Законы Украины

Новости Партнеров
 

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з функціонуванням ринку цінних паперів


                  ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
                          ОГЛЯДОВИЙ ЛИСТ
 
 N 01-8/719 від 04.12.2000
     м.Київ
 
 vd20001204 vn01-8/719
                                          Арбітражні суди України
 
     Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних
              з функціонуванням ринку цінних паперів
     (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду
          України по перегляду рішень, ухвал, постанов)
 
     Вищий арбітражний суд України в порядку  інформації  надсилає
огляд практики вирішення судовою колегією Вищого арбітражного суду
України по перегляду рішень,  ухвал, постанов спорів, пов'язаних з
функціонуванням ринку цінних паперів.
     1. Вирішення  спорів  за  участю  Державної  комісії з цінних
паперів та фондового ринку, її територіальних відділень.
     1.1. Анулювання виданого Державною комісією з цінних  паперів
та  фондового  ринку  дозволу (ліцензії) на здійснення професійної
діяльності  на  ринку  цінних  паперів   належить   до   виключної
компетенції Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
     Рішенням Вищого арбітражного суду України задоволено  позовні
вимоги товариства з обмеженою відповідальністю (далі - товариство)
щодо  визнання  недійсними  постанови  територіального  відділення
Державної  комісії  з  цінних  паперів  та фондового ринку (далі -
територіальне відділення Державної комісії) та  рішення  Державної
комісії  з  цінних  паперів  та  фондового  ринку (далі - Державна
комісія).
     Рішення суду  мотивовано  тим,  що  територіальне  відділення
Державної  комісії,  анулювавши   виданий   товариству   Державною
комісією  дозвіл  на  здійснення  діяльності щодо ведення реєстрів
власників іменних цінних паперів (далі - Дозвіл),  перевищило свої
повноваження,  оскільки відповідно до Закону України "Про державне
регулювання ринку цінних паперів  в  Україні"  (  448/96-вр  )  та
Положення  про  Державну  комісію  з  цінних  паперів та фондового
ринку, затвердженого  Указом  Президента  України   від   14.02.97
N 142/97  (  142/97 ),  право на анулювання дозволів (ліцензій) на
здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів  у  разі
порушення  вимог  законодавства  про  цінні  папери  має  Державна
комісія.  Територіальним  відділенням  Державної   комісії   таких
повноважень не надано.
     У заяві до Вищого  арбітражного  суду  України  територіальне
відділення   Державної   комісії,   не   погоджуючись  з  рішенням
арбітражного суду та вважаючи його таким,  що  суперечить  чинному
законодавству,  просило  його скасувати та відмовити у задоволенні
позовних вимог з посиланням на те,  що постанова про  застосування
санкцій  за  правопорушення на ринку цінних паперів прийнята ним у
відповідності з делегованими повноваженнями.
     Перевіривши матеріали    справи,    судова   колегія   Вищого
арбітражного суду України по  перегляду  рішень,  ухвал,  постанов
встановила таке.
     Територіальним відділенням Державної комісії встановлено факт
повторного  грубого  порушення товариством законодавства про цінні
папери,  у зв'язку з  чим  за  результатами  проведеної  перевірки
прийнято  постанову  про  анулювання  дії  виданого йому Державною
комісією дозволу на здійснення  професійної  діяльності  на  ринку
цінних паперів.
     Державна комісія,  розглянувши  скаргу  товариства,   названу
постанову залишила без зміни, а скаргу без задоволення.
     Згідно з пунктом 5 статті  8  Закону  України  "Про  державне
регулювання ринку  цінних  паперів  в  Україні"  (  448/96-вр ) та
підпунктом 5 пункту 5 Положення  про  Державну  комісію  з  цінних
паперів   та  фондового  ринку,  затвердженого  Указом  Президента
України від 14.02.97  N  142/97  (  142/97  ),  у  разі  порушення
законодавства   про   цінні  папери  Державна  комісія  має  право
анулювати дію виданих  нею  спеціальних  дозволів  (ліцензій).  Зі
змісту   названих  норм  вбачається,  що  анулювання  дії  виданих
Державною комісією  дозволів  (ліцензій)  віднесено  до  виключної
компетенції Державної комісії, інші органи, що здійснюють державне
регулювання  ринку  цінних  паперів,  такими   повноваженнями   не
наділені.
     Прийняте Державною    комісією    рішення,   яким   постанову
територіального відділення Державної комісії залишено без зміни, а
скаргу  товариства  без  задоволення,  не може вважатись актом про
анулювання дії Дозволу,  оскільки не містить відповідного припису,
а залишає без зміни постанову, яка не відповідає вимогам закону як
така,  що прийнята державним  органом  поза  межами  наданих  йому
повноважень.
     З огляду на викладене судова колегія Вищого арбітражного суду
України по перегляду рішень,  ухвал,  постанов дійшла висновку, що
рішення арбітражного суду,  яким  задоволено  позов  про  визнання
недійсними  постанови територіального відділення Державної комісії
та рішення Державної  комісії,  відповідає  обставинам  справи  та
залишила його без зміни.
     1.2. Відмову  у  реєстрації випуску акцій може бути здійснено
лише з підстав і в порядку, встановленому чинним законодавством.
     Рішенням Вищого  арбітражного суду України задоволено позовні
вимоги  акціонерного   товариства   (далі   -   товариство)   щодо
зобов'язання   Державної   комісії   зареєструвати   випуск  акцій
товариства у зв'язку із збільшенням статутного  фонду  за  рахунок
індексації основних фондів.
     Рішення суду  мотивовано  тим,   що   надіслання   товариству
Державною  комісією листа з відмовою у реєстрації випуску акцій не
відповідає вимогам пункту 6 Загального положення про міністерство,
інший   центральний  орган  державної  виконавчої  влади  України,
затвердженого Указом  Президента  України  від  12.03.96  N 179/96
( 179/96  ),  згідно  з  яким  способом   реалізації   повноважень
центрального  органу державної виконавчої влади є прийняття ним як
колегіальним органом відповідних рішень.
     У заяві до судової колегії Вищого арбітражного  суду  України
по  перегляду  рішень,  ухвал,  постанов  Державна комісія просила
рішення зі справи скасувати,  у  задоволенні  позову  відмовити  з
посиланням  на пункт 8 Положення про порядок збільшення статутного
фонду акціонерного товариства у  зв'язку  з  індексацією  основних
фондів  у  редакції,  затвердженій  рішенням Державної комісії від
12.02.98 N 39 ( vr039312-98 ) (далі - Положення) 1,  згідно з яким
підставою для відмови у реєстрації випуску  акцій  є  наявність  у
поданих документах відомостей,  що дозволяють зробити висновок про
невідповідність поданих документів або умов емісії  акцій  чинному
законодавству.
__________________
 1 Положення  втратило  чинність  на  підставі  рішення  Державної
   комісії від 17.03.2000 N 25 (  z0199-00  ).  Названим  рішенням
   затверджено  Положення  про  порядок  реєстрації  випуску акцій
   акціонерного  товариства  при  збільшенні  статутного  фонду  у
   зв'язку з індексацією основних фондів, згідно з пунктом 9 якого
   відмова у реєстрації може мати  місце  лише  у  разі  порушення
   порядку,  зазначеного у пункті 3 Положення, або невідповідності
   поданих  документів  вимогам  законодавства.  Інші  причини  не
   можуть бути підставами для відмови у реєстрації випуску акцій.
     Перевіривши матеріали    справи,    судова   колегія   Вищого
арбітражного суду України по  перегляду  рішень,  ухвал,  постанов
встановила таке.
     Матеріали справи спростовують доводи заявника стосовно  того,
що   товариством   не  внесено  зміни  до  статуту,  пов'язані  зі
збільшенням  статутного  фонду,  та  про  те,  що  такі  зміни  не
зареєстровано  у  встановленому  порядку,  а  також  той факт,  що
товариство здійснює виплату дивідендів товарами.
     Відповідно до   статті   6   Закону   України  "Про  державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-вр ),  пункту
10  Положення  про  Державну комісію з цінних паперів та фондового
ринку, затвердженого  Указом  Президента  України   від   14.02.97
N 142/97  (  142/97  ),  Державна  комісія  приймає  з питань,  що
належать до  її  компетенції  рішення,  які  є  обов'язковими  для
виконання учасниками ринку цінних паперів.  Таке рішення Державною
комісією не приймалося.  Товариству було відмовлено  у  реєстрації
випуску акцій шляхом надіслання листа.
     З огляду на викладене судовою  колегією  Вищого  арбітражного
суду України по перегляду рішень,  ухвал,  постанов судове рішення
зі справи залишено без зміни.
     2. Вирішення спорів за участю органів приватизації.
     2.1. Відсутність згоди  Фонду  державного  майна  України  на
перевід  боржником свого боргу за договором купівлі-продажу пакета
акцій на іншу особу є підставою для визнання  укладеного  договору
недійсним як такого, що не відповідає вимогам закону.
     Рішенням судової колегії Вищого арбітражного суду України  по
розгляду  спорів  задоволено позовні вимоги Фонду державного майна
України (далі - Фонд) до товариства з  обмеженою  відповідальністю
(далі  -  товариство) щодо визнання недійсними первісного договору
купівлі-продажу  пакета  акцій  акціонерного  товариства  та  всіх
наступних  договорів,  на  підставі яких в подальшому відчужувався
пакет  акцій,  та  зобов'язання  реєстратора  акцій   акціонерного
товариства  внести  відповідні  зміни  до реєстру,  зареєструвавши
пакет акцій за державою в особі Фонду.
     У заяві   до  Вищого  арбітражного  суду  України  товариство
просило рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову з
посиланням на таке.
     Позовна заява  не  підлягає  розгляду  в  арбітражних   судах
України,  оскільки умовами укладеного між товариством та компанією
договору купівлі-продажу пакета акцій передбачено,  що  всі  спори
між сторонами підлягають розгляду і вирішенню у судовому порядку в
арбітражному суді м.Гаага, Нідерланди.
     На думку заявника, висновок суду з приводу того, що первісний
договір  купівлі-продажу  пакета  акцій  є  переводом  боргу,   не
відповідає фактичним обставинам справи.
     Крім того,   законодавством   не   передбачена   необхідність
отримання згоди Фонду на продаж пакета акцій.
     Перевіривши матеріали   справи,   судова    колегія    Вищого
арбітражного  суду  України по перегляду рішень,  ухвал,  постанов
встановила таке.
     За результатами   комерційного   конкурсу   між   Фондом   та
товариством було укладено  договір  купівлі-продажу  пакета  акцій
акціонерного    товариства.   Комерційний   конкурс   встановлював
фіксовані умови продажу цього пакета акцій,  і зокрема,  погашення
простроченої  кредиторської  заборгованості,  поповнення  обігових
коштів,  внесення  інвестицій  на  здійснення  програми  технічної
реконструкції тощо.
     Рішенням Вищого арбітражного суду України  визнано  недійсною
укладену  між  Фондом  та товариством додаткову угоду до згаданого
договору щодо зміни визначених умовами конкурсу  строків  внесення
інвестицій,   а   також   розірвано  сам  договір  та  зобов'язано
товариство повернути Фонду акції акціонерного товариства, придбані
на підставі цього договору.
     Судове рішення мотивовано  тим,  що  товариство  не  виконало
обумовлені  договором  купівлі-продажу зобов'язання,  зокрема щодо
інвестування програми технічної реконструкції,  утримання об'єктів
соціально-культурного призначення, здійснення заходів щодо охорони
навколишнього природного середовища та дотримання екологічних норм
експлуатації об'єкта.
     Постановою Президії Вищого арбітражного суду України  рішення
залишено без зміни.
     Таким чином, під час розгляду спору про розірвання укладеного
між  Фондом  і  товариством  договору  товариство  уклало  з іншою
юридичною особою оспорюваний договір купівлі-продажу пакета акцій.
Відповідно  до умов названого договору покупець - компанія приймає
на себе всі права та обов'язки за  договором,  сторонами  якого  є
Фонд  та  товариство,  у  тому  числі  щодо внесення інвестицій на
здійснення   програм    технічної    реконструкції    акціонерного
товариства.
     З огляду на  викладене  судова  колегія  по  розгляду  спорів
обгрунтовано  дійшла  висновку  про  те,  що  угода про відчуження
придбаного пакета акцій з  одночасною  передачею  новому  власнику
зобов'язань перед Фондом, укладена між товариством та компанією, є
за своєю правовою природою переводом боргу.
     Відповідно до   статті   201   Цивільного   кодексу   України
( 1540-06  )  перевід  боржником  свого  боргу   на   іншу   особу
допускається лише за згодою кредитора.  Фонд,  як кредитор в даних
правовідносинах,  не був повідомлений про  намір  товариства  щодо
заміни боржника та не давав згоди на таку заміну.
     Оскільки під час укладення договору товариством було порушено
вимоги статті 201 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), згаданий
договір обгрунтовано визнано недійсним  відповідно  до  статті  48
названого Кодексу.
     Як наслідок визнання недійсним  первісного  договору  визнано
недійсними наступні договори купівлі-продажу пакета акцій.
     Доводи відповідача стосовно того,  що у розгляді спору  Вищим
арбітражним   судом  України  порушено  встановлену  підвідомчість
господарських спорів, визнані безпідставними. Даний спір виник між
Фондом (позивач) та товариством (відповідач), а не між товариством
та компанією як сторонами за договором,  який  містить  арбітражне
застереження   щодо   розгляду  спорів  між  сторонами  з  приводу
тлумачення та виконання договору.
     За таких  обставин  судовою колегією Вищого арбітражного суду
України по перегляду рішень, ухвал, постанов рішення суду залишено
без зміни як таке, що відповідає фактичним обставинам справи.
     2.2. Укладення  Фондом  майна  Автономної Республіки Крим від
свого імені договору купівлі-продажу пакета акцій,  що є  об'єктом
загальнодержавної власності, за наявності відповідних повноважень,
наданих Фондом державного майна України, є правомірним.
     До Вищого   арбітражного   суду  України  звернулось  закрите
акціонерне товариство (далі  -  ЗАТ)  з  позовом  до  Фонду  майна
Автономної  Республіки Крим (далі - ФМ АРК) про визнання недійсним
укладеного  за  результатами  конкурсу  договору   купівлі-продажу
пакета акцій відкритого акціонерного товариства.
     У справі на стороні відповідача брали участь треті особи, які
не  заявляли самостійних вимог на предмет спору - Фонд та відкрите
акціонерне товариство (далі - ВАТ), з яким позивачем було укладено
договір купівлі-продажу пакета акцій.
     Вимоги щодо визнання договору недійсним позивач обгрунтовував
посилаючись на таке:
     - укладений договір не відповідає вимогам закону як такий, що
укладений ФМ АРК без наявності на це відповідних повноважень;
     - договір укладено внаслідок обману,  оскільки продавцем було
порушено  надані  під  час  його укладення гарантії щодо залишення
відповідного відсотка акцій ВАТ у  власності  держави  та  введено
позивача в оману щодо ціни як істотної умови договору;
     - договір  на  порушення  Положення  про  порядок  проведення
конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств,
створених у процесі приватизації,  затвердженого спільним  наказом
Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України,
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.08.97
N 821/55/01/204  ( z0299-97 ) 2,  не містить умов участі власників
пакетів акцій,  що  обтяжені  певними  обов'язками,  в  управління
акціонерним  товариством,  вичерпної  інформації  щодо  продавця і
покупця,   правових   наслідків   невиконання    зобов'язань    та
відповідальності за їх невиконання тощо;
________________
 2 Наказ втратив чинність на  підставі  наказу  тих  же  державних
   органів від  13.09.2000  N  1908/11/271  (  z0665-00  ),   яким
   затверджено   Положення  про  порядок  проведення  конкурсів  з
   продажу  пакетів   акцій   відкритих   акціонерних   товариств,
   створених у процесі приватизації та корпоратизації.  Відповідно
   до підпункту 8.1 пункту 8 цього Положення  право  власності  на
   пакет  акцій  ВАТ  переходить  до  переможця конкурсу з моменту
   нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та  передачі
   цінних паперів.
     - пункт 7 договору,  яким встановлено,  що право власності на
пакет  акцій  переходить  до  покупця з моменту повної сплати його
вартості,  суперечить статті 5  Закону  України  "Про  Національну
депозитарну  систему  та  особливості  електронного  обігу  цінних
паперів в Україні" ( 710/97-вр ), згідно з якою право власності на
придбані за договором акції повинно було  перейти  до  позивача  з
моменту їх передачі.
     Судовою колегією Вищого арбітражного суду України по розгляду
спорів позовні вимоги задоволено:
     - на  підставі   статті   48   Цивільного   кодексу   України
( 1540-06  )  визнано  недійсним  договір  купівлі-продажу  пакета
акцій;
     - зобов'язано ЗАТ повернути ФМ АРК пакет акцій ВАТ;
     - зобов'язано  ФМ  АРК  повернути  ЗАТ  сплачені   кошти   за
придбаний  пакет  акцій,  реєстраційний  збір,  внесені в грошовій
формі інвестиції, а також сплатити вартість обладнання, переданого
як інвестиції.
     Судове рішення прийнято виходячи з такого.
     Згідно зі  статтею  6  Указу  Президента України від 18.08.95
N 757/95  (  757/95  )  "Про  органи  приватизації  в   Автономній
Республіці  Крим"  ФМ  АРК  здійснює  державну  політику  у  сфері
приватизації майна,  що перебуває у загальнодержавній власності, в
межах  повноважень,  визначених Фондом.  Голову ФМ АРК довіреністю
Фонду  уповноважено  видавати  акти  щодо  реформування   об'єктів
державної власності від імені Фонду.  Уклавши названий договір від
власного  імені,  ФМ  АРК  перевищив  надані  йому   повноваження.
Посилання  відповідача  на  наказ  Фонду,  яким ФМ АРК зобов'язано
забезпечити реалізацію  уточненого  плану  розміщення  акцій  ВАТ,
судом не взято до уваги у зв'язку з тим, що навіть у тих випадках,
коли представництво грунтується на адміністративному  акті,  угода
повинна укладатися від імені особи, яка видала цей акт.
     Пункт 7 оспорюваного договору щодо переходу до покупця  права
власності  на  придбаний  пакет акцій з моменту повної сплати його
вартості суперечить  статті  5  Закону  України  "Про  Національну
депозитарну  систему  та  особливості  електронного  обігу  цінних
паперів в Україні" (  710/97-вр  ),  якою  передбачено,  що  право
власності на придбані акції виникає з моменту їх передачі.
     Підставами для перевірки  рішення  в  порядку  нагляду  стали
заяви ФМ АРК і Фонду та протест Генерального прокурора України,  в
яких наголошувалося на  недостовірності  та  неповному  з'ясуванні
обставин,  що мають значення для справи, невідповідності висновків
суду обставинам справи  та  неправильному  застосуванні  ним  норм
матеріального  права,  у  зв'язку  з  чим  судове рішення має бути
скасоване,  а справа передана на новий розгляд  за  територіальною
підсудністю до арбітражного суду Автономної Республіки Крим.
     Названі вимоги обгрунтовувалися таким.
     Наказами Фонду  ФМ  АРК  надано  повноваження щодо здійснення
приватизації ВАТ та реалізації його акцій відповідно до уточненого
плану їх розміщення.
     У разі,   якщо   юридична   особа    наділена    відповідними
повноваженнями, що грунтуються на законі, інших правових актах або
установчих документах,  для укладення  нею  договору  не  потрібна
довіреність.
     Згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу"  (  1201-12 ) та пункту 49 чинного на час вирішення
спору Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів
акцій   відкритих   акціонерних  товариств,  створених  у  процесі
приватизації,  затвердженого  спільним  наказом  Фонду  державного
майна   України,   Антимонопольного  комітету  України,  Державної
комісії з  цінних  паперів  та  фондового   ринку   від   04.08.97
N 821/55/01/204 ( z0299-97 ),  право власності на пакет акцій ВАТ,
який продавався за конкурсом,  переходить до переможця конкурсу  з
моменту   повної   сплати   вартості   пакета   акцій,  визначеної
нотаріально   посвідченим    договором    купівлі-продажу.    Отже
обумовлений  у договорі момент переходу до покупця права власності
на придбаний  пакет  акцій  грунтувався  на  спеціальній  правовій
нормі.  Що  ж  до  посилання  у рішенні суду на порушення статті 5
Закону  України  "Про  Національну  депозитарну  систему   і   про
особливості електронного   обігу   цінних   паперів   в   Україні"
( 710/97-вр ),  то цією статтею передбачено не момент виникнення у
покупця  права власності на пакет акцій,  а порядок переоформлення
права власності на акції.  Крім того, обумовлений договором момент
переходу до покупця права власності на пакет акцій жодним чином не
обмежив його у здійснені своїх прав.
     У заяві ФМ АРК та протесті заступника Генерального  прокурора
України  зазначається  про  безпідставність рішення суду у частині
зобов'язання  ФМ  АРК  повернути  інвестиції,   оскільки   останні
вносилися безпосередньо ВАТ.
     Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені у
заявах  та протесті,  заслухавши пояснення представників учасників
арбітражного процесу,  судова  колегія  Вищого  арбітражного  суду
України  по  перегляду  рішень,  ухвал,  постанов  встановила,  що
висновки  судової  колегії  по  розгляду  спорів  не  відповідають
фактичним  обставинам  справи,  судовою  колегією  не  забезпечено
всебічний і повний розгляд в арбітражному  процесі  всіх  обставин
справи  в  їх  сукупності  як цього вимагає стаття 43 Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - АПК).
     У виданій  Фондом  довіреності  Голову  ФМ  АРК  уповноважено
підписувати документи щодо реформування об'єктів загальнодержавної
власності  від  імені  Фонду.  У  названій  довіреності  конкретні
об'єкти, на які поширюється її дія, не зазначено.
     Відповідно до  статті 6 Указу Президента України від 18.08.95
N 757/95   (  757/95  )  "Про  органи  приватизації  в  Автономній
Республіці  Крим"  на  ФМ  АРК  та  його  представництва  в  межах
повноважень,   визначених   Фондом,  та  повноважень,  делегованих
Верховною  Радою  Автономної  Республіки  Крим,  місцевими  радами
Автономної   Республіки   Крим,   покладено  здійснення  державної
політики у сфері приватизації майна,  у тому числі  і  такого,  що
перебуває у загальнодержавній власності.
     Згідно з  пунктом  4  Положення  про  Фонд  майна  Автономної
Республіки Крим, погодженого Верховною Радою Автономної Республіки
Крим і Фондом державного майна України та затвердженого постановою
Уряду Автономної Республіки  Крим  від  02.11.95  N  325,  ФМ  АРК
наділено  повноваженнями  щодо  продажу  об'єктів  приватизації  у
відповідності з чинним законодавством.
     У заяві про перевірку рішення в порядку нагляду Фонд пояснює,
що розподіл повноважень стосовно приватизації майна, яке перебуває
у   державній   власності,   між  окремими  органами  приватизації
законодавчо не врегульовано. Ці питання регулюються актами Фонду.
     Як вбачається   з   матеріалів  справи,  наказом  Фонду  його
регіональним  відділенням  та  ФМ  АРК  було  доручено   здійснити
приватизацію  об'єктів згідно з переліком.  Це стало підставою для
перетворення державного  підприємства  у  ВАТ,  засновником  якого
виступив ФМ АРК.
     Наказом Фонду  було  затверджено  уточнений  план  розміщення
акцій ВАТ, яким передбачався продаж на конкурентних засадах пакета
акцій.  У  наказі  Голову  ФМ  АРК  було  зобов'язано  забезпечити
реалізацію  уточненого  плану  розміщення акцій ВАТ.  На виконання
цього наказу ФМ АРК було проведено некомерційний конкурс з продажу
пакета  акцій,  за результатами якого укладено оспорюваний договір
купівлі-продажу пакета акцій.
     Названі акти  Фонду  не  містять  даних,  які  свідчили б про
покладення  на  ФМ  АРК  представницьких  функцій  у   відповідних
відносинах,  отже  ФМ АРК правомірно діяв від свого імені згідно з
наданими йому повноваженнями.
     Таким чином,   судове   рішення   не   відповідало  фактичним
обставинам справи.
     Інший висновок  суду  щодо  моменту переходу до покупця права
власності  на  придбаний  пакет  акцій  грунтувався  виключно   на
положенні  частини першої статті 5 Закону України "Про Національну
депозитарну  систему  та  особливості  електронного  обігу  цінних
паперів в Україні" ( 710/97-вр ),  хоча цією нормою  визначено  не
момент переходу права власності, а порядок передачі іменних цінних
паперів новому власнику.
     Разом з тим у цьому рішенні відсутня мотивація стосовно того,
чому  до спірної умови договору не застосовано правове регулювання
моменту  переходу  права  власності  на  придбаний  пакет   акцій,
передбачене  пунктом  49  чинного на час вирішення спору Положення
про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих
акціонерних   товариств,   створених   у   процесі   приватизації,
затвердженого спільним наказом  Фонду  державного  майна  України,
Антимонопольного  комітету  України,  Державної  комісії  з цінних
паперів та   фондового   ринку   від   04.08.97   N  821/55/01/204
( z0299-97 ),  згідно з яким право власності на пакет  акцій  ВАТ,
який  продавався  на  конкурсі,  переходить до переможця з моменту
повної  сплати  вартості  пакета  акцій,  визначеної   нотаріально
посвідченим договором купівлі-продажу.
     Крім того,  у мотивувальній частині рішення відсутня будь-яка
оцінка інших викладених вище обставин, на яких грунтувалися вимоги
позивача  щодо  визнання  договору  купівлі-продажу  пакета  акцій
недійсним.  Фактично переважна більшість підстав,  з  яких  подано
позов, не розглядалася.
     З огляду  на  викладене  рішення  Вищого  арбітражного   суду
України  зі справи скасовано,  справу передано на новий розгляд за
територіальною  підсудністю  до   арбітражного   суду   Автономної
Республіки Крим.
     2.3. У    здійсненні    продажу   пакета   акцій   відкритого
акціонерного товариства за  конкурсом  невиконання  покупцем  умов
участі  у  конкурсі  є  підставою  для визнання недійсним договору
купівлі-продажу пакета акцій, укладеного за результатами конкурсу.
     До Вищого  арбітражного суду України звернувся Фонд з позовом
до спільного підприємства ( далі -  підприємство)  про  розірвання
договору  купівлі-продажу  пакета  акцій  відкритого  акціонерного
товариства (далі - товариство),  стягнення неустойки  за  несплату
коштів  за  об'єкт  приватизації  та  пені за несплату неустойки у
встановлений термін.
     Відповідач подав  до  позивача  зустрічний позов про визнання
недійсними некомерційного конкурсу з продажу пакета акцій  ВАТ  та
договору купівлі-продажу пакета акцій.
     Рішенням судової колегії Вищого арбітражного суду України  по
розгляду   спорів  відмовлено  у  задоволенні  первісного  позову,
задоволено   зустрічний   позов,   визнано    недійсним    договір
купівлі-продажу  пакета  акцій і зобов'язано сторони повернути все
одержане за  договором,  а  також  стягнуто  з  Фонду  на  користь
підприємства сплачену суму застави.
     У прийнятті  рішення судова колегія виходила з такого.
     Під час   проведення  конкурсу  з  продажу  пакета  акцій  та
укладення   договору   купівлі-продажу    не    дотримано    вимог
законодавства щодо надання продавцем вичерпної інформації стосовно
об'єкта продажу,  а також  щодо  виконання  покупцем  встановлених
органом  приватизації  додаткових умов участі у конкурсі в частині
надання інформації про наявність досвіду діяльності у  відповідній
галузі.
     Крім того,  у листі Антимонопольний комітет України наголосив
на неповноті поданої підприємством інформації для надання згоди на
придбання пакета акцій, у зв'язку з чим було витребувано додаткові
документи.  Тим самим піддано сумніву висновок про обгрунтованість
згоди Антимонопольного комітету України на придбання пакета акцій.
     Крім того,  найменування сторони за договором купівлі-продажу
(покупця) не  співпадає  з  найменуванням  юридичної  особи,  якій
розпорядженням  Антимонопольного  комітету України надано згоду на
придбання пакета акцій.
     За даних  обставин  договір  купівлі-продажу  пакета  акцій є
недійсним як такий,  що не відповідає вимогам закону.  З огляду на
недійсність  договору  вимоги  за первісним позовом задоволенню не
підлягають.
     Фонд звернувся  до  судової  колегії Вищого арбітражного суду
України  по  перегляду  рішень,  ухвал,  постанов  з  заявою   про
скасування зазначеного рішення та задоволення первісного позову.
     Свої вимоги заявник мотивував таким.
     Оскільки частиною   другою  статті  20  Закону  України  "Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу  приватизацію)"
( 2171-12 ) передбачено місячний строк для звернення з заявою  про
визнання недійсними укладених на конкурсі угод, а зустрічний позов
у справі було подано через 5 місяців з  дня  проведення  конкурсу,
судом   у   процесі  розгляду  спору  порушено  вимоги  статті  80
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ),  згідно з якою  закінчення
строку  позовної  давності  до пред'явлення позову є підставою для
відмови у позові.
     Заявник не  погоджується з викладеними у рішенні доводами про
недотримання  встановленої  органом   приватизації   вимоги   щодо
обов'язку  надання  учасником  конкурсу  інформації  про наявність
досвіду діяльності у відповідній галузі.
     Доводи щодо   відсутності   згоди  Антимонопольного  комітету
України на  придбання  пакета  акцій  заявник  вважає  такими,  що
грунтуються на припущеннях, і є бездоказовими.
     Розглянувши доводи заявника та перевіривши матеріали  справи,
судова  колегія  Вищого  арбітражного  суду  України  по перегляду
рішень, ухвал, постанов встановила таке.
     Доводи заявника  щодо порушення судом у розгляді спору статті
80 Цивільного кодексу України ( 1540-06  )  в  частині  закінчення
строку  позовної  давності для пред'явлення зустрічного позову про
визнання  договору  купівлі-продажу  пакета  акцій   недійсним   є
безпідставними.
     Згідно із статтею 71 Цивільного кодексу України (  1540-06  )
загальний  строк  для  захисту права за позовом особи,  право якої
порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Крім того,
недійсні  угоди,  як  правило,  не  породжують  для сторін прав та
обов'язків,  тому до вимог  про  визнання  недійсними  таких  угод
строки позовної давності не застосовуються.
     Заявник безпідставно ототожнює угоди, укладені на конкурсі та
пов'язані з організацією  та  проведенням  конкурсу,  з  договором
купівлі-продажу об'єкта приватизації.
     Відповідно до  абзацу  3  частини  першої  статті  23  Закону
України  "Про  приватизацію  невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)" (  2171-12  ) у разі придбання об'єкта приватизації
за конкурсом договір  купівлі-продажу  між  покупцем  і  продавцем
укладається  не  пізніш як у п'ятиденний термін з дня затвердження
органом приватизації результатів конкурсу.
     Місячний строк,  передбачений  частиною  другою   статті   20
Закону ( 2171-12 ),  встановлено  для  визнання  недійсними  угод,
пов'язаних  з  організацією  та проведенням конкурсу,  тому він не
стосується  договору  купівлі-продажу  об'єкта  приватизації,   що
укладається за результатами конкурсу.
     Згідно із   статтею   16  Закону  України  "Про  приватизацію
державного майна"  (  2163-12  )  продаж  об'єктів приватизації за
конкурсом  здійснюється  у  порядку,  що   затверджується   Фондом
державного  майна  України,  Антимонопольним  комітетом України та
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку  відповідно
до розділу IV Закону України "Про приватизацію невеликих державних
підприємств ( малу приватизацію)" (  2171-12  ) 3.
_____________
 3 Аналогічний  за змістом припис містить стаття 16 Закону України
   "Про приватизацію  державного  майна"  (  2163-12  ) у редакції
   Закону України  "Про  внесення  змін  до  Закону  України  "Про
   приватизацію державного   майна"   від  18.05.2000  N  1724-III
   ( 1724-14 ).
     Статтею 16   Закону   України   "Про  приватизацію  невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) передбачено
право Фонду державного майна України встановлювати додаткові умови
участі покупців в конкурсі,  що не суперечить цілям і змісту цього
Закону.
     Пунктами 3,  16  чинного на час розгляду справи Положення про
порядок проведення конкурсів з  продажу  пакетів  акцій  відкритих
акціонерних   товариств,   створених   у   процесі   приватизації,
затвердженого спільним наказом  Фонду  державного  майна  України,
Антимонопольного  комітету  України,  Державної  комісії  з цінних
паперів та  фондового   ринку   від   04.08.97   N   821/55/01/204
( z0299-97 ) (далі - Положення) до компетенції органу приватизації
віднесено встановлення додаткових умов участі в конкурсі,  якими є
вимоги  до  підтверджуючих  документів,  що стосуються необхідного
мінімального розміру основних фондів  учасника  конкурсу,  досвіду
роботи  у  відповідній  галузі,  дотримання вимог антимонопольного
законодавства тощо 4.
________________
 4 Відповідні повноваження органу приватизації  щодо  встановлення
   додаткових  умов  участі  в  конкурсі передбачені й нині чинним
   Положенням про порядок проведення конкурсів з  продажу  пакетів
   акцій  відкритих  акціонерних  товариств,  створених  у процесі
   приватизації та корпоратизації,  затвердженим  наказом  тих  же
   державних органів  від  13.09.2000  N  1908/11/271 ( z0665-00 )
   (підпункт 1.3 пункту 1, підпункт 3.4 пункту 3).
     Аналіз матеріалів справи свідчить,  що  органом  приватизації
було   встановлено   додаткову   умову   участі  в  конкурсі  щодо
обов'язкового надання інформації про наявність досвіду  діяльності
у відповідній галузі.
     Підприємством - учасником конкурсу названої  вимоги  виконано
не було.
     Крім того,  як  випливає  з  матеріалів  справи,  зокрема,  з
розпорядження   Антимонопольного   комітету  України,  що  містить
перелік основних видів  діяльності  підприємства,  останнє  такого
досвіду не має.
     Згідно з абзацом третім пункту  37  Положення  (  z0299-97  )
недотримання  претендентом  додаткових  умов участі у конкурсі дає
підстави  органу  приватизації  недопустити  його  до   участі   у
конкурсі.
     З огляду  на  відсутність у підприємства досвіду діяльності у
відповідній галузі як додаткової умови участі в конкурсі з продажу
пакета  акцій  участь у конкурсі загаданого підприємства та продаж
йому   пакета   акцій   здійснені   з   порушенням   встановленого
законодавством  порядку приватизації,  що є підставою для визнання
договору купівлі-продажу пакета акцій,  укладеного за результатами
конкурсу, недійсним.
     За таких обставин судова  колегія  Вищого  арбітражного  суду
України по перегляду рішень,  ухвал,  постанов дійшла висновку, що
рішення Вищого арбітражного суду України відповідає  законодавству
і фактичним обставинам справи та залишила його без зміни.
     2.4. Підставою  для  перегляду  рішення  арбітражного суду за
нововиявленими  обставинами  став  той  факт,  що  покупці  цінних
паперів  не  знали  і  не  могли знати про відсутність у продавців
права на відчуження пакетів акцій.
     З заявою  про  перегляд рішення за нововиявленими обставинами
може звернутися як сторона, так і третя особа.
     Рішенням Вищого  арбітражного суду України задоволено позовні
вимоги Фонду щодо визнання недійсними укладених  Фондом  первісних
договорів  купівлі-продажу  пакетів  акцій відкритого акціонерного
товариства (далі - товариство)  і  всіх  наступних  договорів,  на
підставі   яких   в  подальшому  відчужувались  пакети  акцій,  та
зобов'язання реєстратора акцій товариства внести відповідні  зміни
до реєстру, зареєструвавши пакети акцій за державою в особі Фонду.
     Постановою судової колегії Вищого арбітражного  суду  України
по  перегляду  рішень,  ухвал,  постанов рішення суду залишено без
зміни.
     Вищим арбітражним   судом   України  рішення  переглянуто  за
нововиявленими обставинами  та  скасовано,  у  задоволенні  позову
відмовлено.
     У заяві  про  перевірку  рішення  Вищого  арбітражного   суду
України  Фонд просив його скасувати та задовольнити позовні вимоги
з посиланням на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають
значення    для   справи,   та   неправильно   застосовано   норми
матеріального права.
     Розглянувши матеріали   справи  та  доводи  заявника,  судова
колегія Вищого арбітражного  суду  України  по  перегляду  рішень,
ухвал, постанов встановила таке.
     Відповідно до  частини  першої  статті  113  АПК  ( 1798-12 )
рішення може бути переглянуто  за  нововиявленими  обставинами  за
заявою сторони. Оскільки згідно з частиною четвертою статті 27 АПК
треті особи,  які не  заявляють  самостійних  вимог,  користуються
процесуальними  правами  сторін,  крім  права  на зміну підстави і
предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а
також на відмову від позову або визнання позову,  заява відкритого
акціонерного товариства,  яке є третьою особою у справі на стороні
відповідача,  може  бути  підставою  для перегляду рішення суду за
нововиявленими обставинами.
     Обставини, зазначені  у  договорах   купівлі-продажу   пакета
акцій,  наданих третьою особою, мають суттєве значення для справи,
оскільки визначають  підстави  набуття  права  власності  покупцем
акцій.   Зокрема,   зазначеними  договорами  визначено,  що  право
власності на акції переходить від продавця до  покупця  з  моменту
підписання договорів.  Крім того,  зазначається,  що цінні папери,
які є предметом договору купівлі-продажу,  не обтяжені  будь-якими
зобов'язаннями,  не  знаходяться  під арештом та щодо них відсутні
будь-які спірні відносини.
     Названі обставини  не  були і не могли бути відомі заявникові
під час вирішення спору.  Положення про порядок  ведення  реєстрів
власників  іменних цінних паперів,  затверджене рішенням Державної
комісії з цінних паперів та фондового  ринку  від  26.05.98  N  60
( vr060312-98  )  (далі  -  Положення),  не  передбачає  одержання
емітентом документів (їх копій),  на підставі яких вносяться зміни
до системи реєстру  власників  іменних  цінних  паперів  емітента.
Згідно з  пунктом  7.16  названого  Положення  внесення  у систему
реєстру записів про перехід права власності на іменні цінні папери
за      наслідками     цивільно-правових     угод     здійснюється
реєстроутримувачем на підставі ряду документів, зокрема, оригіналу
або  нотаріально  засвідченої  копії цивільно-правової угоди,  яка
підтверджує  перехід  права  власності  на  цінні   папери,   який
залишається у   реєстроутримувача.   Відповідно  до  пункту  3.2.2
Положення всі документи,  на підставі яких здійснюється формування
та    ведення    системи   реєстру,   відносяться   до   категорії
конфіденційних документів.
     Отже надані  заявником  відомості  обгрунтовано визнані судом
нововиявленими обставинами.
     Названими договорами     купівлі-продажу     пакетів    акцій
підтверджується факт придбання цінних паперів за  плату,  а  також
той  факт,  що покупці не знали і не могли знати про відсутність у
продавців права на відчуження пакетів акцій.
     З огляду  на  викладене  судовою колегією Вищого арбітражного
суду України по  перегляду  рішень,  ухвал,  постанов  рішення  зі
справи, прийняте судом за нововиявленими обставинами, залишено без
зміни, а заява без задоволення.
     3. Вирішення  спорів  за  участю  Антимонопольного   комітету
України.
     3.1. Укладення угоди, що призвела до встановлення монопольних
тарифів на оплату послуг щодо реєстрації прав власності на  іменні
цінні  папери  акціонерних  товариств,  визнано  антиконкурентними
узгодженими діями,  відповідальність за вчинення яких  передбачена
Законом України   "Про   обмеження   монополізму   та  недопущення
недобросовісної   конкуренції   у   підприємницькій    діяльності"
( 2132-12 ).
     До Вищого  арбітражного  суду України звернулося товариство з
обмеженою відповідальністю  (далі  -  товариство)  з  позовом  про
визнання  недійсною  постанови  Антимонопольного  комітету України
(далі -  Комітет)  у  частині  застосування  штрафних  санкцій  за
вчинення дій, передбачених статтею 5 Закону України "Про обмеження
монополізму   та   недопущення   недобросовісної   конкуренції   у
підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ).
     Рішенням судової колегії Вищого арбітражного суду України  по
розгляду  спорів  у  задоволенні позову відмовлено з посиланням на
те, що товариство обгрунтовано визнано таким, що займає монопольне
становище на ринку послуг щодо реєстрації прав власності на іменні
цінні папери акціонерних товариств,  з якими ним укладено договори
на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів,  та на нього
правомірно накладено штраф за вчинення антиконкурентних узгоджених
дій.
     У заяві  про  перегляд  рішення   товариство   просило   його
скасувати як таке,  що не відповідає обставинам справи та прийняте
з порушенням норм матеріального права.
     Розглянувши матеріали    справи,    судова   колегія   Вищого
арбітражного суду України по  перегляду  рішень,  ухвал,  постанов
встановила таке.
     Постановою державного  уповноваженого   Комітету   товариство
визнано  таким,  що  займає  монопольне  становище  з  часткою 100
відсотків на ринку послуг щодо реєстрації прав власності на іменні
цінні  папери акціонерних товариств,  з якими товариством укладено
договори про ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
     За результатами  проведеної  перевірки Комітетом встановлено,
що між товариством та акціонерним товариством  укладено  додаткову
угоду  до  договору  про  ведення реєстру власників іменних цінних
паперів,  відповідно до якої значно підвищено вартість послуг щодо
реєстрації  прав  власності  на  іменні  цінні папери акціонерного
товариства.
     Відповідно до   частини   другої   пункту   2  Положення  про
діяльність з обліку прав  власності  на  іменні  цінні  папери  та
депозитарну  діяльність,  затвердженого  Указом Президента України
від 02.03.96  N  160/96  ( 160/96 ),  реєстрація прав власності на
іменні цінні папери відповідного емітента у разі,  якщо  кількість
власників  іменних  цінних  паперів  емітента перевищує 500,  може
здійснюватися  лише  одним  реєстратором,  з  яким  емітент  уклав
договір про ведення реєстру власників іменних цінних паперів.
     Внаслідок укладення  з емітентом договору про ведення реєстру
власників іменних  цінних  паперів  реєстратор  займає  монопольне
становище на ринку послуг щодо реєстрації прав власності на іменні
цінні папери емітента, оскільки покупці цінних паперів зобов'язані
здійснювати   таку   реєстрацію   лише   у  визначеного  емітентом
реєстратора.
     Товариством не  доведено,  що  підвищення  тарифу  на  оплату
послуг щодо реєстрації прав  власності  на  акції  було  викликане
збільшенням   кількості   угод   щодо   акцій  названого  суб'єкта
господарювання та зростанням пов'язаних з цим витрат реєстратора.
     Таким чином,  укладення названої додаткової угоди до договору
про  ведення  реєстру  власників  іменних   цінних   паперів   між
товариством  (реєстратор)  та  відкритим  акціонерним  товариством
(емітент) призвело до встановлення монопольних тарифів  на  оплату
послуг  щодо  реєстрації  прав  власності  на  іменні цінні папери
акціонерного товариства.
     Відповідно до  статей  5,  19  Закону  України "Про обмеження
монополізму   та   недопущення   недобросовісної   конкуренції   у
підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) в  редакції  від  03.03.98
( 154/98-вр  )  угоди,  що  призвели  до  встановлення монопольних
тарифів,  визнаються  антиконкурентними  узгодженими   діями,   за
вчинення  яких  Антимонопольним  комітетом  України  на  суб'єктів
господарювання накладається штраф.
     З огляду на викладене судовою  колегією  Вищого  арбітражного
суду України по перегляду рішень,  ухвал, постанов рішення судової
колегії  по  розгляду  спорів  залишено  без  зміни  як  таке,  що
відповідає фактичним обставинам справи.
     3.2. Набуття   у   власність   пакета  акцій,  що  забезпечує
досягнення  менш  ніж  25  відсотків  голосів  у   вищому   органі
управління  юридичної особи,  акції якої набуваються,  не потребує
отримання попередньої згоди Антимонопольного комітету України.
     Рішенням Вищого  арбітражного суду України задоволено позовні
вимоги компанії про усунення перешкод у здійсненні продажу  пакета
акцій  та  визнання  частково  недійсним  розпорядження  Комітету.
Названим рішенням поновлено встановлений статтею 24 Закону України
"Про   обмеження   монополізму   та   недопущення  недобросовісної
конкуренції у  підприємницькій  діяльності"  ( 2132-12 ) строк для
звернення  до  арбітражного  суду,  а  також   визнано   недійсним
розпорядження  Комітету  в  частині  необхідності  отримання згоди
останнього на вчинення компанією будь-яких дій щодо  пакета  акцій
як  таке,  що  суперечить  чинному  законодавству та обмежує право
власника на свій розсуд розпоряджатися належним йому майном.
     У заяві до Вищого арбітражного суду  України  Комітет  просив
судове  рішення  скасувати з посиланням на недоведеність обставин,
що мають значення для справи,  які суд  визнав  встановленими,  та
неправильне застосування судом норм матеріального права.  На думку
заявника, судом безпідставно відновлено строк звернення до суду, а
також   відмовлено   у  задоволенні  клопотання  щодо  відкладення
розгляду справи у зв'язку з виїмкою документів, які мають значення
для справи,  органами прокуратури, що стало перешкодою для надання
Комітетом всіх необхідних доказів в обгрунтування  своїх  вимог  і
заперечень.
     Розглянувши матеріали справи та доводи сторін, судова колегія
Вищого  арбітражного  суду  України  по  перегляду рішень,  ухвал,
постанов встановила таке.
     Матеріали справи  підтверджують  факт надання Комітетом згоди
на придбання компанією пакета акцій акціонерної компанії.
     На підставі  отриманого  дозволу  між  Фондом та компанією за
результатами   комерційного   конкурсу   було   укладено   договір
купівлі-продажу пакета акцій.
     За умовами укладеного договору право власності  на  придбаний
пакет акцій перейшло до покупця - компанії з моменту повної сплати
вартості пакета акцій та нотаріального посвідчення договору.
     У прийнятті  оскаржуваного  рішення  суд  виходив  зі  змісту
статті 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ),  згідно з якою
власник на свій розсуд володіє,  користується  та  розпоряджається
належним  йому  майном  та  має  право  вчиняти  щодо  свого майна
будь-які дії, що не суперечать закону.
     Згідно з підпунктом "и" пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів
України від  11.11.94  N  765  (  765-94-п  )  "Про  запровадження
механізму  запобігання  монополізації  товарних ринків" в редакції
від 22.11.99 ( 2121-99-п ) та підпунктом 4.10.  пункту 4 Положення
про   контроль   за   економічною   концентрацією,   затвердженого
розпорядженням Антимонопольного  комітету  України  від   25.05.98
N 134-р  (  z0409-98  ) (в редакції розпорядження Антимонопольного
комітету України від 18.02.2000 N 31-р  (  z0241-00  ),  попереднє
одержання  згоди  Комітету або його органів є обов'язковим у разі,
коли набуття у власність пакета  акцій  забезпечує  досягнення  25
відсотків голосів у вищому органі управління відповідної юридичної
особи, якщо сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації
товарів  цієї  юридичної  особи  та  суб'єкта  господарювання,  що
набуває зазначені права, за підсумками останнього фінансового року
перевищує суму грошового еквівалента,  що дорівнює 12 млн. доларів
США,  і при цьому вартість активів або обсяг реалізації товарів як
у  суб'єкта  господарювання,  що набуває акції,  так і в юридичної
особи,  акції   якої   набуваються,   перевищує   суму   грошового
еквівалента, що дорівнює 1 млн. доларів США.
     Розпорядження Комітету  в  частині   необхідності   отримання
компанією  згоди  Комітету  на  вчинення будь-яких дій щодо пакета
акцій  суперечить  законодавству  та  правомірно   визнано   судом
недійсним у цій частині.
     Крім того, судом обгрунтовано відновлено встановлений статтею
24  Закону  України  "Про  обмеження  монополізму  та  недопущення
недобросовісної конкуренції    у    підприємницькій    діяльності"
( 2132-12  )  в  редакції  від  05.07.95  (  258/95-вр ) строк для
звернення до суду, оскільки причину пропуску процесуального строку
визнано   поважною.  Матеріали  справи,  зокрема,  листування  між
сторонами,  свідчать про  те,  що  Комітет  зволікав  у  вирішенні
спірного питання.
     Судом не   було   задоволено   клопотання   відповідача   про
відкладення  розгляду  справи  у  зв'язку  з  виїмкою   документів
органами прокуратури,  проте було оголошено перерву в засіданні до
усунення названої перешкоди.
     З огляду  на  викладене  судовою колегією Вищого арбітражного
суду України по перегляду рішень,  ухвал,  постанов судове рішення
залишено  без  зміни  як таке,  що відповідає обставинам справи та
чинному законодавству, а заяву Комітету - без задоволення.
 
Заступник Голови Вищого
арбітражного суду України                           А.Осетинський
 








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка