Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про Концепцію оборони та будівництва Збройних Сил України


                        П О С Т А Н О В А
                      ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
               Про Концепцію оборони та будівництва
                       Збройних Сил України
     ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 51, ст. 729 )
 
     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:
     1. Схвалити  подану  Кабінетом  Міністрів  України і Комісією
Верховної  Ради  України  з  питань  оборони  і  держаної  безпеки
Концепцію оборони та будівництва Збройних Сил України.
     2. Кабінету Міністрів України, Комісії Верховної Ради України
з питань оборони і державної безпеки у  місячний  строк  розробити
воєнну  доктрину  України  та  внести  на  розгляд  Верховної Ради
України.
     3. Президії Верховної ради України утворити Державну  комісію
повноважних   представників  України  для  ведення  переговорів  з
Міністром оборони СРСР та підготовки міждержавних  угод  з  усього
комплексу питань, пов'язаних з створенням Збройних Сил України.
     4. Доручити  Президії  Верховної  Ради  України призначити за
поданням  Кабінету  Міністрів  України  повноважного  представника
України  для  роботи в Комітеті по підготовці і проведенню воєнної
реформи при Державній Раді СРСР.
     5. Надати  газеті  "Народна  армія"  (правонаступниця  газети
Київського    військового   округу   "Ленинское   знамя")   статус
центрального органу Міністерства оборони України.
     6. Вважати за доцільне проект законів України, які випливають
з  Концепції  оборони  та  будівництва  Збройних Сил України,  про
оборону України,  про Збройні Сили  України,  про  Республіканську
гвардію  України,  про  державний кордон України,  про прикордонні
війська   України,    про    соціальний    і    правовий    захист
військовослужбовців, які проходять службу на території України, та
членів їх сімей, про альтернативну (трудову) службу опублікувати в
республіканських та обласних газетах для народного обговорення.
 
 
 Голова Верховної Ради України                         Л.КРАВЧУК
 
 м. Київ, 11 жовтня 1991 року
          N 1659-XII
 
                            КОНЦЕПЦІЯ
           ОБОРОНИ ТА БУДІВНИЦТВА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
 
     Ця Концепція  грунтується  на  положеннях  воєнної   доктрини
України,  а  також  концентрованому  виразі  поглядів  керівництва
суверенної держави на воєнне будівництво.
               I. Умови і фактори, що впливають на
                 будівництво Збройних Сил України
     Прийняття Декларації про державний суверенітет України і Акта
проголошення   незалежності   України,   а   також    необхідність
забезпечення   колективного   захисту   визначають   наявність  на
території  України  військ (сил) двох рівнів: Збройних Сил України
та з'єднань (частин) колективної стратегічної оборони.
     Будівництво Збройних  Сил  України здійснюється з урахуванням
факторів,  що обумовлюють специфічність створення  видів  і  родів
військ,  системи  управління,  порядку  комплектування  з'єднань і
частин у мирний та воєнний час:
     1. Геополітичне положення України сприяло  розміщенню  на  її
території  великих  угруповань  військ,  що мають ядерну зброю,  а
також з'єднань і частин,  що  виводяться  із  Східної  Європи.  Це
дозволяє  створити  на  їх  базі  власні  Збройні  Сили і провести
поетапне скорочення чисельності вказаних  угруповань,  з'єднань  і
частин.
     України поступово  (з  урахуванням всіх факторів національної
безпеки) реалізовуватиме намір про одержання в майбутньому статусу
нейтральної,  без'ядерної держави, яка не бере участі у військових
блоках і дотримується трьох неядерних принципів:  не приймати,  не
виробляти і не набувати ядерної зброї.
     Україна братиме  участь  у  реалізації  всіх договорів і угод
щодо  незастосування  ядерної  зброї  та   сприятиме   ратифікації
відповідних договорів і угод між США і СРСР.
     2. Створення  Збройних  Сил  України  здійснюється  в процесі
підготовки (удосконалення) правової бази,  відпрацювання механізму
реалізації   законів   та   інших  рішень  з  оборонних  питань  і
організації органів адміністративного воєнного управління.
     3. Розгортання   на   території   України   сил   колективної
стратегічної   оборони  визначає  ступінь  її  участі  в  розробці
стратегії загальної воєнної доктрини  Союзу  держав  і  здійсненні
контролю  за  використанням  людських  і  фінансових ресурсів,  що
виділятимуться в установленому порядку.
     4. Створення в місцевих  органах  влади  структур  у  справах
оборони  і державної безпеки сприятиме формуванню воєнного бюджету
на всіх  рівнях,  забезпеченню  мобілізаційної  готовності органів
управління, з'єднань і частин людськими і матеріальними ресурсами,
створенню належних соціальних умов для військовослужбовців.
     5. Наявність у з'єднаннях і частинах,  що входять  до  складу
Збройних  Сил  України,  застарілих  типів озброєння та військової
техніки,  а   також   розташування   значної   кількості   органів
матеріально-технічного  забезпечення за межами держави обумовлюють
виділення великих бюджетних асигнувань на оборону та  необхідність
розгортання власного військового виробництва.
     6. Існування  на  Україні системи вищих і середніх військових
навчальних закладів дає змогу розвивати воєнну науку, організувати
підготовку  фахівців командного та інженерного складу,  створювати
мережу учбових частин для підготовки молодшого командного складу.
     7. Нестабільність  воєнно-політичної  обстановки   пред'являє
вимоги  до  підвищення  рівня бойової та мобілізаційної готовності
Збройних  Сил  України  та  їхньої  здатності  відбивати  будь-яку
агресію до розв'язування конфлікту політичними шляхами.
                  II. Основні принципи створення
                       Збройних Сил України
     Створення Збройних  Сил   України,   формування   військового
керівництва   й   управління   обороною   України  здійснюється  з
урахуванням таких основних принципів:
     1. Збройні  Сили  України  передбачають  три   види   військ:
Сухопутні війська (Війська наземної оборони),  Військово-повітряні
сили і Сили протиповітряної оборони (Війська повітряної  оборони),
Військово-морські сили.  До Військ наземної оборони також належать
Прикордонні війська,  Республіканська гвардія і війська  цивільної
оборони.
     2. Будівництво  власних  Збройних Сил України здійснюється за
принципами розумної достатності як за чисельністю  та  структурою,
так і за озброєнням.
     3. Органи  військового  управління,  об'єднання,  з'єднання і
частини у мирний і воєнний час комплектуються громадянами  України
у добровільному порядку,  за контрактами і на підставі Закону "Про
проходження  громадянами  України  дійсної  строкової   військової
служби".   Організація   позавійськової   (альтернативної)  служби
покладається на місцеві органи влади.
     4. Система  військової  освіти   змінюється   з   урахуванням
специфіки підготовки фахівців для Збройних Сил України,  зміцнення
та провідного становища двох військових академій (Київ  і  Харків)
та  їхніх  наукових  шкіл.  Зменшення  кількості військових училищ
здійснюється шляхом  їх  перепрофілювання  в  учбові  частини  для
підготовки молодшого командного складу та фахівців.
     5. Створення  Збройних  Сил  України  здійснюється  у напрямі
поетапного  скорочення  і   послідовного   переформування   військ
Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, окремої
армії протиповітряної оборони,  повітряних  армій,  Чорноморського
флоту. Формування Головного штабу Збройних Сил України і створення
системи   військового   управління   проводиться   до   формування
військових  структур при максимальному використанні наявних систем
управління та зв'язку.
     6. Розташовані  на  території  України   органи   управління,
з'єднання   та   частини   сил  колективної  стратегічної  оборони
комплектуються за рахунок мобілізаційних ресурсів України,  беруть
участь   у   створенні   єдиної   системи   матеріально-технічного
забезпечення   військ   (сил)   безпосереднього   і   центрального
підпорядкування,  передають  Збройним  Силам України розвідувальну
інформацію про можливу агресію і прикривають територію України  та
її  Збройні  Сили  у  загальній  системі  колективної стратегічної
оборони.
     7. Бойовий   і   чисельний   склад   Збройних   Сил   України
визначається  в  обсязі,  достатньому  для її оборони.  Підготовка
Збройних Сил здійснюється в організаційній єдності із  з'єднаннями
і частинами сил колективної стратегічної оборони.
                III. Органи військового управління
     Для реалізації  принципів  будівництва  Збройних  Сил України
створюються органи військового управління.
     1. Верховна Рада України здійснює законодавче  регулювання  в
галузі  оборони,  національної безпеки та військового будівництва;
затверджує  воєнну  доктрину  України,  бюджетні  асигнування   на
оборону,   загальну   структуру   Збройних   Сил   України  та  їх
чисельність;  визначає частку України  у  фінансуванні  витрат  на
колективну   стратегічну   оборону;   визначає   основні   напрями
військового співробітництва з іншими державами  у  воєнній  сфері;
призначає   Міністра   оборони   України,   здійснює  контроль  за
витрачанням  бюджетних коштів, виділених на утримання Збройних Сил
України та сил колективної стратегічної оборони.
     2. Президент України* є Головнокомандуючим Збройними Силами і
приймає рішення про введення воєнного стану,  оголошення війни  та
використання Збройних Сил України;  оголошує загальну, часткову та
цільову мобілізацію і виносить ці  питання  на  розгляд  Верховної
Ради  України;  бере  участь у вирішенні питань функціонування сил
колективної стратегічної оборони, умов їх перебування на території
України,  керує роботою постійних уповноважених України при штабах
об'єднань  стратегічних  військ  та  на  паритетних   засадах   із
президентами інших республік, на території яких дислокована ядерна
зброя,  затверджує  плани  їх  застосування   і   дає   згоду   на
використання;  погоджує спільні воєнні програми та плани конверсії
оборонної промисловості,  підготовки  та  проведення  мобілізації;
визначає  порядок проведення на території України спільних навчань
(маневрів);  організує контроль за виконанням  договорів  (планів)
про  ліквідацію  усіх  видів  зброї  масового ураження та заходів,
спрямованих   на   недопущення   випадків   несанкціонованого   її
використання;  веде  переговори  з  питань  ліквідації (створення)
міжнародних воєнних союзів,  скорочення  Збройних  Сил;  створення
умов довіри між державами; призначає та звільняє вище командування
Збройних Сил України і дає санкцію на  використання  Збройних  Сил
для  ліквідації  наслідків  стихійного  лиха,  значних  аварій  та
катастроф.
 
--------------------
*Голова Верховної Ради України до обрання Президента України
     3. Рада оборони України є вищим державним органом керівництва
питаннями оборони і безпеки України і  розробляє  основні  напрями
воєнної  політики  та військового будівництва.  Склад Ради оборони
визначає Верховна Рада України.
     4. Міністр оборони України керує Збройними Силами України  та
проводить   у   державі   єдину  воєнно-технічну  політику;  подає
Президенту (Верховній Раді) України  проекти  планів  використання
Збройних Сил і комплексні плани їх розвитку; несе відповідальність
за стан і  розвиток  Збройних  Сил,  їх  бойову  та  мобілізаційну
готовність,   своєчасне   розгортання   і   захист  територіальної
цілісності  держави,  бере  участь  у  міжнародних   договорах   з
військових  питань;  керує  розробкою  нормативних документів щодо
соціального захисту військовослужбовців та їх сімей.
     5. Головний штаб Збройних  Сил  України  є  основним  органом
безпосереднього  управління  військами (силами) у мирний і воєнний
час.  Він  керує  будівництвом  Збройних  Сил  України;   реалізує
воєнно-політичні   та  воєнно-технічні  рішення;  планує  і  керує
оперативною,  мобілізаційною та бойовою підготовкою військ  (сил);
забезпечує  керівництво підготовкою та використанням видів (родів)
військ  та  Збройних  Сил  в  цілому.  Начальник  Головного  штабу
Збройних   Сил  України  є  першим  заступником  Міністра  оборони
України.
              IV. Фінансово-економічне забезпечення
     Проведення воєнної реформи та створення Збройних Сил  України
у  період  переходу до ринкових відносин потребують нових підходів
до  формування  воєнного  бюджету.  У  зв'язку   з   цим   система
фінансово-економічного забезпечення  будується з урахуванням того,
що   на   території   України    дислокуються    війська    (сили)
безпосереднього та центрального підпорядкування.
     1. Збройні  Сили  України  повністю фінансуються з державного
бюджету,  виходячи із чисельності військ (сил),  що  становить  не
більш як    0,8    -    0,9    відсотків   чисельності   населення
(400 - 420 тисяч чоловік).
     2. У   перехідний   період   зберігається   існуюча   система
постачання видів озброєння та військової техніки з центральних баз
забезпечення  і  разом  з  тим  удосконалюється  спільна   система
матеріального   забезпечення   військ   (сил)   безпосереднього  і
центрального   підпорядкування.   Зберігається    власне    воєнне
виробництво сучасних і перспективних видів озброєння та військової
техніки для Збройних Сил України,  а  також  для  поставки  їх  за
договорами та домовленістю.
     3. Проводиться  єдина воєнно-технічна політика,  що дає змогу
уніфікувати цивільне й воєнне виробництво,  підвищити ефективність
науково-дослідних  робіт,  цілеспрямовано фінансувати перспективні
воєнні програми.
     4. Через  місцеві  органи   влади   і   воєнного   управління
створюється надійна система забезпечення мобілізаційними ресурсами
військ   (сил)   безпосереднього    підпорядкування.    Враховуючи
можливості  ринкової економіки,  запроваджується правовий механізм
постачання (приймання) по  мобілізації  матеріальних  засобів  від
приватних осіб, кооперативів та інших власників.
             V. Соціальний захист військовослужбовців
     Служба в   лавах   Збройних   Сил  України  є  конституційним
обов'язком громадян України.  Права і свободи  військовослужбовців
визначаються Конституцією України, іншими законодавчими актами, де
передбачаються  заходи  щодо  створення  надійного  механізму   їх
правового захисту.
     1. Зберігаються  усі  пільги  для  військовослужбовців  та їх
сімей,   передбачені   законодавством   СРСР,   не    допускається
обмежування  їх  прав  незалежно  від  національної приналежності,
рідної мови, релігійних і політичних переконань. В усіх військових
гарнізонах  для  захисту  законних прав військовослужбовців будуть
представники інституту уповноважених  Верховної  Ради  України.  У
складі   Міністерства   оборони   України   створюється  підрозділ
соціального захисту.
     2. Скорочення   офіцерського   складу   у   процесі   реформи
проводиться  без  обмеження їх життєвих інтересів.  Звільняються в
запас лише офіцери,  забезпечені житлом,  а також  ті,  які  мають
право  на пенсію.  Переміщення офіцерів,  прапорщиків,  мічманів і
військовослужбовців надстрокової служби провадиться з  урахуванням
наявності в гарнізонах житла та перспектив його будівництва.
     3. Військовослужбовцям,  які проходять службу у добровільному
порядку і за  контрактом,  дозволяється  в  персональному  порядку
займатися у позаслужбовий час підприємництвом.
     4. Законодавчо   закріплюються   права   військовослужбовців,
визначаються обов'язки державних органів,  громадських організацій
і  посадових  осіб  по захисту і поважанню їх особистої гідності й
честі,  гарантується проходження ними служби в установлені законом
строки для одержання пенсійного забезпечення та відповідних пільг.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.3047
EUR29.38498
RUB0.40836
PLN6.82768
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка