Законы Украины

Новости Партнеров
 

Норми Земельного кодексу, введеного в дію з 15 березня 1991 р., про перехід у всіх випадках до нового власника разом з правом власності на жилий будинок права на земельну ділянку при будинку, якою користувався попередній власник, не поширюються на ви...


               ПРЕЗИДІЯ ВІННИЦЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
                        П О С Т А Н О В А
                             30.01.92
 
                             (Витяг)
     М. оскаржив  у  суд рішення Луко-Мелешківської сільської ради
про відмову в наданні йому земельної  ділянки.  Він  зазначав,  що
після  смерті  його бабки П.  в 1986 р.  він одержав у спадщину за
заповітом    належний    їй    будинок,    розташований    в    с.
Лука-Мелешківська.
     Оскільки на  той  час  він  був неповнолітнім,  адміністрація
радгоспу із 0,40 га  земельної  ділянки,  якою  користувалась  П.,
залишила йому 0,03 га,  а 0,12 га виділила К. В грудні 1990 р. він
досяг повноліття,  працевлаштувався  в  радгоспі  і  звернувся  до
сільської  ради  з проханням повернути відібрану земельну ділянку,
але в цьому рішенням виконкому від 7  травня  1991  р.  йому  було
відмовлено. Вважаючи рішення необгрунтованим, оскільки з введенням
ЗК в дію він як спадкоємець будинку вправі користуватись  і  всією
земельною ділянкою, просив його вимоги задовольнити.
     Рішенням Вінницького  районного  народного суду від 22 травня
1991 р.,  залишеним без зміни ухвалою судової колегії  Вінницького
обласного  суду від 2 липня 1991 р.,  скарга задоволена.  Виконком
Луко-Мелешківської  сільської   ради   зобов'язано   виділити   та
закріпити за М. земельну ділянку розміром 0,03 га.
     У протесті   заступника   Голови   Верховного   Суду  України
ставилося  питання  про  скасування   судових   рішень.   Президія
Вінницького   обласного   суду   знайшла,   що   протест  підлягав
задоволенню.  Постановлюючи  рішення,   народний   суд,   з   яким
погодилась  і судова колегія обласного суду,  виходив з того,  що,
отримавши в спадщину жилий будинок,  М.  відповідно до  ст.  6  ЗК
( 561-12   )  набув  право  і  довічного  успадкованого  володіння
земельною ділянкою,  якою користувалась покійна.  Однак  з  такими
висновками погодитись не можна.
     Відповідно до  ст.  6  ЗК  ( 561-12 ) дійсно однією з підстав
набуття права на земельну ділянку є  одержання  жилого  будинку  у
спадщину  або  його придбання.  Але це правило згідно з Постановою
Верховної Ради України "Про  порядок  введення  в  дію  Земельного
кодексу України"  від 18 грудня 1990 р.  ( 562-12 ) застосовується
лише до правовідносин,  що виникли після введення Кодексу  в  дію,
тобто з 15 березня 1991 р.
     В даному випадку суд цього не врахував і не звернув уваги  на
те,  що  спадщина  на  жилий  будинок,  що належав спадкодавцю П.,
відкрилась 11 червня 1986 р., тобто ще тоді, коли права на довічне
успадковане  володіння  земельною  ділянкою  у М.  не виникло і не
могло виникнути, оскільки закон, який передбачав це право, вступав
в  дію лише з 15 березня 1991 р.  (до цього в сільській місцевості
питання про надання земельної ділянки при будинку  в  користування
вирішувалось компетентним органом).  Тому висновок суду про те, що
до правовідносин,  які виникли з  приводу  користування  земельною
ділянкою, раніше закріпленою за П., слід застосувати правила ст. 6
ЗК ( 561-12 ), не можна вважати обгрунтованим.
     Крім цього,  як вбачається з матеріалів справи,  питання  про
подальше  користування  земельною  ділянкою  після смерті П.  було
вирішено:  20 жовтня 1988 р.  0,25 га  було  виділено  в  постійне
користування  М.,  5  грудня  1988 р.  0,05 га - позивачеві,  а 23
березня 1989 р. - 0,08 га - К.
     Незважаючи на  це,   народний   суд   прийняв   рішення   про
перерозподіл  земельної  ділянки,  тим  самим вийшов за межі своїх
повноважень.  Що ж стосується процесуальних підстав  для  розгляду
скарги М.,  то суду слід було мати на увазі,  що  ЗК  (  561-12  )
передбачено  оскарження  рішення  Рад  народних депутатів з питань
відмови у наданні земель лише для ведення селянського господарства
і  такі  справи  повинні  розглядатись  судом  в порядку позовного
провадження,  а не в порядку,  встановленому  для  розгляду  скарг
громадян  на  неправомірні  дії  органів  державного  управління і
службових осіб.
     Виходячи з наведеного,  президія Вінницького  обласного  суду
скасувала судові рішення, а справу направила на новий розгляд.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.
 








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка