Законы Украины

Новости Партнеров
 

Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки"

         ДЕРЖАВНИЙ КОМIТЕТ УКРАЇНИ IЗ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСIВ
 
                             Л И С Т
 
                   11.11.2008  N 14-17-4/12991
 
                                      Генеральній прокуратурі
                                      України
                                      Міністерству внутрішніх
                                      справ України
                                      Міністерству юстиції України
                                      Міністерству охорони
                                      навколишнього природного
                                      середовища України
 
 
                    Щодо застосування терміна
             "самовільне зайняття земельної ділянки"
 
 
     Згідно із  Законом  України  "Про  внесення  змін  до  деяких
законодавчих  актів  України  щодо  посилення  відповідальності за
порушення вимог земельного законодавства" від 15.04.2008 N  271-VI
(  271-17 ),  який набрав чинності з 07.05.2008,  внесені зміни до
статті 1 Закону України "Про державний контроль  за  використанням
та  охороною  земель"  (  963-15  )  в  частині  уточнення терміна
"самовільне зайняття земельної ділянки".
 
     Зважаючи на численні звернення,  які надходять до Держкомзему
та   Держземінспекції   з  питання  надання  роз'яснення  стосовно
уточнення переліку випадків, у яких використання земельної ділянки
кваліфікується як її самовільне зайняття, роз'яснюємо таке.
 
     Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль
за використанням та охороною  земель"  (  963-15  )  даний  термін
викладено у такій редакції:
 
     "самовільне зайняття земельної ділянки -  будь-які  дії,  які
свідчать   про   фактичне   використання   земельної   ділянки  за
відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу
місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у
користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину  щодо
такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону
є правомірними".
 
     Тобто, згідно   із   зазначеним   терміном,   не   вважається
самовільним зайняттям земельної  ділянки,  якщо  орган  виконавчої
влади  чи  орган  місцевого  самоврядування прийняв рішення про її
передачу у власність або надання у  користування  (оренду).  Даний
перелік рішень є вичерпним.  У разі використання земельної ділянки
за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад,
про  надання  дозволу  на  розробку  проекту  відведення земельної
ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії
слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.
 
     Також не  вважається самовільним зайняттям земельної ділянки,
якщо стосовно неї вчинено відповідний  правочин  (тобто,  укладена
відповідно  до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної
ділянки).
 
     Так, у статті 93  Земельного  кодексу  України  (  2768-14  )
визначено, що право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у
тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у
заставу,   спадщину,   вноситись  до  статутного  фонду  власником
земельної  ділянки  -  на  строк  до  50  років,  крім   випадків,
визначених законом.
 
     Відповідно  до  статті   127   Земельного   кодексу   України
( 2768-14  )   органи   державної   влади   та   органи  місцевого
самоврядування  відповідно  до  їх  повноважень  здійснюють продаж
земельних ділянок державної чи комунальної власності або  прав  на
них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам
та іноземним державам на  підставах  та  в  порядку,  встановлених
Земельним кодексом України.  За наявності відповідного правочину з
даних питань,  використання  земельної  ділянки  не  вважатиметься
самовільним її зайняттям.
 
     У статті   131   Земельного   кодексу  України  (  2768-14  )
визначено,  що  громадяни  та  юридичні  особи  України,  а  також
територіальні  громади та держава мають право набувати у власність
земельні ділянки на підставі міни,  ренти, дарування, успадкування
та  інших цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.  До інших
цивільно-правових угод,  за  якими  найчастіше  набувається  право
власності   на   земельні   ділянки,   відносяться  угоди  про  їх
купівлю-продаж, заставу.
 
     Вимоги щодо  змісту  угод  про  перехід  права  власності  на
земельні ділянки визначено у статті 132 Земельного кодексу України
( 2768-14 ). Угоди про перехід права власності на земельні ділянки
укладаються у письмовій формі та нотаріально посвідчуються.
 
     Правочином, за   яким   може  набуватися  право  користування
земельною ділянкою,  слід також вважати: укладення договору оренди
(суборенди)   земельної   ділянки,   про  встановлення  земельного
сервітуту, договору на право користування чужою земельною ділянкою
для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи договору на право
користування чужою земельною ділянкою для  забудови  (суперфіцій).
Відповідно до частини першої статті 413 Цивільного кодексу України
( 435-15 )  власник  земельної  ділянки  має  право  надати  її  в
користування  іншій особі для будівництва промислових,  побутових,
соціально-культурних,  житлових  та  інших   споруд   і   будівель
(суперфіцій).   Таке   право  виникає  на  підставі  договору  або
заповіту.  Слід також враховувати,  що згідно  з  частиною  першою
статті   133   Земельного   кодексу  України  (  2768-14  )  право
користування  земельною  ділянкою  може  передаватися  в  заставу.
Зазначені  правочини  укладаються  у  письмовій формі та набувають
чинності після їх державної реєстрації.
 
     Також не є самовільним зайняттям земельної  ділянки  вчинення
дій, які відповідно до закону є правомірними.
 
     Під такими  діями  слід  розуміти укладання цивільно-правових
угод,  які передбачені чинним законодавством. Так, наприклад, не є
самовільним     зайняттям    земельної    ділянки,    якщо    вона
використовується  на  підставі  договору  про   спільну   часткову
власність,   укладеного   в   письмовій   формі   та  посвідченого
нотаріально (стаття 88 Земельного кодексу України  (  2768-14  )),
або використовується для проведення геологознімальних,  пошукових,
геодезичних чи інших розвідувальних  робіт  на  підставі  угоди  з
власником землі або за погодженням із землекористувачем (стаття 97
Земельного кодексу України).
 
     Право власності на земельну ділянку може також набуватися  на
підставі  цивільно-правової  угоди при переході права власності на
житловий будинок,  будівлю або споруду (ст. 120 Земельного кодексу
України  ( 2768-14 ),  ст.  377   Цивільного    кодексу    України
( 435-15 )).
 
     Однак, слід  зазначити,  що  наявність  рішення  відповідного
органу  виконавчої  влади  чи  органу місцевого самоврядування про
передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної
ділянки  чи  набуття права на земельну ділянку,  житловий будинок,
будівлю або споруду на підставі укладення цивільно-правової  угоди
не  надають  права  на використання земельної ділянки,  оскільки у
частині третій статті 125 Земельного кодексу України (  2768-14  )
визначено,  що  приступати  до  використання  земельної ділянки до
встановлення меж  земельної  ділянки  в  натурі  (на  місцевості),
одержання документа,  що посвідчує право на неї, та його державної
реєстрації забороняється.
 
     Безумовно, що дії,  які свідчать  про  фактичне  використання
земельної     ділянки     без    правовстановлюючого    документа,
зареєстрованого в установленому порядку,  але за наявності рішення
відповідного   органу   виконавчої   впади   чи  органу  місцевого
самоврядування про передачу у власність або надання у користування
(оренду)  земельної  ділянки  чи наявність цивільно-правової угоди
про набуття права на земельну ділянку,  житловий будинок,  будівлю
або споруду, які на ній розміщені, не можуть бути кваліфіковані як
"самовільне зайняття земельної  ділянки".  Вчинення  таких  дій  є
"використанням    земельної    ділянки   без   правовстановлюючого
документа", відповідальність за що не передбачена.
 
     Зважаючи на   вищезазначене,   у   разі    виявлення    факту
використання  земельної ділянки без правовстановлюючого документа,
зареєстрованого в установленому порядку,  але за наївності рішення
відповідного   органу   виконавчої   влади   чи  органу  місцевого
самоврядування про передачу у власність або надання у користування
(оренду)  земельної ділянки чіт відповідного правочину,  державний
інспектор повинен діяти у такому порядку:
 
     1) скласти акт перевірки,  у  якому  зазначати,  що  земельна
ділянка   використовується   без   правовстановлюючого  документа,
зареєстрованого в установленому порядку, а також вказати підстави,
на основі яких набуто право на земельну ділянку (наявність рішення
органу  виконавчої  впади  або  органу  місцевого  самоврядування,
укладення цивільно-правових угод тощо);
 
     2) одночасно  із  складанням  акта  видати припис особі,  яка
використовує земельну ділянку без правовстановлюючого документа, з
вимогою усунути порушення земельного законодавства;
 
     3) у  разі невиконання припису протягом встановленого у ньому
терміну,  скласти протокол про адміністративне  правопорушення  за
статтею  188-5  Кодексу України про адміністративні правопорушення
( 80731-10 ) та накласти на порушника адміністративне стягнення за
невиконання  припису,  а  також  видати повторний припис з вимогою
усунути порушення земельного законодавства;
 
     4) після закінчення терміну,  визначеного у повторно виданому
приписі, державний інспектор перевіряє виконання вимог, зазначених
у ньому" і складає акт перевірки (зазначає у ньому  стан  усунення
порушення).   Протокол   про   адміністративне  правопорушення  за
невиконання повторного припису не складається,  оскільки  у  ньому
була  зазначена  аналогічна  першому припису вимога (відповідно до
статті 61 Конституції України ( 254к/96-ВР ),  ніхто не може  бути
двічі  притягнутий  до  юридичної  відповідальності одного виду за
одне й те саме правопорушення).
 
     Якщо власник  земельної  ділянки  чи  землекористувач,  після
вжиття до нього усіх можливих санкцій, визначених Кодексом України
про адміністративні правопорушення  (  80731-10,  80732-10  ),  не
припинив  порушення  (продовжує використовувати земельну ділянку з
порушенням вимог  земельного  законодавства),  інспекційний  орган
направляє  інформацію про виявлене порушення та вжиті до порушника
заходи для відповідного реагування до:
     - відповідної  сільської,  селищної  чи  міської  ради або до
відповідного  органу  виконавчої  влади  (за  місцем  розташування
земельної ділянки);
     - органу державної податкової служби;
     - органу прокуратури.
 
     Запропонований порядок  дій  дозволить уникнути суперечностей
при кваліфікації даного виду порушень земельного законодавства  та
досягти   аналогічного   застосовування   та  трактування  терміна
"самовільне зайняття земельних  ділянок"  контролюючими  органами,
органами прокуратури та судами.
 
     Одночасно повідомляємо,  що  Держкомземом  вивчається питання
щодо внесення змін до Земельного кодексу України (  2768-14  )  та
Кодексу  України  про  адміністративні  правопорушення ( 80731-10,
80732-10 ) стосовно встановлення відповідальності за "використання
земельної     ділянки     без    правовстановлюючого    документа,
зареєстрованого в установленому порядку".
 
     До врегулювання  даного  питання  на   законодавчому   рівні,
пропонуємо    здійснювати    притягнення   порушників   земельного
законодавства  до  адміністративної   відповідальності   (у   разі
використання   ними   земельних   ділянок  без  правовстановлюючих
документів) згідно з запропонованим порядком дій.
 
     Просимо застосовувати це розселення при підготовці коментарів
та роз'яснень з даного питання для підпорядкованих органів.
 
     Лист    Держкомзему      від     16.08.2006    N 14-17-4/6045
( v6045219-06  )   "Щодо   застосування     терміна    "самовільне
зайняття земельної ділянки" вважати таким, що втратив чинність.
 
 В.о. Голови                                        О.З.Черпіцький








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка