаштуванням   моряків    у
роботодавців;
     c) термін "судновласник" означає власника судна або  будь-яку
організацію  чи особу,  як-от менеджер або фрахтувальник судна без
екіпажу,  яка переклала на себе відповідальність від судновласника
за  експлуатацію  судна  і  при цьому погодилася взяти на себе всі
супровідні обов'язки та відповідальність;
     d) термін  "моряк"  означає  будь-яку  особу,  яка відповідає
умовам працевлаштування або одержання роботи в будь-якій якості на
борту    судна   далекого   плавання,   крім   державного   судна,
використовуваного для військових або некомерційних цілей;
     2. Компетентний   орган  може  застосовувати  положення  цієї
Конвенції  до  рибалок  або  моряків,  що  працюють  на   морських
мобільних прибережних плавальних установках, тією мірою, наскільки
він вважає це  можливим,  після  консультацій  з  представницькими
організаціями   власників   риболовецьких  суден  та  рибалок  або
організаціями власників морських мобільних прибережних  плавальних
установок і моряків, що працюють на таких установках.
                             Стаття 2
     1. Ніщо в положеннях цієї Конвенції не розглядається як таке,
що:
     a) перешкоджає   членам  Організації  утримувати  безкоштовну
державну службу найму та працевлаштування  для  моряків  у  рамках
політики,    націленої    на   задоволення   потреб   моряків   та
судновласників,  незалежно від того,  чи є вона частиною державної
служби зайнятості, яка обслуговує всіх працівників і роботодавців,
або координує з нею свою діяльність;
     b) накладає   на   членів  Організації  зобов'язання  вводити
систему приватних служб найму та працевлаштування.
     2. Там,  де  були  або  мають  бути засновані приватні служби
найму  та  працевлаштування,  вони  діють   на   території   члена
Організації лише відповідно до системи ліцензування,  сертифікації
або  іншої  форми  регулювання.  Ця  система  засновується,   діє,
модифікується   та   замінюється   лише   після   консультацій   з
представницькими організаціями судновласників та моряків. Надмірне
кількісне    зростання    таких    приватних    служб   найму   та
працевлаштування не заохочується.
     3. Ніщо в цій Конвенції не впливає на право члена Організації
застосовувати свої закони і правила щодо найму та працевлаштування
моряків до суден, які ходять під його прапором.
                             Стаття 3
     Ніщо в  цій  Конвенції  ніякою мірою не є перешкодою морякові
скористатися  правами  людини,  включаючи  право   на   участь   у
профспілках.
                             Стаття 4
     1. Член  Організації  за  допомогою  національних законів або
застосування правил:
     a) гарантує,  що  моряки не несуть ніяких фінансових витрат у
зв'язку з наймом або  наданням  роботи  прямо  чи  опосередковано,
повністю  або  частково;  у  зв'язку  з цим витрати за проходження
передбаченого  національним   законодавством   медичного   огляду,
оформлення   сертифікатів,   особистих   проїзних   документів  та
національного паспорта моряка не  вважаються  "платою  або  іншими
витратами у зв'язку з наймом";
     b) визначає,   чи   можуть   та   за   яких    умов    служби
працевлаштування  працевлаштовують  або здійснюють найм моряків за
кордоном;
     c) визначає, враховуючи право на невтручання в особисте життя
та  вимогу  щодо  захисту  конфіденційності,  обставини,  за  яких
особисті   дані   моряків  можуть  оброблятися  службами  найму  і
працевлаштування,  включаючи збір,  збереження, підбір та передачу
таких даних третій стороні;
     d) визначає умови,  за яких видача ліцензії, сертифікатів або
аналогічних  дозволів  служб  найму  та працевлаштування може бути
припинена чи відмінена у випадку порушення відповідних законів  та
правил;
     e) встановлює, у випадку наявності іншої системи регулювання,
яка    відрізняється   від   системи   ліцензування   або   видачі
сертифікатів,  умови,  за яких можуть  працювати  служби  найму  і
працевлаштування,   а  також  санкції,  що  вживаються  у  випадку
порушення цих умов.
     2. Член Організації забезпечує, щоб компетентний орган:
     a) ретельно  контролював  діяльність  усіх  служб  найму   та
працевлаштування;
     b) надавав чи подовжував термін дії ліцензії, сертифіката або
аналогічного   дозволу  лише  у  разі  пересвідчення  в  тому,  що
відповідна служба  найму  і  працевлаштування  відповідає  вимогам
національного закону й правил;
     c) вимагав,  щоб апарат управління та персонал служб найму та
працевлаштування моряків складався з осіб,  підготовлених належним
чином, які б мали відповідні знання морського сектора економіки;
     d) забороняв  службам  найму та працевлаштування вживати такі
засоби, заходи або переліки, які мають намір завадити або утримати
моряків від одержання роботи;
     e) вимагав  від  служб  найму  та   працевлаштування   вжиття
заходів, які б по можливості забезпечували наявність у роботодавця
засобів  для  захисту  моряків  від  загрози  бути  залишеними   в
іноземних портах без засобів до існування;
     f) гарантував,  щоб  створювалася  система  захисту,  яка   б
включала   страхування   або   інші  рівноцінні  заходи,  з  метою
відшкодування морякам грошових втрат,  яких вони можуть зазнати  в
результаті   неспроможності   служби   найму  та  працевлаштування
виконати свої зобов'язання.
                             Стаття 5
     1. Усі служби найму та працевлаштування  ведуть  реєстр  усіх
моряків,  найнятих  або працевлаштованих через них,  відкритий для
інспектування компетентним органом.
     2. Усі служби найму та працевлаштування забезпечують, що:
     a) будь-який моряк,  найнятий  чи  працевлаштований  ними,  є
кваліфікованим   та   має   документи,   необхідні  для  виконання
відповідної роботи;
     b) трудові   контракти   відповідають   законам,  правилам  і
колективним угодам;
     c) моряки   поінформовані   про   свої  права  та  обов'язки,
передбачені трудовими контрактами до або в процесі зайнятості;
     d) вживаються  відповідні  заходи для того,  щоб моряки могли
ознайомитися з трудовими контрактами до та після їх підписання  та
одержували копію трудового контракту.
     3. Ніщо у вищенаведеному параграфі 2 не  повинно  сприйматись
як таке, що зменшує зобов'язання та відповідальність судновласника
або капітана.
                             Стаття 6
     1. Компетентний орган влади забезпечує наявність відповідного
апарату та процедур для розслідування,  у разі необхідності, скарг
стосовно діяльності служб найму та працевлаштування із залученням,
залежно від обставин, представників судновласників та моряків.
     2. Усі служби найму та працевлаштування розглядають та  дають
відповідь  на  будь-яку  скаргу  щодо  їх діяльності та сповіщають
компетентний орган влади про будь-яку скаргу.
     3. Якщо  до  служб найму та працевлаштування надходять скарги
щодо умов побуту й праці на борту судна,  то ці служби пересилають
такі скарги відповідним органам влади.
     4. Ніщо в цій Конвенції не перешкоджає моряку  довести  зміст
будь-якої  скарги  безпосередньо  до  відома  відповідного  органу
влади.
                             Стаття 7
     Ця Конвенція   переглядає    Конвенцію    1920    року    про
працевлаштування моряків ( 993_316 ).
                             Стаття 8
     Офіційні документи    щодо    ратифікації    цієї   Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці  для
реєстрації.
                             Стаття 9
     1. Ця   Конвенція   зв'язує  тільки  тих  членів  Міжнародної
організації праці,  чиї документи  про  ратифікацію  зареєстровані
Генеральним директором.
     2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як  Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох
членів Організації.
     3. Надалі  ця  Конвенція  набуває чинності щодо кожного члена
організації через дванадцять місяців після  дати  реєстрації  його
документа про ратифікацію.
     4. Ратифікація будь-яким членом Організації  цієї  Конвенції,
починаючи   з   дати   набуття  нею  чинності,  спричиняє  негайну
денонсацію   Конвенції  1920 року  про   працевлаштування  моряків
( 993_316 ).
                            Стаття 10
     1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може  після закінчення десятирічного періоду з моменту,  коли вона
початково набула чинності,  денонсувати її актом  про  денонсацію,
надісланим  Генеральному  директорові  Міжнародного  бюро праці та
зареєстрованим ним.  Денонсація набуває чинності через  рік  після
реєстрації акта про денонсацію.
     2. Кожний член Організації,  який ратифікував цю Конвенцію  і
який  протягом  року  після  закінчення  згаданого  в попередньому
параграфі десятирічного періоду не скористається своїм  правом  на
денонсацію, передбаченим цією статтею, буде зв'язаний на наступний
десятирічний період і згодом зможе денонсувати цю Конвенцію  після
закінчення кожного десятирічного періоду в порядку,  встановленому
в цій статті.
                            Стаття 11
     1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів   Міжнародної   організації   праці   про  реєстрацію  всіх
документів про ратифікацію і актів про денонсацію,  отриманих  ним
від членів Організації.
     2. Сповіщаючи членів Організації  про  реєстрацію  отриманого
ним   другого  документа  про  ратифікацію,  Генеральний  директор
звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.
                            Стаття 12
     Генеральний директор   Міжнародного   бюро   праці   надсилає
Генеральному   секретареві   Організації   Об'єднаних   Націй  для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні дані щодо всіх документів про  ратифікацію
та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень
попередніх статей.
                            Стаття 13
     Кожного разу,  коли  Адміністративна  рада  Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне,  вона подає  Генеральній  конференції
доповідь  про  застосування  цієї  Конвенції  і  вирішує,  чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її  повний  або
частковий перегляд.
                            Стаття 14
     1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або
частково  переглядає  цю  Конвенцію,  і  якщо  нова  конвенція  не
передбачає іншого, то:
     ратифікація будь-яким членом Організації нової,  переглянутої
конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 10,
негайну денонсацію цієї Конвенції,  за умови, що нова, переглянута
конвенція набула чинності;
     починаючи від  дати  набуття  чинності  новою,   переглянутою
конвенцією,  цю  Конвенцію  закрито  для  ратифікації  її  членами
Організації.
     2. Ця  Конвенція  залишається в усякому разі чинною за формою
та змістом щодо тих членів Організації,  які її ратифікували,  але
не ратифікували нову, переглянуту Конвенцію.
                            Стаття 15
     Англійський і   французький   тексти   цієї  Конвенції  мають
однакову силу.
 
 Конвенції та рекомендації, ухвалені
 Міжнародною організацією праці
 1965-1999, Том II
 Міжнародне бюро праці, Женева
                            Конвенция
                о найме и трудоустройстве моряков
                              N 179
                  (Женева, 22 октября 1996 года)
 
     Генеральная конференция Международной организации труда,
     созванная в Женеве  Административным  советом  Международного
бюро труда и собравшаяся 8 октября 1996 года на свою 84-ю сессию,
     принимая во внимание положения Конвенции 1926 года о трудовых
договорах  моряков  (  993_193  ),  Конвенции  1948 года о свободе
ассоциации  и  защите  права на организацию ( 993_125 ), Конвенции
(  993_224  )  и  Рекомендации  1948  года  об  организации службы
занятости  ( 993_225 ), Конвенции 1949 года о праве на организацию
и  на  ведение  коллективных переговоров ( 993_004 ), Рекомендации
1958 года о найме моряков на иностранные суда, Конвенции 1958 года
о   дискриминации   в   области  труда  и  занятий  (  993_161  ),
Рекомендации   1970   года   о   занятости   моряков  (технические
изменения) ( 993_256 ), Конвенции 1973 года о минимальном возрасте
( 993_054 ),  Конвенции ( 993_053 ) и  Рекомендации  1976  года  о
непрерывности занятости моряков ( 993_267 ), Конвенции 1976 года о
минимальных  нормах  в  торговом  флоте  (  993_052  ),  Конвенции
(пересмотренной)  1987  года  о  репатриации моряков ( 993_300 ) и
Конвенции 1996 года об инспекции труда моряков ( 993_047 ),
     напоминая о вступлении в силу 16 ноября 1994  года  Конвенции
Организации  Объединенных  Наций   по   морскому  праву  1982 года
( 995_057 ),
     постановив принять  ряд  предложений,  касающихся  пересмотра
Конвенции  1920  года  о трудоустройстве моряков ( 993_316 ),  что
является третьим пунктом повестки дня сессии, и
     решив   придать   этим   предложениям   форму   международной
конвенции,
     принимает сего  двадцать  второго  дня  октября  месяца  одна
тысяча  девятьсот  девяносто  шестого  года  следующую  конвенцию,
которая  может  именоваться  Конвенцией  1996  года  о   найме   и
трудоустройстве моряков.
                             Статья 1
     1. Применительно к настоящей Конвенции:
     a) термин "компетентный орган" означает министра, назначенное
должностное  лицо,  правительственное  ведомство  или другой орган
власти,  уполномоченный издавать  нормативные  акты,  приказы  или
инструкции,   имеющие   обязательную  силу  в  отношении  найма  и
трудоустройства моряков;
     b) термин  "служба  найма  и  трудоустройства" означает любое
лицо,  компанию,  учреждение,  агентство или другую организацию  в
государственном  или  частном секторе,  которое занимается набором
моряков по поручению работодателей или трудоустройством моряков  у
работодателей;
     c) термин  "судовладелец"  означает  собственника  судна  или
какую-либо иную организацию или лицо, такое как управляющий, агент
или фрахтователь судна без  экипажа,  которое  принимает  на  себя
ответственность от судовладельца за эксплуатацию судна и, принимая
такую ответственность, согласилось взять на себя все сопутствующие
ей обязанности и ответственность;
     d) термин "моряк" означает любое лицо,  отвечающее  условиям,
требуемым   для  трудоустройства  или  получения  работы  в  любом
качестве на борту морского судна,  кроме  государственного  судна,
используемого для военных или некоммерческих целей.
     2. Компетентный орган  может  применять  положения  настоящей
Конвенции  к рыбакам или морякам,  работающим на морских мобильных
прибрежных  установках,  в  той  мере,  в  какой  он  сочтет   это
практически  осуществимым  после консультаций,  соответственно,  с
представительными  организациями  владельцев  рыболовных  судов  и
рыбаков  или организациями владельцев морских мобильных прибрежных
установок и моряков, работающих на таких установках.
                             Статья 2
     1. Ничто в положениях настоящей Конвенции не  рассматривается
как:
     a) препятствие  для  государства  -  члена  иметь  бесплатную
государственную  службу  найма  и  трудоустройства  для  моряков в
рамках политики,  нацеленной  на  удовлетворение  нужд  моряков  и
судовладельцев,   независимо  от  того,  является  ли  она  частью
государственной службы занятости,  обслуживающей всех трудящихся и
работодателей, или координирует с ней свою деятельность;
     b) возложение  на  государство  -  член  обязанности  вводить
систему частных служб по найму и трудоустройству.
     2. Если созданы или  создаются  частные  службы  по  найму  и
трудоустройству,   то   они   должны   действовать  на  территории
государства   -   члена   только   в   соответствии   с   системой
лицензирования  или  выдачи  удостоверений,  или  с  иными формами
регулирования.  Эта система создается,  действует,  модифицируется
или  заменяется  только  после  консультаций  с  представительными
организациями    судовладельцев    и    моряков.     Неоправданный
количественный рост таких частных служб по найму и трудоустройству
не поощряется.
     3. Ничто   в   настоящей   Конвенции  не  ограничивает  права
государства - члена применять  свое  законодательство,  касающееся
найма  и  трудоустройства  моряков,  к  судам,  плавающим  под его
флагом.
                             Статья 3
     Ничто в  настоящей  Конвенции  ни  в  коей  мере  не   служит
препятствием  для  моряка пользоваться основными правами человека,
включая профсоюзные права.
                             Статья 4
     1. Государство    -    член     посредством     национального
законодательства или применимых подзаконных актов:
     a) обеспечивает,  чтобы на моряков не возлагалась  прямо  или
косвенно  оплата полностью или частично каких-либо сборов или иных
издержек в связи с их наймом или предоставлением работы; в связи с
этим   оплата   за   прохождение   предусмотренного   национальным
законодательством   медицинского    освидетельствования,    выдачу
свидетельств, личных проездных документов и национального паспорта
моряка не считается  "сборами  или  иными  издержками  в  связи  с
наймом";
     b) определяет,  могут ли и при каких условиях службы найма  и
трудоустройства  трудоустраивать или осуществлять набор моряков за
рубежом;
     c) указывает,  с  должным  учетом  права на невмешательство в
личную жизнь и необходимости защиты  конфиденциальности,  условия,
при  которых  личные  данные моряков могут обрабатываться службами
найма и трудоустройства,  в том  числе  при  осуществлении  сбора,
хранения, подборки и передачи таких данных третьей стороне;
     d) определяет   условия,   при   которых   выдача   лицензий,
удостоверений   или   аналогичных   разрешений   службе   найма  и
трудоустройства может приостанавливаться или отменяться  в  случае
нарушения соответствующего законодательства; и
     e) устанавливает,   в    случае    наличия    иной    системы
регулирования,  не  являющейся  системой лицензирования или выдачи
удостоверений,  условия осуществления деятельности служб  найма  и
трудоустройства,  равно  как  и  санкции,  подлежащие применению в
случае несоблюдения этих условий.
     2. Государство - член обеспечивает, чтобы компетентный орган:
     a)   тщательно   контролировал    все    службы    найма    и
трудоустройства;
     b) выдавал   или   продлевал    срок    действия    лицензии,
удостоверения или аналогичного разрешения, только удостоверившись,
что соответствующая служба найма и  трудоустройства  удовлетворяет
требованиям национального законодательства;
     c) требовал,  чтобы аппарат управления и персонал служб найма
и    трудоустройства    моряков   состоял   из   должным   образом
подготовленных  лиц,  имеющих  соответствующие  знания  в  области
морского транспорта;
     d) запрещал  службам  найма  и  трудоустройства  использовать
такие  средства,  практику  или  списки,  которые  имели  бы целью
помешать или отвратить моряка от получения рабочего места;
     e) требовал  от  служб  найма и трудоустройства принятия мер,
обеспечивающих,   по   мере   возможности,   наличие   средств   у
работодателя   для   защиты   моряков   от   опасности   оказаться
оставленными в затруднительном положении в иностранном порту; и
     f) обеспечивал, чтобы создавалась  система  защиты,  в  форме
страхования или в иной равнозначной форме, для компенсации морякам
за  денежный  ущерб,  который  они  могут   понести   по   причине
невыполнения службой найма и  трудоустройства  своих  обязательств
перед ними.
                             Статья 5
     1. Все  службы  найма и трудоустройства должны вести реестр в
отношении всех моряков,  нанятых или  трудоустроенных  через  них,
открытый для проверки компетентным органом.
     2. Все службы найма и трудоустройства обеспечивают, чтобы:
     a) все   моряки,   нанятые  или  трудоустроенные  ими,  имели
квалификацию   и   располагали   документами,   необходимыми   для
выполнения соответствующих функций;
     b) трудовые     договоры     соответствовали      действующим
законодательству и коллективным договорам;
     c) моряки были информированы о своих правах  и  обязанностях,
указанных в трудовых договорах, до приема на работу или в процессе
трудоустройства; и
     d) морякам   предоставлялись   соответствующие   условия  для
ознакомления с их трудовыми договорами до и после их подписания  и
для получения копии трудового договора.
     3. Ничто в пункте 2 настоящей статьи не должно пониматься как
ограничение   обязанностей  и  ответственности  судовладельца  или
капитана.
                             Статья 6
     1. Компетентный   орган   обеспечивает   наличие   адекватных
механизма  и  процедур для расследования,  в случае необходимости,
жалоб,  касающихся деятельности служб найма и  трудоустройства,  с
привлечением,   в  зависимости  от  обстоятельств,  представителей
судовладельцев и моряков.
     2. Все  службы найма и трудоустройства должны рассматривать и
давать ответ на все жалобы, касающиеся их деятельности, и сообщать
компетентному органу о любой неудовлетворенной жалобе.
     3. Если в службы найма и  трудоустройства  поступают  жалобы,
касающиеся  условий  труда или быта на борту судов,  то эти службы
должны направлять такие жалобы соответствующему органу.
     4. Ничто  в  настоящей  Конвенции не препятствует направлению
моряком любой жалобы непосредственно соответствующему органу.
                             Статья 7
     Настоящая Конвенция  пересматривает  Конвенцию  1920  года  о
трудоустройстве моряков ( 993_316 ).
                             Статья 8
     Официальные грамоты   о   ратификации   настоящей   Конвенции
направляются Генеральному директору Международного бюро труда  для
регистрации.
                             Статья 9
     1. Настоящая Конвенция имеет обязательную силу только для тех
членов Международной организации  труда,  ратификационные  грамоты
которых зарегистрированы Генеральным директором.
     2. Она  вступает  в  силу  через  12   месяцев   после   даты
регистрации  Генеральным  директором  ратификационных  грамот двух
членов Организации.
     3. Впоследствии  настоящая  Конвенция  вступает  в  силу  для
каждого государства - члена Организации  через  12  месяцев  после
даты регистрации его ратификационной грамоты.
     4. Ратификация  государством  -  членом  настоящей  Конвенции
означает,  с  даты  ее  вступления в силу,  немедленную денонсацию
Конвенции 1920 года о трудоустройстве моряков ( 993_316 ).
                            Статья 10
     1. Каждый  член   Организации,   ратифицировавший   настоящую
Конвенцию  по  истечении  десяти  лет  со  дня  ее первоначального
вступления в силу может денонсировать ее заявлением о  денонсации,
направленным  Генеральному директору Международного бюро труда для
регистрации.  Денонсация вступит в силу через год  после  даты  ее
регистрации.
     2. Для  каждого  члена  Организации,  который   ратифицировал
настоящую  Конвенцию  и  в  годичный срок по истечении указанных в
предыдущем пункте десяти лет не воспользовался  предусмотренным  в
настоящей статье правом на денонсацию,  Конвенция будет оставаться
в  силе  на  следующие  десять  лет,  и  впоследствии  он   сможет
денонсировать  ее  по  истечении  каждого  десятилетия  в порядке,
предусмотренном в настоящей статье.
                            Статья 11
     1. Генеральный директор Международного  бюро  труда  извещает
всех  членов  Международной  организации  труда о регистрации всех
ратификационных грамот и заявлений о денонсации,  направленных ему
членами Организации.
     2. Извещая членов Организации  о  регистрации  полученной  им
второй  ратификационной грамоты,  Генеральный директор обращает их
внимание на дату вступления в силу настоящей Конвенции.
                            Статья 12
     Генеральный директор  Международного  бюро  труда  направляет
Генеральному   секретарю   Организации   Объединенных   Наций  для
регистрации в  соответствии  со  статьей  102  Устава  Организации
Объединенных  Наций  (  995_010  )  исчерпывающие  сведения о всех
ратификационных    грамотах    и    заявлениях    о    денонсации,
зарегистрированных  им  в  соответствии  с  положениями предыдущих
статей.
                            Статья 13
     В случаях,  когда Административный совет Международного  бюро
труда   считает   это  необходимым,  он  представляет  Генеральной
конференции   доклад   о   применении   настоящей   Конвенции    и
рассматривает    целесообразность   включения   в   повестку   дня
Конференции вопроса о ее полном или частичном пересмотре.
                            Статья 14
     1. Если Конференция примет  новую  конвенцию,  полностью  или
частично  пересматривающую  настоящую  Конвенцию  и  если  в новой
конвенции не предусмотрено иное, то:
     a) ратификация    каким-либо    членом    Организации   новой
пересматривающей  конвенции   влечет   за   собой   автоматически,
независимо  от  положений  статьи 10,  незамедлительную денонсацию
настоящей  Конвенции  при  условии,  что  новая   пересматривающая
конвенция вступила в силу;
     b) со дня вступления в силу новой пересматривающей  конвенции
настоящая Конвенция закрыта для ратификации членами Организации.
     2. Настоящая Конвенция остается в  любом  случае  в  силе  по
форме  и  содержанию   для   тех   членов   Организации,   которые
ратифицировали   ее,   но   не   ратифицировали   пересматривающую
конвенцию.
                            Статья 15
     Английский и  французский  тексты  настоящей  Конвенции имеют
одинаковую силу.
 








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка