Законы Украины

Новости Партнеров
 

Перша Директива Ради 89/104/ЄЕС "Про наближення законодавства держав- членів, що стосується торгових марок"


                 Перша Директива Ради 89/104/ЄЕС
           "Про наближення законодавства держав-членів,
                  що стосується торгових марок"
                     від 21 грудня 1988 року
 
     Поправки:
     Внесено 392D0010 (OJ L 006, 11.01.1992, p. 35)
     Включено до 294A0103(67) (OJ L 001, 03.01.1994, p. 482)
     РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,
     Беручи до   уваги   Договір   про   утворення   Європейського
Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і,  зокрема,  Статтю  100a
Договору,
     Беручи до уваги пропозицію Комісії (1),
     У співпраці з Європейським Парламентом (2),
     Беручи до  уваги висновок Економічного і Соціального Комітету
(3),
_______________
     (1) OJ N C 351, 31.12.1980, p. 1 і OJ N C 351, 31.12.1985, p.
4.
     (2) OJ N C 307, 14.11.1983, p. 66 і OJ N C 309, 5.12.1988.
     (3) OJ N C 310, 31.11.1981, p. 22.
     Враховуючи, що  законодавство  про торгові марки,  яке наразі
застосовується в державах-членах,  містить розбіжності, які можуть
стати  на заваді вільному рухові товарів та свободі надання послуг
і порушити конкуренцію на спільному ринку;  враховуючи,  що, таким
чином,  з  метою  створення  та  функціонування внутрішнього ринку
необхідно наблизити відповідні законодавства держав-членів;
     Враховуючи, що важливо не ігнорувати рішення та переваги, які
система торгових марок Співтовариства може  надати  підприємствам,
які бажають отримати торгові марки;
     Враховуючи, що  на  даний   час   не   видається   необхідним
проведення  повномасштабного наближення законодавств держав-членів
щодо торгових марок,  а достатньо буде  обмежити  таке  наближення
тими   національними   положеннями   законодавства,  які  найбільш
безпосередньо впливають на функціонування внутрішнього ринку;
     Враховуючи, що  ця Директива не позбавляє держав-членів права
на   продовження   захисту   торгових   марок,   набутих    шляхом
використання,  але бере їх до уваги тільки з огляду на зв'язок між
ними та торговими марками, набутими шляхом реєстрації;
     Враховуючи, що   за   державами-членами   зберігається  право
закріплювати положення  щодо  порядку  реєстрації,  скасування  та
визнання  недійсними  торгових  марок,  набутих шляхом реєстрації;
враховуючи,  що вони можуть,  наприклад,  визначити форму процедур
реєстрації  і визнання торгової марки недійсною,  приймати рішення
щодо того,  чи потрібно посилатися на раніш надані права чи то при
реєстрації,  чи при визнанні торгової марки недійсною або ж у обох
цих випадках,  і,  якщо вони дозволяють посилання на раніш  надані
права   при  реєстрації,  запровадити  процедуру  заперечення  або
експертизи за посадою чи обидві вказані процедури;  враховуючи, що
за   державами-членами   зберігається   право  визначати  наслідки
скасування або визнання торгових марок недійсними;
     Враховуючи, що  ця  Директива  не  виключає  застосування  до
торгових марок положень  законодавства  держав-членів,  відмінного
від  законодавства  про  торгові марки,  наприклад,  положень,  що
стосуються недобросовісної конкуренції, цивільної відповідальності
чи захисту споживачів;
     Враховуючи, що досягнення цілей, на які спрямоване наближення
законодавств,  вимагає,  щоб  умови  для  отримання та продовження
використання  зареєстрованої  торгової   марки   були   в   цілому
однаковими  в  усіх  державах-членах;  враховуючи,  що  для  цього
необхідно навести зразки  знаків,  які  можуть  становити  торгову
марку,  за  умови,  що  такі знаки дозволяють відрізняти товари чи
послуги  одного  підприємства  від   товарів   чи   послуг   інших
підприємств; враховуючи, що слід повною мірою вказати підстави для
відмови в реєстрації чи визнання недійсною,  що  стосуються  самої
торгової марки,  наприклад, відсутності в ній своєрідності, або ті
підстави,  що стосуються конфліктів між торговою маркою  та  раніш
наданими правами, навіть якщо деякі з цих підстав вказані в якості
факультативних для держав-членів, які матимуть, таким чином, змогу
зберегти  або  запровадити  такі  підстави в своєму законодавстві;
враховуючи,  що  держави-члени   матимуть   змогу   зберегти   або
запровадити   в   своєму  законодавстві  підстави  для  відмови  в
реєстрації або визнання  торгової  марки  недійсною,  пов'язані  з
умовами для отримання та продовження користування торговою маркою,
щодо яких  не  існує  положень  про  наближення,  наприклад,  щодо
відповідності  критеріям  для  надання торгової марки,  поновлення
торгової марки чи правил про  збори,  пов'язаних  з  недотриманням
процедурних норм;
     Враховуючи, що  з  метою   скорочення   загальної   кількості
торгових марок, що зареєстровані та охороняються в Співтоваристві,
а отже,  і кількості конфліктів,  які виникають між ними,  важливо
вимагати дійсного використання всіх зареєстрованих торгових марок,
а  якщо  вони  не  використовуються,  проводити  їхнє  скасування;
враховуючи,  що  необхідно  передбачити,  що торгова марка не може
визнаватися недійсною на підставі існування  раніш  зареєстрованої
торгової    марки,   яка   не   використовується,   тоді   як   за
державами-членами  зберігається  право  застосовувати  цей   самий
принцип  при  реєстрації  торгової  марки  чи передбачити,  що при
провадженні  справ  про  порушення  не  можна   успішно   вимагати
використання   торгової  марки,  якщо  при  розгляді  позову  буде
доведено,  що дану торгову марку може бути скасовано;  враховуючи,
що  у всіх цих випадках держави-члени самі встановлюють відповідні
процедурні норми;
     Враховуючи, що  надзвичайно  важливо  для полегшення вільного
обігу   товарів   та   послуг   забезпечити    однаковий    захист
зареєстрованих   торгових   марок   у   правових   системах   всіх
держав-членів;  враховуючи,  однак,  що це не повинно перешкоджати
державам-членам  надавати  за  своїм  вибором  ширший  захист  тим
торговим маркам, які мають добре ім'я;
     Враховуючи, що захист, який надається зареєстрованим торговим
маркам, функцією якого є насамперед надання гарантій щодо торгової
марки  як  показника  якості,  є  абсолютним  у разі збігу марки і
знака,  а також товарів чи послуг; враховуючи, що необхідно надати
тлумачення  поняття  схожості  у  зв'язку з імовірністю виникнення
плутанини;  враховуючи, що особливою умовою надання такого захисту
є  імовірність  виникнення  плутанини,  оцінка  якої  залежить від
багатьох елементів і,  зокрема,  від визнання  торгової  марки  на
ринку, а також імовірність виникнення асоціацій з використовуваним
чи зареєстрованим знаком,  ступеня схожості між торговою маркою  і
знаком  та  між  ототожнюваними  з  ними  товарами  або послугами;
враховуючи, що способи визначення імовірності виникнення плутанини
і,   зокрема   тягар  доказування,  є  питанням,  яке  регулюється
національними Процедурними нормами,  яким ця Директива  не  завдає
шкоди;
     Враховуючи, що з метою забезпечення правової достовірності та
не  завдаючи  шкоди  інтересам  власника  раніш отриманої торгової
марки,  важливо передбачити,  що останній  не  може  ані  вимагати
проголошення  недійсною,  ані  чинити  опір  використанню торгової
марки,  що є більш пізньою,  ніж його власна,  і використання якої
він  допускав  протягом  значного  періоду  часу,  якщо  заяву про
надання  цієї   пізнішої   торгової   марки   не   було   зроблено
недобросовісно;
     Враховуючи, що всі держави-члени Співтовариства  є  сторонами
Паризької конвенції про захист промислової власності ( 995_123  );
враховуючи,  що  необхідно,  щоб положення цієї Директиви повністю
відповідали положенням  Паризької  конвенції;  враховуючи,  що  ця
Директива не зачіпає зобов'язання держав-членів,  які випливають з
Паризької  конвенції;  враховуючи,  що   у   необхідних   випадках
застосовується другий підпункт Статі 234 Договору ( 994_017 ),
     ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
                             Стаття 1
                        Сфера застосування
     Ця Директива  застосовується  до  кожної  товарної марки щодо
товарів і послуг,  яка підлягає реєстрації чи  поданню  заяви  про
реєстрацію  в  якості  окремої торгової марки,  загальної торгової
марки   чи   гарантійного   знака   або   знака   сертифікації   в
державі-члені,   або   до   такої  торгової  марки,  яка  підлягає
реєстрації чи поданню заяви про реєстрацію в  Управлінні  торгових
марок  Бенілюксу  або  міжнародній  реєстрації,  яка  є  чинною  в
державі-члені.
                             Стаття 2
           Знаки, з яких може складатися торгова марка
     Торгова марка може складатися з будь-якого знака,  який можна
представити  у  графічній  формі,  зокрема слів,  включаючи власні
імена, малюнків, літер, цифр, зображень товарів чи їхніх упаковок,
за умови, що такі знаки здатні розрізняти товари чи послуги одного
підприємства від товарів чи послуг інших підприємств.
                             Стаття 3
 
   Підстави для відмови в реєстрації чи визнання її недійсності
     1. Не реєструються або, якщо їх вже зареєстровано, підлягають
проголошенню недійсними:
     (a) знаки, які не можуть становити торгові марки;
     (b) торгові марки, позбавлені будь-якої своєрідності;
     (c) торгові марки,  які складаються  виключно  зі  знаків  чи
символів,  які  можуть  слугувати  в торгівлі для позначення типу,
якості, кількості, призначення, цінності, географічного походження
або   часу  виготовлення  товарів  чи  надання  послуг  або  інших
характеристик товарів чи послуг;
     (d) торгові  марки,  які  складаються  виключно  зі знаків та
символів,  які стали звичайними  у  загальновживаній  мові  або  в
добросовісній і усталеній практиці торгівлі;
     (e) знаки, які складаються виключно із:
         - зображення, яке випливає з природи самих товарів, або
         - зображення   товарів,   необхідного    для    отримання
технічного результату, або
         - зображення, яке надає значної цінності товарам;
     (f) торгові  марки,  які  суперечать  державній  політиці  чи
загальноприйнятим принципам моралі;
     (g) торгові  марки,  які  за  своєю  природою вводять в оману
громадськість,  наприклад в тому,  що стосується характеру, якості
або географічного походження товарів чи послуг;
     (h) торгові марки,  які не були  санкціоновані  компетентними
органами  влади  і  повинні  бути відхилені чи визнанні недійсними
згідно зі Статтею 6ter Паризької конвенції про захист  промислової
власності ( 995_123 ) (далі - "Паризька конвенція").
     2. Будь-яка держава-член може передбачити,  що торгова  марка
не повинна реєструватися або,  якщо її вже зареєстровано, підлягає
оголошенню недійсною, якщо:
     (a) використання  цієї  торгової  марки  може бути заборонено
відповідно до положень законодавства,  іншого,  ніж  законодавство
щодо торгових марок, відповідної держави-члена чи Співтовариства;
     (b) торгова марка включає  знак,  що  має  високе  символічне
значення, зокрема, релігійний символ;
     (c) торгова марка включає  символи,  емблеми  і  щити  герба,
інші,   ніж  ті,  що регулюються  Статтею  6  Паризької  конвенції
( 995_123 ), і належать до громадських інтересів, якщо згоду на її
реєстрацію   було   надано   відповідними   органами   згідно   із
законодавством держави-члена;
     (d) заяву   про   реєстрацію  торгової  марки  було  зроблено
подавцем недобросовісно.
     3. Не   слід  відмовляти  в  реєстрації  торгової  марки  або
проголошувати її недійсною відповідно до параграфів 1 (b),  (c)  і
(d),   якщо   до   дати  подання  заяви  про  реєстрацію  і  після
використання торгової марки  вона  набула  своєрідності.  Будь-яка
держава-член може,  окрім того, передбачити, що це положення також
застосовується,  якщо своєрідність було набуто після дати  подання
заяви про реєстрацію чи після дати реєстрації.
     4. Будь-яка  держава-член  може   передбачити,   що,   шляхом
відступу   від  попередніх  параграфів,  підстави  для  відмови  в
реєстрації чи визнання недійсності,  чинні у даній державі до дати
набуття  чинності  положеннями,  необхідними  для  виконання  цієї
Директиви,  застосовуються до торгових марок,  стосовно яких  було
зроблено заяву до цієї дати.
                             Стаття 4
     Додаткові підстави для відмови чи визнання недійсності,
          пов'язані з конфліктами з попередніми правами
     1. Торгова  марка  не   реєструється   або,   якщо   її   вже
зареєстровано, підлягає визнанню недійсною:
     (a) якщо вона є тотожною  до  раніш  зареєстрованої  торгової
марки,  а товари чи послуги,  щодо яких подано заяву на реєстрацію
торгової марки,  - тотожними до тих товарів  чи  послуг,  стосовно
яких   згадана  раніш  зареєстрована  торгова  марка  користується
захистом;
     (b) якщо  внаслідок  своєї  тотожності  чи  схожості  з раніш
зареєстрованою торговою маркою,  а також  тотожності  чи  схожості
товарів або послуг,  які охоплюються цими торговими марками, існує
імовірність виникнення плутанини  серед  громадськості,  включаючи
імовірність  виникнення  асоціацій з раніш зареєстрованою торговою
маркою.
     1. "Раніш  зареєстровані  торгові  марки" у значенні пункту 1
означають:
     (a) торгові  марки  наступних типів з датами подання заяви на
реєстрацію,  що передують даті подання заяви на  реєстрацію  даної
торгової марки, із врахуванням у відповідних випадках претензій на
пріоритет таких торгових марок;
         (i) торгові марки Співтовариства;
         (ii) торгові марки, зареєстровані в одній з держав-членів
або,  у  разі  Бельгії,  Люксембургу чи Нідерландів - в Управлінні
торгових марок Бенілюксу;
         (iii) торгові    марки,   зареєстровані   відповідно   до
міжнародних угод, чинних в державі-члені;
     (b) торгові марки Співтовариства, які вмотивовано претендують
на  старшинство,   згідно   з   Постановою   про   торгову   марку
Співтовариства, щодо торгової марки, про яку йдеться в пунктах (a)
(i) та (ii),  навіть  якщо  від  останньої  відмовилися  або  вона
втратила чинність;
     (c) заяви на отримання торгових  марок,  про  які  йдеться  в
пунктах (a) і (b) і які підлягають реєстрації;
     (d) торгові марки,  які на день подання заяви  на  реєстрацію
торгової  марки  чи,  у  відповідних  випадках,  такі,  щодо  яких
висуваються претензії  на  пріоритет  стосовно  подання  заяви  на
реєстрацію  торгової  марки,  є загальновідомими в державі-члені у
тому значенні,  в якому слово "загальновідомий" використовується в
Статті 6 bis Паризької конвенції ( 995_123 ).
     2. Окрім того, торгова марка не реєструється або, якщо її вже
зареєстровано,  підлягає визнанню недійсною,  коли вона є тотожною
чи схожою на раніш зареєстровану торгову  марку  Співтовариства  у
значенні  параграфа  2  і  має бути або вже була зареєстрована для
товарів чи послуг,  які не є схожими на ті,  для яких  було  раніш
зареєстровано торгову марку,  якщо ця торгова марка Співтовариства
має добре ім'я в Співтоваристві,  і використання пізнішої торгової
марки  без  належних  причин  матиме  нечесні  переваги  або  буде
завдавати шкоди своєрідності чи доброму імені раніш зареєстрованої
торгової марки Співтовариства.
     3. Окрім того,  будь-яка держава-член  може  передбачати,  що
торгова  марка  не  реєструється  або,  якщо її вже зареєстровано,
підлягає визнанню недійсною, коли:
     (a) ця   торгова   марка  є  тотожною  чи  схожою  на  ранішу
національну торгову марку у значенні пункту 2 і має бути  або  вже
була зареєстрована для товарів чи послуг,  які не є схожими на ті,
для яких було зареєстровано ранішу торгову марку,  якщо ця  раніша
торгова  марка  має  добре  ім'я  у  відповідній державі-члені,  і
використання пізніш зареєстрованої  торгової  марки  без  належних
причин   матиме   нечесні   переваги   або  буде  завдавати  шкоди
своєрідності чи доброму імені раніш зареєстрованої торгової марки;
     (b) права  на незареєстровану торгову марку чи на інший знак,
що використовувався в процесі торгівлі, були набуті до дня подання
заяви  на  реєстрацію наступної торгової марки або дня пріоритету,
на  який  висуваються  претензії  стосовно  заяви  на   реєстрацію
пізнішої  торгової  марки,  і  ця незареєстрована торгова марка чи
інший знак  надає  її  власнику  право  на  заборону  використання
пізнішої торгової марки;
     (c) використання цієї торгової марки може бути заборонено  на
підставі  ранішого  права,  іншого,  ніж права,  про які йдеться в
пунктах 2 та 4 (b) і, зокрема:
         (i) права на назву;
         (ii) права на особисте зображення;
         (iii) авторського права;
         (iv) права на промислову власність;
     (d) ця   торгова   марка   є  тотожною  чи  схожою  на  раніш
зареєстровану загальну торгову марку,  яка дає право,  що втратило
чинність  протягом щонайбільше трирічного періоду до подання заяви
на реєстрацію;
     (e) ця   торгова   марка   є  тотожною  чи  схожою  на  раніш
зареєстрований гарантійний знак чи  знак  сертифікації,  який  дає
право,  що  втратило  чинність протягом певного періоду до подання
заяви    на    реєстрацію,    тривалість    якого     визначається
державою-членом;
     (f) ця  торгова  марка  є  тотожною  чи   схожою   на   раніш
зареєстровану  торгову марку,  яку було зареєстровано для тотожних
чи схожих товарів або послуг і яка надавала  право,  яке  втратило
чинність   через  невідновлення  протягом  щонайбільше  дворічного
періоду до подання  заяви  на  реєстрацію,  окрім  випадків,  коли
власник  раніш  зареєстрованої  торгової  марки  дав свою згоду на
реєстрацію пізнішої  торгової  марки  чи  не  використовував  свою
торгову марку;
     (g) торгова  марка  може  бути  переплутаною  з  маркою,  яка
використовувалась за кордоном на день подання заяви про реєстрацію
і яка все ще використовується там,  за умови,  що на день  подання
заяви подавець діяв недобросовісно.
     4. Держава-член може дозволити,  щоб за належних обставин  не
надавалася   відмова   в   реєстрації  чи  щоб  торгова  марка  не
проголошувалася  недійсною,  якщо  власник  раніш   зареєстрованої
торгової марки чи іншого ранішого права погоджується на реєстрацію
пізнішої торгової марки.
     5. Будь-яка   держава-член   може   передбачити,  що,  шляхом
відступу від пунктів 1-5,  підстави для відмови  в  реєстрації  чи
визнання  недійсності,  що  є чинними в цій державі до дня набуття
чинності положеннями,  необхідними для виконання  цієї  Директиви,
застосовуються  до  торгових марок,  заяви на реєстрацію яких було
подано до цього дня.
                             Стаття 5
                  Права, які надає торгова марка
     1. Зареєстрована  торгова   марка   надає   своєму   власнику
ексклюзивні   права   на  неї.  Власник  має  право  не  допускати
використання в процесі торгівлі будь-якою третьою стороною,  що не
отримала згоди від нього:
     (a) будь-якого знака,  який  є  тотожним  до  такої  торгової
марки,  у  зв'язку  з  товарами  або послугами,  тотожними до тих,
стосовно яких було зареєстровано цю торгову марку;
     (b) будь-якого знака,  якщо через його тотожність чи схожість
на таку торгову марку і тотожність чи схожість товарів або послуг,
які   охоплюються  згаданими  торговою  маркою  та  знаком,  існує
імовірність виникнення плутанини  серед  громадськості,  включаючи
імовірність  виникнення  асоціацій  між  даним  знаком та торговою
маркою.
     2. Будь-яка  держава-член може також передбачити,  що власник
має право перешкоджати використанню в процесі  торгівлі  будь-якою
третьою  стороною,  що  не  отримала  згоди від нього,  будь-якого
знака,  тотожного чи схожого на таку торгову  марку  у  зв'язку  з
товарами  чи  послугами,  які  не  є схожими на ті,  для яких було
зареєстровано  торгову  марку,  якщо  остання  має  добре  ім'я  в
державі-члені,  а  використання  такого  знака  без належних на те
причин має нечесні  переваги  або  завдає  шкоди  своєрідності  чи
доброму імені згаданої торгової марки.
     3. Відповідно до пунктів 1 та  2,  серед  іншого,  може  бути
заборонено наступне:
     (a) закріплення  такого  знака   за   товарами   або   їхньою
упаковкою;
     (b) пропонування товарів  чи  виставлення  їх  на  ринок  або
постачання  з  цією  метою  під  таким  знаком або пропонування чи
надання послуг під таким знаком;
     (c) імпортування чи експортування товарів під таким знаком;
     (d) використання такого знака в ділових паперах та в рекламі.
     4. Якщо  згідно  із законодавством держави-члена використання
знака за умов,  про які йдеться в пунктах 1 (b) чи 2 не може  бути
заборонено  до  дати  набуття чинності у відповідній державі-члені
положеннями,  необхідними для виконання цієї Директиви,  на права,
які  надає  торгова  марка,  не  можна  посилатися для запобігання
продовженню використання такого знака.
     5. Пункти  1-4  не  відносяться  в  жодній  державі-члені  до
положень,  що стосуються захисту від використання знака для цілей,
інших ніж розрізнення товарів та послуг,  якщо використання такого
знака без належних на те причин має нечесні  переваги  або  завдає
шкоди своєрідності чи доброму імені торгової марки.
                             Стаття 6
          Обмеження наслідків володіння торговою маркою
     1. Торгова  марка  не  дає  власнику  право  на перешкоджання
третій стороні використовувати під час торгівлі:
     (a) своє власне ім'я чи адресу;
     (b) позначення,  що  стосуються  типу,   якості,   кількості,
призначення,  цінності, географічного походження, часу виробництва
товарів чи надання  послуг  або  інших  характеристик  товарів  чи
послуг;
     (c) згадану торгову марку, якщо необхідно вказати призначення
продукту  чи  послуги,  зокрема в якості комплектуючих чи запасних
деталей,  за умови, що ця третя сторона використовує їх відповідно
до   чесної  практики,  прийнятої  в  промислових  та  комерційних
справах.
     2. Торгова   марка   не   дає   власнику  права  на  заборону
використання третьою стороною в процесі торгівлі  ранішого  права,
яке  застосовується  тільки  в певній місцевості,  якщо таке право
визнається  законодавством   відповідної   держави-члена,   і   на
території, де воно є визнаним.
                             Стаття 7
              Вичерпання прав, які дає торгова марка
     1. Торгова  марка  не  дає  власнику  права  на  заборону  її
використання у зв'язку з товарами,  які було запроваджено на ринок
Співтовариства  під  такою  торговою  маркою самим власником або з
його згоди.
     2. Пункт  1 не застосовується,  якщо існують законні підстави
для  опору  власника  подальшій  комерціалізації  таких   товарів,
особливо якщо до цих товарів було внесено зміни або погіршено їхню
якість після того, як їх було запроваджено на ринок.
                             Стаття 8
                           Ліцензування
     1. Торговій марці може надаватися ліцензія для деяких чи всіх
товарів або послуг,  для яких її було зареєстровано, і для частини
або всієї території відповідної держави-члена.  Ліцензія може бути
виключною або невиключною.
     2. Власник торгової марки може посилатися на права, які надає
ця  торгова марка,  у випадку ліцензії,  яка суперечить будь-якому
положенню в його ліцензійному договорі стосовно  його  тривалості,
форми, яка охоплюється реєстрацією і в якій може використовуватись
торгова   марка,   території,   на   якій   торгова   марка   може
закріплюватися,  чи якості товарів,  що виробляються,  або послуг,
які надаються особою, що має ліцензію.
                             Стаття 9
                 Обмеження внаслідок відступлення
     1. Якщо в державі-члені власник ранішої  торгової  марки,  як
зазначено  в  Статті  4  (2),  погодився  на використання пізнішої
торгової марки, зареєстрованої в цій державі-члені, протягом п'яти
послідовних років,  будучи обізнаним з фактом такого використання,
він більше не має права на підставі  ранішої  торгової  марки  ані
подавати  заяву  про  те,  що  пізніша  торгова  має  бути визнана
недійсною,  ні чинити опір використанню  пізнішої  торгової  марки
щодо  товарів  та  послуг,  для  яких  ця  пізніша  торгова  марка
використовувалась,  якщо заяву  на  реєстрацію  пізнішої  торгової
марки не було зроблено недобросовісно.
     2. Будь-яка держава-член  може  передбачити,  що  параграф  1
застосовується з відповідними змінами до власника ранішої торгової
марки,  як це зазначено в Статті 4 (4)  (a),  чи  іншого  ранішого
права, зазначеного в Статті 4 (4) (b) чи (c).
     3. У випадках,  про які йдеться в параграфах 1 і  2,  власник
пізнішої  зареєстрованої  торгової  марки  не має права забороняти
використання ранішого права,  навіть якщо на це  право  більше  не
можна посилатися в спорі проти пізнішої торгової марки.
                            Стаття 10
                   Використання торгових марок
     1. Якщо  протягом  п'ятирічного  періоду  з  часу  завершення
процедури реєстрації власник  не  розпочав  справжнє  використання
торгової  марки в державі-члені у зв'язку з товарами чи послугами,
щодо яких її було зареєстровано,  або якщо таке використання  було
призупинено  протягом  неперервного п'ятирічного періоду,  торгова
марка підлягає санкціям,  передбаченим цією Директивою,  якщо  для
такого невикористання не існує належних підстав.
     2. Використанням  у  значенні  пункту  1   також   вважається
наступне:
     (a) використання торгової марки у формі,  що відрізняється за
своїми складовими, але не змінює своєрідності торгової марки у тій
формі, в якій її було зареєстровано;
     (b) закріплення  торгової  марки  за  товарами  чи  упаковкою
товарів у відповідній державі-члені тільки з огляду  на  експортні
цілі.
     3. Використання торгової  марки  за  згодою  її  власника  чи
будь-якою  особою,  яка  має повноваження використовувати загальну
торгову марку чи гарантійний або сертифікаційний знак,  вважається
використанням торгової марки власником.
     4. Щодо  торгової  марки,  зареєстрованої  до  дати   набуття
чинності положеннями,  необхідними для виконання цієї Директиви, у
відповідній державі-члені:
     (a) якщо  положення,  яке  діяло  до  цієї  дати,  передбачає
санкції за  невикористання  торгової  марки  протягом  неперевного
періоду,  відповідний п'ятирічний період,  згаданий в параграфі 1,
вважається таким,  що розпочався в той  же  час,  що  й  будь-який
період невикористання торгової марки, який вже тривав на цей час;
     (b) якщо  до  цієї  дати  не  було  чинного   положення   про
використання   торгових   марок,  п'ятирічні  періоди,  згадані  в
параграфі 1,  вважаються такими,  що розпочалися  не  раніше  цієї
дати.
                            Стаття 11
        Санкції за невикористання торгової марки в судових
         переслідуваннях та адміністративному судочинстві
     1. Торгова  марка  не  може  бути  проголошена  недійсною  на
підставі  того,  що  вже  існує  раніше  зареєстрована  конкуруюча
торгова марка,  якщо остання не відповідає вимогам,  викладеним  в
Статті 10(1), (2) і (3) чи Статті 10 (4), як це може статися.
     2. Будь-яка  держава-член   може   передбачити   неможливість
відмови в реєстрації торгової марки на підставі того, що вже існує
раніше зареєстрована конкуруюча торгова  марка,  якщо  остання  не
відповідає вимогам, викладеним в Статті 10(1), (2) і (3) чи Статті
10 (4), як це може статися.
     3. Без  шкоди  для  застосування  Статті  12,  якщо  зроблено
зустрічний  позов  щодо  скасування   торгової   марки,   будь-яка
держава-член може  передбачити,  що посилання на торгову марку під
час розгляду справи про порушення не можливе,  якщо  при  розгляді
позову  буде  доведено,  що дану торгову марку може бути скасовано
відповідно до Статті 12.
     4. Якщо  раніше зареєстрована торгова марка використовувалась
тільки щодо частини тих  товарів  чи  послуг,  для  яких  її  було
зареєстровано,  для  цілей  застосування  пунктів  1,  2  і 3 вона
вважається  такою,  що  зареєстрована  тільки  щодо  тієї  частини
товарів чи послуг.
                            Стаття 12
                     Підстави для скасування
     1. Торгова   марка   підлягає   скасуванню,   якщо   протягом
п'ятирічного    періоду    безперервно    вона    насправді     не
використовувалася  в  даній  державі-члені у зв'язку з товарами чи
послугами,  щодо  яких  її  було  зареєстровано,  і   для   такого
невикористання  не  існує належних підстав;  однак,  ніхто не може
вимагати скасування прав на торгову марку її власника, якщо з часу
від   закінчення  п'ятирічного  терміну  і  до  подання  заяви  на
скасування почалося  чи  відновилося  справжнє  використання  цієї
торгової марки; однак початок чи відновлення використання протягом
трьох місяців до подання  заяви  на  скасування,  яке  розпочалося
найраніше    наприкінці    безперервного    п'ятирічного   періоду
невикористання,  не  повинно  братися  до  уваги  у   разі,   якщо
підготовку  до  початку чи відновлення використання було здійснено
тільки після того, як власнику стало відомо про можливість подання
заяви на скасування.
     2. Торгова марка також підлягає скасуванню,  якщо після дати,
коли її було зареєстровано,
     (a) внаслідок  дій  чи  бездіяльності  власника  вона   стала
загальною  назвою  в  торгівлі для позначення продукту чи послуги,
щодо якої її було зареєстровано;
     (b) внаслідок її використання власником торгової марки або за
його  згодою  стосовно  товарів  чи  послуг,  щодо  яких  її  було
зареєстровано,  вона здатна ввести в оману громадськість, особливо
в  тому,  що  стосується  характеру,   якості   чи   географічного
походження згаданих товарів чи послуг.
                            Стаття 13
        Підстави для відмови чи скасування торгової марки
            або визнання її недійсною стосовно певних
                   категорій товарів чи послуг
     У разі,  якщо  підстави  для  відмови  чи скасування торгової
марки або визнання її недійсною  існують  тільки  стосовно  певних
категорій  товарів  чи  послуг,  щодо  яких  було  подано заяву на
реєстрацію  чи  зареєстровано  дану  торгову  марку,   відмова   в
реєстрації  чи  скасування  або  визнання  недійсності поширюються
тільки на ці товари чи послуги.
                            Стаття 14
              Апостеріорне встановлення недійсності
                   чи скасування торгової марки
     Коли щодо   торгової   марки   Співтовариства   висловлюються
претензії на старшинство ранішої  торгової  марки,  від  володіння
якою  відмовилися  чи  права на яку було втрачено,  недійсність чи
скасування цієї  ранішої  торгової  марки  може  бути  встановлено
апостеріорі.
                            Стаття 15
        Особливі положення щодо загальних торгових марок,
            гарантійних знаків та знаків сертифікації
     1. Без шкоди для Статті 4 держави-члени,  законодавства  яких
дозволяють реєстрацію загальних торгових марок, гарантійних знаків
чи знаків сертифікації,  можуть  передбачити,  що  такі  знаки  не
повинні  реєструватися  або  мають  бути  скасовані чи проголошені
недійсними на додаткових до визначених в Статтях 3 і 12 підставах,
якщо цього вимагає функція цих знаків.
     2. В якості відступу від Статті 3(1)(c) держави-члени  можуть
передбачити,  що знаки чи символи, які в торгівлі можуть слугувати
для позначення географічного походження товарів чи послуг,  можуть
становити  загальні  торгові  марки,  гарантійні  знаки  чи  знаки
сертифікації.  Такий знак не надає його власнику право  забороняти
третій стороні використання в торгівлі таких знаків чи символів за
умови, що ця сторона використовує їх відповідно до чесної практики
в  промислових та комерційних справах;  зокрема,  на такий знак не
можна посилатися в позовах проти третьої сторони, яка має право на
використання географічної назви.
                            Стаття 16
              Національні положення, які приймаються
                   відповідно до цієї Директиви
     1. Держави-члени    приймають    закони,     постанови     та
адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви,
не пізніше 28 грудня 1991 року.  Вони негайно повідомляють про  це
Комісію.
     2. Діючи у  відповідь  на  пропозицію  Комісії,  Рада,  діючи
кваліфікованою більшістю, може відстрочити дату, про яку йдеться в
пункті 1, до 31 грудня 1992 року щонайпізніше.
     3. Держави-члени  передають  Комісії  текст основних положень
національного  законодавства,  які  вони  прийняли  у  сфері,   що
регулюється цією Директивою.
                            Стаття 17
                             Адресати
     Ця Директива адресована державам-членам.
     Вчинено в Брюсселі 21 грудня 1988 року.
 
 За Раду
 
 Президент                                            В. Папандреу
     Офіційний журнал N L 040, 11/02/1989, p. 0001 - 0007
     Фінське спеціальне видання: Глава 13, том 17, стор.178
     Шведське спеціальне видання: Глава 13, том 17, стор. 178
     Переклад здійснено    Центром    порівняльного    права   при
Міністерстві юстиції України.
 








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Валюта
USD26.2029
EUR29.26077
RUB0.40632
PLN6.8099
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка