Законы Украины

Новости Партнеров
 

Рекомендація щодо професійного орієнтування N 87


 
                           Рекомендація
                  щодо професійного орієнтування
                               N 87
 
     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
     що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці і зібралася 8 червня 1949 року на свою 32-гу сесію,
     постановивши ухвалити   ряд   пропозицій   щодо  професійного
орієнтування, що є дев'ятим пунктом порядку денного сесії,
     вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації,
     ухвалює цього першого дня липня місяця тисяча дев'ятсот сорок
дев'ятого року   нижченаведену  рекомендацію,  яка  називатиметься
Рекомендацією 1949 року щодо професійного орієнтування:
                      I. Загальні положення
     1. У цілях цієї Рекомендації термін "професійне орієнтування"
означає надану   окремим   особам   допомогу   в  рішенні  питань,
пов'язаних з  вибором  професії  або  просуванням  по   службі   з
урахуванням нахилів  заінтересованої  особи  і співвідношенням між
ними і можливостями зайнятості.
     2. Професійне    орієнтування   базується   на   вільному   і
добровільному виборі самої заінтересованої  особи;  його  основним
завданням є  надання  цій  особі  всіх  можливостей для розвитку і
отримання нею повного задоволення від своєї роботи,  з урахуванням
найбільш ефективного використання наявної в країні робочої сили.
     3. Професійне орієнтування є безперервним  процесом,  основні
принципи якого  залишаються  незмінними,  незалежно від віку осіб,
які отримують поради. Ці принципи мають безпосереднє значення щодо
добробуту окремих осіб скрізь і для процвітання всіх країн.
     4. Засоби  професійного  орієнтування   повинні   відповідати
особливим потребам кожної  країни  і  запроваджуватися  поступово.
Основною умовою їхнього розвитку в кожній країні має  бути  широке
розуміння цілей      професійного      орієнтування,     наявність
адміністративного апарату і кваліфікованих працівників.
                      II. Сфера застосування
     5. У  максимально    можливому     ступені,    спільному   із
загальнодержавною або  місцевою  політикою  і  ресурсами,  існуючі
суспільні засоби професійного орієнтування мають  надаватися  всім
особам, які їх потребують.
     6. Ці засоби повинні,  зокрема,  включати особливі заходи  на
користь:
     a) підлітків,  включаючи   школярів,  які  потребують   порад
стосовно вибору   професії  або  пов'язаних  з  їхньою  майбутньою
професійною кар'єрою;
     b) всіх   інших   осіб,  бажаючих  порадитися  відносно  умов
наймання і  праці  та  пов'язаних  з  цим  професійних  питань;  в
подальшому      такі    особи    називаються  у  цій  Рекомендації
"повнолітніми".
         III. Принципи і методи професійного орієнтування
                  підлітків, включаючи школярів
     7. 1) Принципи і  програми  професійного  орієнтування  мають
встановлюватися у   співробітництві   з   навчальними   та  іншими
закладами і  службами,  що  займаються  проблемами   молоді,   яка
готується до  переходу  із  школи  до  трудового життя,  а також з
представницькими  організаціями роботодавців і працівників,  з тим
щоб всі  підлітки,  які  звертаються за професійним орієнтуванням,
мали змогу користуватися однаковою і узгодженою допомогою.
     2) Такі спільні зусилля повинні також включати консультації і
співробітництво з батьками, опікунами та організаціями батьків, де
такі організації існують.
     3) При   здійсненні   цих   загальних   принципів   необхідно
враховувати принципи  організації  управління справою професійного
орієнтування, які викладені в розділі V цієї Рекомендації.
     8. 1)  В  період набуття загальної освіти в програму навчання
слід включити професійне орієнтування попереднього характеру. Його
основним завданням  повинно  бути  дозволити підлітку розпізнавати
свої нахили,  здібності та смаки,  ознайомити  його  з  майбутніми
можливими професіями  і  заняттями  і  тим  самим  полегшити  йому
освоєння майбутньої професії.
     2) Попередньому   орієнтуванню  слід  надавати  все  більшого
значення в той період шкільного  навчання,  коли  перед  підлітком
відкривається вибір    між    проходженням    курсу   спеціального
професійного навчання і після  закінчення  школи  обранням  іншого
виду навчання або влаштуванням на роботу.
     3) Попереднє орієнтування має включати:
     a) подання  в належному вигляді докладних відомостей відносно
різноманітних професій і галузей господарства;
     b) відвідування    під   керівництвом   кваліфікованих   осіб
торгово-промислових підприємств або інших місць роботи,  наскільки
загальнодержавні і місцеві умови це дозволяють;
     c) консультації  шляхом  бесід  з  наступним  їх  доповненням
груповими дискусіями або бесідами.
     9. Слід  приділяти  особливу   увагу   засобам   професійного
орієнтування підлітків,   передбаченим   в   параграфах  10-15,  і
заохочувати  якнайширше їх використання.
     10. 1) Кожний підліток,  який бажає звернутися за професійним
орієнтуванням, повинен мати можливість отримати консультацію  щодо
цього питання,  зокрема,  коли  перед  ним відкривається вибір між
проходженням курсу   спеціального   навчання   і   вступом   після
закінчення школи   або   на   навчання   іншого   роду  (включаючи
учнівство), або на роботу.
     2) Способи проведення бесід мають постійно переглядатися, щоб
забезпечити повний  аналіз  здібностей  кожної  окремої  особи   з
урахуванням можливостей зайнятості і  вимог різних професій.
     11. Шкільні відзиви,  що містять у відповідних випадках, коли
це є бажаним, оцінку здібностей, успіхів, схильностей і особистого
характеру, повинні   використовуватися    згідно    з    потребами
професійного орієнтування,  враховуючи в той же час конфіденційний
характер цих даних.
     12. 1)  Згідно  з  потребами  професійного  орієнтування слід
використовувати, а в разі необхідності  розвивати  існуючі  засоби
медичного огляду підлітків.
     2) Поради відносно лікувальних заходів та будь-який інший вид
допомоги, який    може   виявитися   можливим   і   корисним   для
пристосування заінтересованої особи  до  своєї  професії,  повинні
надаватися в кожному окремому випадку в міру необхідності.
     13. 1)  Кожного разу,  коли це можливо,  в цілях професійного
орієнтування слід проводити відповідні випробування для визначення
схильностей і здібностей, а за бажанням й інші психологічні тести,
залежно від конкретних випадків.
     2) Поради відносно лікувальних заходів і будь-який інший  вид
допомоги, який    може   виявитися   можливим   і   корисним   для
пристосування  заінтересованої особи до  своєї  професії,  повинні
надаватися в кожному окремому випадку.
     14. 1) Підлітків слід забезпечувати відповідними достовірними
відомостями відносно   перспектив  роботи  в  різних  професіях  і
галузях господарства,  а також  відносно  можливостей  наймання  і
професійної підготовки,    вдаючись   для   цього   до   особистих
консультацій або  до  інших  засобів,   з   належним   урахуванням
здібностей, фізичного стану, кваліфікації, схильностей і характеру
заінтересованих осіб,  а  також  передбачуваних  вимог   народного
господарства.
     2) З цією метою компетентні  органи  влади  повинні  постійно
підтримувати співробітництво  з іншими громадськими або приватними
організаціями, особливо    з    представницькими     організаціями
роботодавців і працівників, здатними:
     a) надавати  інформацію  відносно  передбачуваних   майбутніх
можливостей, зайнятості  в  різних галузях економічної діяльності,
професіях чи ремеслах;
     b) сприяти  розробці  і  укладенню  договорів про учнівство і
спостерігати за їх застосуванням.
     15. Слід  також  розглянути доцільність визначення здібностей
підлітків шляхом  надання  їм   можливостей   набути   відповідний
практичний досвід або іншим подібним шляхом.
     16. Слід приділяти особливу увагу розвитку в рамках загальної
служби професійного  орієнтування  належних і підхожих заходів для
професійного орієнтування підлітків у сільських районах.
     17. Необхідно звертати увагу  на  розвиток,  в  рамках  служб
професійного  орієнтування і у співробітництві із заінтересованими
службами по відновленню  працездатності,  належних  і  відповідних
заходів для професійного орієнтування підлітків, які:
     a) є фізично або розумово неповноцінними або обмеженими;
     b) виявляють неврівноваженість характеру, здатну не допустити
або значно ускладнити пристосування їх до трудового життя.
     18. Компетентні національні і місцеві  органи  влади  повинні
заохочувати  найширше   використання   на   добровільних   засадах
засобами професійного орієнтування, зокрема, серед підлітків, які:
     a) мають  можливість вибору між кількома курсами професійного
навчання, які вони могли б відвідувати у самій школі;
     b) наближаються за віком до закінчення школи;
     c) вперше шукають роботу;
     d) бажають  вступити  в  учнівство або отримати будь-яку іншу
професійну підготовку;
     e) безробітні або зайняті у галузях господарства, що зазнають
спаду, або можуть стати безробітними;
     f) фізично або розумово неповноцінні або обмежені;
     g) виявляють неврівноваженість характеру, здатну не допустити
або значно ускладнити пристосування їх до трудового життя.
     19. Компетентні   органи  влади  повинні  вживати  необхідних
заходів,  щоб  сприяти  здійсненню  планів  підлітків   в   галузі
отримання професії у всіх тих випадках,  коли ці плани здійсненні;
у кожному окремому випадку,  коли це виявляється  доцільним,  слід
давати   поради   відносно  здійснення  цих  планів  і  допомагати
заінтересованій особі налагодити стосунки з  іншими  службами  або
особами,  до  сфери діяльності яких входить забезпечення підлітків
підготовкою або роботою з обраної ними професії.
     20. 1) Компетентні органи влади повинні вживати  заходів  для
створення системи,  яка  дозволяє стежити за підлітком, що отримав
орієнтування, головною  метою  якої  є  надання   йому,   в   міру
можливості, допомоги  для подолання будь-яких труднощів,  яких він
може зустріти  на  шляху  до  здійснення своїх планів   у   виборі
професії, а  також перевірка того,  чи є обране ним заняття дійсно
підхожим.
     2) У  числі  використовуваних  з  цією  метою засобів слід по
можливості передбачати загальні обстеження,  що проводяться шляхом
вибіркового методу,   які   дозволили   б  з'ясувати  ефективність
професійного орієнтування  в  окремих  випадках  і   дати   оцінку
застосовуваних методів  і  принципів.  Ці обстеження повинні також
передбачати отримання даних медичного характеру за  допомогою,  де
це можливо, існуючих за місцем роботи медичних служб.
 
   IV. Принципи і методи професійного орієнтування повнолітніх
               (консультації з професійних питань)
     21. 1) Щодо повнолітніх слід вживати в межах державних  служб
професійного орієнтування   відповідних   заходів   щодо   надання
допомоги всім, хто  потребує її для вибору або для зміни професії.
     2) Процес  надання  такого  виду  допомоги носить назву в цій
Рекомендації "Консультації з професійних питань".
     22. Процес   консультацій   з   професійних   питань  повинен
включати, наскільки це сумісно з умовами  країни  і  підходить  до
даного конкретного випадку:
     a) бесіду з консультантом;
     b) розгляд даних про трудовий досвід;
     c) розгляд шкільних відгуків або будь-яких  інших  документів
щодо загальної освіти або професійної підготовки;
     d) медичний огляд;
     e) належні   випробування для    визначення   схильностей   і
здібностей і, коли це бажано, психологічні тести;
     f) визначення  здібностей  за  допомогою практичних робіт або
іншим подібним шляхом;
     g) усне  або  інше  випробування технічного характеру кожного
разу, коли воно вбачається необхідним;
     h) визначення фізичної придатності даної особи  у  зв'язку  з
вимогами різних професій;
     i) надання інформації відносно можливостей отримання роботи у
зв'язку з підготовкою, фізичним станом, схильностями, здібностями,
смаком і   досвідом   даної   особи,  а  також  попитом  на  ринку
зайнятості;
     j) проведення  за  допомогою  вибіркового  методу  контролю з
метою перевірки, чи виявились успішними влаштування даної особи на
роботу, її  навчання і перенавчання,  і надання оцінки принципам і
методам консультацій із професійних питань.
     23. 1)  Компетентні  національні  і  місцеві  органи  повинні
вживати всіх  необхідних   заходів   для   заохочення   найширшого
використання на  добровільних  засадах  консультацій з професійних
питань особами, які:
     a) вперше влаштовуються на роботу;
     b) знаходяться протягом тривалого часу без роботи;
     c) є безробітними або можуть втратити роботу з причини спаду,
якого зазнає дана галузь народного господарства, або технологічних
перетворень, або  змін,  що відбулися в структурі або розташуванні
будь-якої галузі промисловості;
     d) проживають  у сільських районах і є надлишком робочої сили
у світлі теперішніх або ймовірних можливостей зайнятості;
     e) бажають    скористатися    наданими    державою   засобами
професійного навчання або перенавчання.
     2) Слід  вживати  всіх  необхідних  і  практично  здійсненних
заходів  для  розвитку  в  рамках  загальної  системи професійного
орієнтування  і  при   співробітництві   з   відповідною   службою
перенавчання,    коли   заінтересована   особа   цього   потребує,
спеціальних  консультацій  з  професійних   питань   для   фізично
неповноцінних осіб, а також осіб, неврівноваженість характеру яких
перешкоджає їх пристосуванню до своєї професії.
     3) Слід  вживати  всіх  необхідних  і  практично  здійсненних
заходів для  розвитку  в  рамках  загальної  системи  професійного
орієнтування  спеціальних  консультацій  з  професійних питань для
техніків,   осіб   розумової   праці,   службовців,    працівників
виконавчого складу.
     24. У рамках консультацій з професійних питань слід приділяти
особливу увагу відповідним методам відбору з технічної точки  зору
працівників для окремих галузей господарства або професій.
            V. Принципи організації управління справою
                    професійного орієнтування
     25. Професійне  орієнтування  і  консультації  з  професійних
питань слід   організовувати  і  координувати  на  основі  широкої
загальною програми,  розробленої  і  здійснюваної  з   урахуванням
місцевих і регіональних умов і пристосовуваної до будь-яких змін у
таких умовах.
     26. Щоб  стимулювати розвиток служб професійного орієнтування
і консультацій з професійних питань,  центральні власті (включаючи
у відповідних   випадках   центральні   власті  складових  одиниць
федеральних держав), повинні вживати заходів, спрямованих на:
     a) забезпечення цих служб достатніми грошовими коштами;
     b) надання їм відповідної технічної допомоги; та
     c) удосконалення  методів  і збільшення матеріальних засобів,
що використовуються у загальнодержавному масштабі.
     27. Компетентні  органи влади повинні вживати всіх необхідних
і бажаних заходів до забезпечення у загальнодержавному і місцевому
масштабах дієвого  співробітництва  між  державними  і  приватними
установами, що    займаються    професійним    орієнтуванням     і
консультаціями з професійних питань.
      A. Адміністративні заходи з професійного орієнтування
                   підлітків, включаючи школярів
     28. 1) Компетентні  органи  влади  повинні  вживати  належних
заходів для   координації   програми   і  заходів  з  професійного
орієнтування як у загальнодержавному,  так і в місцевому масштабі,
з   належним   врахуванням   відповідальності   батьків  і функцій
приватних установ з професійного орієнтування.
     2) Ці заходи повинні, зокрема, мати за мету:
     a) надання  підлітків  ефективної  суспільної  допомоги   при
співробітництві, у відповідних випадках, з іншими заінтересованими
установами, але без дублювання їхніх зусиль;
     b) сприяння,  коли  воно  виявиться  бажаним,  з  урахуванням
конфеденційного характеру даних, обміну інформацією відносно:
     i) масштабу і характеру потреб у професійному орієнтуванні, а
     також вже  існуючих засобів професійного орієнтування;
     ii) підлітків, які звертаються за професійним орієнтуванням;
     iii) різних галузей діяльності, професій і занять;
     iv) можливостей отримання роботи і професійної підготовки;
     v) підготовки    і    використання    засобів    професійного
     орієнтування, включаючи відповідні випробування.
     29. 1) Коло обов'язків щодо управління справами  професійного
орієнтування має бути чітко визначено як у загальнодержавному, так
і в місцевому масштабі.
     2) При  належному врахуванні розподілу обов'язків між різними
органами відповідальність має бути покладена передусім:
     a) або  спільно  на  шкільні  власті  і  на  керівника служби
працевлаштування;
     b) або  на  один  з цих органів при тісному співробітництві з
іншим органом.
     30. 1)  Для  забезпечення участі представників роботодавців і
працівників у  розробці  і   практичному   застосування   керівних
принципів професійного   орієнтування   слід  вживати  відповідних
заходів шляхом утворення консультативних комітетів.
     2) Такі  комітети  повинні  діяти у загальнодержавному і,  по
можливості, у місцевому плані;  як правило,  до  них  мають  також
входити представники   державних   і  приватних  організацій,  які
займаються питаннями  освіти,  професійної  підготовки  (включаючи
учнівство),  професійного орієнтування,  а також іншими питаннями,
що безпосередньо стосуються отримання підлітками професій.
     B. Адміністративні заходи щодо професійного орієнтування
         повнолітніх (консультації з професійних питань)
     31. 1)  Консультаціями з професійних питань повинна займатися
передусім державна  служба   зайнятості  з   належним  урахуванням
адміністративної  компетенції, покладеної державою на навчальні та
інші установи.
     2) В   бюро  державної  служби  зайнятості  повинні  входити,
наскільки це  здійсненно,  на  рівні кожної адміністративної ланки
секції або працівники,  що займаються консультаціями з професійних
питань.
     3) Коли  це  виявиться  необхідним або бажаним,  слід вживати
адміністративних заходів  для забезпечення   співробітництва   між
державною службою  зайнятості і спеціальними службами консультацій
з професійних питань для особливих груп або осіб.
     32. Слід вживати відповідних заходів як у загальнодержавному,
так і в місцевому масштабі,  для того щоб система  консультацій  з
професійних питань була організована у тісному зв'язку з:
     a) усіма   іншими   видами   діяльності   державної    служби
зайнятості;
     b) іншими службами професійного орієнтування;
     c) загальноосвітніми або професійними навчальними закладами;
     d) адміністрацією систем страхування і  допомоги  на  випадок
безробіття;
     e) адміністрацією    системи    професійного    навчання    і
перенавчання та систем, створених для заохочення рухомості робочої
сили як у професійному, так і територіальному відношенні;
     f) представницькими організаціями роботодавців і працівників;
     g) державними  і  приватними  організаціями,  що   займаються
професійним перенавчанням інвалідів.
                  VI. Підготовка посадових осіб
     33. 1)   Для  забезпечення  ефективності  служб  професійного
орієнтування компетентний   орган   влади   повинен     заручитися
послугами потрібної   кількості   співпрацівників,  які  достатньо
підготовлені, мають певний  досвід  та  інші  дані,  і  цей  орган
повинен організувати   в  найширшому  масштабі,  а  у  відповідних
випадках спільно з іншими заінтересованими  установами,  необхідну
наукову і   технічну   підготовку  персоналу  служби  професійного
орієнтування.
     2) Такі заходи повинні, наприклад, включати:
     a) визначення   компетентним   органом   влади    мінімальної
кваліфікації, що вимагається від співпрацівників;
     b) встановлення компетентним органом  влади  адміністративних
правил підбору співпрацівників на основі такої кваліфікації;
     c) організацію спеціальних курсів навчання для осіб, бажаючих
присвятити себе справі професійного орієнтування;
     d) організацію постійних курсів додаткового навчання і курсів
підвищення кваліфікації для всіх співпрацівників;
     e) застосування компетентним органом влади достатньо вигідних
умов наймання   і   праці,   щоб  привернути  кваліфікованих  осіб
зайнятися та продовжувати займатися цією діяльністю.
     3) Слід передбачити:
     a) обмін співпрацівниками  служби  професійного  орієнтування
між різними відділами цієї служби;
     b) видання технічного матеріалу  для  підвищення  професійної
кваліфікації співпрацівників.
     4) Коли це  виявиться  корисним,  члени  Організації  повинні
співпрацювати в справі підготовки кадрів,  користуючись, якщо вони
того побажають, допомогою Міжнародного бюро праці.
                  VII. Дослідження та пропаганда
     34. 1) Слід вживати на узгодженій  основі  особливих  заходів
для   заохочення   ведення   як   державними,   так  і  приватними
установами дослідницької  діяльності  та  експериментальних  робіт
щодо професійного орієнтування.
     2) Державна служба зайнятості повинна співпрацювати  у  такій
дослідницькій діяльності.
     3) Така дослідницька робота повинна охоплювати, у відповідних
випадках, такі питання, як:
     a) методи проведення особистих бесід;
     b) аналіз здібностей, що вимагаються для різних професій;
     c) надання  інформаційного   матеріалу   про   різні   галузі
промисловості і професії,  який підходить для використання в цілях
професійного орієнтування;
     d) проведення  випробувань  здібностей та інших психологічних
тестів;
     e) розробка    типових    запитальників    для   професійного
орієнтування;
     f) визначення ефективності професійного орієнтування.
     35. Органи,  яким доручене професійне орієнтування, повинні у
співробітництві з  організаціями  роботодавців  і  працівників і у
відповідних випадках  з  іншими   заінтересованими   організаціями
постійно докладати  зусиль  для  широкого ознайомлення громадської
думки із   завданнями,   принципами   і   методами    професійного
орієнтування.
 
 "Міжнародне законодавство
 про охорону праці",
 "Основа", Київ, 1997 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка