Законы Украины

Новости Партнеров
 

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень


                            Конвенція
          між Урядом України і Урядом Республіки Молдова
          про уникнення подвійного оподаткування доходів
            і майна та попередження податкових ухилень
 
    ( Конвенцію ратифіковано Законом N 134/96-ВР ( 134/96-ВР )
      від 23.04.96 )
 
 
 
     Дата підписання:                    29.08.1995
     Дата ратифікації Україною:          23.04.1996  
     Дата набрання чинності для України: 27.05.1996
 
     Уряд України і Уряд Республіки Молдова,
     бажаючи укласти    Конвенцію    про    уникнення   подвійного
оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень
     і підтверджуючи  своє  прагнення  до  розвитку та поглиблення
взаємних економічних стосунків,
     домовились про таке:
 
                             Стаття 1
 
             Особи, до яких застосовується Конвенція
 
     Ця Конвенція буде застосовуватись до осіб,  які є резидентами
однієї або обох Договірних Держав.
 
                             Стаття 2
 
              Податки, на які поширюється Конвенція
 
     1. Ця Конвенція застосовується до податків на доходи і майно,
що    стягуються    від   імені   Договірної   Держави,   або   її
політико-адміністративного   підрозділу,   або   місцевої   влади,
незалежно від способу їх стягнення.
     2. Податками на доход і  майно  вважаються  всі  податки,  що
справляються  від  загальної  суми  доходу та вартості майна або з
елементів доходу,  включаючи податки на  доходи  від  відчужування
майна  і  податки  на  загальну  суму  заробітної  плати і платні,
сплачуваних підприємством.
     3. Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є:
     а) в Україні:
       (і) податок на прибуток підприємств; і
       (іі) прибутковий податок з громадян
            (надалі "Український податок");
     b) у Молдові:
       (і) податок на прибуток (доход) підприємств;
       (іі) прибутковий податок з фізичних осіб;
       (ііі) податок на майно
             (надалі "молдавський податок").
     4. Ця  Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних
або подібних по суті податків,  які стягуються однією з Договірних
Держав  після дати підписання цієї Конвенції,  в доповнення до або
замість існуючих податків  цієї  Договірної  Держави.  Компетентні
органи  Договірних  Держав  повідомляють  один одного про будь-які
істотні  зміни,  що  відбуваються   в   їх   законодавствах   щодо
оподаткування.
 
                             Стаття 3
 
                       Загальні визначення
 
     1. У розумінні цієї Конвенції,  якщо із контексту не випливає
інше:
     а) термін "Україна" при використанні в географічному значенні
означає територію України,  її континентальний шельф і її виключну
(морську)  економічну  зону,  а  також  будь-яку іншу територію за
межами територіальних вод України,  яка відповідно до міжнародного
права  визначається  або  може  бути  в  подальшому  визначена  як
територія,  в  межах  якої  можуть  здійснюватись  права   України
стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсів;
     b) термін "Республіка Молдова" означає  територію  Республіки
Молдова  і  при  використанні  в  географічному  значенні  включає
територію води і  повітряний  простір,  стосовно  яких  Республіка
Молдова здійснює свої суверенні права і юрисдикцію,  в т. ч. право
на експлуатацію надр  і  натуральних  ресурсів  згідно  з  нормами
міжнародного права;
     с) термін "національна особа" означає:
       (і) фізичну особу, яка має громадянство Договірної Держави;
       (іі) усі  юридичні  особи,  партнерства  і  асоціації,   що
одержують свій статус як такий за чинним законодавством Договірної
Держави;
     d) термін  "Договірна  Держава"  і  "друга Договірна Держава"
означають залежно від контексту Україну або Молдову;
     е) термін  "особа"  включає  фізичну  особу,  юридичну особу,
компанію або будь-яке інше об'єднання осіб;
     f) термін "компанія" означає будь-яке корпоративне об'єднання
або будь-яку організацію,  що розглядається з метою  оподаткування
як корпоративне об'єднання;
     g) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство
другої Договірної  Держави" означають відповідно підприємство,  що
керується  резидентом  Договірної  Держави,  та  підприємство,  що
керується резидентом другої Договірної Держави;
     h) термін   "міжнародне   перевезення"    означає    будь-яке
перевезення  морським,  річковим  або повітряним судном,  дорожнім
транспортним засобом,  що експлуатується підприємством  Договірної
Держави, крім випадків, коли морське, річкове або повітряне судно,
дорожній транспортний засіб експлуатується виключно між пунктами в
другій Договірній Державі;
     i) термін "компетентний орган"  означає  стосовно  України  -
Міністерство   фінансів   або  його  повноважного  представника  і
стосовно Молдови - Міністерство  фінансів  або  його  повноважного
представника.
     2. При  застосуванні  цієї  Конвенції   Договірною   Державою
будь-який термін,  не визначений у Конвенції, має те значення, яке
надається законодавством цієї Договірної Держави щодо податків, на
які поширюється ця Конвенція, якщо з контексту не випливає інше.
 
                             Стаття 4
 
                            Резиденція
 
     1.   При  застосуванні  цієї  Угоди  вираз  "резидент  однієї
Договірної  Держави"  означає  особу,  яка  за законодавством цієї
Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання,
постійного  місця  перебування, місцезнаходження керівного органу,
місця  реєстрації  або  іншого  аналогічного критерію. Цей термін,
разом  з  тим  не виключає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій
Державі,  тільки  якщо  ця  особа  одержує  доходи  з джерел в цій
Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться.
     2. У випадку,  коли відповідно  до  положень  пункту  1  цієї
статті  фізична  особа  є  резидентом  обох  Держав,  її становище
визначається відповідно до таких правил:
       а) вона  вважається резидентом Договірної Держави,  де вона
має постійне житло. Якщо вона має постійне житло в обох Договірних
Державах,  вона  вважається  резидентом тієї Держави,  де вона має
більш тісні  особисті  й  економічні   зв'язки   (центр   життєвих
інтересів);
       b) у разі,  коли Договірна Держава,  в якій вона має  центр
життєвих  інтересів,  не  може бути визначена або коли вона не має
постійного житла в жодній з  Договірних  Держав,  вона  вважається
резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає;
       с) якщо вона звичайно проживає в обох  Договірних  Державах
або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається
резидентом тієї Держави, національною особою якої вона є;
       d) якщо  вона  є національною особою обох Договірних Держав
або коли вона не є громадянином жодної з них,  компетентні  органи
Договірних Держав вирішують питання оподаткування такого резидента
за взаємною згодою.
     3. У випадку,  коли відповідно до положень пункту 1 особа, що
не є фізичною особою,  є резидентом обох Договірних  Держав,  вона
вважається   резидентом   Договірної  Держави,  де  розміщений  її
фактичний керівний орган.
 
                             Стаття 5
 
                     Постійне представництво
 
     1. Для цілей цієї Конвенції термін "постійне  представництво"
означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково
здійснюється підприємницька діяльність підприємства.
     2. Термін "постійне представництво", зокрема, включає:
     а) місцезнаходження дирекції;
     b) відділення;
     с) контору;
     d) фабрику;
     e) майстерню;
     f) установку або споруду для розвідки природних ресурсів;
     g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке
інше місце видобутку природних ресурсів;
     h) склад або іншу споруду,  що використовується для  поставки
товарів.
     3. Будівельний майданчик або монтажний чи складальний  об'єкт
є постійними представництвами лише в тому разі,  якщо вони існують
більше дванадцяти місяців.
     4. Незважаючи  на  попереднє  положення  цієї статті,  термін
"постійне представництво" не розглядається як такий, що включає:
     а) використання споруд виключно з метою зберігання або показу
товарів чи виробів, що належать підприємству:
     b) утримання   запасів   товарів  або  виробів,  що  належать
підприємству, виключно з метою зберігання або показу;
     с) утримання   запасів   товарів  або  виробів,  що  належать
підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;
     d) утримання  постійного  місця  діяльності  виключно з метою
закупівлі товарів чи  виробів  або  для  збирання  інформації  для
підприємства;
     е) утримання постійного місця  діяльності  виключно  з  метою
здійснення   підприємства  будь-якої  іншої  діяльності,  яка  має
підготовчий або допоміжний характер;
     f) утримання   постійного   місця   діяльності  виключно  для
здійснення   будь-якої  комбінації видів діяльності, перелічених у
підпунктах  від  а)  до  е),  за  умови,  що  сукупна   діяльність
постійного  місця  діяльності,    яка    виникає  внаслідок  такої
комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.
     5. Якщо, крім агента з незалежним статусом, про якого йдеться
в  6-му  пункті  цієї статті,  інша особа,  незалежно від положень
пунктів 1 і 2 цієї статті,  діє від імені підприємства  і  має,  і
звичайно  використовує  в Договірній Державі повноваження укладати
контракти,  або утримує запаси товарів  та  виробів,  що  належить
підприємству,  з  яких здійснюється регулярна поставка цих товарів
від імені підприємства,  то це підприємство розглядається як таке,
що  має  постійне  представництво  в  цій  Державі  щодо будь-якої
діяльності,  яку ця особа здійснює для підприємства,  за винятком,
якщо   діяльність   цієї   особи  обмежується тією, що зазначена в
пункті 4,  яка,  якщо  і   здійснюється   через   постійне   місце
діяльності,   не   робить  з  цього  постійного  місця  діяльності
постійного представництва відповідно до положень цього пункту.
     6. Підприємство  не  розглядається  як таке,  що має постійне
представництво в  Договірній  Державі,  лише  якщо  воно  здійснює
підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера
чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови,  що ці
особи діють у межах своєї звичайної діяльності.
     7. Той  факт,  що  компанія,  яка  є  резидентом   Договірної
Держави,  контролює  чи  контролюється компанією,  що є резидентом
другої  Договірної  Держави  або   яка   здійснює   підприємницьку
діяльність у цій другій Державі (або через постійне представництво
або будь-яким іншим чином),  сам по собі не перетворює одну з  цих
компаній у постійне представництво другої компанії.
 
                             Стаття 6
 
                   Доходи від нерухомого майна
 
     1. Доходи,  що  одержуються резидентом Договірної Держави від
нерухомого майна (включаючи доход  від  сільськогосподарської  або
лісової експлуатації),  яке міститься в другій Договірній Державі,
можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
     2. Термін "нерухоме майно" повинен мати те значення,  яке він
має у законодавстві Договірної Держави, в якій міститься це майно.
Цей термін повинен у будь-якому випадку включати майно,  допоміжне
щодо нерухомого майна,  худобу  і  обладнання,  використовувані  в
сільському і лісовому господарстві,  права, до яких застосовуються
положення загального  права  щодо  земельної  власності,  узуфрукт
нерухомого  майна  і  права  на перемінні або фіксовані платежі як
компенсації за розробку або право на розробку мінеральних запасів,
джерел та інших природних ресурсів.  Морські,  річкові і повітряні
судна,  дорожні транспортні засоби не  розглядаються  як  нерухоме
майно.
     3. Положення пункту 1 цієї  статті  застосовуються  також  до
доходів,  одержуваних від прямого використання,  здавання в оренду
або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.
     4. Положення  пунктів  1 і 3 цієї статті застосовується також
до доходів від нерухомого  майна  підприємств  і  до  доходів  від
нерухомого  майна,  використовуваного  для  здійснення  незалежних
особистих послуг.
 
                             Стаття 7
 
             Прибуток від підприємницької діяльності
 
     1. Прибуток підприємства Договірної  Держави  оподатковується
тільки  у  цій  Державі,  якщо  тільки це підприємство не здійснює
підприємницької  діяльності  у  другій  Договірній  Державі  через
розташоване  в  ній  постійне  представництво.  Якщо  підприємство
здійснює підприємницьку  діяльність,  як  вказано  вище,  прибуток
підприємства  оподатковується  в другій Державі,  але тільки в тій
частині, яка стосується цього постійного представництва.
     2. З   урахуванням   положень  пункту  3  цієї  статті,  якщо
підприємство однієї  Договірної  Держави  здійснює  підприємницьку
діяльність  у  другій  Договірній  Державі  через  розташоване там
постійне представництво,  то в кожній Договірній Державі до такого
постійного представництва відноситься прибуток,  який воно могло б
одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим
такою  ж  або  аналогічною  діяльністю  в таких же або аналогічних
умовах і діяло в повній незалежності від  підприємства,  постійним
представництвом якого воно є.
     3. У   визначенні    прибутку    постійного    представництва
допускається  віднімання  витрат,  понесених  для цілей постійного
представництва,    включаючи     розподіл     управлінських     та
загальноадміністративних витрат,  понесених для цілей підприємства
в цілому як у Державі, де розташоване постійне представництво, так
і в будь-якому іншому місці.  У будь-якому випадку такі витрати не
повинні  включати  будь-які  суми,  що  сплачуються  (інакше,  ніж
покриття  витрат,  що дійсно мали місце) постійним представництвом
підприємству або його іншому підрозділу  як  роялті,  гонорар  або
інші подібні платежі за користування патентами або іншими правами,
або як комісійні за надані особливі  послуги  та  управління,  чи,
виключаючи  банки,  як  проценти  за позику,  надану підприємством
постійному представництву.
     4. У міру того, як визначення в Договірній Державі відповідно
до   її   законодавства   прибутку,   що   стосується   постійного
представництва,  на  базі  пропорційного  розподілу загальної суми
прибутку  підприємства  його  різним  підрозділам,   є   звичайною
практикою,  ніщо  в  пункті 2 цієї статті не буде перешкоджати цій
Договірній  Державі  визначати  оподатковуваний  прибуток   шляхом
такого  розподілу,  як  це  диктується  практикою;  обраний спосіб
розподілу,  однак,  повинен  бути  таким,   що   його   результати
відповідатимуть принципам, які містяться в цій статті.
     5. Жоден прибуток не відноситься до постійного представництва
на  основі  простої  закупки постійним представництвом товарів або
виробів для підприємства.
     6. Для  цілей попередніх пунктів прибуток,  що відноситься до
постійного представництва,  визначається щорічно одним  і  тим  же
методом, якщо тільки немає достатньої і вагомої причини для зміни.
     7. Якщо прибуток  включає  види  доходів,  які  розглядаються
окремо  в  інших  статтях цієї Конвенції,  положення цих статей не
будуть зачіпатися положеннями цієї статті.
 
                             Стаття 8
 
                      Міжнародний транспорт
 
     1. Прибутки,  одержані  резидентом  Договірної  Держави   від
експлуатації  морських,  річкових  і  повітряних  суден,  дорожніх
транспортних   засобів   у   міжнародних    перевезеннях    будуть
оподатковуватись лише в цій Державі.
     2. Для цілей цієї статті прибутки від  експлуатації  морських
або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають:
     а) доход від здавання в оренду морських або повітряних суден;
і
     b) прибутки від використання, утримання або здавання в оренду
контейнерів   (включаючи   трейлери  і  супутні  устаткування  для
транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування
товарів  чи  виробів;  де  така  оренда  або таке використання або
утримання,  залежно від випадку, і побічними стосовно експлуатації
морського або повітряного судна у міжнародних перевезеннях.
     3. Якщо  прибутки,  відповідно  до  пункту  1  цієї   статті,
отримуються  резидентом  Договірної  Держави  від  участі  у пулі,
спільному підприємстві  та  міжнародному  транспортному  агенстві,
прибутки,    що    відносяться   до   такого   резидента,   будуть
оподатковуватись тільки в Договірній Держав,  резидентом  якої він
є.
 
                             Стаття 9
 
                     Асоційовані підприємства
 
     1. У випадку, коли:
     а) підприємство Договірної Держави  прямо  або  безпосередньо
бере  участь  у  керівництві,  контролі  або капіталі підприємства
другої Договірної Держави, або
     b) одні  й  ті  ж  особи прямо або посередньо беруть участь у
керівництві,  контролі або капіталі підприємства однієї Договірної
Держави  і  підприємства  другої  Договірної Держави,  і в кожному
випадку  між  двома  підприємствами  в   їх   підприємницьких   та
фінансових взаємовідносинах  створюються або встановлюються умови,
відмінні  від  тих,  які  мали  б  місце  між  двома   незалежними
підприємствами,   тоді   будь-який  прибуток,  який  міг  би  бути
нарахований одному з них,  але з причин наявності цих умов не  був
йому  нарахований,  може  бути  включений  Договірною  Державою до
прибутку цього підприємства і відповідно оподаткований.
     2. У випадку,  коли одна Договірна Держава включає в прибутки
підприємства  цієї  Держави - і відповідно оподатковує - прибутки,
по яких підприємства другої Договірної Держави було оподатковано в
цій  другій Державі, і прибутки, таким чином включені, і прибутки,
які  були  б нараховані підприємству першої згаданої Держави, якби
умови  взаємовідносин між двома підприємствами були б умовами, які
існують  між  незалежними  підприємствами,  тоді  ця друга Держава
повинна  зробити відповідні поступки в сумі податку, що стягується
з  цих  прибутків.  При  визначенні  такої  поправки  повинні бути
розглянуті  інші  положення  цієї  Конвенції, а компетентні органи
Договірних  Держав  можуть  проконсультуватися один з одним у разі
необхідності.
 
                            Стаття 10
 
                            Дивіденди
 
     1. Дивіденди,  що сплачуються  компанією,  яка  є  резидентом
Договірної  Держави,  резиденту другої Договірної Держави,  можуть
оподатковуватись у цій другій Державі.
     2. Однак  такі  дивіденди  можуть  також  оподатковуватись  у
Договірній  Державі,  резидентом  якої  є  компанія,  що   сплачує
дивіденди,  і  відповідно до законодавства цієї Держави,  але якщо
одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується,
не повинен перевищувати:
     а) 5 відсотків  загальної  суми  дивідендів,  якщо  право  на
дивіденди  фактично має компанія (на відміну від товариства)  і ця
компанія є власником принаймні 25 відсотків капіталу компанії, яка
сплачує дивіденди;
     b) 15 відсотків загальної суми дивідендів в інших випадках.
     Цей пункт  не  стосується оподаткування прибутку компанії,  з
якого виплачуються дивіденди.
     3. Термін  "дивіденди"  при використанні в цій статті означає
доход від акцій чи інших прав,  які не є борговими зобов'язаннями,
що  дають  право  на  участь у прибутку,  також як доход від інших
корпоративних прав,  який  підлягає  такому  ж  оподаткуванню,  як
доходи  від акцій відповідно до податкового законодавства Держави,
резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.
     4. Положення  пунктів  1  і  2 цієї статті не застосовуються,
якщо особа,  що фактично має право на дивіденди,  яка є резидентом
Договірної  Держави,  здійснює  підприємницьку діяльність у другій
Договірній  Державі,  резидентом  якої  є  компанія,  що   сплачує
дивіденди,  через  розташоване в ній постійне представництво,  або
надає  в  цій  другій  Державі  незалежні   особисті   послуги   з
розташованої  в  ній  постійної  бази,  і холдінг,  стосовно якого
сплачуються дивіденди,  дійсно  відноситься  до  таких  постійного
представництва або постійної бази.  В такому випадку,  залежно від
обставин,  застосовуються положення статті 7 або  статті  14  цієї
Конвенції.
     5.   У  випадку,  коли  компанія,  яка  є  резидентом  однієї
Договірної   Держави,   одержує   прибуток  або  доходи  з  другої
Договірної Держави,  ця друга Договірна Держава не може  стягувати
будь-яких  податків  на  дивіденди,  що сплачуються компанією,  за
винятком,  коли ці дивіденди  сплачуються  резиденту  цієї  другої
Держави,  або якщо холдінг,  стосовно якого сплачуються дивіденди,
дійсно відносяться  до  постійного  представництва  або  постійної
бази,  розташованих  у  цій  другій  Державі,  і з нерозподіленого
прибутку не стягуються податки на нерозподілений прибуток,  навіть
якщо дивіденди сплачуються або нерозподілений прибуток складається
повністю або частково з прибутку або доходу,  що утворюються у цій
Державі.
 
                            Стаття 11
 
                             Проценти
 
     1. Проценти,  що  виникають  в  одній  Договірній  Державі  і
сплачуються   резиденту   другої   Договірної   Держави,    будуть
оподатковуватись  у  цій  другій Державі,  якщо такий резидент має
фактичне право на ці проценти.
     2. Однак  такі  проценти  можуть також оподатковуватись у тій
Договірній  Державі,  в  якій  вони  виникають,  і  відповідно  до
законодавства цієї Держави,  але якщо одержувач фактично має право
на проценти,  податок,  що стягується, не повинен перевищувати  10
відсотків   від   загальної  суми  процентів.  Компетентні  органи
Договірних Держав за взаємною згодою можуть  встановлювати  спосіб
застосування такого обмеження.
     3. Термін "проценти" при використанні в  цій  статті  означає
будь-який доход від боргових вимог будь-якого виду,  незалежно від
іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь
у прибутках  боржника,  і,  зокрема,  доход  від  урядових  цінних
паперів і доход від облігацій чи боргових  зобов'язань,  включаючи
премії   та  винагороди,  що  сплачуються  стосовно  таких  цінних
паперів, облігацій та боргових зобов'язань.
     4. Положення  пунктів  1  і  2 цієї статті не застосовуються,
якщо особа,  що фактично має право на проценти,  яка є  резидентом
однієї  Договірної  Держави,  здійснює підприємницьку діяльність у
другій  Договірній  Державі,  в  якій  виникають  проценти,  через
розташоване  там  постійне  представництво  або надає в цій другій
Державі незалежні особисті послуги з  розташованої  там  постійної
бази,  і  боргова  вимога, на  підставі якої сплачуються проценти,
дійсно  відноситься  до  такого  постійного   представництва   або
постійної   бази.   У   такому   випадку,   залежно від  обставин,
застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції.
     5. Вважається,  що  проценти  виникають у Договірній Державі,
якщо  платником  є  сама  Держава,  її   політико-адміністративний
підрозділ,  місцеві органи влади або резидент цієї Держави.  Якщо,
проте,  особа,  що сплачує проценти,  незалежно від того,  є  вона
резидентом  Договірної  Держави  чи  ні,  має в Договірній Державі
постійне представництво або  постійну  базу,  у  зв'язку  з  якими
виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по
сплаті цих процентів несе  постійне  представництво  або  постійна
база,  то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій
розташоване постійне представництво або постійна база.
     6.  Якщо  з причин особливих відносин між платником і особою,
яка фактично має право на проценти, або між ними обома і будь-якою
третьою особою, сума сплачуваних процентів, що стосується боргової
вимоги,  на  підставі якої вона сплачується, перевищує з будь-яких
причин  суму,  яка  була  б  погоджена між платником і особою, яка
фактично  має  право на одержання процентів, при відсутності таких
відносин,  положення  цієї статті будуть застосовуватись тільки до
останньої  згаданої  суми  процентів.  У  такому  випадку надмірна
частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до
законодавства  кожної  Договірної  Держави  з належним урахуванням
інших положень цієї Конвенції.
     7. Положення цієї Конвенції не застосовуються,  якщо головною
метою або однією із головних цілей будь-якої особи, що причетна до
створення або  передачі  боргового  зобов'язання,  стосовно  якого
сплачується  процент,  було  одержання  переваг цієї статті шляхом
цього створення або передачі.
     8. Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, проценти, що
виникають  у   Договірній   Державі,   повинні   звільнятись   від
оподаткування  в  цій  Державі,  якщо  вони  одержуються  і дійсно
належать Уряду другої Договірної Держави,  або її місцевому органу
влади,  або будь-якому агентству,  або за допомогою цього Уряду чи
місцевого органу.
     9. Незважаючи  на   положення   статті 7   цієї  Конвенції та
пункту 2 цієї статті,  проценти,  що виникають в одній  Договірній
Державі, які сплачуються і безпосередньо належать резиденту другої
Договірної Держави, повинні звільнятися від оподаткування в першій
згаданій Державі,  якщо вони сплачені стосовно позички, зробленої,
гарантованої або застрахованої,  або будь-якого  іншого  боргового
зобов'язання  чи  кредиту,  гарантованого  або  застрахованого від
імені другої Договірної Держави уповноваженим на те органом.
 
                            Стаття 12
 
                              Роялті
 
     1.  Роялті,  які  виникають  в  одній  Договірній  Державі  і
сплачуються    резиденту   другої   Договірної   Держави,   можуть
оподатковуватись  у  цій  другій  Договірній  Державі,  якщо   цей
резидент   є   фактичним   бенефіціаром   цих  роялті  і  підлягає
оподаткуванню стосовно роялті в цій другій Договірній Державі.
     2. Однак ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній
Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї
Держави,  але  податок,  що  визначається  таким  чином,  не  може
перевищувати 10 відсотків загальної суми надходжень.
     3. Термін  "роялті"  при  використанні  в  цій статті означає
платежі  будь-якого  виду,  що  одержуються  як  відшкодування  за
користування   або   за   надання   права  користування  будь-яким
авторським правом на літературні твори,  твори мистецтва або науки
(включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для
радіомовлення чи телебачення),  будь-які патенти,  торгові  марки,
дизайн  або  модель,  план,  таємну  формулу  або  процес,  або за
користування,  або  за   інформацію   (ноу-хау),   що   стосується
промислового, комерційного або наукового досвіду.
     4. Положення пунктів 1 і 2  цієї  статті  не  застосовуються,
якщо   фактичний  бенефіціар  роялті,  який  є  резидентом  однієї
Договірної Держави,  проводить підприємницьку діяльність у  другій
Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там
постійне представництво,  або надає в цій другій Державі незалежні
індивідуальні послуги з розташованої там постійної бази, і   право
або майно, стосовно яких сплачуються роялті,  дійсно  пов'язані  з
цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку
застосовуються положення статті 7 або 14 цієї  Конвенції,  залежно
від обставин.
     5. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним
бенефіціаром,  або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума
роялті,  яка відноситься до використання, права або інформації, на
підставі  яких  вони сплачуються,  перевищує,  з будь-яких причин,
суму,  яка була б узгоджена між платником і фактичним бенефіціаром
за  відсутністю  таких  відносин,  положення  цієї  статті  будуть
застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку
надмірна  частина  платежу,  як  і раніше,  підлягає оподаткуванню
відповідно до законодавства кожної Договірної Держави,  з належним
урахуванням інших положень цієї Конвенції.
     6. Положення цієї статті  не  застосовуються,  якщо  головною
метою або однією із головних цілей будь-якої особи, що причетна до
утворення або передачі прав,  стосовно  яких  сплачуються  роялті,
було  одержання  переваг  цієї  статті  шляхом цього створення або
передачі.
     7. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо
платником є сама Держава,  її політико-адміністративний підрозділ,
місцеві  органи  влади  або  резидент цієї Держави.  Якщо,  проте,
особа,  що сплачує роялті,  незалежно від того,  є вона резидентом
Договірної  Держави  чи  ні,  має  у  Договірній  Державі постійне
представництво або  постійну  базу,  у  зв'язку  з  якими  виникло
зобов'язання сплатити роялті,  і витрати по сплаті цих роялті несе
постійне представництво або постійна база,  то вважається, що такі
роялті   виникають   у   Державі,   в  якій  розташоване  постійне
представництво або постійна база.
 
                            Стаття 13
 
                  Доходи від відчужування майна
 
     1. Доходи,  що одержуються резидентом Договірної Держави  від
відчужування  нерухомого майна,  як воно визначено у статті 6 цієї
Конвенції і яке розташоване у другій  Договірній  Державі,  можуть
оподатковуватись у цій другій Державі.
     2. Доходи,  одержувані  резидентом  Договірної  Держави   від
відчужування:
     а) акцій,  інших ніж ті акції,  що  котируються  на  визнаній
фондовій  біржі,  які  одержують  їх  вартість  або більшу частину
вартості прямо або посередньо від нерухомого майна,  розташованого
в другій Договірній Державі; або
     b) паїв у партнерстві,  активи якого складаються переважно  з
нерухомого майна, розташованого в другій Договірній Державі, або з
акцій,  як  вони   визначені   в   підпункті   а)   вище,   можуть
оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.
     3. Доходи від відчужування рухомого майна,  що формує частину
комерційного  майна  постійного  представництва,  яке підприємство
Договірної Держави має в другій Договірній Державі,  або  рухомого
майна,  яке  відноситься  до  постійної бази,  регулярно доступної
резиденту Договірної Держави в другій Договірній Державі для цілей
надання незалежних особистих послуг, які включають такі доходи від
відчужування  такого  постійного  представництва  (окремо   чи   в
сукупності  з  цілим  підприємством)  або  такої  фіксованої бази,
можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
     4. Доходи  підприємства  Договірної  Держави від відчужування
морських,  річкових або повітряних  суден,  дорожніх  транспортних
засобів,   що   експлуатуються   в  міжнародних  перевезеннях  цим
підприємством,  або рухомого майна, що відноситься до експлуатації
таких морських або повітряних суден,  оподатковуються тільки в цій
Договірній Державі.
     5. Доходи  від відчужування будь-якого майна,  іншого ніж те,
про яке йдеться у пунктах 1, 2, 3 і 4 цієї статті, оподатковуються
тільки в Договірній Державі,  резидентом якої є особа, що відчужує
майно і підлягає  оподаткуванню  щодо  цих  доходів  у  Договірній
Державі.
 
                            Стаття 14
 
                    Незалежні особисті послуги
 
     1. Доход, що одержується резидентом однієї Договірної Держави
щодо надання професійних послуг чи  іншої  діяльності  незалежного
характеру,  оподатковується  тільки  в  цій  Державі,  за винятком
випадку,  коли він володіє регулярно доступною постійною  базою  в
другій Договірній Державі з метою проведення цієї діяльності. Якщо
у нього є така постійна база, доход може оподатковуватись у другій
Договірній  Державі,  але  тільки  стосовно тієї його частини,  що
відноситься до цієї постійної бази.
     2. Термін  "професійні послуги" включає,  зокрема,  незалежну
наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку
діяльність,   так   само,   як  і  незалежну  діяльність  лікарів,
адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів.
 
                            Стаття 15
 
                     Залежні особисті послуги
 
     1. З урахуванням  положень  статей  16,  18,  19  і  20  цієї
Конвенції  платня,  заробітна  плата  та  інші подібні винагороди,
одержувані резидентом Договірної Держави у зв'язку  з  роботою  за
наймом,  оподатковуються тільки в цій Державі,  якщо тільки робота
за наймом не здійснюється в другій Договірній Державі. Якщо робота
за  наймом здійснюється таким чином,  така винагорода,  одержана у
зв'язку з цим, може оподатковуватись у цій другій державі.
     2. Незалежно  від положень пункту 1 цієї статті,  винагорода,
що одержується резидентом Договірної Держави у зв'язку  з  роботою
за    наймом,    здійснюваною   в   другій   Договірній   Державі,
оподатковується тільки в першій згаданій Державі, якщо:
     а) одержувач  перебуває в другій Державі протягом періоду або
періодів,  що  не  перевищують  у  сукупності  183  днів  протягом
12-місячного періоду; і
     b) винагорода сплачується наймачем  або  від  імені  наймача,
який не є резидентом другої Держави; і
     с) витрати   по   сплаті   винагород   не   несуть   постійне
представництво або постійна база, які наймач має в другій Державі.
     3. Незалежно від попередніх положень цієї статті, винагорода,
одержувана у зв'язку з роботою за наймом, що здійснюється на борту
морського або повітряного судна,  яке експлуатується в міжнародних
перевезеннях,  або на борту річкового судна, може оподатковуватись
у  Договірній  Державі,  резидентом  якої   є   підприємство,   що
експлуатує морське, річкове або повітряне судно.
 
                            Стаття 16
 
                      Директорський гонорар
 
     Директорські гонорари   та   інші   аналогічні  виплати,  які
одержуються резидентом однієї Договірної Держави  як  членом  ради
директорів або іншого подібного органу компанії,  яка є резидентом
другої Договірної Держави,  можуть оподатковуватись у  цій  другій
Державі.
 
                            Стаття 17
 
                       Артисти і спортсмени
 
     1. Незалежно  від  положень  статей  14  і 15 цієї Конвенції,
доход, що одержується резидентом Договірної Держави як працівником
мистецтва, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або
музикантом,  або як спортсменом  від  його  особистої  діяльності,
здійснюваної в другій Договірній Державі,  може оподатковуватись у
цій другій Державі.
     2. Якщо   доход   від  особистої  діяльності,    здійснюваної
працівником мистецтва або  спортсменом,  нараховується  не  самому
працівнику мистецтва чи спортсмену, а іншій особі, цей доход може,
незалежно  від  положень  статей  7,  14  і  15  цієї   Конвенції,
оподатковуватись   у   Договірній  Державі,  в  якій  здійснюється
діяльність працівника мистецтва чи спортсмена.
     3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2,  доход,  вказаний у
цій статті,  буде звільнений від оподаткування  в  тій  Договірній
Державі,  в  якій  діяльність артиста або спортсмена здійснюється,
якщо ця діяльність фінансується тією Державою або другою Державою.
Компетентні  органи  Договірних  Держав  розглядають  кожний такий
випадок в рамках процедури взаємної згоди.
 
                            Стаття 18
 
                              Пенсії
 
     Відповідно до положень пункту  2  статті  19  цієї  Конвенції
пенсії  та  інші  подібні  винагороди,  що сплачуються у зв'язку з
роботою  в   минулому   резиденту   Договірної   Держави,   будуть
оподатковуватись  тільки  в  цій  Державі,  з якої переводяться ці
платежі.
 
                            Стаття 19
 
                         Державна служба
 
     1. а) Винагорода інша,  ніж пенсія, що сплачується Договірною
Державою   або   її   політико-адміністративним  підрозділом,  або
місцевими органами  влади  будь-якій  фізичній  особі  за  службу,
здійснювану  для  цієї  Держави  або її політико-адміністративного
підрозділу,  або місцевого органу влади,  оподатковується тільки в
цій Державі;
     b) Незважаючи на положення підпункту а)  цього  пункту,  така
винагорода  оподатковується  тільки  в  другій Договірній Державі,
якщо  служба  здійснюється  в  цій  Державі,  і  фізична  особа  є
резидентом цієї Держави, яка:
       (і) є громадянином цієї Держави; або
       (іі) не  стала  резидентом  цієї  Держави  тільки  з  метою
здійснення служби.
     2.  а)  Будь-яка пенсія, яка сплачується Договірною Державною
або її політико-адміністративним підрозділом, або місцевим органом
влади,  або  із  створених  ними  фондів фізичній особі за службу,
здійснювану  для  цієї  Держави  або її політики-адміністративного
підрозділу,  або  місцевого органу влади, оподатковується тільки в
цій Державі;
     b) Незважаючи на положення підпункту а)  цього  пункту,  така
пенсія  оподатковується  тільки в другій Договірній Державі,  якщо
фізична особа є її резидентом або національною особою.
     3. Положення статей 15, 16 і 18 цієї Конвенції застосовуються
до  винагород  стосовно  служби,  що  здійснюється  у  зв'язку   з
проведенням  підприємницької діяльності Договірною Державою або її
політико-адміністративним підрозділом, або місцевим органом влади.
 
                            Стаття 20
 
                             Студенти
 
     1. Платежі,  одержувані студентом або стажувальником,  які  є
або  були  безпосередньо  до  приїзду  в  одну  Договірну  Державу
резидентами другої  Договірної  Держави  і  перебувають  у  першій
згаданій  Державі виключно з метою навчання або одержання освіти і
призначені  для  проживання,  навчання  і  одержання  освіти,   не
оподатковуються  в  першій  згаданій  Державі,  якщо  джерела  цих
платежів перебувають за межами цієї Держави.
     2.  Доход,  який  одержується  студентом  або стажувальником,
згаданим  у  параграфі 1, у зв'язку з діяльністю, що виконується в
Договірній  Державі  в  зв'язку із звичайним курсом його освіти чи
навчання, не буде оподатковуватись у цій Державі.
 
                            Стаття 21
 
                           Iнші доходи
 
     1. Види доходів резидента Договірної Держави,  незалежно  від
джерела їх виникнення, про які не  йдеться  у  попередніх  статтях
цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі.
     2. Положення  пункту  1  цієї  статті  не  застосовується  до
доходів інших,  ніж доходи від  нерухомого  майна,  визначеного  в
пункті  2 статті 6 цієї Конвенції,  якщо одержувач таких доходів є
резидентом  однієї  Договірної  Держави,  здійснює  підприємницьку
діяльність  у  другій  Договірній  Державі через розташоване в ній
постійне представництво або надає в цій Державі незалежні особисті
послуги через розташовану там постійну базу,  і право або майно, у
зв'язку з яким одержано доход,  дійсно пов'язані з таким постійним
представництвом    або   постійною   базою.   В   такому   випадку
застосовуються положення статті 7  або  статі  14  цієї  Конвенції
залежно від обставин.
 
                            Стаття 22
 
                              Майно
 
     1. Майно,  представлене  нерухомим майном,  про яке йдеться у
статті 6,  що є власністю резидента однієї  Договірної  Держави  і
розміщене в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій
другій Державі.
     2. Майно,   представлене   рухомим   майном,  що  є  частиною
комерційного майна  постійного  представництва,  яке  підприємство
однієї  Договірної  Держави  має в другій Договірній Державі,  або
представлене  нерухомим  майном,  пов'язаним  з  постійною  базою,
доступною  резиденту однієї Договірної Держави в Другій Договірній
Державі  з  метою  надання  незалежних  особистих   послуг,   може
оподатковуватись у цій другій Державі.
     3. Майно,  представлене  морськими  та  повітряними   судами,
дорожніми транспортними засобами,  що експлуатуються підприємством
Договірної  Держави  у  міжнародних   перевезеннях,   або   судами
річкового  транспорту,  а  також  нерухомим  майном,  пов'язаним з
експлуатацією цих морських, повітряних та річкових суден, дорожніх
транспортних  засобів,  оподатковується  тільки  в  цій Договірній
Державі.
     4. Усі  інші  елементи  майна  резидента  Договірної  Держави
оподатковуються тільки у цій Державі.
 
                            Стаття 23
 
                Усунення подвійного оподаткування
 
     1. Якщо резидент однієї Договірної Держави одержує доход  або
володіє майном,  які,  згідно з положеннями цієї Конвенції, можуть
оподатковуватись в іншій Договірній Державі, перша згадана Держава
з   урахуванням   положень   її   внутрішнього  законодавства,  що
стосуються усунення подвійного оподаткування, дозволяє:
     а) відрахувати  з  податку  на  доход  цього  резидента  суму
податку на доход, сплаченого в цій іншій Державі;
     b) відрахувати  з  податку  на  майно  цього  резидента  суму
податку на майно, сплаченого в цій іншій Державі.
     2. Вирахування,   передбачені   пунктом   1  цієї  статті,  в
будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї частини податку  з
доходу або майна,  як було підраховано до надання вирахування, яка
стосується доходу або майна,  які можуть  оподатковуватись  у  цій
другій Державі, залежно від обставин.
     3. Якщо до будь-якого положення Конвенції  одержуваний  доход
або майно резидента Договірної Держави звільнено від податку в цій
Державі,  ця Держава може,  незважаючи на це,  при підрахунку суми
оподаткування  на  частину  доходу  або майна цього резидента,  що
залишилась, взяти до уваги звільнений доход або майно.
 
                            Стаття 24
 
                         Недискримінація
 
     1. Національна особа Договірної Держави не буде  підлягати  у
другій    Договірній    Державі   будь-якому   оподаткуванню   або
пов'язаному з ним зобов'язанню,  яке є іншим або більш  обтяжливим
ніж оподаткування і пов'язане з ним зобов'язання,  яким піддаються
або можуть піддаватися національні особи цієї  другої  Держави  за
тих же обставин.  Це положення також застосовується, незважаючи на
положення статті 1,  до фізичних осіб, які не є резидентами однієї
або обох Договірних Держав.
     2. Особи  без  громадянства,  які  є  резидентами  Договірної
Держави,  не  будуть  піддаватися  в  жодній  з  Договірних Держав
будь-якому  оподаткуванню  або  пов'язаному  з  ним  зобов'язанню,
іншому або більш обтяжливому,  ніж оподаткування і пов'язані з ним
зобов'язання,  яким піддаються або можуть піддаватися  національні
особи даної Держави за тих же умов.
     3. Оподаткування постійного представництва,  яке підприємство
Договірної  Держави має в другій Договірній Державі,  не буде менш
сприятливим у цій другій Державі,  ніж  оподаткування  підприємств
цієї  другої  Держави,  які  здійснюють  подібну  діяльність у цій
другій Державі.
     4. За винятком випадків, коли застосовуються положення пункту
1  статті  9,  пункту  6  статті  11  або  пункту 5 статті 12 цієї
Конвенції,  проценти,  роялті  та  інші  виплати,  що  сплачуються
підприємством   Договірної  Держави  резиденту  другої  Договірної
Держави,  з  метою  визначення  оподатковуваного  прибутку  такого
підприємства  будуть  обчислюватись за таких же умов, за яких вони
сплачувались  резиденту  першої  згаданої  Держави. Таким же чином
будь-яка  заборгованість  підприємства  однієї  Договірної Держави
резиденту  другої  Договірної  Держави повинна, з метою визначення
оподатковуваного  майна цього підприємства, підлягати вирахуванням
за  таких  же  умов, що й заборгованість резидента першої згаданої
Держави.
     5. Підприємства Договірної Держави,  майно яких повністю  або
частково  належить або контролюється прямо чи посередньо одним або
кількома  резидентами  другої  Договірної   Держави,   не   будуть
піддаватися в першій згаданій Державі будь якому оподаткуванню або
пов'язаному з ним зобов'язанню,  яке є іншим або більш  обтяжливим
ніж оподаткування і пов'язанні з ним зобов'язання, яким піддаються
або можуть піддаватися інші подібні підприємства  першої  згаданої
Держави.
     6. Ніякі положення цієї  статті  не  матимуть  тлумачення  як
зобов'язання будь-якої з Договірних Держав надавати особі, що не є
резидентом цієї Держави, будь-яких персональних звільнень, пільг і
вирахувань  для  податкових  цілей,  які  надаються  особам,  що є
резидентами,  на підставі  критеріїв,  не  передбачених  загальним
податковим законодавством.
     7. Положення цієї статті будуть застосовуватись до  податків,
які розглядаються цією Конвенцією.
 
                            Стаття 25
 
                  Процедура взаємного узгодження
 
     1. Якщо резидент Договірної Держави вважає, що дії однієї або
обох  Договірних  Держав  призводять  або   призведуть   до   його
оподаткування невідповідно  до положень цієї Конвенції,  він може,
незалежно   від   засобів   захисту,   передбачених   національним
законодавством  цих  Держав,  подати  свій випадок до компетентних
органів Договірної Держави,  резидентом якої він є, або, якщо його
випадок  підпадає  під  дію  пункту  1  статті  24 тієї Договірної
Держави, національною особою якої він є. Заява повинна бути подана
протягом  трьох  років з моменту першого повідомлення про дії,  що
призводять до оподаткування.
     2. Компетентний  орган  прагнутиме,  якщо  він  буде  вважати
заперечення обґрунтованим і якщо він  сам  не  в  змозі  дійти  до
задовільного  рішення,  вирішити  випадок  за  взаємною  згодою  з
компетентним органом другої Договірної Держави з  метою  уникнення
оподаткування,   невідповідного   Конвенції.   Будь-яка  досягнута
домовленість повинна виконуватись незалежно від будь-яких обмежень
часу, передбачених внутрішнім законодавством Договірних Держав.
     3. Компетентні  органи  Договірних  Держав  будуть   прагнути
уникнути  за взаємною згодою будь-яких труднощів або сумнівів,  що
виникають при тлумаченні або застосуванні Конвенції.
     4. Компетентні  органи  Договірних  Держав  можуть вступати в
прямі контакти один з одним з метою досягнення згоди  в  розумінні
попередніх пунктів.
 
                            Стаття 26
 
                        Обмін інформацією
 
     1. Компетентні    органи    Договірних   Держав   обмінюються
інформацією,  необхідною для виконання положень цієї Конвенції або
національних   законодавств   Договірних   Держав,  що  стосуються
податків,  на  які  поширюється  Конвенція,  тією  мірою,  в  якій
оподаткування   не   суперечить   цій   Конвенції,   зокрема,  щоб
попереджувати  ухилення  від   сплати   податків   і   полегшувати
застосування   встановлених   законом   положень  проти  легальних
ухилень.  Будь-яка інформація,  одержана Договірною Державою, буде
розглядатися  як  конфіденційна і буде розкрита тільки особам  або
владі (включаючи суди і органи управління),  зайнятим оцінкою  або
збором,  примусовим  стягненням  або судовим переслідуванням,  або
розглядом  апеляцій  стосовно  податків,  на  які  поширюється  ця
Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію
тільки  з  цією  метою.  Вони  можуть  розкривати  інформацію   на
публічних  судових засіданнях і в юридичних рішеннях.  Компетентні
органи шляхом  консультацій  будуть  розвивати  відповідні  умови,
методи  та  техніку,  що  стосуються справ,  щодо яких такий обмін
інформацією може бути зроблений,  включаючи, якщо необхідно, обмін
інформацією, яка стосується податкових ухилень.
     2. В жодному випадку положення пункту 1 цієї статті не будуть
тлумачитись як такі,  що покладають на компетентні органи однієї з
Договірних Держав зобов'язання:
     а) здійснювати  адміністративні заходи,  що відрізняються від
законів адміністративної практики,  яка має  перевагу  в  одній  з
Договірних Держав;
     b) надавати   інформацію,   яку   неможливо    одержати    за
законодавством   або  в  ході  звичайного  управління  в  одній  з
Договірних Держав;
     с) надавати   інформацію,   яка   буде   розкривати  будь-яку
торговельну, підприємницьку, промислову, комерційну або професійну
таємницю або торговельний процес,  або інформацію,  розкриття якої
суперечило б державним інтересам.
 
                            Стаття 27
 
     Члени дипломатичних представництв і консульських постів
 
     Ніщо в цій Конвенції не буде зачіпати  податкових  привілеїв,
наданих членам дипломатичних представництв або консульських постів
за  загальними  нормами  міжнародного  права   або   на   підставі
спеціальних угод.
 
                            Стаття 28
 
                         Вступ у чинність
 
     Кожна   із   Договірних   Держав  повідомляє  одна  одній  по
дипломатичних  каналах  про  завершення  необхідної  відповідно до
внутрішнього  законодавства  процедури  введення  у  чинність цієї
Конвенції.  Ця  Конвенція  вступає  у  чинність  в день останнього
такого повідомлення, і її положення будуть застосовуватись:
     а) в Україні:
       (і) стосовно податків на дивіденди, проценти або роялті для
будь-яких платежів,  зроблених на шістдесятий або після шістдесяти
днів, наступних за днем вступу Конвенції у чинність;
       (іі) стосовно  податків   на   прибуток   підприємств   для
будь-якого  оподатковуваного  періоду,  що починається з або після
1 січня календарного року,  наступного за роком вступу Конвенції у
чинність;
       (ііі) стосовно  прибуткового   податку   з   громадян   для
будь-яких платежів,  зроблених на шістдесятий або після шістдесяти
днів, наступних за днем вступу Конвенції у чинність;
     b) у Молдові:
       (і) стосовно податків,  що стягуються у джерела з одержаних
доходів,  починаючи  з  першого  січня  року,  наступного за роком
вступу цієї Конвенції в силу;
       (іі) стосовно   інших   податків  на  доходи  і  майно,  що
стягуються за кожний податковий рік, починаючи з першого січня або
після  цієї  дати в календарному році,  наступному за роком вступу
Конвенції в силу.
 
                            Стаття 29
 
                       Завершення чинності
 
     Ця Конвенція буде залишатися в чинності до припинення її  дії
однією з Договірних Держав. Кожна Договірна Держава може припинити
дію  Конвенції   шляхом   передачі   через   дипломатичні   канали
повідомлення  про  припинення  дії  принаймні  за шість місяців до
закінчення будь-якого  календарного  року,  що  починається  після
закінчення  п'яти  років після дня вступу в чинність Конвенції.  У
такому випадку чинність Конвенції буде припинено:
     а) в Україні:
       (і) стосовно податків на дивіденди, проценти або роялті для
будь-яких платежів,  зроблених на шістдесятий або після шістдесяти
днів, наступних за днем подачі повідомлення;
       (іі) стосовно   податків   на   прибуток   підприємств  для
будь-якого оподатковуваного періоду,  що починається  з або  після
1 січня    календарного   року,   наступного   за   роком   подачі
повідомлення;
       (ііі)  стосовно   прибуткового   податку   з громадян   для
будь-яких платежів,  зроблених на шістдесятий або після шістдесяти
днів, наступних за днем подачі повідомлення;
     b) у Молдові:
       (і) стосовно податків,  що стягуються у джерела з одержаних
доходів,  починаючи  з  першого  січня  року,  наступного за роком
подачі повідомлення про денонсацію;
       (іі) стосовно   інших   податків  на  доходи  і  майно,  що
стягуються за кожний податковий рік, починаючи з першого січня або
після  цієї  дати в календарному році,  наступному за роком подачі
повідомлення про денонсацію.
 
     У засвідчення  чого  ті,  що нижче підписалися,  відповідним
чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.
 
Вчинено  у  двох  примірниках,  в Кишиневі серпня 29 дня 1995 року
українською,  молдавською та російською мовами, причому всі тексти
мають   однакову   чинність.  У  разі  виникнення  розбіжностей  у
трактуванні  положень  цієї  Конвенції  переважає текст російською
мовою.
 
 За Уряд України                        За Уряд Республіки Молдова
 
    (підпис)                                     (підпис)








Последние новости

 
Курсы НБ Украины
Запрашиваемая страница не найдена
Валюта
USD
EUR
RUB
PLN
BYR
Реклама
Реклама



Наша кнопка