Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про затвердження окремих протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Урологія"

Страница 4


/ Стр.1 / Стр.2 / Стр.3 / Стр.4

хромоцистоскопія,  екскреторна урографія, ретроградна пієлографія,
пункційна чрезкожна антеградна  пієлоуретерографія,  радіоізотопна
ренографія,   сонографія  та  рентгенотелескопія.  Рентгенологічні
засоби являються основними в  діагностиці  туберкульозу  сечоводу.
Екскреторна   урографія   дозволяє   отримати   чітке   зображення
чашечно-мискової   системи   і   сечоводу   та   відмовитись   від
ретроградної уретеропієлографії та інших методів дослідження.
 
                 ЛІКУВАННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ СЕЧОВОДУ.
                        ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
 
     Загальні принципи  консервативного   лікування   туберкульозу
нирки   являються   невідкладною   складовою  лікування  сечоводу.
Інволюція    активних    туберкульозних    змін    під     впливом
протитуберкульозних  препаратів  в  одних випадках супроводжується
розвитком   неспецифічного    запального    процесу    або    його
розсмоктуванням,  в других - склеротичною трансформацією сечоводу.
Антибактеріальна терапія завжди повинна супроводжуватись  заходами
по профілактиці стріктур сечоводу:  кортикостероїдні, гормональні,
препарати  тканевої  терапії,  ферменти,   застосування   стентів,
балонної ділатації стриктур, фізіопроцедур.
 
                       ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ
 
     При неефективності          консервативного         лікування
протитуберкульозними   препаратами   протягом   3-х   місяців   та
збереження порушення  уродинаміки  показано  хірургічне лікування:
1) органовидаляючі  операції   (нефректомія,   нефруретеректомія);
2) паліативні (нефростомія,  уретеростомія, уретерокутанеостомія);
3)   реконструктивно-відновлюючі   (пластика   мисково-сечовідного
сегменту,  калікоуретеропластика,  уретеро-уретероанастомоз, пряма
або непряма уретероцистонеостомія;  4) пластичні (кишкова пластика
сечоводу або сечоводу і сечового міхура).
 
           VII. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОТОКОЛУ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ
 
     7.1. Модель клінічного випадку: туберкульоз сечоводу.
     Код по МКХ-10: А.18.1 + N 29.1
     7.1.1. Ознаки і критерії діагностики захворювання:
     - клінічні   прояви   туберкульозу   сечоводу:    тупа    або
приступоподібна  біль  в  поперековій  області на стороні ураження
туберкульозним процесом нирки;
     - критерії   діагностики:  ураження  туберкульозним  процесом
нирки;
     - зміни сечоводу на екскреторній урограмі.
     З такою  моделлю  захворювання  слід  віднести:   туберкульоз
сечоводу  в  стадії  (фазі)  інфільтрації  чи рубцювання до вперше
виявленого захворювання та внести до протоколу.
     7.1.2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога: всі
хворі  з вперше виявленим туберкульозом сечової системи підлягають
госпіталізації в спеціалізовані туберкульозні відділення.
     7.1.3. Перелік   та   обсяг   медичних  послуг  обов'язкового
асортименту.
     Виконуються в повному обсязі, притаманні туберкульозу нирки.
     7.1.4. Перелік медичних послуг додаткового асортименту.
     Відповідно обстеженню на туберкульоз нирки.
     7.1.5. Характеристика  алгоритмів  і  особливості   виконання
медичних послуг.
     Туберкульоз нирки в анамнезі являється  переконливим  доказом
туберкульозу  сечоводу  при  наявності  рентгенологічних признаків
його враження.  Інші дані переліку медичних послуг,  включених  до
обов'язкового  та  додаткового  асортименту,  не  дають  достатніх
доказів для підтвердження враження туберкульозом сечоводу.
 
     Загальний підхід до лікування туберкульозу сечоводу.
     Лікування туберкульозу          сечоводу          проводиться
протитуберкульозними препаратами в загальноприйнятому режимі, як і
при туберкульозі нирки.
 
     Хірургічне лікування.
     При неефективності   лікування   в   зв'язку   з   порушенням
уродинаміки  і  зниженням  функціонального  стану  нирки  показані
хірургічні операції, обсяг котрих приведений вище.
     7.1.6. Можливі результати надання медичної допомоги:
     - перехід фази інфільтрації сечоводу  в  фазу  розсмоктування
без порушення функції нирки;
     - перебіг фази інфільтрації  сечоводу  в  фазу  рубцювання  з
порушенням уродинаміки та зниження функції нирки;
     - після проведеного початкового інтенсивного курсу  лікування
протитуберкульозними   препаратами   та   проведення  контрольного
обстеження виробляється подальша  тактика  лікування:  продовження
консервативного   лікування   чи  відновити  порушену  уродинаміку
хірургічними засобами.
     7.1.7. Характеристика    кінцевого   очікуваного   результату
лікування:
     - повне відновлення уродинаміки;
     - призупинення     подальшого     прогресування     порушення
уродинаміки;
     - можливе подальше погіршення функціонального стану  нирки  в
зв'язку з прогресуванням порушення уродинаміки;
     - усунення постійних або приступоподібних  болей  на  стороні
враження сечоводу.
     7.1.8. Рекомендації щодо  подальшого,  в  разі  необхідності,
надання медичної допомоги.
     Подальший нагляд   за    хворим    проводиться    в    умовах
протитуберкульозного  диспансера протягом 5-ти років з проведенням
протирецидивного  лікування  в  перші  2  роки  після   закінчення
основного  курсу  лікування  в  стаціонарних  умовах відділення по
внелегеневому туберкульозу.
     7.1.9. Вимоги до дієтичного призначення і обмежень.
     Немає.
     7.1.10. Вимоги   до   режиму  праці,  відпочинку,  лікування,
реабілітації.
     Режим праці  залежить від ступеню втрати ниркової функції.  В
подальші    роки    диспансерного    спостереження    за    хворим
рекомендуються:
     а) щорічні профілактичні курси лікування протитуберкульозними
препаратами;
     б) санаторно-курортне лікування в умовах Південного узбережжя
Криму.
     7.1.11. Вимога до інформованої згоди  пацієнта  на  виконання
протоколу.
     Лікар повинен поінформувати кожного пацієнта про необхідність
виконання  протоколу надання медичної допомоги в умовах відділення
позалегеневого туберкульозу з метою  проведення  правильного  і  в
повному обсязі лікування, що дозволить не тільки вилікуватись, а і
усунути можливі ускладнення хвороби та інвалідності.
     7.1.12. Додаткова  інформація  для  пацієнта  та  членів його
родини.
     Медичний працівник повинен пояснити хворому:
     1) що  він  являється  джерелом  можливої  інфікованості  для
оточуючих його членів родини;
     2) як передається туберкульоз від людини до людини;
     3) яке лікування призначено і на який термін;
     4) чому важливо проведення повного курсу лікування;
     5) які побічні дії протитуберкульозних препаратів;
     6) який можливий кінцевий варіант лікування.
     7.1.13. Правила зміни вимог до виконання протоколу:
     - при  відсутності   признаків   туберкульозу   нирки   після
проведеного обстеження в повному обсязі;
     - при виявленні чи підозрі на  друге  захворювання  сечоводу,
котре    потребує   діагностично-лікувальних   заходів   в   інших
відділеннях,  хворі переходять в другий  протокол  ведення  згідно
виявленому захворюванню.
     7.1.14. Вартісна характеристика протоколу.
     Вартісна характеристика    протоколу    визначається   згідно
нормативних законів.
 
 В.о. директора Департаменту
 організації медичної
 допомоги населенню                                      В.М.Таран
 
 
                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                      Наказ Міністерства
                                      охорони здоров'я України
                                      17.01.2005  N 23
 
 
                            "Протокол
             лікування хворих. Туберкульоз чоловічих
                     статевих органів" (N 51)
 
 
                     I. Область застосування
 
     "Протокол лікування хворих.  Туберкульоз  чоловічих  статевих
органів"  призначається  для  застосування  на  2-му та 3-му рівні
(районні тубдиспансери  та  туберкульозні  лікарні,  туберкульозні
відділення центральних лікарень, обласні відділення позалегеневого
туберкульозу) системи охорони здоров'я України.
 
                     II. Нормативні посилання
 
     В цьому   стандарті   використані   посилання   на   слідуючі
документи:
     - наказ МОЗ України N 26 ( v0026282-96 ) від 14.02.1996  "Про
удосконалення протитуберкульозної служби". - Київ, 1996 р.;
     - наказ МОЗ України N 233 ( z0536-96 )  від  29.07.1996  "Про
затвердження  Інструкції  щодо  надання медико-санітарної допомоги
хворим на туберкульоз". - Київ, 1996 р.;
     - Указ   Президента  України  "Про  невідкладні  заходи  щодо
боротьбі з  туберкульозом"   N   679/2000   (   679/2000   )   від
11.05.2000 р., м. Київ.
 
                     III. Загальні положення
 
     "Протокол лікування  хворих.  Туберкульоз  чоловічих статевих
органів" розроблений з метою поліпшення  спеціалізованої  медичної
допомоги населенню України,  комплексної профілактики, діагностики
та лікування хворих на туберкульоз сечостатевих  органів  та  його
ускладнень, впровадження сучасних медичних технологій;
     - оптимізації  медичної  допомоги   хворим   на   туберкульоз
чоловічих статевих органів;
     - забезпечення   оптимальних   об'ємів    діагностичних    та
лікувальних  заходів  хворим  на  туберкульоз  чоловічих  статевих
органів.
 
                      IV. Ведення стандарту
 
     Ведення стандарту  "Протокол  лікування  хворих.  Туберкульоз
чоловічих  статевих  органів" здійснюється Інститутом урології АМН
України, відділом запальних захворювань нирок, сечовивідних шляхів
та  чоловічих  статевих органів:  головний науковий співробітник -
доктор мед. наук, професор Камишан Іван Семенович, тел. 216-67-31.
 
              V. Загальні відомості про туберкульоз
                    чоловічих статевих органів
 
     Розповсюдженість. Туберкульоз   чоловічих   статевих  органів
відноситься до розповсюджених захворювань.  Серед первинних хворих
туберкульоз однієї  нирки  буває у 43,3%,  двусторонній - у 12,2%,
туберкульоз придатка яєчка односторонній - у 21,1%, двусторонній -
у 10%,  туберкульоз сечових та органів калитки - у 11,1% випадків.
По  даним  зведеної  таблиці  багатьох   авторів,   приведених   в
монографії   І.С.   Камишана     "Руководство    по    туберкулезу
урогенитальных органов" (2003),  частота враження органів статевої
системи у  чоловіків складає:  придатка яєчка - 59%,  яєчка - 33%,
передміхурової залози - 52%, сім'яних пухирців - 50%.
 
                      ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ
 
     Захворювання розвивається при  попаданні  в  організм  людини
МБТ.  Туберкульозне  запалення  розвивається на фоні несприятливих
загальних або  місцевих  факторів,  котрі  сприяють  генералізації
патологічного   процесу.   Гематогенний  шлях  проникнення  МБТ  в
чоловічі статеві органи  являються  не  тільки  підставою  для  їх
враження, а і обов'язковою умовою розвитку патологічного процесу.
 
              КЛІНІЧНА СИМПТОМАТОЛОГІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
                    ЧОЛОВІЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
 
     В клінічній  практиці  зустрічаються  два  варіанта  перебігу
захворювання:   гострий   і  хронічний,  причому  гострий  варіант
спостерігається в декілька разів частіше,  ніж  хронічний.  Гостра
форма  захворювання  чоловічих  статевих органів виникає раптово і
протікає з больовим синдромом та збільшенням  у  розмірах  органів
калитки  на  фоні  високих  показників температури тіла.  Хронічна
форма протікає поступово,  без значного збільшення органів калитки
і больового синдрому, а також без температури підвищення тіла. При
обстеженні 413 хворих на туберкульоз  чоловічих  статевих  органів
найбільш   розповсюдженими  скаргами  були:  збільшення  в  об'ємі
органів калитки - у 63%, больовий синдром - у 45%, біль у паховому
каналі -   у  33%,  дизурічні  явища  -  у  15%,  біль  в  області
проміжності - у 21%, гемоспермія - у 3%.
 
       КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЧОЛОВІЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
 
     Використовується наступна класифікація:
     1) локалізація  (туберкульоз  придатка яєчка,  передміхурової
залози, сім'яних пухирців, уретри);
     2) форма (бугоркова, кавернозно-блокована або дренуюча);
     3) перебіг (гострий, хронічний);
     4) фаза     (інфільтрації,     деструкції,    розсмоктування,
рубцювання, звапнення).
     Спосіб підтвердження:  бактеріологічне  -  МБТ+,  МБТ- (сеча,
гній  із   нориці,   секрет   передміхурової   залози,   еякулят);
гістологічне - ГІСТ+, ГІСТ-, ГІСТ о (не проводилось).
 
       ДІАГНОСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЧОЛОВІЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
 
     Комплекс діагностичних    методів    туберкульозу   чоловічих
статевих  органів  складається  із  детально  зібраного   анамнезу
захворювання,   візуального  та  пальцевого  огляду  зовнішніх  та
внутрітазових статевих органів,  загальноклінічних (аналізи крові,
сечі,  секрету передміхурової залози,  еякулята), мікроскопічні та
бактеріологічні пошуки МБТ в сечі,  секреті передміхурової залози,
еякуляті,  виділяємого із нориць калитки,  операційному матеріалі,
патоморфологічне   дослідження   пункційного    та    операційного
матеріалу,     туберкуліно-провокаційних     проб,     сонографії,
рентгенологічних досліджень (оглядової та екскреторної  урографії,
уретроцистографії, везікулографії).
 
        ЛІКУВАННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЧОЛОВІЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
 
     Консервативне лікування.     Основним    методом    лікування
туберкульозу чоловічих статевих  органів  являється  комбінований,
котрий  складається із призначення 3-х або 4-х протитуберкульозних
препаратів на 3 місяці з послідуючим, при необхідності, видаленням
патологічного  вогнища і продовженням консервативного лікування до
6-8 місяців.
 
                       ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ
 
     Виконуються слідуючі операції:  епідідімектомія,  орхектомія,
резекція   придатка   яєчка   та   яєчка.  Операції  по  видаленню
передміхурової  залози  при  туберкульозі  не   виконуються.   При
посттуберкульозній стриктурі сечовивідника - пластичні операції по
відновленню сечовипускання.
 
           VI. Характеристика протоколу ведення хворих
 
     6.1. Модель   клінічного   випадку:   туберкульоз   чоловічих
статевих органів.
     Код по МКХ-10: А 18.1 + N 51
     6.1.1. Ознаки і критерії діагностики захворювання:
     - клінічні прояви туберкульозу  чоловічих  статевих  органів:
гострий  початок хвороби із збільшенням в розмірах органів калитки
з больовим синдромом та підвищенням температури тіла;
     - критерії   діагностики:   довготривалий  латентний  перебіг
хвороби;  гнійна нориця в області калитки,  збільшення в  розмірах
придатка   яєчка   і  яєчка,  придаток  яєчка  спаяний  з  яєчком,
бугристість придатка яєчка та потовщення сім'явиносящого  протоку,
позитивна  реакція Манту,  туберкульоз легень в анамнезі,  можливе
одноразове враження  туберкульозом  нирки  та  чоловічих  статевих
органів  як  зовнішніх,  та  і  внутрішньотазових  статевих залоз,
неефективність   лікування    неспецифічними    антибактеріальними
препаратами,  виявлення МБТ в сечі,  соку передміхурової залози та
відділяємого із нориці калитки.
     З такою   моделлю захворювання  слід  віднести:  гострий  або
хронічний туберкульоз придатка яєчка,  кавернозно-дреніруюча форма
в   фазі   деструкції,   МБТ+  (гній  із  нориці  калитки),  ГІСТ+
(операційний матеріал після видалення придатка яєчка).
     6.1.2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога: всі
хворі з вперше виявленим туберкульозом чоловічих статевих органів,
госпіталізуються  в  районні тубдиспансери,  районні туберкульозні
лікарні,  туберкульозні  відділення   центральних   туберкульозних
лікарень,  відділення  внелегеневого  туберкульозу при обласних та
міських туберкульозних лікарнях.
     6.1.3. Перелік   та   обсяг   медичних  послуг  обов'язкового
асортименту.
     На 2-му  та 3-му рівні медичної допомоги виконуються слідуючі
обов'язкові   діагностичні   дослідження:   огляд   зовнішніх   та
внутрішньотазових  чоловічих  статевих  органів,  загальні аналізи
крові та сечі,  бактеріоскопія та бактеріологічне  дослідження  на
МБТ сечі,  соку передміхурової залози,  еякулята та виділяємого із
нориці калитки,  реакція Манту,  функціональні показники  нирки  і
печінки,    сонографія,   оглядова   та   екскреторна   урографія,
рентгенографія легень.
     6.1.4. Перелік медичних послуг додаткового асортименту.
     У складних випадках  перебігу  хвороби  обов'язковий  перелік
медичних  послуг  доповнюється  пункційною  біопсією зовнішніх або
внутрішньотазових статевих органів з  морфологічним  дослідженням,
везікулографією.
     6.1.5. Характеристика  алгоритмів  і  особливості   виконання
медичних послуг.
     До переконливих  доказів  туберкульозу   чоловічих   статевих
органів відносяться:
     - виявлення МБТ в сечі;
     - виявлення  МБТ  в  соку  передміхурової  залози,  еякуляті,
виділяємого із нориці калитки;
     - туберкульоз легень або нирки в анамнезі;
     - морфологічні   ознаки   туберкульозного    запалення    при
дослідженні біопсійного або операційного матеріалу.
     До відносних  показників  туберкульозу   чоловічих   статевих
органів відносяться:
     - перенесений  туберкульоз  інших  органів  (легень,  кісток,
лімфатичних вузлів);
     - анатомічні зміни придатка яєчка;
     - довготривалий перебіг захворювання;
     - неефективність неспецифічних антибактеріальних препаратів;
     - наявність нориці в області калитки;
     - позитивна реакція Манту.
     Інші дані  переліку  обсягу  медичних  послуг,  включених  до
обов'язкового  та  додаткового  асортименту,  не  дають  достатніх
доказів   для  внесення  захворювання  до  протоколу  "Туберкульоз
чоловічих статевих органів",  так як вони являються неспецифічними
показниками  змін  анатомічного та функціонального стану чоловічих
статевих органів.
 
     Загальний підхід до лікування туберкульозу чоловічих статевих
органів.
     Консервативне лікування проводиться на початку захворювання в
інтенсивному    режимі    із    застосуванням    3-х    або    4-х
протитуберкульозних   препаратів   протягом   до   3-х  місяців  з
послідуючою,  при необхідності,  операцією на статевих органах  та
продовженням   хіміотерапії   до   6-8   місяців.   При   враженні
внутрішньотазових статевих залоз лікування може складати від 8  до
12 місяців.
 
     Хірургічне лікування.
     При деструктивній   фазі  патологічного  процесу  виконуються
слідуючі операції:  епідідімектомія,  орхектомія, резекція головки
придатка яєчка і яєчка.
     6.1.6. Можливі результати надання медичної допомоги.
     Найбільш реальним засобом рішення  даної  проблеми  являється
рання   діагностика   туберкульозу   чоловічих  статевих  органів.
Передбачити можливі результати консервативного  лікування  можливо
тільки  у  випадках,  коли туберкульозний процес находиться в фазі
інфільтрації.  При проведенні консервативного лікування в  повному
обсязі   досягається  розсмоктування  патологічного  процесу.  При
деструктивній формі захворювання - показано хірургічне лікування.
     6.1.7. Характеристика    кінцевого   очікуваного   результату
лікування:
     - відсутність скарг;
     - досягнення розсмоктування патологічного процесу;
     - зниження або повна відсутність сперматоозонів в еякуляті;
     - зниження потенції.
     6.1.8. Рекомендації щодо  подальшого,  в  разі  необхідності,
надання медичної допомоги.
     Продовження консервативного  лікування   протитуберкульозними
препаратами в амбулаторних умовах під наглядом тубдиспансера.
     6.1.9. Вимоги до дієтичного призначення і обмежень.
     Немає.
     6.1.10. Вимоги  до  режиму  праці,   відпочинку,   лікування,
реабілітації.
     При стабілізації туберкульозного запалення вимоги  до  режиму
праці та відпочинку являються загальними:
     - проведення профілактичних курсів лікування  при  подальшому
диспансерному нагляді тубдиспансера;
     - санаторно-курортне лікування в умовах Південного  узбережжя
Криму.
     6.1.11. Вимога до інформованої згоди  пацієнта  на  виконання
протоколу.
     Лікар повинен поінформувати кожного  хворого  на  туберкульоз
чоловічих  статевих  органів  про необхідність виконання протоколу
надання  медичної  допомоги  в  умовах  відділення  позалегеневого
туберкульозу  з  метою  проведення правильного та в повному обсязі
лікування,  що дозволить  не  тільки  вилікуватись,  а  і  усунути
розвиток ускладнень.
     6.1.12. Додаткова інформація  для  пацієнта  та  членів  його
родини.
     Медичний працівник повинен пояснити хворому:
     - що   він  являється  джерелом  можливої  інфікованості  для
оточуючих його членів родини;
     - як передається туберкульоз від людини до людини;
     - яке лікування призначено і на який термін;
     - чому важливо проведення лікування в повному обсязі;
     - які побічні дії протитуберкульозних препаратів;
     - який можливий кінцевий варіант лікування.
     6.1.13. Правила зміни вимог до виконання протоколу:
     - при  відсутності  виявлення туберкульозу чоловічих статевих
органів;
     - при  виявленні  чи  підозрі  на  друге захворювання,  котре
потребує діагностично-лікувальних  заходів  в  інших  відділеннях,
хворі  переходять  в  другий  протокол  ведення  згідно виявленому
захворюванню.
     6.1.14. Вартісна характеристика протоколу.
     Вартісна характеристика   протоколу    визначається    згідно
нормативних протоколів.
 
 В.о. директора Департаменту
 організації медичної
 допомоги населенню                                      В.М.Таран




/ Стр.1 / Стр.2 / Стр.3 / Стр.4






Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка