Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу


                СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
 
 від 17.03.93
     м.Київ
 
 vd930317
 
 
 
                             (Витяг)
     У разі  незаконного звільнення працівника з організації,  яка
потім була ліквідована,  порушене право може бути поновлене  судом
шляхом  зміни  формулювання  причини  звільнення  на п.  1 ст.  40
Кодексу законів про працю  України  (  322-08  )  -  в  зв'язку  з
ліквідацією організації,  а вимоги про поновлення його на роботі в
організації,  створеній  на  базі  ліквідованої,  з  якою  він  не
перебував у трудових відносинах, не можуть бути задоволені
     У липні 1992 р. Г. пред'явив позов до рівненського державного
виробничо-комерційного підприємства   "Укрторгбудматеріали"    про
поновлення   на  роботі  та  стягнення  заробітної  плати  за  час
вимушеного прогулу.
     Позивач зазначав,  що  з  1981  р.  він  працював заступником
директора     рівненського      оптово-роздрібного      об'єднання
"Укрторгбудматеріали",   яке   було   реорганізоване   в  державне
виробничо-комерційне  підприємство  "Укрторгбудматеріали". Наказом
від 30  червня  1992  р.  Г.  був незаконно звільнений з роботи та
переведений в об'єднання "Спорттовари". 22 липня 1992 р. цей наказ
був скасований,  але попередня робота йому не була надана. Наказом
від 14 вересня 1992 р.  Г.  був необгрунтовано звільнений з роботи
за прогули.   Після   скасування   рішення   народного   суду  від
23 листопада 1992 р.,  яким він був поновлений на роботі,  наказом
від  26 січня 1993 р.  його знову було звільнено з роботи за п.  4
ст. 40 КЗпП ( 322-08 ).
     Посилаючись на те,  що у відповідача мала місце не ліквідація
об'єднання,  а реорганізація,  позивач просив суд про  задоволення
позовних вимог.
     Справа розглядалася неодноразово.
     Рішенням судової  колегії  Рівненського  обласного  суду  від
12 лютого  1993  р.  позов  задоволений   частково.   Суд   визнав
звільнення Г.  за прогули без поважних причин неправильним, а його
звільненим за п.  1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) в зв'язку з ліквідацією
об'єднання.
     У касаційній скарзі  позивач  просить  скасувати  прийняте  і
постановити нове рішення,  яким поновити його на посаді заступника
директора  згаданого  об'єднання   з   покладенням   на   державне
виробничо-комерційне  підприємство "Укрторгбудматеріали" обов'язку
вирішити питання про його використання на  роботі  або  звільнення
відповідно  до  чинного законодавства.  Вказує також,  що визнання
судом факту звільнення його за п.  1 ст.  40 КЗпП (  322-08  )  не
надає  йому  гарантій,  пільг  і компенсацій,  передбачених главою
III-А КЗпП.  Посилається на те, що суд при постановлена рішення не
зазначив,  з якого часу він вважається звільненим за п.  1 ст.  40
КЗпП.
     Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
     Відповідно до п.  1 ст.  40 КЗпП ( 322-08 ) трудовий договір,
укладений  на  невизначений  строк,  а  також  строковий  трудовий
договір до закінчення строку його чинності можуть  бути  розірвані
власником  підприємства,  установи,  організації або уповноваженим
ним органом у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому
числі     ліквідації,    реорганізації    або    пепрепрофілювання
підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або
штату працівників.
     При розгляді даної справи встановлено,  що  позивач  працював
заступником  директора  рівненського  обласного оптово-роздрібного
об'єднання     "Укрторгбудматеріали".     Наказом     Українського
республіканського  об'єднання "Укрторгбудматеріали" від 20 березня
1992 р.  рівненське обласне об'єднання було ліквідовано, а на його
базі   утворене   державне  виробничо-комерційне  підприємство.  В
зв'язку  з цим була утворена ліквідаційна комісія з покладенням на
неї  відповідних  обов'язків,  прийнятий  статут  підприємства  та
відкритий  новий  банківський  рахунок. В штатному розкладі посада
заступника директора підприємства відсутня.
     Доводи в скарзі позивача про те,  що суд дійшов неправильного
висновку, відмовивши  йому  в задоволенні позову про поновлення на
роботі,  необгрунтовані.  Судом встановлено що  Г.  звільнено  без
законних   підстав,   але   поновити  його  на  попередній  роботі
неможливо,  оскільки колишнє об'єднання припинило свою діяльність.
Тому суд  правильно  визнав  його звільненим за п.  1 ст.  40 КЗпП
( 322-08 ).  З цих же підстав неможливо погодитись і з  посиланням
позивача  на  незаконність  його  звільнення  в  період тимчасової
непрацездатності - з 26 січня по 3 лютого 1993 р.
     Враховуючи, що рішення суду відповідає вимогам п.  1.  ст. 40
КЗпП ( 322-08 ) та  роз'ясненням,  які  викладені  в  пп.  18,  19
постанови N  9 ( v0009700-92 ) Пленуму Верховного Суду України від
6  листопада  1992  р.  "Про  практику  розгляду  судами  трудових
спорів", судова колегія Верховного Суду залишила рішення обласного
суду без зміни.
 
 Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики
              України", N 3, 1995 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка