Законы Украины

Новости Партнеров
 

Вимагання посадовою особою хабара за вчинення діяння по службі, спрямованого на задоволення протизаконних інтересів хабародавця, не може розглядатись як вимагательство. Призначення додаткового покарання лише за сукупністю злочинів є неприпустимим


  СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
 
 від 23.10.97
 
     Вимагання посадовою особою хабара за вчинення діяння по
     службі,  спрямованого  на   задоволення   протизаконних
     інтересів  хабародавця,   не   може   розглядатись   як
     вимагательство. Призначення  додаткового покарання лише
              за сукупністю злочинів є неприпустимим
 
                             (Витяг)
 
     Вироком судової  колегії  в  кримінальних  справах Донецького
обласного суду Ф.  засуджено за ч.  3 ст. 168 КК ( 2002-05 ) до 10
років  позбавлення волі з конфіскацією всього майна і позбавленням
права займати керівні й відповідальні  посади  в  системі  органів
державної влади і управління строком на п'ять років;  за ч.  1 ст.
165 КК - до двох  років  позбавлення  волі  з  позбавленням  права
займати   керівні   та  відповідальні  посади  в  системі  органів
державної влади і управління строком на три роки.
     На підставі ст. 42 КК ( 2001-05 ) за сукупністю злочинів йому
визначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна  і
позбавленням  права  займати  керівні  й  відповідальні  посади  в
системі органів державної влади та  управління  строком  на  п'ять
років   з   відбуванням   покарання  у  виправно-трудовій  колонії
посиленого  режиму.  На  підставі  ст.   37   КК   Ф.   позбавлено
спеціального звання старшого лейтенанта міліції.
     За ст.  17,  ч.  2 ст.  143 КК ( 2001-05 ) Ф.  виправдано. Ф.
засуджено  за  одержання  ним  як особою,  що займає відповідальне
становище,  хабара  в  особливо  великих  розмірах,  поєднаного  з
вимагательством,  і  за  зловживання посадовим становищем за таких
обставин.
     Як визнав суд, Ф., працюючи старшим слідчим районного відділу
міського  управління внутрішніх справ у Донецькій області і будучи
посадовою особою,  що займає відповідальне становище,  прийняв  до
свого провадження кримінальну справу щодо Д., порушену за ознаками
злочину, передбаченого ст.  102 КК ( 2001-05 ). На третій день під
час допиту А., з метою одержання від нього хабара, Ф. заявив йому,
що вбачає в його діях склад злочину,  передбаченого ч.  2 ст.  206
КК ( 2002-05 ),  і без оформлення відповідних документів  помістив
його  в  камеру  для  затриманих.  Після  цього  з тією ж метою Ф.
покликав у коридор В.,  з якою А.  перебував у  фактичних  шлюбних
стосунках,  і  запропонував їй дати йому хабар у сумі 1000 доларів
США  за  звільнення  А.  з-під  варти  та  перекваліфікацію   його
злочинних дій на більш м'який закон.  В.  погодилася дати Ф. хабар
частинами по 500 доларів США. і він звільнив А. з-під варти.
     Через десять днів В.  передала Ф. в його службовому кабінеті,
у  приміщенні  районного відділу внутрішніх справ 500 доларів США,
після чого він був затриманий.
     Розглянувши справу  за  касаційними  скаргами  засудженого  й
адвоката,  судова колегія в кримінальних справах  Верховного  Суду
України частково задовольнила їх з таких підстав.
     Всебічно й повно дослідивши докази і давши їм належну оцінку,
суд  дійшов  обгрунтованого  висновку про винність Ф.  в одержанні
хабара за зазначених у вироку обставин. Оскільки він був посадовою
особою,  яка займає відповідальне становище і отримав хабар,  що в
7,5 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, суд
правильно кваліфікував його дії за ч.  3 ст.  168 КК ( 2002-05  ).
Разом з тим за ознакою вимагательства хабара дії Ф.  кваліфіковано
безпідставно.
     Згідно з  роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України,  які
містяться в п.  19 постанови від 7  жовтня  1994  р.  "Про  судову
практику в    справах    про   хабарництво"   (   v0012700-94   ),
вимагательством хабара визнається вимога посадовою  особою  хабара
під  загрозою  вчинення  або  невчинення  з використанням влади чи
посадового становища  дій,  що  можуть  завдати  шкоди  правам  чи
законним  інтересам  того,  хто  дає хабара,  або умисне створення
умов,  за яких особа вимушена  дати  хабара  з  метою  запобігання
шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
     З матеріалів справи вбачається,  що Ф.  запропонував В.  дати
хабар  за  поліпшення  становища  А.,  щодо  якого  було  порушено
кримінальну справу на законних підставах,  та за  звільнення  його
з-під арешту.
     Оскільки вимога Ф.  про матеріальну винагороду була пов'язана
зі  вчиненням  ним  діяння по службі,  спрямованого на задоволення
протизаконних інтересів хабародавця,  висновок суду,  що в  даному
разі  мало  місце  вимагательство  хабара,  є помилковим.  Тому ця
кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з вироку.
     Зайвою  є   і   кваліфікація   дій   Ф.  за  ч.  1 ст. 165 КК
( 2002-05 ),  оскільки його  злочинні  дії  по  одержанню  ним  як
посадовою  особою,  яка  займає відповідальне становище,  хабара в
особливо великих розмірах охоплюються ч. 3 ст. 168 КК і додаткової
кваліфікації за ч.  1 ст.  165 КК не потребують, а інших злочинних
дій, які містили б склад злочину, передбаченого ст. 165 КК, він не
вчиняв.
     Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які
містяться   в   п.  9  постанови  від  22  грудня  1995  р.  N  22
( v0022700-95 ) "Про  практику  призначення  судами  кримінального
покарання",  суд,  визнавши  підсудного  винним у вчиненні кількох
злочинів,  відповідальність за які  передбачена  різними  статтями
Кримінального  кодексу,  повинен  призначити додаткове покарання у
вигляді позбавлення військового звання окремо за кожний злочин,  а
потім  за їх сукупністю.  Призначення додаткового покарання,  як і
основного, лише за сукупністю злочинів, є неприпустимим.
     З  вироку  вбачається,  що  Ф.  на  підставі ч.  1 ст.  37 КК
( 2001-05 ) був позбавлений спеціального звання старший  лейтенант
міліції лише за сукупністю злочинів, а не за конкретний злочин.
     Враховуючи наведене,  судова  колегія  в кримінальних справах
Верховного Суду України вирок змінила:  виключила з нього як зайву
кваліфікацію дій Ф.  за ч.  1 ст.  165 КК (  2002-05  ),  а  також
передбачену ч. 3 ст. 168 КК кваліфікуючу ознаку - одержання хабара
шляхом вимагательства,  та рішення про застосування  до  нього  на
підставі  ч.  1 ст.  37 КК ( 2001-05 ) додаткової міри покарання -
позбавлення спеціального звання старшого лейтенанта міліції.
 
 Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1998 р.








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка